Ухвала

від 21.09.2010 по справі 10-291/10

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 10-291/10 р.

Категорія: ст. 165-2 КПК України Головуючий у 1-й інстанції:

Павлова Ж.П.

Доповідач: Ржепецький О.П.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2010 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого

суддів:

за участю: прокурора

захисника: Ржепецького О.П.

Дзюби Ф.С., Івченко О.М.

Якименка О.П.

ОСОБА_6

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві матеріали кримінальної справи за апеляцією захисника ОСОБА_6 на постанову Заводського районного суду м. Миколаєва від 16 вересня 2010 року, якою у відношенні

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Миколаєва, громадянина України, проживаючого в АДРЕСА_1, раніше не судимого,

обрано запобіжний захід у виді взяття під варту.

Органом досудового слідства ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 345 КК України. Обґрунтовуючи необхідність обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді взяття під варту, слідчий послався на те, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчинені злочину середнього тяжкості, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до пяти років, а також з метою запобігти спробам продовжити злочинну діяльність, для забезпечення виконання процесуальних рішень досудового слідства та суду. Крім того, слідчий посилався на ту обставину, що ОСОБА_7, знаходячись на волі, може впливати на свідків, оскільки вину у скоєному злочині визнав частково .

Обираючи ОСОБА_7 запобіжний захід у виді взяття під варту, суд вказав, що ОСОБА_7 хоча й раніше не судимий, має постійне місце проживання, характеризується позитивно, однак обвинувачується у вчиненні злочину середньої тяжкості, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі строком до 5 років, з метою запобігти спробам продовжити злочинну діяльність та встановленню істини по справі, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень досудового слідства та суду.

В апеляції захисник ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 просить

постанову суду скасувати, обрати відносно обвинуваченого запобіжний захід у виді підписки про невиїзд. Посилається на невірну кваліфікацію дій обвинуваченого. Твердить, що його дії слід кваліфікувати за ст.. 125 КК України, санкція якої не передбачає обрання запобіжного заходу у виді взяття під варту. Також, вказує на те, що судом не вказані доводи, які підтверджують те, що ОСОБА_7 буде ухилятися від виконання процесуальних рішень та продовжувати злочинну діяльність, перешкоджатиме встановленню істини по справі. Стверджує, що обвинувачений мав реальну можливість скритися з місця скоєння злочину, однак цього не зробив, повернувся на місце скоєння злочину на добровільно здався співробітникам органів внутрішніх справ. Вказує, що обвинувачений раніше не судимий, має постійне місце проживання, навчається на денному відділенні інституту культури, за місцем проживання характеризується позитивно, хворіє хронічною хворобою.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7, який просив задовольнити апеляцію, думку прокурора Кириленка Є.В., який просив постанову суду залишити без зміни, вивчивши надані матеріали та матеріали кримінальної справи, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція захисника обвинуваченого не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 155 КПК України взяття під варту як запобіжний захід застосовується в справах про злочини, за які законом передбачено покарання у виді позбавлення волі строком понад 3 роки.

Як вбачається з досліджених судом матеріалів кримінальної справи, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.345 КК України, покарання за яке може бути призначено у виді позбавлення волі до 5 років.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу судом було враховано наявні в матеріалах справи данні , які характеризують ОСОБА_7 як особистість , його вік та стан здоровя, та ті обставини, на які посилається захисник в апеляції.

Однак, з характеристики, наданої деканом ВП «МФ МіБ КУК» Гарбаром Г.А., видно, що ОСОБА_7 за місцем навчання характеризується посередньо, нерегулярно відвідує заняття, не дотримується термінів здачі звітності, безвідповідально ставиться до обовязків студента вищого навчального закладу.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обрання ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді взяття під варту, враховуючи обставини злочину, те, що він обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі строком до 5 років , характеризується посередньо, а тому дійшов вірного висновку, що інша міра запобіжного заходу не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

За таких обставин, суд при розгляді подання слідчого щодо обрання ОСОБА_7 міри запобіжного заходу, виконав вимоги ст. ст. 148, 150, 155 КПК України, підстави для скасування постанови суду відсутні.

Щодо тверджень захисника ОСОБА_6 про невірну кваліфікацію дій ОСОБА_7, то це питання може бути предметом обговорення лише при розгляді справи по суті. Порушень кримінально процесуального законодавства, які б потягли за собою скасування постанови суду, судом першої інстанції не допущено.

Керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляцію захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення, а постанову Заводського районного суду м. Миколаєва від 16 вересня 2010 року, у відношенні ОСОБА_7, залишити без зміни.

Головуючий:

Судді: