Рішення

від 13.03.2007 по справі 20-7/412

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

20-7/412

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"13" березня 2007 р. справа № 20-7/412

За позовом:          Приватного підприємства „Пронет”

          (01014, м. Київ, вул. Струтинського, 6, офіс 506

до відповідача:          Приватного підприємства „Торговельний комплекс „Діалог”

          (99011, м. Севастополь, вул. Велика Морська, 23)

про          стягнення заборгованості за Договором № 08-01/2005 за поставлене обладнання та виконану роботу в сумі 16105,72грн.,

Суддя Ілюхіна Г.П.

Представники сторін:

від позивача:          - не з'явився;

від відповідача:          - Булгакова В.Ю., представник, довіреність № 399 від 07.02.2007;

          - Морозова О.І., довіреність № 420 від 07.02.2007.

Суть спору:

13.12.2006 Приватне підприємство „Пронет” звернулось до господарського суду м. Севастополя з позовними вимогами до Приватного підприємства „Торговельний комплекс „Діалог” про стягнення заборгованості за Договором № 08-01/2005 за поставлене обладнання та виконану роботу в сумі 16105,72 грн., з яких: 13349,96грн. –основний борг, 1882,34 грн. –індекс інфляції, 873,42грн. –3% річних, з посиланням на Договір № 08-01/2005, статтю 193 Господарського кодексу України, статті 526, 530, 536, 625, 629, 692 Цивільного Кодексу України.

Заявою (вх. №4394) позивач в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, зменшив позовні вимоги до 6605,72 грн., зменшивши суму основного боргу до –3849,96 грн., у звзяку з тим, що відповідач 29.12.2006, 02.02.2007 та 08.02.2007 платіжними дорученнями №№ 1371, 1460 та 1476 перерахував на розрахунковий рахунок Позивача в рахунок погашення частини заборгованості по Договору № 08-01/2005 від 20.01.2005 суми 3500,00 грн., 4000,00 грн. та 2000,00 грн., відповідно, що підтверджується банківським витягом, довідкою, Актом звірки взаєморозрахунків та платіжними дорученнями (а.с.89-90, 105-112).

Заява про зменшення позовних вимог судом не приймається, так як відповідно до вимог статей 22, 78 Господарського процесуального кодексу України, порушує інтереси позивача при вирішенні питання відшкодовування судових витрат, так як при зменшенні позовних вимог, державне мито у цій частині не повертається, чим порушуються його інтереси.

Відповідно до частини шостої статті 22 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Погашення заборгованості в процесі провадження у справі є підставою для припинення провадження у справі в цій частині по пункту 11 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відсутністю предмету спору, про що винесено ухвалу.

Відповідач в відзиві на позов (вх.№4376) позовні вимоги не визнав повністю з підстав зазначених в ньому, основні з яких полягають в тому, що заборгованість відповідача перед позивачем станом на 12.02.2007 за зазначеним договором складає 3849,96 грн., позивачем не виконані вимоги договору щодо надання відповідачу експлуатаційної документації на структуровану кабельну систему, у зв'язку з чим відповідач не міг використовувати створену позивачем систему, тому відповідач зупинив оплату послуг позивача; умовою застосування цивільно-правової відповідальності до особи є вина; вважає, що вина відповідача відсутня у зв'язку з тим, що позивач безпідставно порушив свої зобов'язання за Договором; крім того не згоден з розрахунком штрафних санкцій, так як позивачем розрахунок здійснений  за період з 19.04.2005 по 10.11.2006, з посиланням на статтю 538 Цивільного кодексу України, згідно з якою у випадку невиконання однією зі сторін в зобов'язанні зобов'язання, інша сторона має право зупинити виконання свого зобов'язання, відмовитись від його виконання частково або повністю; з посиланням на статті 525, 614, 625, 861 Цивільного кодексу України, надав докази погашення заборгованості в сумі 3849,96грн. (арк.с.87-88).

