Постанова

від 14.02.2008 по справі 38/374

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

38/374

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 14.02.2008                                                                                           № 38/374

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Зеленіна  В.О.

 суддів:            Рєпіної  Л.О.

          Синиці  О.Ф.

 при секретарі:           Голюк Н.І.

 За участю представників:

 Від прокуратури – Вихристюк О. Л. – по посвідченню.

Від Міністерства охорони навколишнього природного середовища України –           Сєтов М. О. – по довіреності.

 Від відповідача 1 – Лоза Д. О. – по довіреності.

 Від відповідача 2 – Вінокурова Р. О. – по довіреності.

 Від відповідача 3 – не з'явився.

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційне подання Першого заступника Прокуратура Житомирської області

 на рішення Господарського суду м.Києва від 18.12.2007 р.

 у справі № 38/374 (Власов Ю.Л.)

 за позовом                               Заступника прокурора Житомирської області в інтересах держави в особіМіністерства охорони навколишнього природного середовища України  

 до                                                   Спільного українсько-іспанського підприємства "Іскор"

                                                  Підприємства з іноземними інвестиціями за участю українського капіталу ТОВ "Фірма "Вітал-Тер"

                                                  Акціонерного банку "Національні інвестиції"

 про                                                  визнання недійсним договору.

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник прокурора Житомирської області звернувся до Господарського суду м. Києва в інтересах держави в особі Міністерства охорони навколишнього природного середовища України з позовною заявою до відповідачів про визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів, укладеного між відповідачами в частині продажу простого векселя № 32073513827 на суму 2 819 000 грн.

Заявлений позов Прокурор обґрунтував наступним. При укладенні спірного договору відповідачам не було відомо, що вексель № 32073513827 є підробленим, а тому згідно ст. 229 Цивільного Кодексу України відповідачі при вчиненні даного правочину помилились щодо обставин, які мають істотне значення. З цих підстав такий правочин, укладений між відповідачами має бути визнаний судом недійсним.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 18.12.2007 р. у справі  № 38/374 в позові Першого заступника прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі Міністерства охорони навколишнього природного середовища України до Спільного українсько-іспанського підприємства “Іскор”, Підприємства з іноземними інвестиціями за участю українського капіталу – фірми “Вітал-Тер” (Товариство з обмеженою відповідальністю), Акціонерного банку “Національні інвестиції” про визнання недійсним договору було повністю відмовлено.

Не погоджуючись з винесеним рішенням, Перший заступник прокурора Житомирської області звернувся з апеляційним поданням, в якому просить його скасувати, позов задовольнити, оскільки вважає, що воно було прийняте з порушенням норм матеріального права, зокрема, ст. 229 Цивільного Кодексу України.

Не погоджуючись з винесеним рішенням, Міністерство охорони навколишнього природного середовища України звернулося з апеляційною скаргою, в якій також просить його скасувати, позов задовольнити, оскільки вважає, що висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду не відповідають обставинам справи, а також що воно було прийняте по неповно з'ясованим обставинам. У своїй апеляційній скарзі скаржник, зокрема, стверджує, що судом першої інстанції не було взято до уваги наявність порушених кримінальних справ по факту фіктивності ТОВ “Гаудія”, не було з'ясовано обставини щодо стадії на якій перебувають такі кримінальні справи. Також скаржник стверджує, що судом першої інстанції не було взято до уваги і ту обставину, що договір між СП “Іскор” і ТОВ “Фірма “Вітал-Тер” в частині купівлі-продажу векселя № 32073513827 укладено внаслідок помилки, яка відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 229 Цивільного Кодексу України має істотне значення.   

14.02.2008 р. представник Акціонерного банку “Національні інвестиції” у судове засідання не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив.

Згідно ст. 75 ГПК України, справа переглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційне подання та апеляційну скаргу, відзиви на них, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.

11.12.2003 р. між відповідачем 2 та відповідачем 3 був укладений договір № 122-2003/К, згідно умов якого відповідач 3 зобов'язався за дорученням відповідача 2 за винагороду здійснити продаж цінних паперів, для чого укласти одну або кілька тристоронніх угод з продажу цінних паперів, за ціною і на умовах даного договору.

11.12.2003 р. між відповідачем 1, відповідачем 2 та відповідачем 3 був укладений договір № 123-2003/Т купівлі-продажу цінних паперів, відповідно до якого відповідач 2 в особі відповідача 3 зобов'язався передати у власність відповідача 1, а відповідач 1 прийняти та оплатити вказані в реєстрі (додаток № 1 до цього договору) цінні папери, на умовах передбачених цим договором.

