Постанова

від 24.07.2007 по справі 38/374

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

38/374

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

24 липня 2007 р.                                                                                   № 38/374  

Вищий господарський суд України у складі:  суддя Селіваненко В.П.- головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.  

розглянув касаційну скаргу Донецького обласного центру зайнятості –робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття,                   м. Донецьк (далі - Центр зайнятості)

на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 17.04.2007

зі справи  № 38/374

за позовом Центру зайнятості

до товариства з обмеженою відповідальністю “Прогрес”, м. Горлівка Донецької області (далі - ТОВ “Прогрес”)

про стягнення вартості заподіяної шкоди в розмірі 96 876, 49 грн.,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача –кооперативно-державний проектно-вишукувальний інститут “Донецькагропроект”, м. Донецьк (далі - Інститут), та

Обласне об'єднання капітального будівництва, м. Донецьк (далі – Обласне ОКБ).

Судове засідання проведено за участю представників:

Центру зайнятості –Куренного С.В.,

ТОВ “Прогрес” –Гладченка О.В.,

Інституту –не з'яв.,

Обласного ОКБ –не з'яв.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов було подано про стягнення вартості шкоди, заподіяної внаслідок неякісного виконання відповідачем робіт, що було виявлено при обстеженні конструкцій покриття підлоги та утеплення покрівлі Центру зайнятості, в сумі 72 944 грн., а також штрафу в розмірі 20% вартості неякісно виконаних робіт в сумі 18 236 грн. і витрат на проведення технічного обстеження виявлених недоліків у сумі 5 696, 49 грн., а всього –96 876, 49 грн.

У подальшому Центр зайнятості уточнив позовні вимоги і просив суд стягнути з ТОВ “Прогрес” суму завданих збитків 78 639, 49 грн., в тому числі 72 944 грн. витрат, необхідних для виправлення зазначених у технічному висновку недоліків, і 5 695, 49 грн. витрат на технічне обстеження, а також суму штрафних санкцій –14 588, 80 грн., всього –93 229, 29 грн.

При остаточному уточненні позовних вимог Центр зайнятості просив стягнути з ТОВ “Прогрес” суму збитків 125 934, 49 грн., в тому числі                 120 239 грн. –витрати, необхідні для усунення прихованих недоліків;                    5 695, 49 грн. –витрати на технічне обстеження; 24 047, 80 грн. штрафних санкцій; всього –149 982, 29 грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 26.02.2007 (суддя Радіонова О.О.) позовні вимоги задоволено частково, в сумі 116 666, 69 грн., в тому числі: 92 476 грн. –збитки, завдані неякісним облаштуванням підлоги; 18 495, 20 грн. –штраф; 5 695, 49 грн. –витрати на технічне обстеження; в іншій частині позову, а саме щодо стягнення збитків у сумі 27 763 грн., завданих неякісним облаштуванням підвісної стелі, –відмовлено; з ТОВ “Прогрес” стягнуто в доход державного бюджету України 1 166, 66 грн. державного мита і на користь Донецького НДІ судових експертиз –                          3 139, 20 грн. витрат на проведення судової експертизи з даної справи. У прийнятті зазначеного рішення господарський суд виходив з обґрунтованості позовних вимог саме в стягнутих сумах.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 17.04.2007 (колегія суддів у складі: Скакун О.А. –головуючий, судді Мирошниченко С.В. і М'ясищев А.М.) рішення місцевого господарського суду з цієї справи скасовано, у задоволенні позову відмовлено. У прийнятті відповідної постанови суд виходив з необґрунтованості та недоведеності позовних вимог, а також з прийняття рішення місцевого господарського суду за неповного з'ясування обставин справи і з порушенням норм матеріального права.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Центр зайнятості просить скасувати оскаржувану постанову апеляційної інстанції, а рішення місцевого господарського суду з даної справи залишити в силі. Скаргу мотивовано прийняттям цієї постанови з порушенням норм матеріального і процесуального права, в тому числі статей 7, 22, 175, 193, 224, 225, 231 Господарського кодексу України (далі – ГК України), статей 22, 611 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), статей 8, 12 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”, статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Відзиви на касаційну скаргу не надходили.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями фактичних обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Судом першої інстанції у справі встановлено, що:

- Центром зайнятості (як замовником) і ТОВ “Прогрес” (як підрядником) 07.09.2001 було укладено договір підряду (далі - Договір);

- за умовами Договору ТОВ “Прогрес” зобов'язалося якісно і в строк до 31.12.2003 здійснити реконструкцію будівлі Центру зайнятості по                 вул. Маршака в м. Донецьку. Фактично зазначену будівлю було передано в експлуатацію як закінчений будівництвом об'єкт за актом державної приймальної комісії від 25.02.2005, затвердженим виконкомом Донецької міської ради 25.03.2005 за № 133/19;

