Рішення від 10.04.2025 по справі 173/460/23

Справа №173/460/23

Провадження №2/173/24/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2025 р. Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

В складі: головуючого - судді Петрюк Т.М.

При секретареві Рудовій Л.В.

За участю: представника позивача - адвоката Склярова М.М.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні, за правилами загального позовного провадження, в місті Верхньодніпровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 представники позивача, ОСОБА_2 і адвокат Скляров МихайлоМиколайович до комунального підприємства«Обласний центр екстреної медичної допомоги та медициникатастроф» Дніпропетровської обласноїради",треті особи,що незаявляють самостійнихвимог щодопредмету спору: ОСОБА_3 і приватне акціонерне товариство «СК«Арсенал страхування», про відшкодування шкоди,завданої джереломпідвищеної небезпеки , -

ВСТАНОВИВ:

27.02.2023 року до суду звернулась позивачка, ОСОБА_1 , представники позивача, ОСОБА_2 і адвокат Скляров М.М., з позовом про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, до відповідача КП «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Дніпропетровської обласної ради", треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_3 , і приватне акціонерне товариство «СК «Арсенал страхування».

06.03.2023 ухвалою судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області позовна заява залишена без руху в зв`язку з виявленими недоліками.

17.04.2023 року позивачем усунені виявлені судом недоліки

14.06.2024 проведений перерозподіл справи іншому складові суду. Справа призначена до розгляду в підготовчому судовому засідання на 18.11.2024 року.

18.11.2024 року закінчене підготовче судове засідання. Справа призначена до розгляду в судовому засіданні на 11.02.2025 року.

11.02.2025 року справа не розглядалась в зв`язку з хворобою судді. Справа призначена до розгляду на 10.04.2025 року.

Учасникам розгляду справи роз`яснені права та обов`язки відповідно до ст. 43, 44, 49 ЦПК України.

10.04.2025 року в судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частина рішення.

Згідно заявлених позовних вимог позивачка просить стягнути з відповідача на її користь завдану їй майнову шкоду в розмірі 74644.96 грн., моральну шкоду в розмірі 50000.00 грн., та стягнути з відповідача на її користь понесені судові витрати по сплаті судового збору, по оплаті експертизи та витрати на оплату професійної правничої допомоги сумі 20000.00 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилаючись на наступне: 16 жовтня 2021 року близько 19-30 години на автодорозі Н-08 Бориспіль-Дніпро-Запоріжжя в районі с. Підлужжя Верхньодніпровського/Кам`янського району Дніпропетровської області стялася дорожньо-транспортна пригода , під час якої водій ОСОБА_3 , керуючи автомобілем Сітроен державний номер НОМЕР_1 /автомобіль спеціальної промисловості - карета швидкої допомоги/ не надавши переваги у русі допустивши порушення ПДР України, виїхав з другорядної дороги на головну, де відбулося зіткнення з належним їй ОСОБА_1 , на праві приватної власності автомобілем Volkswagen LT35 державний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_4 ,,в результаті чого пасажири останнього автомобіля отримали тілесні ушкодження різного ступеню тяжкості, належний їй транспортний засіб зазнав механічних пошкоджень, тим самим їй було завдано майнової шкоди.

24.06.2022 року Верхньодніпровським районним судом Дніпропетровської області ОСОБА_5 , визнано винним у скоєнні даної пригоди, звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.286 КК України на підставі ст. 46 КК України в зв`язку з примиренням обвинуваченого з потерпілим, що не є реабілітуючою підставою.

Відповідно до висновку експерта автотоварознавчого дослідження № 25 від 08.02.2022 року вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Volkswagen LT35 державний номер НОМЕР_2 внаслідок ДТП, яка сталася 16.10.2021 року складає 239 679.89 грн., та дорівнює вартості автобуса на момент ДТП, тобто його ринковій вартості.

Вартість автобуса Volkswagen LT35 державний номер НОМЕР_2 з врахуванням пошкоджень, отриманих внаслідок ДТП, яка сталася 16.10.2021 року, тобто вартість залишків, складає величину 35034.93 грн.

За проведення визначення вартості матеріального збитку по транспортному засобу було сплачено 2970 грн.

