Рішення від 27.05.2025 по справі 711/2/25

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа№ 711/2/25

Провадження №2/711/588/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2025 року м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді Позарецької С.М.,

при секретарі Буйновській А.П.,

за участю представника

Черкаської окружної

прокуратури прокурора Дячкової Л.В.,

представника Черкаської

міської ради за довіреністю Слинька М.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом Черкаської окружної прокуратури в інтересах Черкаської міської ради (територіальної громади міста Черкаси) до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою, зобов`язання вчинити певні дії,-

в с т а н о в и в :

Позивач Черкаська окружна прокуратура в інтересах Черкаської міської ради (територіальної громади міста Черкаси) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою, зобов`язання вчинити певні дії. Свої позовні вимоги мотивує тим, що Черкаська міська рада є власником земель м.Черкаси на праві комунальної власності на підставі Закону України №5245-17 від 06.09.2012 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності».

Встановлено, що згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 17.07.2019 за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на громадський будинок, загальною площею 31,4 кв.м по АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1873602571101, номер відомостей про речове право 32420769). Підставою для реєстрації права власності на вказаний об`єкт нерухомості зазначено технічний паспорт НОМЕР_1 від 16.07.2019 (виданий експертом ОСОБА_2 ), договір дарування торгівельного павільйону № 4662 від 08.09.2001.

Разом з тим, як зазначено у позові, згідно із вказаним договором дарування вбачається, що дарується металевий торгівельний павільйон, площею 22,3 кв.м.

Звернуто увагу на те, що у реєстраційній справі відсутні документи, які підтверджують законність набуття права власності за ОСОБА_1 . Крім цього, за результатами опрацювання загально-доступних даних Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва (https://e-construction.gov.ua) встановлено, що відсутня інформація про наявність дозвільних документів на забудову земельної ділянки по АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 .

Проте, як вказує позивач, державним реєстратором Комунального підприємства «Реєстраційний-центр» Каленчуком М.А. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 17.07.2019 № 47809913 про реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на вказаний об`єкт нерухомого майна.

Таким чином, підставою для виникнення права власності на вищевказане нежитлове приміщення та внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно став технічний паспорт, викопіювання із плану міста, нікчемний договір купівлі-продажу.

Наявність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстрованого права приватної власності за ОСОБА_1 на об`єкт нерухомості та фізичне зайняття ним земельної ділянки комунальної власності, не позбавляє територіальну громаду м. Черкаси права володіння спірним майном, проте неправомірно створює їй перешкоди у його повноцінному використанні та розпорядженні, а отже суперечить інтересам суспільства в цілому.

Недотримання встановлених законодавством вимог до розміщення тимчасових споруд погіршує умови для життєдіяльності територіальної громади в цілому та кожного її члена окремо, може загрожувати протипожежній, санітарній та екологічній безпеці тощо, безпеці учасників дорожнього руху та відвідувачів таких споруд, негативно впливає на безпечні для життя і здоров`я умови перебування на території відповідного населеного пункту, створює ризики настання аварій, інших надзвичайних ситуацій. Відтак, дотримання встановленого законом порядку провадження підприємницької діяльності у тимчасових спорудах на території відповідної адміністративно - територіальної одиниці становить публічний (суспільний) інтерес її громади.

З огляду на викладене, подані для державної реєстрації права приватної власності на об`єкт нерухомості та внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про право власності не можуть слугувати правовою підставою для набуття права власності на об`єкт нерухомого майна та підтверджувати відповідність заявлених прав поданим документам, а також державної реєстрації такого права, а тому, як на думку позивача, вбачається незаконне розміщення нежитлової будівлі та незаконність реєстрації права приватної власності.

На думку позивача (прокурора), державним реєстратором не були виконані вимоги законодавства, про що свідчить прийняте ним рішення про державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_1 на об`єкт, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , на підставі поданих документів. Тобто, державним реєстратором при внесенні запису до Державного реєстру речових прав та прийнятті рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, порушено вимоги пунктів2, 3 частини 3 статті 10 Закону України«Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та пункт10-1 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Зазначено, що Черкаською міською радою рішення про передачу земельної ділянки в оренду ні до реєстрації права власності, ні після, - не приймалося, питання надання дозволу на розробку та затвердження документації із землеустрою на земельну ділянку не вирішувалося, вказана земельна ділянка не виділялась та не надавалась у користування.

Згідно ізданими Державногореєстру речовихправ нанерухоме майнонаказ про присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси відсутній. Згідно із інформацією Виконавчого комітету Черкаської міської ради від 06.09.2024 № 12749/20482-01-11 містобудівні умови та обмеження, паспорт прив`язки не надавалися.

Враховуючи, що ОСОБА_1 подано документи для реєстрації права власності на нерухоме майно, під яке не було виділено земельну ділянку, таке майно не могло бути зареєстровано, оскільки повинно вважатися самочинним будівництвом.

Відповідальність за достовірність даних, що містяться в документах, поданих для державної реєстрації прав, несе заявник, якщо інше не встановлено судом.

Враховуючи зазначені вимоги Закону, а також те, що ОСОБА_1 при реєстрації права власності на об`єкт нерухомості, подано документи, на підставі яких право приватної власності не підлягало реєстрації, то позивач розцінює як відсутність належних документів, а тому у нього не виникло право власності на нерухоме майно.

Реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво, не змінює правовий режим такого будівництва, як самочинного.

Не допускається набуття права власності на споруджені об`єкти нерухомого майна особою, яка не має права власності або такого іншого речового права на земельну ділянку, що передбачає можливість набуття права власності на будівлі, споруди, розташовані на відповідній ділянці. Оскільки, відповідно до вимог чинного законодавства, обов`язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.

Як вказується у позовній заяві, спірна будівля є самочинним будівництвом, оскільки рішення про надання земельної ділянки для її розміщення Черкаською міською радою не приймалося, будь-яких дозвільних документів на її будівництво компетентні органи не видавали. Оскільки Черкаська міська рада, як власник земельної ділянки, не надавала згоди на визнання права власності ОСОБА_1 на самочинно збудований об`єкт, то задоволення позовних вимог щодо зобов`язання його знести, узгоджується із положеннями земельного та цивільного законодавства.

Крім того, у позовній заяві зазначено, що якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. Знесення самочинного будівництва можливе без попереднього рішення суду про зобов`язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову.

Позивач вказує, що документи на підтвердження реєстрації права власності, чи оренди за ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку відсутні. Також відсутні будь-які документи на підтвердження надання Черкаською міською радою дозволу щодо використання спірної земельної ділянки, будь-які угоди щодо такого використання не укладалися. Таким чином, як вважає позивач, законні правові підстави зайняття зазначеної земельної ділянки відсутні.

З огляду на принцип слідування юридичної долі земельної ділянки долі нерухомості, що на ній розташована, а також фактичні обставини створення об`єкту нерухомості на АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , позивач вважає, що правовий режим зазначеного об`єкта будівництва як самочинного, не створює підстав для виникнення прав на земельну ділянку.

Позивач вказує, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема з позовом про усунення перешкод у розпоряджанні власністю. На думку позивача, спосіб захисту ним обрано вірно.

Звернення прокурора з цим позовом лежить у площині здійснення контролю за використанням земель комунальної власності та відновлення майнового інтересу територіальної громади, а отже й держави у питанні отримання максимального ефекту від використання земельної ділянки комунальної власності, зайнятої самовільно збудованим об`єктом нерухомості, державної реєстрації права власності на нього за ОСОБА_1 (яка сама по собі, за відсутності визначених законом підстав, не свідчить про виникнення права власності на об`єкт нерухомого майна).

Легітимною метою цього позову є контроль за користуванням земельною ділянкою, що належить територіальній громаді м. Черкаси. Наявність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстрованого права приватної власності ОСОБА_1 на об`єкт нерухомості та фізичне зайняття ним земельної ділянки комунальної власності, не позбавляє територіальну громаду м. Черкаси права володіння спірним майном, проте, неправомірно створює їй перешкоди у його повноцінному використанні та розпорядженні, а отже, суперечить інтересам суспільства в цілому.

Об`єктивна констатація недобросовісності ОСОБА_1 , як вказує позивач, виключає наявність критерію непропорційності втручання у право на володіння майном, відсутності справедливого балансу між інтересами суспільства й приватними інтересами відповідача у фактичному володінні спірною земельною ділянкою.

На думку позивача (прокурора), приватні інтереси ОСОБА_1 у володінні самовільно збудованим майном громадський будинок по АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 не перевершують загальні інтереси територіальної громади м.Черкаси у контролі за комунальним майном. Відповідач не понесе надмірний тягар у зв`язку зі знесенням тимчасової споруди.

Негаторний позов подається у випадках, коли власник або титульний володілець (в тому числі орендар) має своє майно у володінні, але дії інших осіб перешкоджають йому вільно його використовувати або розпоряджатися ним. Характерною ознакою негаторного позову є його спрямованість на захист права від порушень, не пов`язаних з позбавленням володіння майном, а саме у разі протиправного вчинення іншою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження та користування належним йому майном. Однією з умов подання такого позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Позивач вважає, що строки позовної давності ним не порушені.

