Рішення

від 17.12.2007 по справі 20-7/412

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

20-7/412

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"17" грудня 2007 р. справа № 20-7/412

За позовом:          Севастопольського міжрайонного природоохоронного прокурора

          (99011, м. Севастополь, вул. Вороніна, 11)

          в інтересах держави в особі:

          Державної екологічної інспекції в м. Севастополі

          (99011, м. Севастополь, вул. Радянська, 61)

до відповідача:          Обслуговуючого кооперативу „Дачно-будівельний кооператив „Парус”

          (99016, м. Севастополь, вул. Кашуби, 11-33)

          (м. Севастополь, урочище Учкуєвка)

про          стягнення суми збитку, заподіяного державі забрудненням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, в розмірі 17250,18 грн.,

Суддя Ілюхіна Г.П.

Представники сторін:

від прокурора:          -          Цуркан С.А., прокурор відділу Прокуратури м. Севастополя, посвідчення № 505 від 13.06.2007;

від позивача:          -          Гусєв В.О., заступник начальника відділу правового та організаційного забезпечення, бухгалтерського обліку, кадрової роботи, зв'язку з громадськістю й ЗМІ (юрисконсульт), доручення № 1 від 12.12.2007;

          -          Косяк Ю.О., головний спеціаліст, доручення б/н від 08.10.2007;

від відповідача:          -          Воронін А.М., голова правління, Довідка за № 16-369-3888 від 04.12.2007,

          -          Єремєєва Н.В., представник довіреність б/н від 27.11.2007;

Суть спору:

14.11.2007 (вх.№375-пр) Севастопольський міжрайонний природоохоронний прокурор в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в м. Севастополі звернувся до господарського суду м. Севастополя з позовом до Обслуговуючого кооперативу „Дачно-будівельний кооператив „Парус” про стягнення суми збитку, заподіяного державі забрудненням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, в розмірі 17250,18 грн., з посиланням на статті 3, 35 46 Закону України „Про охорону земель”, статті 37, 68, 69 Закону України „Про охорону навколишнього середовища”, статтю 42 Закону України „Про відходи”, статтю 1166 Цивільного кодексу України.

Ухвалою суду від 19.11.2007 порушено провадження по справі (арк.с.1-2).

Відповідач в відзиві на позов (вх.№52257) позовні вимоги не визнав по мотивам, викладеним в ньому, основні з яких полягають в тому, що позивачем в Акті перевірки не зазначено де саме на земельній ділянці розташовані відходи, на якій площі, в якому об'ємі, найменування, вид відходів; відповідачем укладено договір на вивіз твердих побутових відходів № 196 від 01.03.2007 до 31.12.2007, сміттєві контейнери розташовані за межами Дачно-будівельного кооперативу, так як заїзд великогабаритних автомобілів на його територію утруднений (арк.с.26-27).

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, суд -

в с т а н о в и в:

З`ясовані наступні обставини:

03.04.2007 номер запису 10781050003001766 здійснено перереєстрацію СТ „Парус” в Обслуговуючий кооператив „Дачно-будівельний кооператив „Парус” (далі –ДБК „Парус”).

Згідно пункту 1.3 Статуту Обслуговуючого кооперативу „Дачно-будівельний кооператив „Парус”, Садівниче товариство „Парус”, ідентифікаційний код 24863591, зареєстроване Нахімовською райдержадміністрацією 14.06.1988, реєстраційний № 10781050002001766, на підставі вимог чинного законодавства та на підставі рішення установчих зборів перейменовано в Обслуговуючий кооператив „Дачно-будівельний кооператив „Парус”, який є його правонаступником  (арк.с.28-37).

Севастопольською міжрайонною природоохоронною прокуратурою проведена перевірка стану додержання та правильного застосування Закону України „Про відходи”, інших нормативних актів, спрямованих на захист прав та конституційних гарантій на безпечне для життя і здоров'я довкілля при поводженні з побутовими та промисловими відходами, в результаті якої встановлено, що Обслуговуючий кооператив „Дачно-будівельний кооператив „Парус” допустив забруднення земель будівельними відходами, чим заподіяв державі шкоду в розмірі 17250,18 грн.

03.08.2007 Державною екологічною інспекцією в м. Севастополі проведена перевірка дотримання вимог природоохоронного законодавства Обслуговуючим кооперативом „Дачно-будівельний кооператив „Парус”, за результатами якої складено Акт, згідно з яким відповідач порушив правила складування, зберігання, розміщення, транспортування, утилізації, ліквідації та використання відходів, допустивши засмічення земель та своїй території:

-          несанкціоноване розміщення будівельних матеріалів на грунті на ділянці № 55 - площею 2,5м х 2,3м, висотою 0,3м, морфологічний склад відходів: уламки плит, пінопласту, поліетилену, обгорілі залишки металевої проволоки;

-          несанкціоноване розміщення будівельних відходів, частково спалених на грунті площею 1,1м х 2,0м, висотою 0,1м морфологічний склад відходів: уламки гіпсокартону, вагонки, шпаклівка, плити;

-          несанкціоноване розміщення бдівельних відходів на грунті в районі ділянок №№ 84, 85, площею 0,8м х 2,7м, висотою 0,55 м, морфологічний склад відходів: бумажні відпрацьовані пакети з-під цементу; чим порушив статтю 17 Закону України „Про відходи”, статтю 35 Закону України „Про охорону земель”, який Голова кооперативу підписав без заперечень (арк. с. 9-10).

07.08.2007 Постановою державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища м. Севастополя Державної екологічної інспекції в м. Севастополі № 122/000357 за зазначені порушення громадянин Воронін А.М., голова Обслуговуючого кооперативу „Дачно-будівельний кооператив „Парус” притягнений до адміністративної відповідальності в порядку статей 2421, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення у вигляді штрафу в сумі 204,00 грн., з якою відповідач ознайомлений, про що свідчить його підпис на зворотному боці Постанови, штраф Вороніним А.М. в сумі 204,00 грн. сплачений повністю (арк.с.11).

Позивачем розрахований розмір збитків заподіяних державі відповідачем внаслідок засмічення земель на території відповідача, який склав 17250,18 грн. (9810,93 грн., 3753,75 грн. –за ділянку № 55; 3685,50 грн. – за ділянки №№ 84, 85) (арк.с. 8, 47, 64).

Спір виник в зв`язку з тим, що відповідач заподіяв державі шкоду у вигляді збитків у сумі 17250,18 грн., зумовлену забрудненням і засміченням земельних ресурсів.

Правовідносини сторін регулюються статтею 1166  Цивільного кодексу України кодексу України, статтями 20, 37, 38, 40, 55, 68, 69 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” № 1264 від 25.06.1991 зі змінами та доповненнями (далі –Закон № 1264), статтями 3, 35, 46 Закону України „Про охорону земель” № 962-IV від 19.06.2003 зі змінами та доповненнями (далі –Закон № 962-IV), статтями 1, 17, 33, 42 Закону України „Про відходи” № 187/98-ВР від 05.03.1998 зі змінами та доповненнями (далі –Закон № 187/98-ВР), Методикою визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 27.10.1997 № 171, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 05.05.1998 за № 285/2725, зі змінами та доповненнями (далі - Методика).

У відповідності до статті 121 Конституції України на прокуратуру покладається представництво інтересів громадян і держави в судах у випадках, передбачених законом.

Згідно статті 2 Господарського процесуального кодексу України прокурор у позовній заяві самостійно визначає, у чому складається порушення інтересів держави і обґрунтовує необхідність їх захисту, а також указує орган, уповноважений державою здійснювати функції в даних правовідносинах.

Рішенням Конституційного суду України № 3-рп/99 від 8 квітня 1999 року про офіційне тлумачення статті 2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що прокурор або його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає, у чому саме виявилося порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує в позовній заяві необхідність їхнього захисту та визначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних відносинах.

Відповідно до статі 37 Закону № 1264, нагляд за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища здійснює Генеральний прокурор України та підпорядковані йому органи прокуратури. При здійсненні нагляду органи прокуратури застосовують надані їм законодавством України права, включаючи звернення до судів з позовами про відшкодування шкоди, заподіяної в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, та про припинення екологічно небезпечної діяльності.

Згідно зі статтею 20 Закону № 1264 право на звернення до господарського суду з позовами про відшкодування збитків і втрат, заподіяних в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, надано спеціально уповноваженим органам державного управління у галузі охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів.

Згідно пункту „б” частини першої статті 40 Закону № 1264 використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог: здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища.

Статтею 38 Закону № 1264 встановлено, що використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів. В порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.

Статтями 3, 35, 46 Закону № 962-IV встановлено, що основними принципами державної політики у сфері охорони земель, зокрема, є: пріоритет вимог екологічної безпеки у використанні землі як просторового базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; відшкодування збитків, заподіяних порушенням законодавства України про охорону земель.

Власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов'язані, зокрема: забезпечувати захист земель від ерозії, виснаження, забруднення, засмічення, засолення, осолонцювання, підкислення, перезволоження, підтоплення, заростання бур'янами, чагарниками і дрібноліссям.

Розміщення, збирання, зберігання, оброблення, утилізація та видалення, знешкодження і захоронення відходів здійснюються відповідно до вимог Закону України „Про відходи”.

