Постанова

від 14.05.2008 по справі 20-7/412

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

20-7/412

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 14 травня 2008 р.                                                                                    № 20-7/412  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоКривди Д.С.,

суддів:Жаботиної Г.В.,Уліцького А.М.

розглянувши касаційну скаргуОбслуговуючого кооперативу "Дачно-будівельний кооператив "Парус"

на постановувід 28.02.08 Севастопольського апеляційного господарського суду

та на рішеннявід 17.12.07

у справі№20-7/412

господарського судум. Севастополя

за позовомСевастопольського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в м. Севастополь

доОбслуговуючого кооперативу "Дачно-будівельний кооператив "Парус"

простягнення збитків, заподіяних державі забрудненням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, в сумі 17250,18 грн.

за участю представників сторін

від позивача:у засідання не прибули

від відповідача:у засідання не прибули

від ГПУ:Попенко О.С., посв.

ВСТАНОВИВ:

Севастопольський міжрайонний природоохоронний прокурор звернувся до господарського суду м. Севастополя з позовом в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в м. Севастополь до Обслуговуючого кооперативу "Дачно-будівельний кооператив "Парус" про стягнення збитків, заподіяних державі забрудненням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, в сумі 17250,18 грн.

Позов мотивовано встановленням при здійсненні позивачем перевірки факту забруднення відповідачем земель будівельними відходами.

Відповідач проти позову заперечив, посилаючись на наявність протиріч у акті перевірки та постанові про накладення адміністративного стягнення за відповідне порушення щодо виду відходів, а також наявність договору на вивезення твердих побутових відходів.

Рішенням від 17.12.07 господарський суд м. Севастополя (суддя Ілюхіна Г.П.) позовні вимоги задовольнив у частині стягнення з відповідача на користь позивача до спеціального фонду Державного бюджету України збитків у сумі 13564,68 грн., визнавши доведеними обставини здійснення відповідачем забруднення земель. В частині стягнення збитків у сумі 3685,5 грн. відмовлено, оскільки ділянки №№84, 85 належать на праві приватної власності фізичним особам, а зазначення щодо розташування відходів у цій частині в акті викладено нечітко.

Постановою від 28.02.08 Севастопольський апеляційний господарський суд (колегія суддів у складі: Фенько Т.П. –головуючого, Дугаренко О.В., Заплава Л.М.) рішення залишив без змін, погодившись з висновками суду першої інстанції.

Ухвалою від 06.05.08 Вищий господарський суд України порушив касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, в якій заявлено вимоги про скасування рішення і постанови у справі та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована неврахуванням того, що ділянка №55 не існує внаслідок оповзня, а також обставин невизначеності розташування ділянки засмічення, позначеної в акті під №2.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Генеральної прокуратури України, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 03.08.07 Державною екологічною інспекцією в м. Севастополі проведена перевірка дотримання вимог природоохоронного законодавства Обслуговуючим кооперативом "Дачно-будівельний кооператив "Парус", за результатами якої складено акт про виявлення порушень правил складування, зберігання, розміщення, транспортування, утилізації, ліквідації та використання відходів, зокрема ст. 17 Закону України "Про відходи" та ст. 35 Закону України "Про охорону земель" у зв'язку з допущенням відповідачем на його території засмічення земель:

1) несанкціоноване розміщення будівельних матеріалів на ґрунті на ділянці №55 –площею 2,5 м х 2,3 м, висотою 0,3 м, морфологічний склад відходів: уламки плит, пінопласту, поліетилену, обгорілі залишки металевої проволоки;

2) несанкціоноване розміщення будівельних відходів частково спалених на ґрунті площею 1,1 м х 2 м, висотою 0,1 м, морфологічний склад відходів: уламки гіпсокартону, вагонки, шпаклівка, плити;

3) несанкціоноване розміщення будівельних відходів на ґрунті в районі ділянок №№84, 85 площею 0,8 м х 2,7 м, висотою 0,55 м, морфологічний склад відходів: паперові відпрацьовані пакети з-під цементу.

Постановою №122/000357 від 07.08.07 державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища м. Севастополя Державної екологічної інспекції в м. Севастополі за вказані порушення голова відповідача притягнений до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу, який ним сплачено.

У зв'язку з такими обставинами Севастопольський міжрайонний природоохоронний прокурор звернувся до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в м. Севастополь про стягнення з відповідача шкоди в розмірі 17250,18 грн., обчисленої на підставі Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 27.10.97 №171.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду врегульовані ст. 1166 Цивільного кодексу України, згідно з якою майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Земельний кодекс України у ст.ст. 90, 95, 152 та главі 24 передбачає відшкодування збитків власникам земельних ділянок та землекористувачам.