- у процесі експлуатації приміщень будівлі було встановлено недоліки, зазначені в аналізі та у висновку, здійснених виробничою фірмою “Научпроект” за результатами обстеження конструкцій підлоги та утеплення покрівлі реконструйованої будівлі, які не могли бути виявлені за звичайним способом при прийнятті робіт;

- загальна вартість неякісно виконаних робіт складає 72 944 грн. згідно з технічним висновком; витрати на технічне обстеження складали                          5 696, 49 грн. Згідно із статтею 231 ГК України Центр зайнятості нарахував ТОВ “Прогрес” штраф у розмірі 20% неякісно виконаних робіт –                          14 588, 80 грн.;

- Центр зайнятості надіслав ТОВ “Прогрес” претензію від 05.09.2005           № 04-4474 про усунення виявлених дефектів за рахунок цього товариства або про перерахування суми заподіяної шкоди; цю претензію залишено без відповіді;

- згідно з висновком будівельно-технічної експертизи від 24.10.2006           № 745/23 у проекті і локальному кошторисі враховано роботи з конструкції підлоги, але роботи, враховані у локальному кошторисі, не відповідають проектним даним в частині “устройства підстильних шлакових слоїв і товщини цементної стяжки”. У кошторисній документації було передбачено утеплення покриття будівлі. Актом № 42 додатково передбачалося утеплення покриття мансардного поверху. Там же зазначалося, що якість виконаних робіт щодо конструкції підлоги не відповідає вимогам державних будівельних норм; вартість “ремонтно-поновлених робіт”, пов'язаних з усуненням дефектів покриття підлоги в приміщенні Центру зайнятості, на момент проведення експертизи складає 92 476 грн.;

- якість робіт, виконаних з теплоізоляції конструкції підвісної стелі мансардного поверху, не відповідає вимогам, “пропонованим до якості теплоізоляційних робіт в частині безперервності теплоізоляційного слою”; визначити вартість робіт, які необхідно виконати для дотримання умов безперервності теплоізоляції конструкції підвісної стелі мансардного поверху, немає можливості “внаслідок відсутності безпосереднього доступу для виробництва замерів”;

- заявою від 11.01.2007 № 07-69 Центр зайнятості уточнив і збільшив суму позовних вимог: збитки в сумі 125 934, 49 грн., в тому числі:                 120 239 грн. –витрати, необхідні для усунення прихованих недоліків;               5 695, 49 грн. –витрати на технічне обстеження; 24 047, 80 грн. –штрафні санкції, всього 149 982, 29 грн.;

- згідно з Договором (пункт 3.2) підрядник зобов'язаний був суворо дотримуватися всіх вказівок замовника з приводу виконання робіт, з якістю, що відповідає СНиП, та у строки, передбачені Договором;

- за додатковою угодою до Договору від 22.07.2002 підрядник зобов'язувався виконувати роботи згідно із затвердженим графіком, якісно, в строк та у відповідності з вимогами ДБН;

- Центр зайнятості розпочав експлуатацію будівлі у грудні 2003 року;

- реконструйовану будівлю було передано в експлуатацію як закінчений будівництвом об'єкт за актом державної приймальної комісії від 25.02.2005, тобто з порушенням строку, передбаченого пунктом 6.2 Договору (31.12.2003);

- роботи замовником були прийняті 25.02.2005 (за актом державної приймальної комісії), а позов зі справи подано 13.10.2005, тобто “без порушення встановлених законом строків”;

- оскільки в період експлуатації реконструйованої будівлі було виявлено недоліки у покритті підлоги та в утепленні покриття будівлі, Центр зайнятості звернувся до виробничої фірми “Научтехпроект”, якою надано технічний висновок за наслідками обстеження конструкції покриття підлоги та утеплення покриття будівлі Центру зайнятості; з цією фірмою останній уклав договір на проведення експертизи та обстеження приміщень будівлі Центру зайнятості від 15.08.2005. Вартість робіт за експертизою склала             5 696, 49 грн., що підтверджується доказами (договір, рахунок, платіжне доручення);

- висновок судово-будівельної експертизи від 24.10.2006 № 754/23 є повним та обґрунтованим і “відповідачем не оскаржувався”.

Водночас місцевий господарський суд, “враховуючи висновок експерта щодо якості робіт, виконаних по облаштуванню теплоізоляції конструкції підвісної стелі мансардного поверху, яка не відповідає вимогам стосовно якості теплоізоляційних робіт в частині безперервності теплоізоляційного слою, а також те, що визначити вартість цих робіт експертизою не має можливості”, відхилив позовні вимоги “щодо стягнення збитків, завданих неякісним облаштуванням підвісної стелі у розмірі 27 763 грн., оскільки ця вартість робіт визначена не експертизою, а технічним висновком, який не є в даному випадку належним доказом”.