На час дорожньо-транспортної пригоди між відповідачем та третьою особою у справі ПрАТ «СК «Арсенал страхування» було укладено договір від 01.07.2021 року № 204744593 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспортного засобу - автомобіля Сітроен державний номер НОМЕР_1 /автомобіль спеціальної промисловості - карета швидкої допомоги/ з франшизою 0.00 грн.

12.10.2022 року на її користь третьою особою у справі ПрАТ «СК «Арсенал страхування» було сплачене страхове відшкодування в розмірі 130000.00 грн., за договором ОСЦПВ власників наземних транспортних засобів на території України № 204744593 від 01.07.2021 року, укладеним з КП «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Дніпропетровської обласної ради» та страхова компанія виконала належні їй зобов`язання.

Однак проведення страхової виплати є недостатнім для повного відшкодування завданої їй матеріальної шкоди.

Відповідно до повідомлення відповідача від 29.06.2022 року ОСОБА_3 , станом на 16.10.2021 року перебував у трудових відносинах з КП «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Дніпропетровської обласної ради» та дорожньо-транспортна пригода сталася під час виконання ним трудових обов`язків.

Розмір невідшкодованої їй майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди становить 74644.96 грн.

Крім майнової шкоди їй була завдана і моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях, яких вона зазнала у зв`язку із пошкодженням належного їй автомобіля Volkswagen LT35 державний номер НОМЕР_2 .

Після пригоди автомобіль став неприданим для користування, що створило для неї додаткові незручності у повсякденному житті. Тривалий час вона не має можливості користуватись належним їй автомобілем, який використовувався для перевезення пасажирів на міжміських рейсах. В зв`язку з чим було порушено її встановлений уклад життя, що її пригнічує та спричинило їй душевну травму. Спричинену моральну шкоду вона оцінює в 50000.00 грн.

Зазначені обставини і стали підставою звернення до суду.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав давши пояснення фактично установлені матеріалами справи. Також пояснив, що шкода, яка відшкодована водієм ОСОБА_3 , відшкодована потерпілій особі у кримінальному провадженні, тобто тій, якій спричинені тілесні ушкодження відповідного ступеню тяжкості. Позивачці ж діянням ОСОБА_3 , спричинена майнова шкода, яка полягає у пошкодженні належного їй транспортного засобу, і ця шкода частково відшкодована страховою організацією, але відповідачем та водієм не відшкодовувалась.

Представник відповідача, КП «Обласний центрекстреної медичноїдопомоги тамедицини катастроф»Дніпропетровської обласноїради", в судове засідання не з`явився, подавши заяву про розгляд справи за його відсутності, згідно якої проти задоволення позовних вимог заперечував посилаючись на те, що третьою особою - ОСОБА_3 , шкода повністю відшкодована, про що зазначено в ухвалі Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 24.06.2022 року у справі № 173/231/22

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, представник ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал страхування» в судове засідання не з`явився, подавши заяву про розгляд справи за відсутності його представника. Згідно поданих письмових пояснень підтверджує виплату страхового відшкодування позивачці в сумі 130000.00 грн .

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, ОСОБА_3 , в судове засідання не з`явився, подавши заяву про розгляд справи за його відсутності. Згідно наданих пояснень посилається на те, що спричинена ним потерпілому шкоду відшкодована в повному обсязі.

Відповідності до п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до вимог ст. 55 Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав і свобод. .

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку , встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів є забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною радою України.

За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором

При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені, невизнані або оспорювані особою, до якої пред`явлений позов, тобто, законодавець пов`язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених, невизнаних або оспорюваних суб`єктивних прав або законних інтересів позивача.

Суд, з`ясувавши зміст позовних вимог, заслухавши пояснення учасників розгляду справи, вивчивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, приходить до таких висновків.

Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

Як встановлено в судовому засіданні ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 24 червня 2022 року у справі № 173/231/22 (провадження № 1-кп/173/116/2022 ), встановлено , що ОСОБА_3 16 жовтня 2021 року близько 19.40 год., керуючи технічно-справним автомобілем марки АВТОСПЕЦПРОМ (СІТROEN), модель АСПА.941157.018.03, легковий - спеціалізований меддопомога, державний номер НОМЕР_1 , 2021 року випуску, який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , належить КП «ОЦЕМД та МК» ДОР, рухався по другорядній дорозі проїжджої частині вулиці Громова с. Підлужжя Верхньодніпровської ОТГ Кам`янського району Дніпропетровської області у напрямку нерегульованого перехрестя з головною дорогою проїжджої частини автодороги (Н-08) Бориспіль - Дніпро-Запоріжжя з пасажирами - працівниками КП «ОЦЕМД та МК» ДОР: ОСОБА_6 1983 р.н. та ОСОБА_7 1983 р.н. Під час руху, водій ОСОБА_3 , при виїзді на перехрестя нерівнозначних доріг із другорядної дороги, не виконав вимоги дорожнього знаку 2.1 Правил дорожнього руху України «Дати дорогу», та п. 16.11 Правил дорожнього руху України (На перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які зближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху) не діяв таким чином, щоб не наражати з небезпеку життя і здоров`я громадян, проявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки, не маючи будь-яких перешкод технічного і фізичного характеру для забезпечення безпечного проїзду перехрестя нерівнозначних доріг, при відсутності зовнішніх факторів, що змушували його порушувати ті або інші вимоги правил дорожнього руху України, проявляючи злочинну самовпевненість, та легковажно розраховуючи на відвернення суспільно-небезпечних наслідків, не врахував дорожню обстановку, знехтував безпекою дорожнього руху, не надав дорогу пасажирському автобусу марки «Volkswagen LT35» державний номер НОМЕР_2 ,, який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 , належить ОСОБА_1 , під керуванням водія ОСОБА_4 . При русі по зазначеному вище перехресті нерівнозначних доріг, водій ОСОБА_3 допустив зіткнення задньою боковою правою частиною свого автомобіля з передньою лівою частиною пасажирському автобусу «Volkswagen LT35», у салоні якого перебувало десять пасажирів, з послідуючим виїздом даних транспортних засобів за межі проїжджої частини автодороги, та перекиданням пасажирського автобусу «Volkswagen LT35» Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди потерпілому пасажиру автомобілю «Volkswagen LT35», ОСОБА_8 1967 р.н., згідно висновку судово-медичної експертизи № 34-Е від 19.01.2022 року, спричинені тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому середньої третини правої плечової кістки зі зміщенням кісткових уламків (21.10.2021 року операція: відкрита репозиція накісний остеосинтез правого плеча); рана на верхній повіці правого ока (слідом загоєння котрої, є виявлений рубець) відноситься до середнього ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, як викликавши тривалий розлад здоров`я більш 21 дня.

Згідно вищевказаної ухвали прийняте рішення про звільнення ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1ст.286 КК Українина підставіст.46 КК України, у зв`язку із примиренням обвинуваченого з потерпілою.

Кримінальне провадження №12021041430000282 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України - закрити на підставіп.1 ч.2 ст.284 КПК України, у зв`язку зі звільненням від кримінальної відповідальності.

Стягнено з ОСОБА_3 на користь держави понесені витрати по кримінальному провадженню в зв`язку з проведенням експертизи за експертною спеціальністю 10.1 «дослідження обставин та механізму ДТП» № СЕ-19/104-21/36964-ІТ від 14.12.2021 року в розмірі 1372 (одна тисяча триста сімдесят дві) гривні 96 копійок; судової автотехнічної експертизи технічного стану транспортного засобу № СЕ-19/104-21/37654-ІТ від 09.12.2021 року в розмірі 1887 (одна тисяча вісімсот вісімдесят сім) гривень 82 копійки; судової автотехнічної експертизи технічного стану транспортного засобу № СЕ-19/104-21/37656-ІТ від 13.12.2021 року в розмірі 1201 (одна тисяча двісті одна) гривня 34 копійки.

Окільки кримінальне провадження закрите за нереабілітуючими підставами, вина водія ОСОБА_3 , у вчиненні вищевказаної транспортної пригоди визнана водієм ОСОБА_3 ,, та підтверджена вищевказаною ухвалою і відповідно до ч. 1, 6 ст. 82 ЦПК України доказуванню не підлягає.

Оскільки, відповіднодо ч.1 ст. 82 ЦКУкраїни - Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників

Згідно ч. 6 ст.82 ЦПК України передбачено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України - Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Вирішуючи позовні вимоги щодо наявності права у позивача на відшкодування спричиненої матеріальної та моральної шкоди суд виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, автомобіль, власником якого є позивачка, а саме: «VolkswagenLT35» був учасником ДТП . Даному автомобілю в результаті дорожньо-транспортної пригоди спричинені ушкодження, а позивачці - майнова шкода.

