Рішення

від 13.03.2025 по справі 911/1718/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" березня 2025 р. м. Київ Справа №911/1718/24

За позовом Виконувача обов`язків керівника Дарницької окружної прокуратури міста Києва (02160, м. Київ, вул. Каунаська, 3-В)

в інтересах держави в особі Міністерства охорони здоров`я України (01021, м. Київ, вул. Грушевського, 7)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоспецпром» (08130, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Оксамитова, 9)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Державне підприємство «Медичні закупівлі України» (01601, м. Київ, вул. Грушевського, 7)

про стягнення 7052370,00 грн

Суддя Третьякова О.О.

Секретар судового засідання Капля Є.В.

Представники:

прокурор: Захарченко Я.В.

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

від третьої особи: не з`явився

Обставини справи:

Господарським судом Київської області розглянута справа №911/1718/24 за позовом Виконувача обов`язків керівника Дарницької окружної прокуратури міста Києва (прокурор) в інтересах держави в особі Міністерства охорони здоров`я України (позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоспецпром» (відповідач) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Державного підприємства «Медичні закупівлі України» (третя особа) про стягнення 7052370,00 грн неустойки.

Рішенням Господарського суду Київської області від 23.01.2025 у справі №911/1718/24, надалі рішення у справі №911/1718/24, у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 7052370,00 грн неустойки відмовлено повністю. При ухваленні рішення у справі №911/1718/24 питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних з розглядом справи в суді першої інстанції, судом вирішено не було.

27.01.2025 до Господарського суду Київської області від ТОВ «Автоспецпром» (відповідач у справі) надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, надалі заява про ухвалення додаткового рішення, згідно з якою останній просить стягнути з Київської міської прокуратури на користь ТОВ «Автоспецпром» 120000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом судом справи №911/1718/24.

03.02.2025 до Господарського суду Київської області від прокурора надійшло заперечення щодо заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення, у якому прокурор просив суд відмовити у задоволенні вказаної заяви. Прокурор послався на те, що відповідач під час розгляду справи в суді першої інстанції не надавав попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, а розмір заявлених відповідачем судових витрат на правничу допомогу є недоведеним та неспівмірним зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.02.2025 судове засідання з розгляду заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення призначено на 06.03.2025.

У судове засідання 06.03.2025 з`явились прокурор та відповідач, не з`явились інші учасники справи, протокольною ухвалою судове засідання відкладалось на 13.03.2025.

У судове засідання 13.03.2025 з розгляду заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення з`явився прокурор; інші учасники справи не з`явились, про судове засідання були повідомлені, від відповідача надійшло клопотання про розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення за відсутності відповідача.

В судовому засіданні 13.03.2025 після перерви судом проголошено вступну та резолютивну частини цього додаткового рішення у справі №911/1718/24.

Розглянувши заяву відповідача про ухвалення додаткового рішення та відповідні заперечення прокурора, дослідивши матеріали справи та пояснення учасників справи, суд дійшов висновку, що вказана заява відповідача підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку із розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків, тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно з ч.1 ст.221 Господарського процесуального кодексу України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Звертаючись до господарського суду в липні 2024 з позовом у справі №911/1718/24, прокурор просив стягнути з ТОВ «Автоспецром» (відповідач у справі) 7052370,00 грн неустойки.

У поданому 23.07.2024 до господарського суду відзиві на позов відповідач проти позову заперечував повністю та зазначав, що орієнтовний розрахунок судових витрат, які відповідач поніс і очікує понести у зв`язку з розглядом даної справи, становить 100000,00 грн. Копію відзиву на позов відповідач надсилав іншим учасникам справи, в т.ч. прокурору.

Представництво відповідача в суді першої інстанції здійснював адвокат Адвокатського об`єдання «Унілекс» Поцелов Андрій Олександрович на підставі ордера ВК №1120156 від 16.02.2024, копія якого міститься в матеріалах справи.

При ухваленні рішення Господарського суду Київської області від 23.01.2025 у справі №911/1718/24 питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу судом вирішено не було, враховуючи, що під час судових дебатів 23.01.2025 відповідач зробив заяву про те, що докази понесення витрат на професійну правничу допомогу будуть подані відповідачем протягом п`яти днів після ухвалення рішення у даній справі.