Відповідно до акту прийому-передачі векселів до вказаного вище договору від 11.12.2003 р., відповідач 2 в особі відповідача 3 передав, а відповідач 1 прийняв векселі, в тому числі простий вексель № 32073513827 за пред'явленням номінальною вартістю                  2 819 000,00 грн., складений 01.09.2003 р., платником якого є ТОВ “Гаудія”.

01.07.2006 р. Коростишівським РВУ МВС України в Житомирській області була винесена постанова про порушення кримінальної справи відповідно до якої була порушена кримінальна справа по факту виготовлення та використання підробленого недержавного цінного паперу (простого векселя) за № 32073513827 від 01.09.2003 р. номінальною вартістю 2 819 000 грн., який було придбано СП “Іскор” за договором купівлі-продажу № 123-2003/Т від 11.12.2003 р. у ТОВ “Фірма “Вітал-Тер” м. Києва за ознаками злочину, передбаченого         ч. 1 ст. 224 Кримінального Кодексу України.

09.01.2007 р. Науково-дослідним експертно-криміналістичним центром при УМВС України в Житомирській області був складений висновок № 2043, відповідно до якого рукописні записи, розташовані в графах лицевої сторони бланку простого векселя                   № 32073513827 від 01.09.2003 р., виконані не Умеренковою Оленою Миколаївною, Тодорчуком Валерієм Володимировичем, Демченко Віктором Олександровичем, Альохіним Олексієм Вікторовичем, а іншою особою. Підпис “Умеренкова”, розташований в рукописній графі “Директор” простого векселя № 32073513827 від 01.09.2003 р. виконаний не Умеренковою Оленою Миколаївною, Тодорчуком Валерієм Володимировичем, Демченко Віктором Олександровичем, Альохіним Олексієм Вікторовичем, а іншою особою.

Відповідно до вказаного вище висновку, вирішити питання про те, чи є підробленим простий вексель № 32073513827 не є можливим, оскільки вирішення цього питання не входить в компетенцію експерта-криміналіста.

Спір у справі виник з причини того, що Прокурор вважає вексель, який був предметом спірного договору підробленим, відповідно вказаний договір в цій частині недійсним з підстав укладення його сторонами під впливом помилки щодо обставин, які мають істотне значення, а відповідачі проти укладання договору під впливом помилки заперечують.

Місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги Прокурора не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 229 Цивільного Кодексу України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами або іншими учасниками судового процесу.

Як встановлено судом, між відповідачем 1, відповідачем 2 та відповідачем 3 був укладений договір, відповідно до якого відповідач 2 в особі відповідача 3 передав у власність відповідача 1 вексель № 32073513827 за пред'явленням номінальною вартістю                         2 819 000,00 грн., складений 01.09.2003р., платником якого є ТОВ “Гаудія”.

Як вбачається з матеріалів справи, Прокурор як на єдину підставу обґрунтування заявлених позовних вимог посилається на те, що вказаний договір в частині передання простого векселя № 32073513827 був укладений сторонами під впливом помилки щодо властивостей або якостей простого векселя, тому є недійсним на підставі ст. 229 Цивільного Кодексу України.

Відповідачі, як сторони спірного договору, заперечують проти того, що вони укладали спірний договір в частині купівлі векселя № 32073513827 під впливом помилки та стверджують, що даний правочин був укладений свідомо, при вільному волевиявленні без будь-яких помилок.

Договори вчинені під помилкою відносяться до договорів вчинених з недоліком волі. Помилка – це неправильне сприйняття особою фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, за відсутності якого можна було б вважати, що правочин не був би вчинений.

Водночас відповідачі (продавець і покупець спірного векселя), які укладали спірний правочин та виявляли власну волю до його укладання, стверджують, що вони правильно сприймали фактичні обставини правочину, вказані Прокурором обставини не вплинули на їх волевиявлення, при укладанні правочину вони не помилялись, та повністю усвідомлювали правові наслідки своїх дій.

Таким чином, колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що Прокурором не доведено суду того факту, що відповідачі, як сторони спірного договору, при його укладанні діяли під впливом помилки, тому у позові Прокурора з підстав ст. 229 Цивільного Кодексу України слід відмовити.

Зі змісту статті 21 Закону України “Про цінні папери та фондову біржу” вбачається, що вексель – це цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю). Випускаються такі види векселів: простий, переказний.

