Рішення

від 25.11.2010 по справі 14/141-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

14/141-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця,  Хмельницьке шосе, 7  тел. 66-03-00, 66-11-31       http://vn.arbitr.gov.ua

І м е н е м     У к р а ї н и

РІШЕННЯ

25 листопада 2010 р.           Справа 14/141-10

Господарський суд Вінницької області у складі:

Головуючий суддя: В. Білоус

Секретар судового засідання : А.Логінов

за участю представників:

позивача : Воронюк К.Ю. - згідно довіреності від 14.09.2010 р.  

відповідача : Лагода Н.М. - генеральний директор згідно протоколу № 1 від 17.11.2009 р.      

Місце розгляду справи : приміщення суду,кімн.№1114

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом:Товариством з обмеженою відповідальністю "КАНЦУНІВЕРСАЛСЕРВІС", код 31299588 ( м. Рівне. вул. Біла, 35А, 33001) до:Товариства з обмеженою відповідальністю - фірми "БІКОМ", код ЄДРПОУ 13321898 (21200, м. Вінниця, вул. Фрунзе, 58) про стягнення 7773,65 грн., в тому рахунку 3500 грн. 30 коп. - боргу за товар згідно договору купівлі-продажу від 15.02.2010 р., товарно-транспортної накладної № РН-0002333 від 26.02.2010 р., 4229 грн. 95 коп. – 0,2% пені за прострочення в оплаті суми 13643 грн. 27 коп. з квітня по вересень 2010 р., 43 грн.40 коп. – 3% річних за прострочення в оплаті 3500 грн.30 коп. з квітня по вересень 2010 р.,-

                            ВСТАНОВИВ :

          Відповідач у листі № 12 від 22.11.2010 р. та його представник в судовому засіданні пояснив, що сума боргу платіжними дорученнями з 16.09.2010 р. по 27.10.2010 р. була погашена до судового засідання, тому вважає позовні вимоги щодо пені безпідставними.

          Представник позивача в листі від 21.11.2010 р. подав заяву про уточнення позовних вимог. В ній позивач покликаючись на сплату відповідачем суми основного боргу просить стягнути 5430 грн.71 коп. –02%  пені за прострочення в оплаті з квітня по жовтень 2010 р.  108,46 грн. –втрат від інфляції  з квітня по жовтень 2010 р., 55 грн. 72 коп. –3% річних. Вказана заява у формі уточнення позовних вимог задовольняється судом частково –у формі  уточнення відхиляється, оскільки процесуальним законом –ГПК України не передбачено таких  прав позивача як уточнення позовних вимог і розцінюється  та задовольняється, як заява про зменшення позовних вимог на суму заявленого в позові боргу, про збільшення позовних вимог щодо пені із суми 4229 грн.95 коп. за період з квітня по вересень 2010 р. до 5430 грн.71 коп. –0,2% пені за період квітень –жовтень 2010 р., збільшення позовних вимог щодо 3% річних з 43 грн. 40 коп. до 55 грн. 72 коп. і як  зміна предмету позову –заявлення до стягнення 108 грн. 46 коп. -  інфляційної суми за прострочення в оплаті 3500 грн.30 коп. з квітня по жовтень 2010 р., оскільки такі позовні вимоги (втрати від інфляції) в позові не заявлялися. Копія цієї заяви направлена відповідачеві, що стверджується фінансовим чеком органу поштового зв'язку від 22.11.2010 р. З огляду на права надані позивачеві ст.22, 78 ГПК України клопотання позивача про зменшення, збільшення позовних вимог, зміну предмету позову судом задовольняється.

          Судом приймається зменшення позивачем позовних вимог на суму боргу, як таке що не суперечить Закону і матеріалам справи.