Судом апеляційної інстанції додатково з'ясовано, що:

- Центром зайнятості не усувалися будь-які будівельні дефекти та не витрачалися кошти на їх усунення; доказів на підтвердження заподіяння збитків у сумі 120 239 грн. названим Центром судові не подано;

- до робіт з обстеження та оцінки технічного стану будівельних конструкцій покриття і підлоги, що виконувалися у Центрі зайнятості виробничою фірмою “Научтехпроект” згідно із згаданим договором від 15.08.2005, ТОВ “Прогрес” не залучалося і не запрошувалося, відповідний висновок з питань такого обстеження йому не надсилався. Відтак цей документ (висновок) “є одностороннім та позивачем не доведено причинного зв'язку між діями відповідача та необхідністю складання акту технічного висновку третьою стороною”;

- Центр зайнятості “не є суб'єктом господарювання, який належить до державного сектору економіки, що також не спростовано позивачем у судовому засіданні”.

Зі змісту касаційної скарги вбачається, що причиною її подання стала незгода Центру зайнятості з відмовою апеляційної інстанції в задоволенні його позовних вимог щодо стягнення сум: 92 476 грн., яку названий Центр вважає збитками, завданими неякісним облаштування підлоги в процесі виконання ТОВ “Прогрес” умов Договору; 5 695, 49 грн. “витрат на технічне обстеження”, оплачених названим Центром виробничій фірмі “Научтехпроект”; 18 495, 20 грн. штрафних санкцій, нарахованих цим же Центром відповідачеві на підставі частини другої статті 231 ГК України. В частині стягнення суми 27 763 грн., яку Центр зайнятості вважав збитками, завданими йому внаслідок неякісного облаштування підвісної стелі і у стягненні якої відмовлено судом першої інстанції, судові рішення з даної справи сторонами не оскаржуються.

Апеляційною інстанцією у розгляді даної справи з'ясовано і скаржником не заперечується, що сторони за Договором (вони ж сторони у справі) виступали як учасники відносин у сфері господарювання в розумінні статті 2 ГК України.

Особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання визначаються ГК України (частина друга статті 4 цього Кодексу).

Згідно із  статтею 7 ГК України відносини у сфері господарювання регулюються, зокрема, Конституцією України, цим Кодексом, законами України тощо.

Наполягаючи на стягненні зазначеної суми збитків, скаржник посилається на приписи ЦК України, в тому числі статті 22 названого Кодексу.

Водночас відповідно до частини другої статті 9 ЦК України законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Таким законом є, зокрема, ГК України, який набрав чинності одночасно з ЦК України та норми якого у регулюванні майнових відносин суб'єктів господарювання є спеціальними по відношенню до норм ЦК України.

Таку правову позицію викладено і в постанові Верховного Суду України від 16.05.2006 № 22/197.

З урахуванням наведеного апеляційна інстанція дійшла правильного висновку про те, що у спірних правовідносинах суду слід керуватися насамперед нормами ГК України.

Відповідно до частини другої статі 224 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

За приписами частини першої статті 225 названого Кодексу до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.  

Отже, наведені норми ГК України, що визначають поняття і склад збитків, не відносять до числа останніх фактично не здійснені (як вбачається з установлених попередніми судовими інстанціями обставин) Центром зайнятості витрати, настання яких ним лише передбачається в майбутньому у вигляді оплати вартості робіт, пов'язаних з усуненням дефектів підлоги.

Згідно з частиною першою статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу, зокрема, своїх вимог.

Судом апеляційної інстанції у прийнятті оскаржуваної постанови встановлено, що Центром зайнятості як позивачем не доведено:

- необхідності складання та надання виробничою фірмою “Научтехпроект” за зверненням Центру зайнятості технічного висновку               № 39/2005, а отже й наявності у ТОВ “Прогрес” обов'язку відшкодовувати відповідні витрати названого Центру;

- належності Центру зайнятості до кола суб'єктів зазначених у частині другій статті 231 ГК України, а відтак й підстав для стягнення з ТОВ “Прогрес” штрафних санкцій у розмірі, визначеному цією нормою.

Касаційна ж інстанція згідно з частиною другою статті 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Керуючись статтями 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 17.04.2007 зі справи № 38/374 залишити без змін, а касаційну скаргу Донецького обласного центру зайнятості –робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття –без задоволення.

Суддя                                                                                              В. Селіваненко

Суддя                                                                                              І. Бенедисюк

Суддя                                                                                              Б. Львов