Відповідно до ч. 1 ст. 76, 75 Уніфікованого закону, запровадженого Женевською Конвенцією (дата приєднання Україною – 06.07.1999 р.), яка набрала чинності для України 06.01.2000 р. документ, у якому відсутній будь-який з реквізитів, зазначених у попередній статті, не має сили простого векселя, за винятком випадків, зазначених нижче у цій статті. Простий вексель містить: (1) назву “простий вексель”, яка включена в текст документа і висловлена тією мовою, якою цей документ складений; (2) безумовне зобов'язання сплатити визначену суму грошей; (3) зазначення строку платежу; (4) зазначення місця, в якому повинен бути здійснений платіж; (5) найменування особи, якій або наказу якої повинен бути здійснений платіж; (6) зазначення дати і місця складання простого векселя; (7) підпис особи, яка видає документ (векселедавець).

Згідно ст. 77 вказаного Уніфікованого закону до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів. До простого векселя також застосовуються такі положення, зокрема, наслідки підпису відповідно до умов, зазначених у статті 7, наслідки підпису особи, яка діє без повноважень або з перевищенням своїх повноважень (стаття 8).

Відповідно до ст. 7 Уніфікованого закону якщо на переказному векселі є підписи осіб, нездатних зобов'язуватися за переказним векселем, або підроблені підписи, або підписи вигаданих осіб, або підписи, які з будь-яких інших підстав не можуть зобов'язувати тих осіб, які поставили їх на переказному векселі або від імені яких переказний вексель був підписаний, то зобов'язання інших осіб, які поставили свої підписи на ньому, є все ж таки юридично дійсними.

Згідно ст. 8 Уніфікованого закону кожний, хто поставив свій підпис на переказному векселі як представник особи, від імені якої він не був уповноважений діяти, сам зобов'язаний за векселем і, якщо він заплатить, матиме ті самі права, які мала б та особа, за яку він мав намір діяти. Таке ж правило застосовується до представника, який перевищив свої повноваження.

З вказаних вище норм вбачається, що простий вексель, навіть у разі його підписання не уповноваженою на те особою, сам по собі лише з цих підстав не втрачає юридичної дійсності, та зберігає зобов'язання інших осіб, які поставили свої підписи на такому векселі.

Як встановлено судом, висновком Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України в Житомирській області встановлено, що підписи на вказаному векселі виконані не Умеренковою Оленою Миколаївною, Тодорчуком Валерієм Володимировичем, Демченко Віктором Олександровичем, Альохіним Олексієм Вікторовичем, а іншою особою.

Таким чином, колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що лише даний експертний висновок не є підтвердженням недійсності векселя, переданого за спірним договором, що також є підставою для відмови Прокурору у позові.

Посилання Першого заступника прокурора Житомирської області на факт порушення відділенням ВДСБЕЗ Коростишівського РВ УМВС кримінальної справи за фактом виготовлення та використання вище вказаного векселя за ч. 1 ст. 224 Кримінального Кодексу України та висновок експерта від 09.01.2007 р. не може бути достатнім доказом, оскільки встановити факт підроблення векселя може лише суд у відповідному рішенні.

Посилання Міністерства охорони навколишнього природного середовища України у своїй апеляційній скарзі на факт порушення кримінальної справи проти посадових осіб ПП “Агропромекс” та ТОВ “Гардінг” за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 Кримінального Кодексу України по факту фіктивного підприємництва – створення ТОВ “Гаудія” не підтверджує фіктивність ТОВ “Гаудія”, оскільки належним доказом фіктивності емітента простого векселя № 32073513827  може бути лише вирок суду у кримінальній справі.

Безпідставним є твердження скаржників про те, що місцевий господарський при винесенні рішення неправильно застосував норми ст. 229 Цивільного Кодексу України. З долучених до матеріалів справи пояснень сторін договору купівлі-продажу цінних паперів (векселя) № 123-2003/Т від 11.12.2003 р. вбачається, що жодна з них не помилялася щодо природи оспорюваного договору, природи простого векселя № 32073513827 та прав та обов'язків сторін, що випливають з факту купівлі-продажу зазначеного векселя.

Враховуючи  викладене вище,  судова  колегія  вважає, що рішення Господарського суду м. Києва від 18.12.2007 р. у справі  № 38/374 відповідає матеріалам справи та чинному законодавству, а тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу  України,  Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України на рішення Господарського суду м. Києва від 18.12.2007 р. у справі  № 38/374 – залишити без задоволення.

2.          Апеляційне подання Першого заступника прокурора Житомирської області на рішення Господарського суду м. Києва від 18.12.2007 р. у справі  № 38/374 – залишити без задоволення.

3.          Рішення Господарського суду м. Києва від 18.12.2007 р. у справі  № 38/374 – залишити без змін.

4.          Матеріали справи № 38/374 повернути Господарському суду м. Києва.

 Головуючий суддя                                                                      Зеленін  В.О.

 Судді                                                                                          Рєпіна  Л.О.

                                                                                          Синиця  О.Ф.

 18.02.08 (відправлено)