Таким чином, позивач просить суд, - усунути перешкоди державі в особі територіальної громади міста Черкаси в особі Черкаської міської ради (код ЄДРПОУ 04061547) у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою комунальної власності, шляхом скасування державної реєстрації речового права на самочинно збудоване нерухоме майно громадський будинок, загальною площею 31,4 кв.м по АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1873602571101, номер відомостей про речове право 32420769) за ОСОБА_1 ; усунути перешкоди територіальній громаді міста Черкаси в особі Черкаської міської ради у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою, шляхом зобов`язання ОСОБА_1 знести самочинно збудоване нерухоме майно громадський будинок, загальною площею 31,4кв.м, який знаходиться на АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна1873602571101, номер відомостей про речове право 32420769). Стягнути з відповідача судові витрати.

Ухвалою суду від 03.01.2025 прийнято, відкрито провадження по справі та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 24.02.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Відповідачем ОСОБА_1 , через представника адвоката Миненко О.В. (припинені повноваження, про що 24.03.2025 подано через канцелярію суду заяву) подано відзив на позов та заявлено про поновлення строку на подачу такої процесуальної заяви.

Ухвалою суду, що занесена до протоколу судового засідання 08.04.2025, поновлено строки для подачі відповідачем відзиву на позов та приєднано його до справи.

У відзиві сторона відповідача зазначає про те, що відсутні підстави для задоволення позову.

Так, зазначено, що 08.09.2001 між ОСОБА_3 (дарувателем) з однієї сторони, та ОСОБА_1 (обдарованим), з другої сторони, укладено договір дарування торгівельного павільйону, зареєстрований в реєстрі № 4662, який посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Міняйло І.П. Відповідно до цього договору даруватель подарував, а обдарований прийняв в дар металевий торгівельний павільйон, який розміщений на розі АДРЕСА_4 . Вказаний торгівельний павільйон оцінено сторонами договору в сумі 1000 грн. Сторони погодили, що обдарований набуває право власності на вказаний павільйон з моменту підписання цього договору у приватного нотаріуса.

Отже, враховуючи норми цивільного законодавства, які діяли на час укладення даного правочину, сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

17.07.2019 державним реєстратором КП «Реєстраційний центр» Черкаської області КаленчукомМ.А. зареєстровано за ОСОБА_1 право власності на громадський будинок, кіоск за адресою: АДРЕСА_3 . Підставою для державної реєстрації були: технічний паспорт, серії та номер: НОМЕР_1 виданий 16.07.2019року, видавник: експерт Прудіус С.І., договір дарування, серія та номер № 4662, виданий 08.09.2001 року, видавник: приватний нотаріус Міняйло І.П. Згідно даних цього технічного паспорта вбачається, що за адресою: м.Черкаси, вул.Юрія Іллєнка/вул.Сергія Амброса розташований кіоск під літ. «А1».

Сторона відповідача вважає, що державний реєстратор здійснив оформлення права власності на нерухоме майно в порядку передбаченому законодавством України, не порушуючи встановлену процедуру, оскільки на момент проведення реєстраційних дій щодо реєстрації за ОСОБА_1 права власності на спірне нерухоме майно, були відсутні підстави, для відмови у проведення державної реєстрації. А тому, вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 , задоволенню не підлягають.

У відзиві звернуто увагу, що реєстрація права власності на об`єкт нерухомості здійснена за рішенням державного реєстратора КП «Реєстраційний центр» Черкаської області КаленчукаМ.А. від 17.07.2019, в той час, як позовна заява щодо знесення стосується самочинно збудованого нерухомого майна, отже стосується об`єкта нерухомого майна (нежитлового приміщення), яке належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, яке зареєстровано у визначеному законом порядку, тому вимоги позивача є протиправними.

Право власності відповідача на об`єкт нерухомого майна набуто у визначений законом спосіб (на підставі нотаріально посвідченого правочину), договір є чинним, а тому відсутні підстави для знесення об`єкта нерухомості як самочинно побудованого, в зв`язку з недоведеністю порушення прав позивача, як власника землі.

Також зазначено, що 04.01.1998 між ОСОБА_3 та Черкаською міською радою в особі голови Олійника В.М. було укладено договір, предметом якого було наступне: Виконком Черкаської міської ради на підставі рішення від 24.12.1997 надає, а ОСОБА_3 приймає в тимчасове користування земельну ділянку, загальною площею 22,3 кв.м згідно з планом користування. Земельна ділянка надається на умовах оренди під розміщення павільйону продовольчих товарів. Місцезнаходження об`єкту: на розі АДРЕСА_4 .