Строк вирішення спору по справі продовжувався, розгляд справи відкладався в порядку статей 69, 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, вислухавши представника відповідача, суд, -

в с т а н о в и в:

З`ясовані наступні обставини:

-          20.01.2005 між приватним підприємством „Торговельний комплекс „Діалог” (Замовник) та приватним підприємством „Пронет” (Виконавець) укладено Договір № 08-01/2005, предметом якого є роботи по створенню структурованої кабельної системи на об'єкті Замовника, розташованого за адресою: м. Севастополь, вул. Велика Морська, 23.

Комплекс робіт по створенню системи включає монтажні роботи та поставку обладнання (пункт 1.2. Договору).

Обсяги робіт, зміст, етапи виконання та строки виконання визначаються по Додаткам до Договору, при необхідності збільшення обсягів робіт та включення нових розділів сторони підписують Додаткові угоди до Договору (пункт 1.3. Договору).

Відповідно до пункту 2.4. Договору кінцевий розрахунок за фактично виконані роботи здійснюється перерахуванням Замовником Виконавцю суми, яка визначається на підставі Акту прийому-передачі робіт, підписаного представниками сторін протягом трьох банківських днів з моменту підписання акту. Кінцевий розрахунок за фактично поставлене обладнання здійснюється перерахуванням Замовником Виконавцю суми, що визначається на підставі Акту передачі обладнання та/або витратної накладної, підписаного представниками сторін протягом трьох банківських днів з моменту підписання акту (а.с.12-14).

-          Вартість обладнання та монтажних робіт по створенню структурованої кабельної системи визначається в Додатках №№ 1, 2 (пункти 2.1, 2.2 Договору) (а.с.12-14, 15, 16).

-          Додатком № 3 до Договору визначено календарний план виконання робіт та постачання обладнання на три етапи:

1. Постачання обладнання згідно Додатку № 1 - протягом 14 днів з моменту попередньої оплати згідно Договору, що має підтверджуватись Актом передачі обладнання;

2. Роботи згідно Договору –протягом 20 днів з моменту підпису згідно Договору та готовності об'єкту до безперервного ведення робіт, що має підтверджуватись Актом прийому-передачі робіт;

3. Розробка експлуатаційної документації – 10 днів з моменту закінчення робіт за другим етапом, що має підтверджуватись Актом передачі документації (а.с.17).

Приватне підприємство „Пронет” на виконання умов Договору поставило приватному підприємству „Торговельний комплекс „Діалог” обладнання та виконало роботи для створення структурованої кабельної системи на загальну суму 42668,14 грн., що підтверджується Актами прийому виконаних підрядних робіт та передачі обладнання, оформленими належним чином та підписаними Відповідачем у встановленому законом та Договором порядку 18.04.2005 (а.с.36-41, 42, 73-81).

18.08.2006 на адресу Відповідача Позивачем направлена претензія вих.№ 407, яку відповідач залишив без розгляду (а.с.43)

29.12.2006, 02.02.2007, 08.02.2007, 07.03.2007, 12.03.2007 Відповідач платіжними дорученнями №№ 1371, 1460, 1476, 1560, 1582 перерахував на розрахунковий рахунок Позивача в рахунок погашення заборгованості по Договору № 08-01/2005 від 20.01.2005 суми 3500,00 грн., 4000,00 грн., 2000,00 грн., 1849,96 грн. та 2000,00 грн., відповідно, що підтверджується банківським витягом, довідкою, Актом звірки взаєморозрахунків та платіжними дорученнями (а.с.89-90, 105-112, 118-119).

Таким чином, на час розгляду справи заборгованість Відповідача перед Позивачем за Договором № 08-01/2005 від 20.01.2005 відсутня, що є підставою для припинення провадження по справі по пункту 11 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відсутністю предмету спору, про що прийнято ухвалу.

