Постанова від 08.05.2025 по справі 910/9448/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2025 року

м. Київ

cправа № 910/9448/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В. (головуючої), Колос І.Б. і Малашенкової Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Ксензової Г.Є.,

представників учасників справи:

позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-будівельна група Ковальська": Максимов О.М. - адвокат (довіреність від 08.03.2024 № 17-Д); Торканєвський Д.В. - адвокат (довіреність від 08.03.2024 № 16-Д),

відповідача - Антимонопольного комітету України - Гришина М.Г. (у порядку самопредставництва),

третьої особи - СіАрЕйч Юкрейн Бі.Ві. (CRH Ukraine B.V.): Нагай І.М. - адвокат (ордер від 25.03.2025 АА № 1557236); Колупаєв А.П. - адвокат (ордер від 26.04.20258 АА № 1571701); Горяча Ж.С. - адвокат (ордер від 25.03.2025 АА № 1557243),

розглянув у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-будівельна група Ковальська" (далі - Товариство)

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2025 (головуючий - суддя Ходаківська І.П., судді: Владимиренко С.В. і Демидова А.М.)

у справі № 910/9448/24

за позовом Товариства

до Антимонопольного комітету України (далі - АМК)

про визнання недійсним рішення,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, - СіАрЕйч Юкрейн Бі.Ві. (CRH Ukraine B.V.).

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.04.2025, у зв`язку з відпусткою судді Ємця А.А., визначено колегію суддів у складі Булгакова І.В. (головуючий), Колос І.Б. і Малашенкова Т.М.

Короткий зміст позовних вимог

Товариство звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до АМК про визнання недійсним рішення АМК, оформлене листом від 17.06.2024 № 126-25/01-6061е "Про розгляд листів", про відмову у залученні Товариства до участі у розгляді справи про концентрацію № 126-25/10-23-ЕК (далі - Рішення).

Позов обґрунтовано тим, що дії учасників концентрації суттєво зачіпають економічні інтереси позивача та здійснення заявленої концентрації матиме негативний вплив на його діяльність, тому позивач має бути залучений у якості третьої особи у справі про концентрацію. Статус третьої особи позивачу потрібен для можливості реалізації свого права на захист власних економічних інтересів.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.09.2024 (суддя Босий В.П.): позов задоволено; визнано недійсним Рішення; стягнуто з АМК на користь Товариства судовий збір у розмірі 3 028 грн.

Судове рішення мотивоване тим, що позивачем надано достатньо обґрунтувань для залучення його до участі у справі про концентрацію, як третьої особи та доведено, що його права та інтереси суттєво зачіпаються майбутнім рішенням у справі про концентрацію, оскільки він є великим споживачем продукції, що виробляється учасниками такої концентрації, які, в свою чергу, є найбільшими її виробниками на ринку.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2025: апеляційні скарги АМК та СіАрЕйч Юкрейн Бі.Ві. (CRH Ukraine B.V) задоволені; рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2024 скасоване; ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено; стягнуто з Товариства на користь АМК 4 542 грн. судового збору за подання апеляційної скарги; стягнуто з Товариства на користь СіАрЕйч Юкрейн Бі.Ві. (CRH Ukraine B.V) 4 542 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанову мотивовано тим, що даний позов не призведе до змін в обсязі прав позивача та їх поновлення, що свідчить про неефективність обраного позивачем способу захисту.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі Товариство просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2025, а рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2024 залишити в силі.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Обґрунтовуючи підстави для відкриття касаційного провадження, передбачені пунктами 1, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), скаржник зазначає про:

- невірне застосування судом апеляційної інстанції частини п`ятої статті 30 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (далі - Закон) щодо застосування якої відсутній висновок Верховного Суду у правовідносинах, пов`язаних із залученням третіх осіб до участі у справі про концентрацію;

- не врахування та не застосування апеляційним судом вимоги статті 1 Закону до спірних правовідносин, що призвело до ухвалення хибного висновку щодо неможливості прийняття участі в розгляді справи про концентрації як третьої особи;

- не врахування судом апеляційної інстанції правових позицій Верховного Суду в контексті порушення принципу "належного урядування" та зловживання дискреційними повноваженнями з боку відповідача, викладених у постановах від 02.07.2019 у справі № 910/23000/17, від 29.02.2024 у справі № 910/19061/21;

- те, що висновок апеляційного суду про обрання позивачем неефективного способу захисту не ґрунтується на нормах законодавства, оскільки позивач обрав єдиний застосовний до спірних правовідносин спосіб захисту;

- порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема, статей 20, 50, 74, 79, 80, 86, 236, 277 ГПК України;

- безпідставне залучення судом апеляційної інстанції до участі у справі СіАрЕйч Юкрейн Бі.Ві. (CRH Ukraine B.V.) як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, посилаючись на не врахування судом висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 10.09.2020 та від 23.11.2020 у справі № 914/1643/19, від 05.11.2020 у справі № 912/837/19, від 20.09.2021 у справі № 910/6681/20, від 19.01.2023 та від 18.09.2023 у справі № 914/1334/20, від 04.10.2023 у справі № 910/1005/23, від 16.10.2023 у справі № 914/794/21, від 12.03.2024 у справі № 910/6180/20, від 17.05.2024 у справі № 910/5094/23, від 22.05.2024 у справі № 910/4552/23. Крім того, скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права щодо порядку перегляду судового рішення за апеляційною скаргою особи, яка не була залучена до участі у справі з посиланням на постанови Верховного Суду від 10.05.2018 у справі № 910/22354/15, від 11.07.2018 у справі № 911/2635/17, від 11.12.2018 у справі № 916/2878/14, від 03.04.2019 у справі № 909/68/18 в яких визначено алгоритм дій суду в разі порушення апеляційного провадження за апеляційною скаргою не залученої до участі у справі особи.