Зокрема, згідно зі ст. 157 ЗК України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами.

Застосування цивільної відповідальності шляхом відшкодування шкоди передбачено також Законами України "Про відходи", "Про охорону навколишнього природного середовища" стосовно осіб, винних у її заподіянні такої шкоди внаслідок порушення, відповідно, законодавства про відходи, охорону навколишнього природного середовища.

Зокрема, відповідно до положень ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність; таку відповідальність несуть особи, винні, зокрема, у порушенні природоохоронних вимог при зберіганні, транспортуванні, використанні, знешкодженні та захороненні відходів. При цьому застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.

З аналізу вказаних норм вбачається, що відшкодування шкоди, завданої внаслідок погіршення якості певних земель, зокрема шляхом їх засмічення, здійснюється особами, винними у заподіянні такої шкоди внаслідок протиправних дій чи бездіяльності.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач доводив обставини невизначеності в акті належним чином місць розташування відходів, які є предметом даного спору.

Зокрема, відповідач не визнає факту розміщення відходів, позначеного в акті під №1, посилаючись на те, що відповідна ділянка №55 не існує як така, що обрушилася внаслідок оповзня. Проте такі доводи відповідача ґрунтуються на довільному трактуванні положень ч. 1 ст. 79 Земельного кодексу України, яка визначає земельну ділянку як частину земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. При цьому з огляду на особливості такого майнового об'єкту як земля нормами земельного законодавства не передбачено знищення (зникнення, припинення існування) земельної ділянки в разі зміни її ландшафту, погіршення якості або естетичного стану. Такі обставини можуть бути підставою для застосування передбаченої законом відповідальності або для відмови власника чи землекористувача від відповідного права на земельну ділянку, що є підставою для припинення цього права в установленому законом порядку. Проте суди при розгляді справи, дослідивши наявний в матеріалах справи державний акт на право постійного користування, встановили відсутність обставин припинення прав, а відтак і обов'язків відповідача щодо земельної ділянки №55, що не спростовано відповідачем.

Стосовно осередку засмічення, визначеного в акті під №2, відповідач посилається на відсутність зазначення конкретного місця розташування відходів. При цьому в наданих відповідачем відзиві на позов, апеляційній та касаційній скаргах відсутні жодні зазначення про спростування на підставі певних доказів наявності вказаних засмічень. Зокрема, відповідачем не спростовуються встановлені судами обставини здійснення позивачем перевірки за участю Голови відповідача, який підписав акт перевірки без жодних заперечень, зокрема щодо відсутності або викривлення фактів, про виявлення яких зазначено в акті. Також відповідач не доводить обставини відсутності відповідного правопорушення, за яке на керівника відповідача накладено адміністративне стягнення, зокрема оскарження відповідної постанови.

Тобто суди першої та апеляційної інстанцій на підставі наданих сторонами доказів визнали доведеними обставини наявності вищевказаних засмічень земельних ділянок, внаслідок протиправних дій та бездіяльності відповідача. Відповідачем при розгляді справи судами такі обставини не спростовано відповідно до вимог ст. 33 ГПК України шляхом подання відповідних доказів. У касаційній скарзі також відсутні посилання на надання відповідачем певних доказів, які не були оцінені судами при розгляді справи.

Крім того, суди при вирішенні спору дійшли висновку про відсутність підстав для притягнення відповідача до цивільної відповідальності за порушення природоохоронного законодавства щодо засмічення, розташованого в районі ділянок №№84, 85, оскільки ці ділянки належать на праві приватної власності фізичним особам, зважаючи також на неясність, неточність місця знаходження несанкціонованих відходів. Вказаний висновок судів не заперечується позивачем та прокурором шляхом подання відповідних доказів та оскарження судових рішень.

В силу ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене судова колегія погоджується з висновком про застосування до відповідача цивільної відповідальності у вигляді відшкодування шкоди за забруднення земельних ресурсів у тій частині, що визнана доведеною при розгляді справи на підставі наданих сторонами доказів, які не можуть бути переоцінені касаційною інстанцією.

Отже, судова колегія не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги і скасування постанови суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 108, 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 28.02.08 у справі №20-7/412 залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Головуючий                                                                                Д.Кривда

Судді                                                                                                    Г.Жаботина

                                                                                                    А.Уліцький