Відповідно до ч.1,2, 3 ст. 61 КПК України - Цивільним позивачем у кримінальному провадженні є фізична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, юридична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової шкоди, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до положень Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, яким кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової шкоди, та яка (який) в порядку, встановленому цим Кодексом, пред`явила (пред`явив) цивільний позов.

Права та обов`язки цивільного позивача виникають з моменту подання позовної заяви органу досудового розслідування або суду.

Цивільний позивач має права та обов`язки, передбачені цим Кодексом для потерпілого, в частині, що стосуються цивільного позову, а також має право підтримувати цивільний позов або відмовитися від нього до видалення суду в нарадчу кімнату для ухвалення судового рішення. Цивільний позивач повідомляється про прийняті процесуальні рішення в кримінальному провадженні, що стосуються цивільного позову, та отримує їх копії у випадках та в порядку, встановлених цим Кодексом для інформування та надіслання копій процесуальних рішень потерпілому.

Таким чином, оскільки автомобілю позивачки спричинена майнова шкода в результаті вищезазначеної дорожньо-транспортної пригоди у вчинені , відповідно позивачка є цивільним позивачем у кримінальному провадженні. Але враховуючи, що ні під час досудового розслідування, ні під час розгляду кримінального провадження позивачка не визнавалася цивільним позивачем та не пред`являла цивільний позов в кримінальному провадженні відповідно позивачка не позбавлена права пред`явити позов про відшкодування спричиненої шкоди в порядку цивільного судочинства. Тобто позивачка є належним позивачем за поданим позовом.

Також судом встановлено, що винним у вчиненні вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди визнаний водій ОСОБА_3 , який на час вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди перебував у трудових відносинах з відповідачем, КП «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Дніпропетровської обласної ради», що підтверджується повідомленням КП «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Дніпропетровської обласної ради» від 21.07.2022 року № 07/1704 (а.с.30)

Відповідно до ч. 1 ст.1172 ЦК України - Юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Відповідно до ч.1,2, 3 ст. 62 КПК України - Цивільним відповідачем у кримінальному провадженні може бути фізична або юридична особа, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану кримінально протиправними діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, та до якої пред`явлено цивільний позов у порядку, встановленому цим Кодексом.

Права та обов`язки цивільного відповідача виникають з моменту подання позовної заяви органу досудового розслідування або суду.

Цивільний відповідач має права та обов`язки, передбачені цим Кодексом для підозрюваного, обвинуваченого, в частині, що стосуються цивільного позову, а також має право визнавати позов повністю чи частково або заперечувати проти нього.

Таким чином, відповідач у справі КП «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Дніпропетровської обласної ради» є цивільним відповідачем у кримінальному провадженні та належним відповідачем у спорі що розглядається судом.

Відповідно до п.8 ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними, рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 2 ст.1187 ЦК України - Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно п.1 ч.1 ст. 1188 ЦК України - Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Пунктом 6 Постанови ВССУ № 4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки»,- Особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Пунктом 4 вищевказаної постанови передбачено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Відповідно до ст.1192 ЦК України - Якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до ч. 4 ст.1193 ЦК України - Суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища, крім випадків, коли шкоди завдано вчиненням кримінального правопорушення.

Відповідно до висновку експерта № 25 від 08.02.2022 року встановлено, що вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Volkswagen LT35 державний номер НОМЕР_2 внаслідок ДТП, яка сталася 16.10.2021 року складає 239 679.89 грн., та дорівнює вартості автобуса на момент ДТП, тобто його ринковій вартості.

Вартість автобуса Volkswagen LT35 державний номер НОМЕР_2 з врахуванням пошкоджень, отриманих внаслідок ДТП, яка сталася 16.10.2021 року, тобто вартість залишків, складає величину 35034.93 грн.

На час дорожньо-транспортної пригоди між відповідачем та третьою особою у справі ПрАТ «СК «Арсенал страхування» було укладено договір від 01.07.2021 року № 204744593 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспортного засобу - автомобіля Сітроен державний номер НОМЕР_1 /автомобіль спеціальної промисловості - карета швидкої допомоги/ з франшизою 0.00 грн.

12.10.2022 року на її користь третьою особою у справі ПрАТ «СК «Арсенал страхування» було с плачене страхове відшкодування в розмірі 130000.00 грн., за договором ОСЦПВ власників наземних транспортних засобів на території України № 204744593 від 01.07.2021 року, укладеним з КП «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Дніпропетровської обласної ради» та страхова компанія виконала належні їй зобов`язання.

Таким чином з урахування виплаченого страхового відшкодування та залишкової вартості транспортного засобу, розмір спричиненої позивачці майнової шкоди складає 74644.96.. грн., яка і підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки.

Доводи відповідача та третьої особи, ОСОБА_3 , про те, що спричинена ним майнова шкода відшкодована потерпілому в повному обсязі, суд вважає безпідставним. Оскільки відповідно до ухвали Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 24 червня 2022 року у справі № 173/231/22 (провадження № 1-кп/173/116/2022 ) потерпілою у кримінальному провадженні є ОСОБА_8 , і саме їй відшкодована спричинена шкода. Позивачка ОСОБА_1 , є особою, якій в результаті вчинення кримінального правопорушення спричинена майнова шкода. Тобто у кримінальному провадженні цивільний позивач і їй винною особою шкода не відшкодовувалась.

Вирішуючи питання про відшкодування спричиненої позивачеві моральної шкоди, суд виходить з наступного.

Відповідно до положень ст.55 Конституції України та чинного законодавства, фізичні та юридичні особи мають право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної внаслідок порушення їх прав і свобод та законних інтересів.

Відповідно до ч1,2,3,4 ст. 23 ЦК України - Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України - Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до п. 1 ч. ст. 1167 ЦК України - Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:

- якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;

Згідно роз`яснення постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику по справам про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяній фізичній або юридичній особі незаконним діями, або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати. зокрема: у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушення стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач характеру немайнових втрат ( їх тривалості, можливості відновлення, тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість виражених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, зваженості та справедливості.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, порушення прав людини вже само по собі тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди, а тому факт страждань доказуванню не потребує, для суду достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди, є сам по собі факт порушення права ( справи Войтенко проти України, Науменко проти України.)

Частиною 3 ст. 23 ЦК України передбачено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Так, у пункті 5 постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

З досліджених доказів, судом встановлено, що 15.11.2021 року позивачкою була видана довіреність на ім`я ОСОБА_2 , згідно якої позивачка уповноважила ОСОБА_2 , розпоряджатись та користувались всім її майном, з чого б воно не складалось та де б не знаходилось. Довіреність складена в м. Неаполь Італійська республіка та посвідчена провідним спеціалістом з консульських питань Генерального консульства України в Неаполі.

Таким чином судом встановлено, що позивачка розпорядилась належним їй майном, видавши довіреність на ім`я ОСОБА_2 , виїхала за межі України і доказів того, що за вищевказаним транспортним засобом позивачка здійснювала підприємницьку діяльність суду не надала.

Таким чином будь яких доказів того, що позивачці спричинена моральна шкода, остання суду не надала.

На підставі чого суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині відшкодування позивачці моральної шкоди задоволенню не підлгають.

Вирішуючи питання про відшкодування понесених судових витртат суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 до ст. 141 ЦПК України - Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При подання позовної заяви позивачкою сплачений судовий збір загальній с умі 2147 грн. 20 коп. за двома позовними вимогами майнового характеру.

Так як судом ухвалюється рішення про задоволення позовних вимог лише в частині відшкодування спричиненої позивачці майнової шкоди. З відповідача на користь позивачки підлягає стягненню судовий збір в сумі 1073.60 грн., пропорційно задоволених позовних вимог, в іншій частині понесені судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивачку.

Відповідно до ч. 1 до ст. 141 ЦПК України - Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачка просить відшкодувати їй понесені судові витрати на проведення експертизи в сумі 2 970 грн.

Проте як вбачається з ухвали Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 24 червня 2022 року у справі № 173\231/22 (провадження № 1-кп/173/116/2022 ) у кримінальному провадженні призначались і проводились судові автотехнічні експертизи для визначення технічного стану обох транспортних засобів, які були учасниками дорожньо-транспортної пригоди. Вартість яких стягнена з ОСОБА_3 , в рахунок держави, тобто є відшкодованою. Необхідність у проведенні експертизи, висновок за якою наданий позивачкою, остання не обґрунтувала. На підставі чого суд приходить до висновку, що витрати на проведення експертизи в сумі 2970.00 грн.. стягненню з відповідача не підлягають.