Інші доводи учасників справи

СіАрЕйч Юкрейн Бі.Ві. (CRH Ukraine B.V.) у відзиві на касаційну скаргу заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх безпідставність та необґрунтованість, і просить оскаржуване судове рішення залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

АМК у відзиві на касаційну скаргу зазначає про необґрунтованість касаційної скарги, про не доведення позивачем, що рішення АМК у справі про концентрацію № 126-25/10-23-ЕК може суттєво зачепити охоронювані законом права та інтереси Товариства, а відсутність статусу третьої особи не впливає на права позивача враховуючи проведене органом АМК опитування учасників ринку під час оцінки ризиків концентрації, просить залишити касаційну скаргу Товариства без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2025 - без змін.

Крім того, АМК подано клопотання про закриття касаційного провадження в якому просить закрити касаційне провадження у справі № 910/9448/24 відкрите на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, у зв`язку з недоведеністю позивачем обґрунтованості заявленої у касаційній скарзі даної підстави касаційного оскарження.

СіАрЕйч Юкрейн Бі.Ві. (CRH Ukraine B.V.) подані до Суду додаткові пояснення у справі, які долучені до матеріалів справи і розглянуті у порядку статті 300 ГПК України.

Товариством подано клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Суд першої інстанції у розгляді справи з`ясував і зазначив, зокрема, таке.

Товариство звернулося до АМК з листом, у вигляді додаткової інформації щодо стану конкуренції на українському ринку цементу та потенційних наслідків здійснення концентрації у вигляді придбання компанією "CRH UKRAINE B.V." акцій приватного акціонерного товариства (далі - ПрАТ) "Дікергофф цемент Україна" та частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) з іноземними інвестиціями "Дікергофф/Україна/", що забезпечують перевищення 50 відсотків голосів у вищих органах управління відповідних товариств, від 12.04.2024 №228/ПБГ-24, в якому, зокрема, просило залучити Товариство як третю особу до участі у справі про концентрацію у вигляді придбання компанією "CRH UKRAINE B.V." акцій ПрАТ "Дікергофф цемент Україна" та частки у статутному капіталі ТОВ з іноземними інвестиціями "Дікергофф/Україна/", оскільки рішення АМК у цій справі суттєво зачепить його охоронювані права та інтереси.

Мотивуючи необхідність такого залучення позивач зазначив, що:

- групою компаній "CRH UKRAINE B.V." здійснювалося систематичне безпідставне підвищення цін реалізації цементу для підприємств групи Товариства;

- групою компаній "CRH UKRAINE B.V." та ПрАТ "Дікергофф цемент Україна" безпідставно відмовлялося у поставках цементу підприємствам групи Товариства, зважаючи на відсутність таких проблем у інших споживачів та публічні заяви українських виробників цементу про те, що вони задовольняють увесь існуючий на українському ринку попит;

- Товариство не має можливості змінити постачальника цементу або одночасно закуповувати у кількох виробників;

- обмеження поставок цементу Товариству є елементом конкурентної боротьби, а точніше антиконкурентних дій компаній - учасників концентрації, оскільки вони є потужними виробниками не лише цементу, а й бетону, тобто є прямими конкурентами позивачу на товарному ринку бетону;

- відсутня наявність альтернативних постачальників, які могли б забезпечити належні обсяги поставок, конкурентні ціни та логістичні маршрути для позивача, що змушує закуповувати цемент у інших двох українських виробників часто за більш високими цінами (з урахуванням логістики) та шукати співпраці з групою компаній "CRH UKRAINE B.V.";

- в разі здійснення концентрації доля нової об`єднаної компанії буде значно перевищувати частку 35% на ринку цементу, тобто така компанія буде займати монопольне (домінуюче) положення на відповідному ринку.

АМК Рішенням повідомив Товариство про відмову у залученні його до участі у розгляді справи №126-25/10-23-ЕК як третьої особи, оскільки Товариство не надало достатніх доказів того, що дії учасників концентрації суттєво зачіпають його економічні інтереси та здійснення заявленої концентрації матиме негативний вплив на діяльність його підприємства.

Суд першої інстанції, скасовуючи Рішення, виходив з того, що позивачем надано достатньо обґрунтувань для залучення його до участі у справі про концентрацію як третьої особи, при цьому доведено, що його права та інтереси суттєво зачіпаються майбутнім рішенням у справі про концентрацію, оскільки він є великим споживачем продукції, що виробляється учасниками такої концентрації, які, в свою чергу, є найбільшими її виробниками на ранку.

З урахуванням того, що у випадку можливого здійснення концентрації нова об`єднана компанія буде мати частку, що перевищує 35% на ринку цементу, а також враховуючи випадки систематичного безпідставного підвищення цін реалізації цементу та відмови у поставках цементу для підприємств групи Товариства, які є споживачами із часткою споживання, що перевищує 10% всього цементу, який виробляється, свідчить про те, що рішення у справі про концентрацію суттєво зачепить права та інтереси позивача, оскільки господарська діяльність останнього буде пов`язана із підприємством, що може займати домінуюче положення на ринку.

Відмова АМК у залученні Товариства до участі у справі №126-25/01-6061е про концентрацію є такою, що прийнята з порушенням принципу належного врядування.

Судом апеляційної інстанції додатково встановлено і зазначено таке.

Товариство у листі від 09.08.2023 вих. № 118 надало АМК коментарі щодо можливого надання дозволу на концентрацію компаніям CRH Україна (Cemark) та ПрАТ "Дікергофф цемент Україна", а також, зокрема, просило АМК залучити Товариство до участі у справі про концентрацію.

Листом від 28.08.2023 № 126-/01-9506е АМК повідомив Товариство, що заяви уповноважених представників "CRH UKRAINE B.V." (м. Роттердам, Нідерланди) і "DYCKERHOFF GMBH" (Вісбаден, Німечинна) про надання дозволу на концентрації не були прийняті АМК до розгляду.

Товариство звернулося до АМК з листом від 13.09.2023 вих. № 128 з заявою про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, у якій просило:

визнати суб`єктів господарювання Групи CRH такими, що займали монопольне (домінуюче) становище на ринку цементу у 2021, 2022 роках та протягом січня-червня 2023 року;

розпочати розгляд справи через наявність в діях суб`єктів господарювання Групи CRH ознак порушення, передбаченого частиною першою статті 13 і пунктом 2 статті 50 Закону;

розглянути справу і в разі підтвердження наявності в діях суб`єктів господарювання Групи CRH порушень законодавства про захист економічної конкуренції, зобов`язати припинити подібні порушення та накласти штраф за кожне таке порушення.

До матеріалів справи долучено відповідь Товариства від 14.09.2023 № 131 на вимогу АМК щодо надання інформації. Так, Товариство повідомила АМК, зокрема про те, що: Товариство, як управляюча компанія групи підприємств, що працюють у сфері видобування та виробництва будівельних матеріалів, здійснює високорівневе управління комерційними, фінансовими, адміністративними функціями групи та надає підприємствам інформаційно-консультаційні послуги; Товариство не придбавало цемент та не здійснювало подальший продаж цементу протягом запитуваного періоду.

Відповідно до листа АМК від 05.10.2023 № 126-26.13/01-10703е заяву Товариства від 13.09.2023 вих. № 128 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції залишено без руху, у зв`язку з недодержанням заявником вимог щодо її подання.

АМК 19.10.2023 розпочато розгляд справи про концентрації у вигляді придбання компанією "CRH UKRAINE B.V." акцій ПрАТ "Дікергофф цемент Україна" та частки у статутному капіталі ТОВ з іноземними інвестиціями "Дікергофф /Україна/", що забезпечує перевищення 50 відсотків голосів у вищому органі управління кожного товариства.

Листом від 01.11.2023 вих. № 156 Товариство надало відповіді на лист АМК від 05.10.2023 № 126-26.13/01-10703е у рамках розгляду заяви про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

У рамках розгляду справи АМК була надіслана Товариству вимога від 20.12.2023 № 126-26.13/01-13195е про надання інформації, зокрема, запитувалася інформація щодо діяльності всіх бетонних заводів суб`єктів господарювання, пов`язаних з Товариством відносинами контролю.

Листом від 30.01.2024 вих. № 194 Товариство надало інформацію на вимогу АМК від 20.12.2023 (№ 126-26.13/01-13195е).

Товариство звернулося до АМК з листом від 12.04.2024 вих. № 228/ПБГ-24 "Додаткова інформація щодо стану конкуренції на українському ринку цементу та потенційних наслідків здійснення концентрації у вигляді придбання компанією "CRH UKRAINE B.V." акцій ПрАТ "Дікергофф цемент Україна" та частки у статутному капіталі ТОВ з іноземними інвестиціями "Дікергофф/Україна/", що забезпечують перевищення 50 відсотків голосів у вищих органах управління відповідних товариств" (т.1, а.с.28-41), у якому просило:

- взяти до уваги надану інформацію та відповідні матеріали до уваги;

- залучити Товариство в порядку частини п`ятої статті 30 Закону як третю особу до участі у справі про концентрацію у вигляді придбання компанією "CRH UKRAINE B.V." акцій ПрАТ "Дікергофф цемент Україна" та частки у статутному капіталі ТОВ з іноземними інвестиціями "Дікергофф/Україна/", що забезпечують перевищення 50 відсотків голосів у вищих органах управління відповідних товариств, оскільки рішення АМК у цій справі суттєво зачепить його охоронювані права та інтереси;

- за результатами розгляду справи про концентрацію не надавати дозвіл на концентрацію у вигляді придбання компанією "CRH UKRAINE B.V." акцій ПрАТ "Дікергофф цемент Україна" та частки у статутному капіталі ТОВ з іноземними інвестиціями "Дікергофф /Україна/", що забезпечують перевищення 50 відсотків голосів у вищих органах управління відповідних товариств, оскільки здійснення такої концентрації призведе до монополізації та суттєвого обмеження конкуренції на ринках цементу, призведе до негативних наслідків на суміжних ринках та для економіки в цілому.

Товариством мотивована необхідність залучення у справу про концентрацію, таким:

групою компаній "CRH UKRAINE B.V." здійснювалося систематичне безпідставне підвищення цін реалізації цементу для підприємств групи Товариства;

групою компаній "CRH UKRAINE B.V." та ПрАТ "Дікергофф цемент Україна" безпідставно відмовлялося у поставках цементу підприємствам групи Товариства, зважаючи на відсутність таких проблем у інших споживачів та публічні заяви українських виробників цементу про те, що вони задовольняють увесь існуючий на українському ринку попит;

Товариство не має можливості змінити постачальника цементу або одночасно закуповувати у кількох виробників;

обмеження поставок цементу Товариству є елементом конкурентної боротьби, а точніше антиконкурентних дій компаній - учасників концентрації, оскільки вони є потужними виробниками не лише цементу, а й бетону, тобто є прямими конкурентами позивачу на товарному ринку бетону;

відсутня наявність альтернативних постачальників, які могли б забезпечити належні обсяги поставок, конкурентні ціни та логістичні маршрути для позивача, що змушує закуповувати цемент у інших двох українських виробників часто за більш високими цінами (з урахуванням логістики) та шукати співпраці з групою компаній "CRH UKRAINE B.V.";

у разі здійснення концентрації доля нової об`єднаної компанії буде значно перевищувати частку 35 % на ринку цементу, тобто така компанія буде займати монопольне (домінуюче) положення на відповідному ринку.

Товариство зверталося до АМК з листом від 22.05.2024 вих. № 274/ПБГ-24, в якому просило повідомити про результати розгляду його клопотання щодо залучення третьою особою до участі у справі про концентрацію.

