Постанова

від 20.12.2007 по справі 20-9/134

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

20-9/134

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 20 грудня 2007 р.                                                                                    № 20-9/134  

Вищий господарський суд  України у складі колегії суддів:

головуючий суддя Першиков Є.В.

судді Данилова Т.Б.

Ходаківська І.П.

розглянувши

касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Крим-автокомплекс"

на рішення господарського суду м. Севастополя від 05.06.2007 р.

у справі№ 20-9/134 господарського суду м. Севастополя

за позовом Державного підприємства "Агропромбуд" Корпорації "Украгропромбуд"

до

терті особи

за участю прокурора Товариства з обмеженою відповідальністю "Крим-автокомплекс"Українська кооперативно-державна корпорація по агропромисловому будівництву "Украгропромбуд"

Регіональне відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Київ-Градбуд"

м.Севастополя

провизнання угоди недійсною

За участю представників сторін:

від позивача –не з'явилися

від відповідача –Твердюк Є.М., за довіреністю

від третьої особи (ТОВ "Київградбуд") –Малюська Д.Л., за довіреністю

               ВСТАНОВИВ :

         Рішенням господарського суду м. Севастополя від 05.06.2007 р. у справі  № 20-9/134 позов задоволено частково.

         Визнано недійсним правочин, який оформлений договором № 25/09 уступки прав на дольову участь в будівництві від 25 вересня 2006 року між Державним підприємством  “Агропромбуд” Корпорації “Агропромбуд”  та Товариством з обмеженою відповідальністю  “Крим-автокомплекс”.

        Стягнуто з Державного підприємства  “Агропромбуд” Корпорації “Агропромбуд”  на користь Товариства з обмеженою відповідальністю  “Крим-автокомплекс” грошові кошти в розмірі 709000,0 грн.  Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю  “Крим-автокомплекс” повернути Державному підприємству “Агропромбуд” Корпорації “Агропромбуд” об'єкт незавершеного будівництва –п'ятиповерховий 45-квартирний житловій будинок на станції Мекензієві гори в місті Севастополі. Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю  “Крим-автокомплекс” повернути Державному підприємству “Агропромбуд” Корпорації “Агропромбуд" проектно-будівельну документацію, яка отримана згідно акту приймання-передачі від 27.09.2006 р. та накладній від 28.09.2006 р.

       Товариство з обмеженою відповідальністю "Крим-автокомплекс" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду м. Севастополя від 05.06.2007 р. з підстав неправильного застосування норм матеріального та процесуального права, та постановити нове рішення про відмову позивачеві в позові.

       Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

       Як вбачається з матеріалів справи, 12 січня 1993 року між ПМК-45 об'єднання “Кримагробуд” (правонаступником якого є позивач) та Кримським відділенням Придніпровської залізниці був укладений договір № 38 на дольову участь у будівництві 40-квартирного житлового будинку на станції Мекензієві гори в місті Севастополі.

       23 грудня 2005 року Державне підприємство “Агропромбуд” та Державне підприємство Придніпровська залізниця уклали договір № ПР/ДН-4/05-269/НЮ-5145ДУ, згідно якого дольник –ДП “Придніпровська залізниця” –відмовився від своїх прав, що виникли внаслідок укладення та виконання договору № 38 про дольову участь в будівництві від 12.01.1998, а замовник –ДП “Агропромбуд”- зобов'язався сплатити дольнику 313000,0 грн. З моменту підписання цього договору сторони припинили дію Договору № 38 (п. 1.1-1.3 договору).

25 вересня 2006 року між Державним підприємством “Агропромбуд” Корпорації “Украгропромбуд” (далі –ДП “Агропромбуд”) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Крим-автокомплекс” (далі –ТОВ “Крим-автокомплекс”) був укладений договір № 25/09 уступки прав на дольову участь в будівництві (далі –Договір).

За договором, згідно пункту 1.1, ДП “Агропромбуд” відмовляється на користь ТОВ “Крим-автокомплекс”, а ТОВ “Крим-автокомплекс” приймає на себе всі права, які випливають з Договору № 38 на дольову участь у будівництві від 12 січня 1993 року, який укладений між ДП “Агропромбуд” та ДП “Придніпровська залізниця”.

Обсяг переданих за даним Договором прав та обов'язків включає право та обов'язок ТОВ “Крим-автокомплекс” забезпечити закінчення будівництва та введення в експлуатацію об'єкта незавершеного будівництва –п'ятиповерхового 45-квартирного житлового будинку на станції Мекензієві гори в місті Севастополі (п. 1.2. Договору).

Сторони договору домовилися, що після завершення будівництва ТОВ “Крим-автокомплекс” отримає право власності на долю ДП “Агропромбуд” в п'ятиповерховому 45-квартирному житловому будинку (п. 1.3 Договору).

Розділом 2 “Ціна Договору” сторони встановили, що вартість об'єкта незавершеного будівництва складає 973 779 грн.

Передача прав та об'єкта незавершеного будівництва, у відповідності з п. 3.1 Договору, здійснюється за актом приймання-передачі протягом 5 днів з моменту підписання даного Договору.

        Акти приймання об'єкта незавершеного будівництва та виконавчої документації на об'єкт незавершеного будівництва підписані сторонами 27 вересня 2006 року.

        З вищенаведеного вбачається, що за спірним договором № 25/09  фактично відчужено майно Державного підприємства “Агропромбуд”.

        Статутом ДП “Агропромбуд” (стаття 4) встановлено, що майно Підприємства становлять основні фонди та оборотні кошти, а також цінності, вартість яких відображається у самостійному балансі Підприємства. Майно Підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на правах повного господарського відання. Органом управління майном Підприємства є Українська кооперативно-державна корпорація “Агропромбуд”.

У статті 139 Господарського кодексу України майном визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб'єктів.

Залежно від економічної форми, якої набуває майно у процесі здійснення господарської діяльності, майнові цінності належать до основних фондів, оборотних засобів, коштів, товарів.

Основними фондами виробничого і невиробничого призначення є будинки, споруди, машини та устаткування, обладнання, інструмент, виробничий інвентар і приладдя, господарський інвентар та інше майно тривалого використання, що віднесено законодавством до основних фондів.

Місцевий господарський суд на підставі аналізу вищезазначених норм чинного законодавства, а також Положення про порядок відчуження основних засобів, що є державною власністю, яке затверджено наказом Фонду державного майна України від 30 липня 1999  N 1477 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19 серпня 1999  за N 573/3866 (яке діяло на момент укладення договору № 25/09 від 25.09.2006) та Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", яке затверджено наказом Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000 р. N 92 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18 травня 2000  за N 288/4509, дійшов обґрунтованого висновку, що незавершене будівництво за своєю природою відноситься до основних фондів підприємства.

Відповідно до статті 75 Господарського кодексу України відчужувати майнові об'єкти, що належать до основних фондів, державне комерційне підприємство має право лише за попередньою згодою органу, до сфери управління якого воно належить, і лише на конкурентних засадах, якщо інше не встановлено законом. Розпоряджатися в інший спосіб майном, що належить до основних фондів, державне комерційне підприємство має право лише у межах повноважень та у спосіб, що передбачені цим Кодексом та іншими законами.

Враховуючи, що статутом ДП “Агропромбуд” та нормами чинного законодавства йому не надано інших повноважень, суд дійшов обґрунтованого висновку, що реалізація основних фондів державного підприємства повинна здійснюватися на конкурентних засадах та за попереднім погодженням із органом управління.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема у разі невідповідності правочину вимогам законодавства (ч. 1 ст. 203 ЦК України).

З огляду на викладене та порушення вищезазначених приписів законодавства при укладенні спірного договору, такий правочин обґрунтовано визнаний судом недійсним.

Окрім того, за Договором № 25/09 від 25.09.2006 р. від позивача до відповідача переходять усі права, які випливають з Договору № 38 від 12.01.1993. Однак Договір № 38 від 12.01.1993 припинив дію з 23.12.2005 за згодою сторін.

Статтею  509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до  статті 604 Цивільного кодексу України,  зобов'язання між ДП “Агропромбуд” та ДП “Придніпровська залізниця” були припинені за домовленістю сторін з моменту припинення дії Договору № 38, тобто з 23.12.2005.

Таким чином,  як вірно зазначено місцевим судом, зміна сторони у даному зобов'язанні у вересні 2006 року є безпідставною та такою, що протирічить нормам чинного законодавства, тому  відповідно до статей  203, 215 Цивільного кодексу України також є підставою для визнання спірного договору недійсним.

Крім того, статтею 657 Цивільного кодексу України також встановлено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. Чинним законодавством, що регулює продаж об'єктів незавершеного будівництва, також передбачено обов'язкове нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу об'єктів незавершеного будівництва.

Беручи до уваги все  вищевикладене колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що при укладенні між ДП “Агропромбуд” та ТОВ “Крим-автокомплекс” сторонами не були дотримані норми Цивільного кодексу України (статей 203, 509, 512, 657), Господарського кодексу України (статті 75, 139, 141), Закону України “Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва” та інших нормативних актів, що регулюють продаж майна державних підприємств та об'єктів незавершеного будівництва.

Згідно статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Отже, позовні вимоги ДП “Агропромбуд” в частині визнання недійсним правочину, який оформлений договором № 25/09 уступки прав на дольову участь в будівництві від 25 вересня 2006 року між ДП “Агропромбуд” та ТОВ “Крим-автокомплекс” та повернення сторін у первісне становище (реституція) правомірно задоволені судом.

       Відповідно до  ст.ст. 85, 111-5 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні за згодою сторін оголошена  вступна  та резолютивна частини постанови.  

       Керуючись, ст.ст. 111-5,  111-9, 111-7, 111-11 Господарського процесуального кодексу України,   Вищий господарський суд України

                                                       ПОСТАНОВИВ:

       Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Крим-автокомплекс" залишити без задоволення.

       Рішення господарського суду м. Севастополя від 05.06.2007 р.  у справі №20-9/134 господарського суду м. Севастополя  залишити без змін.  

Головуючий    суддя                                                                    Є. Першиков  

Судді                                                                                               Т. Данилова

                                                                                                        І.  Ходаківська