Спір виник у зв'язку з порушенням відповідачем умов Договору по належній та своєчасній оплаті постановленого обладнання та виконаних робіт.

Правовідносини сторін регулюються статтями 193 Господарського кодексу України, статтями 526, 527, 530, 536, 625, 629, 692 Цивільного кодексу України.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Цивільним кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Відповідно до статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 536 Цивільного кодексу України передбачає, що розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

15.07.2005 Інформаційним листом №3.2-2005 Верховний Суд України виклав правову позицію про природу трьох процентів річних та індексу інфляції, що передбачені статтями 214 ЦК УРСР та 625 ЦК України, згідно з якими боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів; грошовими зобов'язаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних; оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань та в зв'язку з цим відносити до санкцій.

Позивач помилково здійснив розрахунок 3 % річних за період з 20.04.2005 по 10.11.2006, так як строк оплати виконаних робіт настав 21.04.2005, у зв'язку з тим, що Акти прийому-передачі виконаних підрядних робіт та Акт передачі обладнання підписані Відповідачем 18.04.2005, а не 14.04.2005.

При викладених обставинах, позовні вимоги підлягають задоволенню частково в сумі 2745,88грн., з яких: індекс інфляції за період з травня 2005 року по жовтень 2006 року –1882,34грн., 3% річних за період з 22.04.2005 по 10.11.2006 –871,22грн.

Провадження по позовним вимогам щодо стягнення суми основного боргу в сумі 13349,96грн. підлягає припиненню в порядку пункту 11 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Доводи, мотиви та заперечення відповідача щодо невиконання ним своїх зобов'язань за Договором по належній та своєчасній оплаті постановленого обладнання та виконаних робіт у зв'язку з невиконанням позивачем повністю зобов'язань за Договором, викладені в відзиві на позов, спростовуються його подальшими діями та оплатою ним вартості поставленого обладнання та виконаних робіт після звернення Позивача до суду з позовом в повному обсязі, та змістом умов Договору, укладеного між сторонами.

Згідно умов договору (пункт 2.4) строк оплати не пов'язаний з Актом передачі документації, а лише з Актами прийому-передачі обладнання та виконаних робіт..

Надані позивачем в матеріали справи  докази дають суду підстави для висновку, що виконання робіт по розробці експлуатаційної документації не пов'язані зі строком оплати по Договору та нарахуванням індексу інфляції та 3 % річних, які не є заходами відповідальності за порушення зобов'язань.

Відповідач не позбавлений в порядку пункту 6.4. Договору застосувати до Позивача штрафні санкції за затримку виконання окремих етапів робіт щодо зазначених в цьому Договорі термінів в частині надання експлуатаційної документації.

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати позивача на оплату державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача, так як заборгованість відповідачем сплачена після порушення провадження у справі, та пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 193 Господарського кодексу України, статтями 526, 527, 530, 536, 625, 629, 692 Цивільного кодексу України, статтями 22, 33, 34, 44, 49, 69, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити частково.

2.          Стягнути з Приватного підприємств „Торговельний комплекс „Діалог” (99011, м. Севастополь, вул. Велика Морська, 23, ідентифікаційний код 19186792, п/р 260013018978 у відділенні Ощадбанку № 4548  м. Севастополь, МФО 384027) на користь Приватного підприємства „Пронет” (01014, м. Київ, вул. Струтинського, 6-офіс 506, ідентифікаційний код 21680973, п/р 260063013564 в АБ „Національні інвестиції в м. Києві, МФО 300498) індекс інфляції –1882,34грн., 3% річних –871,22грн., витрати по сплаті державного мита в розмірі 161,04грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу  в сумі 117,99грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В задоволенні позовних вимог щодо стягнення 3% річних в сумі 02,20 грн. відмовити.

Суддя                                                                                                           Г.П. Ілюхіна

Рішення оформлено і підписано

в порядку статті 84 ГПК України

19.03.2007