Оспорюваним Рішенням АМК повідомив Товариство про відмову у залученні його до участі у розгляді справи №126-25/10-23-ЕК, як третьої особи, оскільки Товариство не надало достатніх доказів того, що дії учасників концентрації суттєво зачіпають його економічні інтереси та здійснення заявленої концентрації матиме негативний вплив на діяльність Товариства.

Листом від 26.06.2024 № 126-26.13/01-6375е АМК повідомило Товариство про відмову у розгляді справи за його заявою від 13.09.2023 №128 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

АМК 05.09.2024 прийняло рішення № 304-р "Про результати розгляду справи про концентрацію" (№ 126-25/10-23-ЕК), відповідно до якого надано дозволи на придбання компанією "CRH UKRAINE B.V." (м. Роттердам, Нідерланди) акцій ПрАТ "Дікергофф цемент Україна" та частки у статутному капіталі ТОВ з іноземними інвестиціями "Дікергофф /Україна/", що забезпечує перевищення 50 відсотків голосів у вищому органі управління товариств.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, та приймаючи нове рішення про відмову у задоволенні позову, виходив з такого.

Товариство повідомило АМК (відповідь від 14.09.2023 № 131) про те, що Товариство, як управляюча компанія групи підприємств, що працюють у сфері видобування та виробництва будівельних матеріалів, здійснює високорівневе управління комерційними, фінансовими, адміністративними функціями групи та надає підприємствам інформаційно-консультаційні послуги; Товариство не придбавало цемент та не здійснювало подальший продаж цементу протягом запитуваного періоду.

Також, у заяві від 13.09.2023 № 128, адресованій АМК, про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, Товариство, зокрема, зазначило, що не має власного виробництва цементу.

Таким чином, на думку суду апеляційної інстанції, позивач підтвердив те, що він не є споживачем учасників концентрації і не є виробником продукції з цементу, у зв`язку з цим така обставина визналася встановленою відповідно до частини першої статті 75 ГПК України.

Твердження позивача, що суб`єкти господарювання, пов`язані з ним відносинами контролю щорічно споживають близько 1 млн. тонн цементу, що становить приблизно 10 % всього цементу, що виробляється в Україні, на думку суду апеляційної інстанції, не доводить, що рішення АМК у справі про концентрацію може зачепити права та інтереси позивача в більшій мірі, ніж інших суб`єктів господарювання, що є споживачами цементу, але є значно меншими ніж Група Ковальська.

Зазначений показник свідчить про те, що Група Ковальська має суттєве становище на ринку готових для використання бетонних сумішей та інших суміжних з ним ринках в порівнянні з її конкурентами, а не про суттєвість впливу такого рішення АМК на її інтереси та права.

Здійснення будь-якої концентрації на тому чи іншому товарному ринку може мати вплив на всіх споживачів учасників концентрації на такому ринку. Враховуючи те, що задіяними ринками в рамках заявлених концентрацій є ринок цементу та ринок готових до використання бетонних сумішей, то споживачами учасників концентрацій виступають велика кількість суб`єктів господарювання, які здійснюють діяльність, зокрема, з виробництва продукції з цементу і бетону (бетонні заводи, заводи залізобетонних виробів, будівельні компанії тощо). Саме тому, законодавцем встановлено, що особа, яка може бути залучена у справі про концентрацію, як третя особа, повинна довести, що рішення органів АМК може суттєво (істотно у порівнянні з іншими) зачепити її права та інтереси, охоронювані цим Законом.

Крім того, судом першої інстанції, залишено поза увагою те, що у листі Товариства від 01.11.2023 № 156 (наданого в рамках розгляду заяви Товариства від 13.09.2023 № 128 щодо ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції у діях Групи CRH Україна (у складі АТ "Подільський цемент", ПрАТ "Миколаївцемент" та ТОВ "Цемент"), Товариство повідомило, що:

відмови Групою CRH та ПрАТ "Дікергофф Цемент Україна" у поставках цементу Групі Ковальської мали місце без письмового документування, перемовини велися усно;

письмові запити на поставку цемента направлені підприємствам Групи CRH лише 05.08.2023 і 10.08.2023. Формальна відповідь на дані запити отримана лише 17.08.2023, а відповідь з підтвердженням можливості поставки та комерційною пропозицією - лише 01.09.2023;

письмові запити на поставку цемента направлені ПрАТ "Дікергофф Цемент Україна" лише 05.08.2023 і 10.08.2023. Відповідь з комерційною пропозицією була отримана лише 29.08.2023.

Крім того, за результатами розгляду заяви Товариства від 13.09.2023 № 128 (щодо порушення законодавства про захист економічної конкуренції), АМК листом від 26.06.2024 №126-26.13/01-6375е повідомив про відмову у розгляді справи. При цьому, АМК встановлено, що Група CRH на ринку загальнобудівельного призначення типу ІІ (усіх підтипів) марок 400 та 500, який відвантажують насипом, у 2021, 2022 та 2023 роках зазнавала значної конкуренції з боку інших учасників ринку цементу (зокрема, ринкова частка ПрАТ "Івано-Франківськцемент" була більшою, ніж у Групи CRH), що, у свою чергу, не задовольняє вимог частини третьої статті 12 Закону для визнання становища Групи CRH на ринку монопольним (домінуючим).

Суд першої інстанції наведеного не врахував і дійшов помилкового висновку про доведеність Товариством наявності фактів безпідставної відмови Групою CRH та ПрАТ "Дікергофф Цемент Україна" у поставках цементу Групі Ковальська.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що суд першої інстанції проігнорував доводи АМК щодо неефективності обраного позивачем способу захисту, оскільки визнання недійсним рішення АМК, оформленого листом від 17.06.2024 № 126-25/01-6061е, фактично не призведе безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, враховуючи те, що розгляд справи про концентрацію завершено рішенням від 05.09.2024 № 304-р.

Оскільки процедура розгляду справи про концентрацію №126-25/10-23-ЕК завершилася рішенням АМК від 05.09.2024 № 304-р, то вимога позивача про визнання недійсним рішення АМКУ про відмову у залученні його до участі у розгляді справи про концентрацію не є ефективним способом захисту.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

Причиною виникнення спору у справі стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання недійсним Рішення, яке оформлене листом від 17.06.2024 № 126-25/01-6061е, щодо відмови у задоволенні клопотання Товариства про його залучення до участі у розгляді справи про концентрацію № 126-25/10-23-ЕК у якості третьої особи.

Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Товариством у касаційній скарзі як підставу касаційного оскарження визначено, зокрема, пункти 1 та 3 частини другої статті 287 ГПК України.

Згідно зі статтею 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" основними завданнями АМК є, зокрема: здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції, сприяння розвитку добросовісної конкуренції, здійснення контролю щодо створення конкурентного середовища та захисту конкуренції у сфері державних закупівель.

Відповідно до частини другої статті 7 названого Закону у сфері здійснення контролю за узгодженими діями, концентрацією АМК має такі повноваження, зокрема:

- розглядати заяви і справи про надання дозволу, надання висновків, попередніх висновків стосовно узгоджених дій, концентрації, проводити дослідження за цими заявами і справами;

- приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами про надання дозволу на узгоджені дії, концентрацію, надавати висновки, попередні висновки стосовно узгоджених дій, концентрації, висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції;

- переглядати, перевіряти рішення, прийняті органами АМК в межах компетенції;

- дозволяти або забороняти узгоджені дії, концентрацію.

Відмова АМК у залученні Товариства до участі у справах як третьої особи, яка оформлена листом, по своїй суті є рішенням АМК, тобто актом індивідуальної дії, що може бути оскаржений в судовому порядку. Подібна за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі №910/23000/17.

У розгляді даного спору Суд виходить з того, що суб`єкти владних повноважень (АМК) застосовують надані йому у межах закону повноваження на власний розсуд, без необхідності узгодження у будь-якій формі своїх дій з іншими суб`єктами (дискреційні повноваження).

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають їм можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох альтернативних варіантів управлінських рішень, кожен із яких є законним. При цьому повноваження державних органів не можуть визнаватися дискреційними за наявності лише одного правомірного та законно обґрунтованого варіанта поведінки суб`єкта владних повноважень.

Колегія суддів у розгляді цієї справи також звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 02.07.2019 у справі №910/23000/17 згідно з якою: "дискреційні повноваження не повинні використовуватися органом свавільно, а суд повинен мати можливість переглянути рішення, прийняті на підставі реалізації цих дискреційних повноважень, що є запобіжником щодо свавільних рішень в умовах максимально широкої дискреції державного органу".

Суд також виходить із важливості дотримання принципу "належного врядування" та унеможливлення свавільного використання дискреційних повноважень, зокрема, що АМК має враховувати при ухваленні рішень, у тому числі на стадії вирішення питання щодо розгляду питання про залучення третьої особи. Отже дискреційні повноваження АМК мають узгоджуватися з конституційним принципом верховенства права та такими його елементами, як юридична визначеність та заборона свавілля.

Так, відповідно до частини першої статті 59 Закону (у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів АМК є: неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; заборона концентрації, узгоджених дій відповідно до Закону України "Про санкції"; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Частиною п`ятою статті 30 Закону визначено, що у розгляді заяв, справ можуть брати участь треті особи, якщо рішення органів Антимонопольного комітету України може суттєво зачепити їх права та інтереси, охоронювані цим Законом. Питання про залучення до участі у розгляді справи третіх осіб вирішується органами Антимонопольного комітету України. Про залучення третьої особи органами Антимонопольного комітету України приймається розпорядження, про що повідомляються особи, які беруть участь у справі.

Суд зазначає, що відповідні дії АМК із залучення/незалучення осіб в якості третьої особи у справі мають бути вирішені в межах доцільності надання такого статусу та з огляду на проведене дослідження і конкретно визначені обставини щодо можливості прийнятого у справі рішення "суттєво зачіпати" права та інтереси такої особи.

Поряд з тим "суттєвість" прав та інтересів таких осіб встановлюється відповідним органом (дискреційність повноважень), що розглядає відповідну справу за поданими такою особою чи в її інтересах іншими особами матеріалами, які мають містити обґрунтування підстав такого залучення. При цьому такі питання вирішуються в кожному випадку щодо конкретної особи - індивідуально за наданими обґрунтуваннями і визначеними правами та інтересами конкретних осіб. Водночас обов`язок доведення обставин щодо суттєвості впливу майбутнього рішення у сфері захисту економічної конкуренції на законний інтерес чи порушення прав покладено на заявника.

При цьому Суд виходить з того, що такі права та інтереси третіх осіб мають "суттєво зачіпатися" саме майбутнім рішенням у справі, саме в контексті правовідносин які підпадають під правове регулювання Закону і висновки щодо суттєвості/несуттєвості впливу майбутнього рішення мають бути прийняті саме органами Антимонопольного комітету України, а не за результатами вирішення спору у судовому порядку. Зокрема, з огляду на те, що втручання в дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень виходить за межі завдань господарського судочинства.

Крім того, монопольне (домінуюче) становище на відповідному ринку не є правопорушенням, а правопорушенням є заме зловживання монопольним (домінуючим) становищем, а до повноважень АМК відносить контроль за діяльністю суб`єктів, які займають монопольне (домінуюче) становище в іншій процедурі. При цьому висновки Товариства про можливі зловживання ґрунтуються на припущеннях.

Суд зазначає, що сам лише факт, що особа є "великим" споживачем на певному ринку (як стверджував позивач, пов`язані з позивачем компанії споживають близько 10% всього виробленого в Україні цементу), не доводить того, що рішення у справі про концентрацію може "суттєво зачепити" права та інтереси позивача (зокрема, зачепити їх в більшій мірі, ніж інших суб`єктів господарювання, які також є споживачами цементу, але є меншими ніж група Товариства).

Суд апеляційної інстанції, на відміну від суду першої інстанції, встановивши, що: у розгляді заяв, справ АМК можуть брати участь треті особи, якщо рішення органів АМК може суттєво зачепити їх права та інтереси, охоронювані Законом; Товариством не доведено, що рішення АМК у справі про концентрацію № 126-25/10-23-ЕК може суттєво зачепити охоронювані Законом права та інтереси саме Товариства; Товариство не є споживачем учасників концентрації і не є виробником продукції з цементу; відсутні факти безпідставної відмови Групою CRH та ПрАТ "Дікергофф Цемент Україна" у поставках цементу Групі Ковальська; процедура розгляду справи про концентрацію №126-25/10-23-ЕК завершилася рішенням АМК від 05.09.2024 № 304-р; вимога позивача про визнання недійсним Рішення про відмову у залученні його до участі у розгляді справи про концентрацію не є ефективним способом захисту, - дійшов висновку про відсутність підстав для визнання недійсним Рішення про відмову у залученні Товариства до участі у розгляді справи про концентрацію № 126-25/10-23-ЕК.

Що ж до посилання скаржника на те, що висновки Верховного Суду, які викладені у справі № 910/7698/21 (постанова від 20.01.2022) не можуть застосовуватися до спірних правовідносин, оскільки причини виникнення спору в них не є подібними, то Верховний Суд зазначає таке. Хоча обставини справи № 910/7698/21 стосуються залучення в якості третьої особи до розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, в той час як Рішення стосується залучення в якості третьої особи до розгляду справи про концентрацію і ці процедури розгляду справ про концентрацію та справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції є двома окремими процедурами, однак норма права (частина п`ята статті 30 Закону) є застосовною для різних процедур, передбачених цим законом зокрема, адже за правовою сутністю є нормою процесуального характера (процесуальна норма).

Щодо посилання позивача на незастосування судом апеляційної інстанції закону, який підлягав застосуванню, а саме статті 1 Закону, то Суд зазначає, що частина п`ята статті 30 Закону надає право залучати як третю особу саме осіб, чиї права та інтереси можуть бути суттєво порушені відповідним рішенням, тобто, законодавством передбачена можливість залучення не просто будь-яких осіб (компаній), що входять до складу єдиного суб`єкта господарювання, а конкретних осіб (компаній), чиї права та інтереси можуть бути суттєво порушені рішенням. Суд апеляційної інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, виходив з того, що по суті про своє право бути залученим зазначає особа (Товариство), яка здійснює контроль над іншими особами, однак сама не здійснює виробництво бетону та/або цементу, та не реалізує/придбає їх. Суд апеляційної інстанції переглядаючи дану справу прийшов до правильних висновків та врахував, що Товариство не є споживачем учасників концентрації і не є виробником продукції з цементу, на відміну від суду першої інстанції, який не зазначив, на підставі яких доказів ним були встановлені протилежні обставини.

Крім того, Суд не погоджується з доводом скаржника про помилковість висновку апеляційного суду про обрання позивачем неефективного способу захисту, адже, рішення суду першої інстанції прийняте після завершення розгляду антомонопольної справи № 126-25/10-23-ЕК про концентрацію та позов у цій справі не є ефективним способом захисту прав позивача та не призвів би до їх відновлення. Наслідком визнання недійсним Рішення мав би стати повторний розгляд АМК клопотання позивача щодо залучення до участі у розгляді справи № 126-25/10-23-ЕК про концентрацію й ухвалення АМК нового рішення про залучення або про відмову у залученні Товариства до розгляду антимонопольної справи, проте, на момент винесення рішення суду першої інстанції розгляд антомонопольної справи № 126-25/10-23-ЕК про концентрацію вже завершився.

Товариство зазначаючи на безпідставне залучення судом апеляційної інстанції до участі у справі СіАрЕйч Юкрейн Бі.Ві. (CRH Ukraine B.V.) як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, посилається на не врахування судом висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 10.09.2020 та від 23.11.2020 у справі № 914/1643/19, від 05.11.2020 у справі № 912/837/19, від 20.09.2021 у справі № 910/6681/20, від 19.01.2023 та від 18.09.2023 у справі № 914/1334/20, від 04.10.2023 у справі № 910/1005/23, від 16.10.2023 у справі № 914/794/21, від 12.03.2024 у справі № 910/6180/20, від 17.05.2024 у справі № 910/5094/23, від 22.05.2024 у справі № 910/4552/23. Крім того, скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права щодо порядку перегляду судового рішення за апеляційною скаргою особи, яка не була залучена до участі у справі з посиланням на постанови Верховного Суду від 10.05.2018 у справі № 910/22354/15, від 11.07.2018 у справі № 911/2635/17, від 11.12.2018 у справі № 916/2878/14, від 03.04.2019 у справі № 909/68/18 в яких визначено алгоритм дій суду в разі порушення апеляційного провадження за апеляційною скаргою не залученої до участі у справі особи.

Відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 21.03.2024 у справі №191/4364/21, ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2024 у справі №902/1076/24, від 09.08.2024 у справі №127/22428/21, постанов Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11.11.2020 у справі №753/11009/19, від 27.07.2021 у справі №585/2836/16-ц, в яких означено, що висновок (правова позиція) - це виклад тлумачення певної норми права (або ряду норм), здійснене Верховним Судом (Верховним Судом України) під час розгляду конкретної справи, обов`язкове для суду та інших суб`єктів правозастосування під час розгляду та вирішення інших справ у разі існування близьких за змістом або аналогічних обставин спору.

При цьому наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

Що ж до визначення подібних правовідносин за пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, то в силу приписів статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, в якій визначено критерій подібності правовідносин:

- для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями;

- з-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими;

- подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи [див. постанови від 27.03.2018 у справі №910/17999/16 (пункт 32); від 25.04.2018 у справі №925/3/17 (пункт 38); від 16.05.2018 у справі №910/24257/16 (пункт 40); від 05.06.2018 у справі №243/10982/15-ц (пункт 22); від 31.10.2018 у справі №372/1988/15-ц (пункт 24); від 05.12.2018 у справах №522/2202/15-ц (пункт 22) і №522/2110/15-ц (пункт 22); від 30.01.2019 у справі №706/1272/14-ц (пункт 22)]. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).

Так, у постановах Верховного Суду від 10.09.2020 та від 23.11.2020 у справі № 914/1643/19, від 05.11.2020 у справі № 912/837/19, від 20.09.2021 у справі № 910/6681/20, від 19.01.2023 та від 18.09.2023 у справі № 914/1334/20, від 04.10.2023 у справі № 910/1005/23, від 16.10.2023 у справі № 914/794/21, від 12.03.2024 у справі № 910/6180/20, від 17.05.2024 у справі № 910/5094/23, від 22.05.2024 у справі № 910/4552/23, Верховний Суд залишаючи в силі ухвали суду апеляційних інстанцій про закриття апеляційного провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 264 ГПК України виходив з того, що апеляційне провадження за апеляційними скаргами осіб не залучених до участі у справі в якості третіх осіб, підлягають закриттю, з урахуванням того, що рішеннями судів першої інстанції не вирішувалися питання про їх права та обов`язки/інтереси, тому процесуальні дії апеляційних судів щодо закриття апеляційного провадження у справах за їх апеляційними скаргами є обґрунтованими.

У справі № 910/22354/15 Верховний Суд скасовуючи рішення суду апеляційної інстанції не погодився з висновком апеляційного господарського суду про те, що заявник апеляційної скарги, компанія Ітонс Холдинг ГмбХ, є учасником відповідача, частка якого у статутному капіталі останнього складає 99,9%, а відтак ухвала про затвердження мирової угоди, за якою відповідач взяв на себе зобов`язання щодо її виконання у вигляді сплати за графіком грошових коштів, беззаперечно порушує права та інтереси останнього, зокрема, корпоративні права учасника на участь у розподілі прибутку товариства (отримання дивідендів), які утворюється з надходжень від господарської діяльності відповідача після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат, а також з огляду на відповідальність учасників товариства в межах їх вкладів за зобов`язаннями останнього, з огляду на те, що сама по собі наявність частки у статутному капіталі товариства-учасника справи не є достатньою підставою для висновку про те, що рішення суду, прийняте щодо такого товариства, впливає на права, інтереси та (або) обов`язки учасника цього товариства, та не свідчить про порушення корпоративних прав останнього, оскільки, в даному випадку, судом не встановлено прямого правового зв`язку між визначеними апеляційним господарським судом корпоративними правами скаржника та прийнятим судом першої інстанції рішенням про затвердження мирової угоди.

Верховний Суд визнав частково обґрунтованими доводи касаційної скарги стосовно недотримання апеляційним господарським судом норм процесуального права, оскільки суд, всупереч приписів процесуального закону, належним чином не з`ясував та не встановив, чи прийнято судом внаслідок винесення ухвали про затвердження мирової угоди рішення безпосередньо про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника, компанії Ітонс Холдинг ГмбХ, передчасно залучив останнього до участі у справі у якості третьої особи та здійснив апеляційний перегляд справи по суті.

У справі № 911/2635/17 Верховний Суд скасовуючи рішення суду апеляційної інстанції виходив з того, що апеляційним господарським судом вчинено дві взаємовиключні процесуальні дії: спочатку відмовлено в залученні заявника апеляційної скарги до участі у справі в якості третьої особи, а потім переглянуто судове рішення за його апеляційною скаргою з прийняттям рішення по суті вимог скарги.

У справі № 916/2878/14 Верховний Суд погодився з судом апеляційної інстанції, який після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою малого підприємства "Югтранс ЛТД", встановивши, що: мале підприємство "Югтранс ЛТД" не є учасником справи про банкрутство, оскільки не є кредитором боржника; місцевим господарським судом не було вирішено питання про права та обов`язки скаржника; що судовим рішенням місцевого суду від 27.04.2016 питання про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника не вирішувалося, відтак у даному випадку наявні підстави для закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою малого підприємства "Югтранс ЛТД".

У справі № 909/68/18 Верховний Суд скасував постанову суду апеляційної інстанції та справу направив на новий розгляд. Зазначив, що суд апеляційної інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку про те, що рішення місцевого господарського суду прийнято про права заявника апеляційної скарги та місцевий господарський суд допустив порушення норм процесуального права, прийняв у зв`язку з цим нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, не здійснивши розгляд справи по суті позовних вимог. Більше того, питання щодо залучення Калуської міської ради у порушення вимог статті 50 ГПК України було вирішено судом не до початку розгляду справи по суті, а вже безпосередньо при прийнятті спірної постанови.

У цій же справі № 910/9448/24 ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.12.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами АМК та СіАрЕйч Юкрейн Бі.Ві. (CRH Ukraine B.V; особою, яка не є учасником справи) на рішення господарського суду міста Києва від 26.09.2024.