Щодо стягнення витрат за надання правової допомоги, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч1,2. 3 ст. 133 ЦПК України - судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу;

Відповідно до ч.1,2. 3, 4 , 5 ст. 137 ЦПК України - Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України - При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

З урахування зазначених вище правових норм, вирішуючи питання про відшкодування понесених відповідачем судових витрат за надання правової допомоги, оскільки позивачеві відмовлено у задоволенні позовних вимог , суд виходить з наступного.

Суду надані копія договору про надання правничої допомоги від 03.02.2022 року укладений між позивачкою та адвокатом Скляровим М.М. копію ордеру на надання правничої допомоги, копія свідоцтва на право зайняття адвокатською діяльністю , а також квитанцію № б/н від 03 лютого 2022 року про прийняття грошових коштів в сумі 20000 грн.

При вирішенні вимог про стягнення витрат за надання правової допомоги суд виходить з того, що справа за якою понесені дані витрати не є складною, але дана справа попередніми складами суду розглядалась протягом тривалого періоду часу .

Судом враховується активність представника позивача під час розгляду справи, а також те, що представник приймав участь в безпосередньо в судових засіданнях. Надавав пояснення, заявляв клопотання, приймав активну участь вдослідженні доказів. також враховується, що судом ухвалене рішення про часткове задоволення позовних вимог, а саме одна позовна вимога задоволена. В задоволенні іншої позовної вимоги відмовлено.

У постанові від 12.02.2020 року у справі № 648/1102/19 Верховний Суд зазначив, що вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. Суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Суд має застосувати положення закону про завдання та принципи цивільного судочинства, пропорційність у цивільному судочинстві, а також конкретні обставини справи, вимоги, з якими заявник звернулася до суду, їх значення для заявника.

Європейським судом з прав людини висловлена правова позиція, згідно з якою при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим (остаточне рішення Європейського суду з прав людини від 10 січня 2010 року, №33210/07 і 41866/08) та «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18 лютого 2010 року, №37246/04).

На підставі вищевикладеного суд вважає за потрібне стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати за надання професійної правничої допомоги, пропорційно задоволеним позовним вимогам та складності спору, що розглядався, розумності та обґрунтованості їх розміру, в сумі 10000.00 грн. В іншій частині понесені судові витрати за надання професійної правничої допомоги покласти на позивача.

Керуючись ст. 12, 13, 89, 141, 259,263-265,268, 273 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги за позовом ОСОБА_1 представники позивача, ОСОБА_2 і адвокатСкляров МихайлоМиколайович докомунального підприємства«Обласнийцентр екстреної медичноїдопомоги тамедициникатастроф» Дніпропетровськоїобласноїради",третіособи,щонезаявляють самостійнихвимогщодопредмету спору: ОСОБА_3 іприватне акціонернетовариство «СК«Арсеналстрахування»,про відшкодуванняшкоди,завданоїджереломпідвищеної небезпеки - задовольнити частково.

Стягнути із Комунального підприємства «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Дніпропетровської обласної ради", код ЄДРПОУ 26136949, юридична адреса 49005 пл. Соборна, 14 м. Дніпро на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 644 (сімдесят чотири тисячі шістсот сорок чотири ) грн., 96 коп. на відшкодування спричиненої матеріальної шкоди.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути із Комунального підприємства «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Дніпропетровської обласної ради", код ЄДРПОУ 26136949, юридична адреса 49005 пл. Соборна, 14 м. Дніпро на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , 1073 60 коп. на відшкодування понесених судових витрат по сплаті судового збору, 10000.00 грн.. на відшкодування понесених судових витрат за надання правової допомоги. В іншій частині понесені судові витрати по сплаті судового збору і за надання правої допомоги покласти на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровану за адресою: АДРЕСА_2 .

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту складання повного тексту рішення. Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У випадку подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного тексту рішення.

Повний текст рішення виготовлений 20.04.2025 року

Суддя Петрюк Т.М.

Направлене до ЄДРСР: 30.04.2025 року

Дата набрання законної сили: 21.05.2025 року