          Позивач не виконав вимог ухвал суду від 27.09.2010 р. , 13.10.2010 р. про надання обґрунтованого розрахунку з наданням доказів ціни позову з відображенням динаміки погашення боргу відповідачем, розрахунок пені із зазначенням дат з якої по яку дату  нараховується пеня, доказів про дату, суму, призначення отриманої оплати (копії банківськиї витягів, платіжних доручень), як до так і після пред'явлення позову. Вказані докази були витребувані судом в зв'язку з тим, що позивач всупереч вимогам п 5 ч.2 ст.54, ст..33, ч.2 ст.34 ГПК України із позовною заявою не надав обґрунтованого розрахунку утворення позовних вимог щодо боргу – зазначив в позовній заяві те, що товар згідно накладної від 26.02.2010 р. був переданий відповідачеві на суму 13643 грн.27 коп., що згідно даних бухгалтерського обліку відповідачем сплачено товар в сумі 10142 грн.97 коп. і борг складає 3500 грн. 30 коп., але не зазначив в позовній заяві і не надав із нею доказів,  які б стверджували оплату відповідачем товару згідно накладної РН-0002333 від 26.02.2010 р. саме в сумі 10142 грн.97 коп., а не в більшій чи меншій. Також позивачем в розрахунку пені не вказано з якої конкретної дати і по яку конкретну дату позивач визначає кількість днів прострочення вказаних в розрахунку, що позбавляє можливості перевірити правильність визначення позивачем кількості днів прострочення та встановити фактичні обставини щодо повноти розрахунку  за товар згідно названої накладної.

          Тому справа розглядається згідно ст.75 ГПК України за наявними в справі доказами.

          Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно, об'єктивно і в сукупності дослідивши подані в справу докази, суд на підставі ч.6 ст.3, ст..11, 16, 509, 525, 526, ч.1 ст.530 ч.3 ст.549, ст. 625, 654 ЦК України, ст.33, 34 ч.1 ст. 83 ГПК України прийшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково в сумі 55 грн.16 коп. –3% річних за прострочення в оплаті 3500 грн.30 коп. з 13 квітня по 26 жовтня 2010 р. (197 днів) і 108 грн.46 коп. –втрат від інфляції із суми 3500 грн. 30 коп. з квітня по жовтень 2010 р. Вимоги про стягнення 5430 грн.71 коп. пені, нуль гривень 56 коп. –3% річних задоволенню не підлягають, як такі, що не суперечать закону і помилково нараховані.

До такого висновку суд прийшов  з огляду на  таке.

          15.02.2010 р. між позивачем (в договорі "Продавець") і відповідачем (в договорі "Покупець") було укладено договір купівлі-продажу. Згідно цьому договору сторони домовилися затвердити перелік торгових марок, асортимент товару, які будуть продаватися на умовах договору згідно специфікації, а за її відсутності –згідно діючих прайс-листів, накладних. Покупець зобов'язується прийняти і оплатити отримані товари. Оплату за продукцію "Покупець" проводить на протязі 45 календарних днів з моменту відвантаження товару зі складу "Продавця". Це стверджується копією названого договору (а.с.4).

          В п. 5.2. договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати товару, "Продавець" (позивач) вправі вимагати виплати  від "Покупця" (відповідача) пеню в розмірі 0,2% від вартості відвантаженого товару за кожен день прострочки оплати.

          Копією транспортної накладної № РН-0002333 від 26.02.2010 р. (а.с.5) стверджується передання позивачем відповідачеві на виконання договору товару на суму 13643,27 грн. Згідно умов п.4.5 договору відповідач зобов'язаний був здійснити оплату за товар за цією накладною не пізніше  12.04.2010 р., з 13.04.2010 р. виникає прострочення в оплаті. Позивач платіжними дорученнями № 4165 від 16.09.2010 р. на суму 500 грн., № 4195 від 11.10.2010 р. на 500 грн., № 4210 грн. від 22.10.2010 р. на  750 грн., № 4214 від 25.10.2010 р. на 1250 грн. № 4215 від 27.10.2010 р. на 500 грн., а всього суму 3500 грн. сплатив з порушенням строку встановленого в п.4.5 договору. Це і стало причиною виникнення спору.

          Зміст договору взяті в ньому зобов'язання свідчать про те, що між сторонами виникли правовідносини з купівлі-продажу товару, які регулюються ст. 655-697 ЦК України.

          Згідно ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В ст.525, 526, ч.1 ст.530, 625 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.  Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).  Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач порушив строки виконання грошових зобов'язань, то позивач правомірно пред'явив до стягнення 55 грн. 16 коп. –3% річних за прострочення  в оплаті суми 3500,30 грн. з 13.04.2010 р. по 26.10.2010 р. –197 днів (3500  грн. –330    х 3% : 365 дн. Х 197 дн.), а також 108 грн.  46 коп. –втрат від інфляції, в зв'язку  із простроченням суми 3500 грн.30 коп. з 13.04.2010 р. по 26.10.2010 р. Вимоги про стягнення 55 грн.16 коп. –3% річних, 108 грн.46 коп. –втрат від інфляції є законним, обґрунтованими, а відтак і підлягаючими задоволенню.

          Вимоги про стягнення нуль гривень 56 коп. –3% річних задоволенню не підлягають, оскільки згідно відмітки на копії платіжного доручення № 4515 від 27.10.2010 р. про проведення банком операції з перерахування грошей останній платіж 6500 грн. здійснений відповідачем 27.10.2010 р. Тому позивач безпідставно обчислює позовні вимоги щодо 3% річних за 28 днів жовтня, тоді як мав обчислювати за 26 днів жовтня. Також не підлягають задоволенню вимоги про стягнення 5430 грн.71 коп. –0,2% пені обчислені із суми 13643 грн. 27 коп. –вартості всього товару переданого за накладною.

          В п.5.2 договору сторони передбачили право позивача вимагати виплати від відповідача пені у розмірі 0,2% вартості відвантаженого товару, а не від суми невиконаних грошових зобов'язань, за кожний день прострочки оплати.

          В ст..627 ЦК України (свобода договору) передбачено, що відповідно до ст..6 цього  Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

          Згідно ч.1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пеню) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. В п.5.2 договору передбачається пеня за прострочення платежу, а обчислювати її пропонується від вартості всього товару, в тому рахунку, який і оплачений.

          Тому п.5.2 договору купівлі - продажу від 15.02.2010 р., в якому передбачене право вимоги виплати пені в розмірі 0,25 від вартості відвантаженого, а не від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання, суперечить закону ч.3 ст. 549 ЦК України. Також суперечить п.6 ч.1 ст.3 ЦК України і таким закріпленим в ньому засадам цивільного законодавства як справедливість і розумність. Встановлення розміру пені від вартості відвантаженого товару, а не від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання є несправедливим і нерозумним, оскільки призвело за притягнення до відповідальності за належним чином виконані зобов'язання, тоді як загальні принципи відповідальності передбачають притягнення до відповідальності за порушення зобов'язань. Встановлення відповідальності пені від вартості відвантаженого товару, а не від невиконаного своєчасно зобов'язання могло призвести до абсурдного –при вартості відвантаженого товару 1 000 000 грн. і несвоєчасні оплаті із цієї суми тільки 100 грн. обчислювати пеню із всієї вартості товару 1 000 000 грн., в тому  рахунку із суми 999 990 грн. які були своєчасно сплачені.

          Згідно п.1 ч.1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення  має право: визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язані з предметом спору договір, який суперечить закону. В ст. 203, ч.1 ст. 215, ч.1 ст. 216 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому  Кодексу, іншим актом цивільного законодавства, а також  моральним засадам суспільства. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою –третьою, п'ятою і шостою ст. 203 ЦК України. Недійсний  правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з недійсністю. Оскільки п.5.2 договору купівлі-продажу укладений сторонами  15.02.2010 р.,  суперечить закону ч.3 ст.549 ЦК України, п.6 ч.1 ст.3 ЦК України, то цей п.5, 2 договору на підставі п.1 ч.1 ст.83 ГПК України підлягає визнанню недійсним.

          Тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог щодо 5430 грн.71 коп. - 0,2% пені із вартості відвантаженого товару –13643 грн.27 коп. підставою яких був п.5.2 договору.

          Окрім того, позовні вимоги про стягнення 5430 грн.71 коп. - пені обчислені з порушенням вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань"  від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР , який є спеціальним законом при визначенні розміру відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, і яким встановлене обмеження пені, передбаченої в договорі, подвійною обліковою ставкою Національного банку України, яка діяла в період прострочення. Також в п.5.2 договору передбачено право позивача вимагати виплати від відповідача пені за прострочення платежу, але не передбачено зобов'язання відповідача сплачувати пеню позивачеві.

          Згідно календарного штемпелю на рекомендованому листі позивач звернувся до суду 22.09.2010 р. Тому включення позивачем до позовних вимог 500 грн. боргу, які відповідач сплатив  16.09.2010 р., тобто до звернення позивача з позовом до суду, є безпідставними. Із цієї суми судові витрати підлягають віднесенню на позивача. З урахуванням позовної заяви і збільшених позовних вимог позовні вимоги позивача складали 9095 грн.15 коп. (3500,30 грн. - боргу, + 5430,71 грн. - пені, + 55,72 - 3% річних, + 108,46 грн. - інфляційні. Із цієї суми позивачем правомірно пред'явлені вимоги на суму 3163 грн.92 коп. (3000,30 грн. - боргу + 55 грн. 16 коп. –3% річних + 108,46 грн. інфляційні). Тому відповідно до ч. 1, 5 ст.49 ГПК України судові витрати на держмито в сумі 102 грн. і на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн., а загалом в сумі 338 грн. підлягають пропорційному розподілу із суми 3163,92 коп. на відповідача, із суми 5931 грн.23 коп. на позивача, а саме 34,79% або 117 грн.60 коп. на відповідача, 65,21% або 220 грн. 40 коп. на позивача.

          Керуючись викладеним, ст. 4-5, 22, 28, 33, 34, 36, 43, ч.1, 5 ст.49, ст. 75, 78, ст. 82, п.1 ст.83, ст. 84, 85, 87, 115, 116, 117 ГПК України, -

ВИРІШИВ :

1. Визнати недійсним пункт 5.2 договору купівлі-продажу укладеного 15.02.2010 р. між ТОВ "Канцуніверсалсервіс" , м. Рівне і ТОВ  "Фірма "Біком", м. Вінниця.

          2. Позовні вимоги задовольнити в сумі  55 грн. 16 коп. –3% річних, 108 грн. 46 коп. - втрат від інфляції. В решті позовних вимог відмовити.

          3. Судові витрати на держмито, інформаційно-технічне забезпечення в сумі 117 грн.60 коп. покласти на відповідача, в сумі 220 грн. 40 коп. на позивача.

          4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю - фірми "БІКОМ", код ЄДРПОУ 13321898 (21200, м. Вінниця, вул. Фрунзе, 58)на користь Товариством з обмеженою відповідальністю "КАНЦУНІВЕРСАЛСЕРВІС", код 31299588( м. Рівне. вул. Біла, 35А, 33001)  55 грн. 16 коп. – 3% річних, 108 грн. 46 коп. - втрат від інфляції, 117,60 коп. для відшкодування судових витрат на держмито і інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В день набрання рішенням законної сили видати наказ.

          5. Копії даного рішення направити позивачу, відповідачу рекомендованими листами або вручити їх повноважним представникам під розписку.

Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 25.11.2010р. Повний текст рішення відповідно до ст.84 ГПК України оформлено і підписано 30.11.2010 р. Рішення набирає законної сили на протязі 10-ти днів з дня повного його оформлення і підписання.                            

Суддя                                             Білоус В.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу  ( м. Рівне. вул. Біла, 35А, 33001)

3 - відповідачу  (21200, м. Вінниця, вул. Фрунзе, 58)