У подальшому, у судовому засіданні суду апеляційної інстанції 15.01.2025 розглянуто заяву СіАрЕйч Юкрейн Бі.Ві. (CRH Ukraine B.V) про вступ у справу у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, яка обґрунтована тим, що рішення суду у цій справі, яким вирішується питання про законність відмови позивачу у залученні до розгляду справи про концентрацію про придбання СіАрЕйч Юкрейн Бі.Ві. (CRH Ukraine B.V) компаній Дікергофф безпосередньо впливає на права та інтереси СіАрЕйч Юкрейн Бі.Ві. (CRH Ukraine B.V) щодо участі будь-яких третіх осіб у справі про концентрацію, відкритою у зв`язку із заявою СіАрЕйч Юкрейн Бі.Ві. (CRH Ukraine B.V).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2025 задоволено заяву СіАрЕйч Юкрейн Бі.Ві. (CRH Ukraine B.V) та залучено до участі у справі СіАрЕйч Юкрейн Бі.Ві. як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

При цьому міра та обсяг, якими обґрунтовує суд свої мотиви, залежить від характеру рішення і перебуває поза межами перевірки Верховним Судом з огляду на приписи статей 300, 310 та частини другої статті 311 ГПК України.

Верховний Суд хоче зазначити, що дії суду апеляційної інстанції у цьому випадку відповідають алгоритму необхідних дій, які визначені у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 17.10.2022 у справі № 904/6084/21, в якій визначено, що після прийняття апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції з`ясовує, чи прийнято оскаржуване судове рішення безпосередньо про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника, який подав апеляційну скаргу, та про які конкретно. Встановивши такі обставини, суд вирішує питання про залучення скаржника до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Судом встановлено, що посилання скаржника на неврахування судом апеляційної інстанції наведених висновків Верховного Суду, які містяться у постановах Верховного Суду у справах (№ 914/1643/19, № 912/837/19, № 910/6681/20, № 914/1334/20, № 910/1005/23, № 914/794/21, № 910/6180/20, № 910/5094/23, № 910/4552/23, № 910/22354/15, № 911/2635/17, № 916/2878/14, № 909/68/18) не можуть бути взяті до уваги, оскільки правовідносини у справі, що розглядається, і в зазначених скаржником справах істотно відмінні за встановленими судами обставинами справи і зібраними та дослідженими в них доказами, у залежності від яких (обставин і доказів) й прийнято судове рішення.

До то го ж, підстав вважати, що судом апеляційної інстанції у вирішенні спору зі справи № 910/9448/24 не були враховані висновки Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/23000/17 (в аспекті урахування дискреційних повноважень органу АМК та, водночас можливості суду переглянути рішення, прийняте на підставі реалізації цих дискреційних повноважень) та Верховного Суду у справі № 910/19061/21 (в аспекті принципу "належного урядування" яке має надзвичайно важливе значення для забезпечення правовладдя в Україні) немає, а скаржником не обґрунтовано, в чому саме полягає неврахування висновків Верховного Суду щодо дискреційних повноважень.

Верховний Суд виходить з того, що неврахуванням висновку Верховного Суду є саме неврахування висновку щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі.

З урахуванням наведеного Судом приймаються доводи, наведені у відзивах АМК та СіАрЕйч Юкрейн Бі.Ві. (CRH Ukraine B.V.) на касаційну скаргу, у частині, яка узгоджується з даною постановою.

Суд не вбачає підстав для задоволення клопотання АМК про закриття касаційного провадження, оскільки Судом не встановлено, що у вирішенні спору зі справи № 910/9448/24 судом апеляційної інстанції не були враховані висновки Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/23000/17 та Верховного Суду у справі № 910/19061/21.

Щодо клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Дане клопотання мотивоване тим, що у даній справі наявні виняткові правові проблеми, що мають значення для формування єдиної правозастосовної практики, зокрема, щодо застосування доктрини єдиного економічного суб`єкта та визначення ефективного способу захисту. На думку заявника, якісний критерій необхідності передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду розкривається в необхідності постановлення правової позиції щодо визначення належного та ефективного способу захисту заявників клопотань про залучення до участі у справах про концентрацію як третьої особи. Окремо необхідно визначитись із ситуацією, коли на момент звернення із позовом такий спосіб захисту був належним та ефективним, але втратив свою ефективність під час розгляду судової справи. Кількісний критерій необхідності передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду розкривається в наявності широкого кола осіб, які мають право звертатися до суду із такими позовами, оскільки у справах про концентрації, в залежності від того чи іншого товарного ринку, може бути велика кількість зацікавлених сторін (зокрема, споживачів, конкурентів).

Відповідно до частини п`ятої статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Водночас, проаналізувавши зміст вказаного клопотання, Верховний Суд вважає, що наведені в клопотанні обґрунтування наявності виняткових правових проблем, вирішення яких необхідне для формування єдиної правозастосовчої практики, не створює підстави для передачі справи № 910/9448/24 на розгляд Великої Палати Верховного Суду з огляду на таке.

Виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів. Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності.

За якісним критерієм про виключність правової проблеми свідчать такі обставини: 1) касаційна скарга мотивована тим, що суди допустили істотні порушення норм процесуального права, які унеможливили розгляд справи з дотриманням вимог справедливого судового розгляду; 2) норми матеріального права були застосовані судами нижчих інстанцій так, що постає питання дотримання принципу пропорційності, тобто забезпечення належного балансу між інтересами сторін у справі.

Подане клопотання не містить належного обґрунтування існування правової проблеми у цій справі саме у правозастосуванні відповідних норм права. Клопотання не обґрунтоване відсутністю сталої судової практики у відповідних питаннях та наявністю виключної правової проблеми з врахуванням якісного показника, не доведено існування різних позицій у застосуванні наведених норм матеріального права, зокрема Верховним Судом.

З урахуванням наведеного клопотання Товариства про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду не підлягає задоволенню.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи скаржника про порушення судом апеляційної інстанції норм права при прийнятті оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції за результатами перегляду справи в касаційному порядку не знайшли своє підтвердження.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, Суд вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі не підтвердилися, та не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.02.2025 - без змін.

Судові витрати

Відповідно до статті 129 ГПК України понесені Товариством у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати зі сплати судового збору покладаються на Товариство, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-будівельна група Ковальська" залишити без задоволення, а постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.02.2025 у справі № 910/9448/24 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя І. Колос

Суддя Т. Малашенкова