Згідно зі статтею 1 Закону № 187/98-ВР розміщення відходів - це зберігання та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах.

Спеціально відведенні місця чи об'єкти - це місця чи об'єкти (місця розміщення відходів, сховища, полігони, комплекси, споруди, ділянки надр тощо), на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноважених органів на видалення відходів чи здійснення інших операцій з відходами. Від характеру місця розміщення відходів застосовуються коефіцієнти "1" або "3".

Статтею 55 Закону № 1264 передбачено, що суб'єкти права власності на відходи повинні вживати ефективних заходів для зменшення обсягів утворення відходів, а також для їх утилізації, знешкодження або розміщення.

Розміщення відходів дозволяється лише за наявності спеціального дозволу на визначених місцевими радами територіях у межах установлених лімітів з додержанням санітарних і екологічних норм способом, що забезпечує можливість їх подальшого використання як вторинної сировини і безпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людей.

Статтею 33 Закону № 187/98-ВР визначено, що зберігання та видалення відходів здійснюються відповідно до вимог екологічної безпеки та способами, що забезпечують максимальне використання відходів чи передачу їх іншим споживачам (за винятком захоронення).

На кожне місце чи об'єкт зберігання або видалення відходів складається спеціальний паспорт, в якому зазначаються найменування та код відходів (згідно з державним класифікатором відходів), їх кількісний та якісний склад, походження, а також технічні характеристики місць чи об'єктів зберігання чи видалення і відомості про методи контролю та безпечної експлуатації цих місць чи об'єктів. Видалення відходів здійснюється відповідно до встановлених законодавством вимог екологічної безпеки з обов'язковим забезпеченням можливості утилізації чи захоронення залишкових продуктів за погодженням з державною санітарно-епідеміологічною службою України. Зберігання та видалення відходів здійснюються в місцях, визначених органами місцевого самоврядування з врахуванням вимог земельного та природоохоронного законодавства, за наявності спеціальних дозволів, у яких визначені обсяги відходів відповідно до встановлених лімітів та умови їх зберігання. Визначені для зберігання та видалення відходів місця чи об'єкти повинні використовуватися лише для заявлених на одержання дозволу відходів. Забороняється змішування чи захоронення відходів, для утилізації яких в Україні існує відповідна технологія. Забороняється несанкціоноване скидання і розміщення відходів у підземних горизонтах, на території міст та інших населених пунктів, на територіях природно-заповідного фонду, на землях природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, в межах природоохоронних зон та зон санітарної охорони  водних  об'єктів, у інших місцях, що може створювати небезпеку для навколишнього   природного середовища та здоров'я людини, захоронення відходів у надрах допускається у виняткових випадках за результатами спеціальних досліджень з дотриманням стандартів, норм і правил, передбачених законодавством України.

Згідно з пунктом „з” частини першої статті 17, пункту „а” частини першої статті 42 Закону № 187/98-ВР, суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов'язані не допускати зберігання та видалення відходів у несанкціонованих місцях чи об'єктах.

Особи, винні в порушенні законодавства про відходи, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільну чи кримінальну відповідальності, за порушення встановленого порядку поводження з відходами, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища, прямого чи опосередкованого шкідливого впливу на здоров'я людини та економічних збитків.

Згідно положень статті 68 Закону № 1264 порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні, зокрема, у самовільному спеціальному використанні природних ресурсів. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.

Відповідно до статті 69 Закону № 1264 шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю  особистим  немайновим правам фізичної або юридичної особи,  а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (стаття 1166  Цивільного кодексу України кодексу України).

Оскільки порядок відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища передбачається, зокрема, нормами Цивільного кодексу України, а саме - статтею 1166, то правовідносини між сторонами у даній справі виникли з приводу заподіяння шкоди, тобто з делікту.

Для відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення природно-ресурсного, природоохоронного законодавства про забезпечення екологічної безпеки необхідна наявність таких умов відповідальності, як безпосередній причинний зв'язок між відповідними діями (бездіяльністю), шкодою та виною відповідача.

Заподіяна шкода навколишньому природному середовищу підтверджується наданими позивачем доказами по справі: актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства та постановою про накладення адміністративного стягнення. Документи підписані представником відповідача без заперечень.