27.01.2025 до Господарського суду Київської області від відповідача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення разом із відповідними доказами понесення витрат на професійну правничу допомогу. Із доданого до заяви акта приймання-передачі наданих адвокатом послуг від 24.01.2025, в якому міститься опис наданих адвокатом послуг на загальну суму 120000,00 грн, випливає, що вказаний акт приймання-передачі від 24.01.2025 був складений адвокатом та схвалений відповідачем як клієнтом по факту завершення адвокатом представництва інтересів клієнта-відповідача в суді першої інстанції у справі №911/1718/24, тобто вже після ухвалення рішення суду від 23.01.2025 у цій справі. Відтак, цей акт від 24.01.2025 про сукупність наданих адвокатом клієнту-відповідачу правничих послуг за період розгляду справи в суді першої інстанції об`єктивно не міг бути поданий відповідачем до моменту ухвалення рішення суду від 23.01.2025 у справі №911/1718/24.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про те, що відповідач вчасно та правомірно звернувся до господарського суду в порядку ч.8 ст.129 та ч.1 ст.221 Господарського процесуального кодексу України із заявою про розподіл витрат на правову допомогу.

Надаючи оцінку доводам відповідача щодо розміру понесених ним витрат на правову допомогу та запереченням прокурора, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із ст.126 цього Кодексу витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16, постановах Верховного Суду від 30.09.2020 у справі №379/1418/18 та від 23.11.2020 у справі №638/7748/18.

Також, згідно з ч.5 ст.129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Суд також враховує висновок, що міститься в п.21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц та в п.5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, відповідно до якого при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West" проти України").

Рішенням Господарського суду Київської області від 23.01.2025 у справі №911/1718/24 в задоволенні позовних вимог Виконувача обов`язків керівника Дарницької окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі МОЗ України про стягнення з ТОВ «Автоспецпром» на користь МОЗ України 3430700,00 грн штрафу та 3621670,00 грн пені відмовлено повністю.

Представництво інтересів відповідача під час розгляду справи в суді першої інстанції здійснював адвокат Поцелов А.О. Отже, прокурор, отримавши відзив на позовну заяву та постійно беручи участь в судових засіданнях, був обізнаний із фактом участі адвоката відповідача у цій справі та заявленим відповідачем у відзиві орієнтовним (попереднім) розрахунком судових витрат, які відповідач поніс і очікує понести у зв`язку з розглядом даної справи, в розмірі 100000,00 грн (попередній розрахунок).

У зв`язку з цим доводи прокурора про неподання відповідачем попереднього розрахунку суми судових витрат спростовуються поданим 24.07.2024 відповідачем відзивом на позов, у якому міститься заявлений відповідачем орієнтовний (попередній) розрахунок судових витрат в розмірі 100000,00 грн. При цьому із поданої до суду прокурором 31.07.2024 відповіді на відзив не вбачається, щоб прокурор яким-небудь чином заперечував чи оспорював заявлений відповідачем у відзиві орієнтовний (попередній) розрахунок судових витрат.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу відповідачем надано в якості доказів:

- копію договору про надання правової допомоги від 23.02.2020 №23/02-20, укладеного відповідачем в якості клієнта із Адвокатським об`єданням «Унілекс»;

- копію додатку №8 до вказаного договору про надання правової допомоги від 23.02.2020 №23/02-20, згідно з яким розмір винагороди (гонорару) адвокатського об`єднання становить 120000,00 грн;

- копію акта приймання-передачі наданих послуг від 24.01.2025, який містить детальний опис наданих адвокатом позивача послуг (позиції №1-№10 опису із зазначенням конкретної послуги) на загальну суму 120000,00 грн;

- рахунок Адвокатського об`єдання «Унілекс» від 24.01.2025 на оплату правової допомоги на загальну суму 120000,00 грн за договором від 23.02.2020 №23/02-20.

Доводи прокурора про те, що відповідачем не долучено квитанцію про фактичну сплату відповідачем послуг адвоката, суд відхиляє, оскільки витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (див. постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18).

Доводи прокурора про те, що відповідачем не надано доказів, які підтверджують розрахунок понесених витрат із зазначенням порядку їх обчислення, суд також відхиляє, оскільки за змістом додатку №8 до договору про надання правової допомоги від 23.02.2020 №23/02-20 винагорода (гонорар) адвокатського об`єднання становить фіксований розмір 120000,00 грн. При цьому опис фактично наданих адвокатом послуг міститься в акті приймання-передачі послуг від 24.01.2025, копія якого також надана відповідачем і у якому зазначені процесуальні документи, складені адвокатом, та дати участі адвоката в судових засідань у справі №911/1718/24 (тобто перелічені види правової допомоги, фактично наданої адвокатом у справі, із прив`язкою до календарних дат судових засідань).

Як вказувала з цього приводу Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 (пункти 140-142), подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару). Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

Суд при цьому зауважує, що відповідно до обставин справи №911/1718/24 прокурором у цій справі були заявлені позовні вимоги із ціною позову в розмірі 7052370,00 грн. За вказаних обставин намір та дії відповідача з метою захисту своїх інтересів у справі скористатись для цього професійною правничою допомогою за плату не можна вважати необґрунтованими або неспівмірними із складністю справи та ціною позову.

Водночас, суд погоджується з доводами прокурора в частини того, що не всі заявлені відповідачем витрати на правову допомогу у цій справі в загальній сумі 120000,00 грн відповідають критерію реальності та неминучості таких витрат, а саме.

Заявлені відповідачем витрати в частині позиції №1 опису (аналіз позовної заяви) та №2 опису (підбір нормативно-правової бази) повністю або переважно вже охоплюються позицією №3 опису (підготовка відзиву).

Щодо решти заявлених відповідачем витрат (а саме позиції №3-№10 включно), то суд відмічає, що в цілому правова позиція відповідача у цій справі №911/1718/24 (у зв`язку з якою адвокатом відповідача надані послуги, які перелічені в позиціях №1-№10 в описі акта наданих послуг від 24.01.2025) складалась із двох основних частин: 1) доводів та доказів відповідача про відсутність вини відповідача у несвоєчасній поставці товару (автомобілів) та виникнення в процесі виконання договору про закупівлю обставин, які, як стверджував відповідач, були форс-мажором; 2) доводів про відсутність у позивача (МОЗ України) права на стягнення неустойки за договором про закупівлю, стороною якого позивач не є.

Приймаючи рішення від 23.01.2025 у справі, суд погодився з відповідачем в тому, що МОЗ України не було стороною договору про закупівлю, в той час як управненою стороною за цим договором (кредитором, який має право вимагати сплату неустойки) є саме ДП «Медзакупівлі», а не МОЗ України. Водночас, доводи відповідача про виникнення в процесі виконання договору про закупівлю незалежних від відповідача обставин, які відповідач вважає обставинами непереборної сили, були у рішенні суду від 23.01.2025 відхилені як передчасні, оскільки ці доводи можуть бути досліджені у межах спору між ДП «Медзакупівлі» як позивачем (управненою особою на стягнення неустойки за договором про закупівлю) та ТОВ «Автоспецпром» як відповідачем (постачальником, який прострочив поставку товару за договором). Водночас, у справі №911/1718/24 ДП «Медзакупівлі» не було позивачем, а тому суд у межах даної справи не встановлював наявність або відсутність обставин, які звільняють ТОВ «Автоспецпром» як постачальника від відповідальності перед ДП «Медзакупівлі» як замовником за прострочення поставки товару за договором про закупівлю.

Таким чином, переважна частина правової позиції відповідача у спорі (доводи та докази про відсутність вини відповідача у простроченні поставки за договором, клопотання відповідача про залишення позову без розгляду, клопотання відповідача про залучення третьої особи) була відхилена судом та/або не мала впливу на рішення суду про відмову в позові. Отже, витрати відповідача на професійну правничу допомогу в цій частині правової позиції відповідача не були неминучими для цілей відшкодування цих витрат за рахунок протилежної сторони.

У зв`язку з цим суд також вважає, що із заявлених відповідачем в описі наданих адвокатом послуг на загальну суму 120000,00 грн (позиції №1-№10) врахуванню підлягають лише надані адвокатом послуги в частині доведення правової позиції відповідача про те, що МОЗ України не було стороною договору про закупівлю і що управненою стороною за цим договором (кредитором, який має право вимагати сплату неустойки) є саме ДП «Медзакупівлі», а не МОЗ України.

Тому заявлені відповідачем витрати на правничу допомогу у даній справі в загальній сумі 120000,00 грн суд, для цілей їх відшкодування за рахунок прокуратури, обмежує розміром 20000,00 грн, виходячи із критерію розумності та неминучості.

Доводи прокурора про необхідність повної відмови відповідачу у розподілі витрат на професійну правничу допомогу судом також відхиляються, оскільки очевидним є те, що відповідач отримував професійну правничу допомогу у цій справі №911/1718/24 та поніс відповідні витрати у зв`язку з цим, однак не всі заявлені відповідачем витрати були неминучими для цілей їх відшкодування за рахунок протилежної сторони, про що суд зазначив вище.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат відповідача на професійну правничу допомогу шляхом стягнення з прокуратури на користь відповідача документально підтверджених та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20000,00 грн.

Керуючись ст.ст.2, 3, 7, 11, 13-16, 73-80, 123, 124, 126, 129, 221, 233, 236-238, 240-241, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1.Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоспецпром» про ухвалення додаткового рішення та розподіл судових витрат шляхом стягнення 120000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу у справі №911/1718/24 (вх.суду №856 від 27.01.2025) задовольнити частково.

2.Стягнути з Київської міської прокуратури (03150 м.Київ, вул. Предславинська, 45/9, код ЄДРПОУ 02910019) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоспецпром» (08130, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Оксамитова, 9, код ЄДРПОУ 38183310) 20000 (двадцять тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

3.Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили у строк та порядку, які передбачені ст.241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст додаткового рішення складено та підписано 05.05.2025.

Суддя О.О. Третьякова