Згідно пункту 5.5 Методики, розмір шкоди внаслідок засмічення земель визначається за формулою:

РШЗ = А х Б х ГОЗ х ПДЗ х КЗЗ х КНВ х КЕГ,

де

РШЗ - розмір шкоди від засмічення земель, грн.;

А - питомі витрати на ліквідацію наслідків засмічення земельної ділянки, значення якого дорівнює 0,5;

Б - коефіцієнт перерахунку, що при засміченні земельної ділянки побутовими, промисловими та іншими відходами дорівнює 10, а небезпечними (токсичними) відходами –100;

ГОЗ - нормативна грошова оцінка земельної ділянки, що зазнала засмічення, грн./м2;

ПДЗ - площа засміченої земельної ділянки, м2;

КЗЗ - коефіцієнт засмічення земельної ділянки, що характеризує ступінь засмічення її відходами, який визначається за додатком 6;

КНВ - коефіцієнт небезпеки відходів, який визначається за додатком 5;

КЕГ - коефіцієнт еколого-господарського значення земель визначається за додатком 2.

Згідно розрахунку позивача шкода, заподіяна державі внаслідок засмічення відповідачем земель складає 17250,18 грн. (9810,93 грн., 3753,75 грн. –за ділянку № 55; 3685,50 грн. –за ділянки №№ 84, 85), яка підлягає стягненню частково в сумі 13564,68 грн. –за порушення, виявлені на ділянці № 55, так як ділянки №№ 84, 85 належать на праві приватної власності фізичним особам (арк.с.65, 66, 67).

Підстав для стягнення 3685,50 грн. за порушення, встановлені на земельних ділянках №№ 84, 85 суд не вбачає, так як, згідно Акту не ясно, де саме знаходились несанкціоновані відходи, фраза „в районі ділянок №№ 84, 85” не є точною, коректною, є незрозумілою, викликає різне тлумачення сторонами.

Заперечення відповідача в частині того, що ділянка № 55 повністю обрушилась в результаті оповзня, суд не може прийняти до уваги, так як згідно наданого плану, частина цієї ділянки залишилась, що не заперечується самим відповідачем, нікому не передана, не приватизована, числиться за відповідачем. В акті перевірки значиться, Плані внутрішніх розміток місць загального користування та земельних ділянок.

Заподіяння відповідачем збитків державі підтверджується матеріалами справи, а відповідач контррозрахунку збитків чи доказів погашення збитків не надав.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

При вищезазначених обставинах, позовні вимоги підлягають задоволенню частково в сумі 13564,68 грн., в частині стягнення 3685,50 грн. –задоволенню не підлягають.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу суд покладає на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись статтею 1166  Цивільного кодексу України кодексу України, статтями 20, 37, 38, 40, 55, 68, 69 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища”, статтями 3, 35, 46 Закону України „Про охорону земель”, статтями 1, 33 Закону України „Про відходи”, Методикою визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 27.10.1997 № 171, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 05.05.1998 за № 285/2725, статтями 22, 33, 34, 44, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,  суд, –

Вирішив:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Обслуговуючого кооперативу „Дачно-будівельний кооператив „Парус” (99016, м. Севастополь, вул. Кашуби, 11-33 / м. Севастополь, урочище Учкуєвка, ідентифікаційний код 24863591, відомості про поточні рахунки в матеріалах справи відсутні) на користь Державної екологічної інспекції в м. Севастополі (99011, м. Севастополь, вул. Радянська, 61, ідентифікаційний код 34945496) до спеціального фонду на п/р 33119331700008, отримувач: Місцевий бюджет Нахімовського району м. Севастополя, банк одержувача: ДКУ в м. Севастополі, МФО 824509, код ЄДРПОУ 24035606, код платежу: 24062100 для зарахування до Державного бюджету України „Грошових стягнень за збиток, нанесений порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської чи іншої діяльності”, збитки  в сумі 13564,68 грн.

3.          Стягнути з Обслуговуючого кооперативу „Дачно-будівельний кооператив „Парус” (99016, м. Севастополь, вул. Кашуби, 11-33 / м. Севастополь, урочище Учкуєвка, ідентифікаційний код 24863591, відомості про поточні рахунки в матеріалах справи відсутні) в дохід Державного бюджету України державне мито в сумі 135,65 грн.

4.          Стягнути з Обслуговуючого кооперативу „Дачно-будівельний кооператив „Парус” (99016, м. Севастополь, вул. Кашуби, 11-33 / м. Севастополь, урочище Учкуєвка, ідентифікаційний код 24863591, відомості про поточні рахунки в матеріалах справи відсутні) на п/р 31216259700007 в ГУ ДКУ  в м. Севастополі, одержувач Ленінський район, код бюджетної класифікації 22050000, МФО 824509, ЄДРПОУ 24035598 витрати по оплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 92,80 грн.

Накази видати  після набрання рішенням законної сили.

          5.          В задоволенні позову в частині стягнення 3685,50 грн. відмовити.

Суддя                                                                                                      Г.П. Ілюхіна

Рішення оформлено і підписано,

в порядку ст. 84 ГПК України

24.12.2007