02.06.2005 між Черкаською міською радою (землевласником) та ОСОБА_1 (землекористувачем) було укладено Угоду про плату за фактичне користування землею, відповідно до п.1 якої: землекористувач, що фактично користується земельною ділянкою на розі АДРЕСА_4 , протягом 2-х місяців сплачує кошти в розмірі 1447,43грн. на р/р №33216815500002 код 13050500 в управлінні державного казначейства в Черкаській області МФО 854018 ОКПО 22809222, згідно розрахунку. При наявності плати за землю по вказаній земельній ділянці (що підтверджується відповідною довідкою) сума вищезазначеної плати за період фактичного користування зменшується на сплачену суму.

Відповідно до п. 2 Угоди землекористувач зобов`язується щомісячно з дати реєстрації цієї угоди сплачувати на зазначений вище розрахунковий рахунок плату за фактичне користування землею в розмірі 32,33 грн. згідно із рішенням Черкаської міської ради від 15.02.2005 №8-7 "Про міський бюджет на 2005 рік". В разі наявності витягу з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка знаходиться в фактичному користуванні, плата сплачується в розмірі плати за оренду землі, розрахованому згідно рішення Черкаської, міської ради «Про плату за оренду землі».

Отже, як вважає сторона відповідача, між сторонами Угоди виникли договірні відносини.

Окрім того,зазначено,що 21.03.2016 та 22.03.2016 ОСОБА_1 звертався до Черкаської міської ради із заявою, якою просив надати йому земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_4 в оренду. Рішенням Черкаської міської ради від 13.05.2016 № 2-623 ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки, орієнтовною площею 0,0023 га по розі АДРЕСА_4 відмовлено.

Крім того, зазначено про те, що відповідно до постанови Соснівського районного суду м.Черкаси від 18.11.2016 у адміністративній справі №712/8359/16-а за позовом ОСОБА_1 до Черкаської міської ради про визнання протиправним та скасування рішень міської ради, визнання права на оренду землі, суд визнав протиправним та скасував рішення Черкаської міської ради від 13.05.2016 за №2-623 від 13.05.2016 «Про відмову гр. ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою».

Отже, вказане, як на думку відповідача, підтверджує, що між ОСОБА_1 та Черкаською міською радою ще з 2005 року склались договірні відносини; ОСОБА_1 звертався до Черкаської міської ради із відповідними заявами з метою укладення договору оренди земельної ділянки, намагався отримати дозволи на розроблення документації із землеустрою, а у зв`язку із відмовою Черкаської міської ради звертався до суду за захистом своїх прав щодо спірної ділянки; окрім того, договірні відносини між Черкаською міською радою та попереднім власником нерухомого майна, що розташовувалось на розі АДРЕСА_4 також існували договірні відносини.

Тобто, Черкаській міській раді було відомо, що на спірній ділянці розташований об`єкт нерухомого майна - кіоск, а отже було відомо про цільове використання зазначеної ділянки у 02.06.2005, 13.05.2016, 18.11.2016, проте та не уклала договору оренди земельної ділянки та не заявила про протиправне користування та розпорядження нею. ОСОБА_1 сплачує плату на землю за Угодою про плату за фактичне користування землею. Оскільки, Черкаська міська рада регулярно отримувала кошти за оренду спірної ділянки, при цьому, не заявляла про будь-які порушення стосовно неї, ОСОБА_1 правомірно розраховував на добросовісність та розумність у відносинах з Черкаською міською радою та не мав підстав сумніватися у правовому стані своєї земельної ділянки. Звернуто увагу на те, що припис про усунення порушень ОСОБА_1 не видавався, ніяких звернень зі сторони Черкаської міської ради стосовно усунення перешкоди у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою до нього не надходило. Таким чином, юридичний факт, який полягає у бездіяльності дозвільного органу, стає передумовою для виникнення правовідносин, у яких суб`єкт господарювання може застосувати принцип мовчазної згоди.

Відповідач вважає позовні вимоги Черкаської окружної прокуратури, що діє в інтересах держави в особі Черкаської міської ради, протиправними та незаконними.

Також, відповідач вважає, що позивачем порушені строки позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. Вважає, що прокурор не довів того факту, що він не міг дізнатись про порушення права власності Черкаської міської ради на спірну земельну ділянку у межах позовної давності. Відповідач вказує у відзиві про те, що спір у цій справі виник в межах спору про право користування земельною ділянкою, у якому територіальна громада містаЧеркаси є учасником зобов`язальних відносин та стороною спору. Відповідно, наявність зобов`язальних відносин унеможливлює пред`явлення негаторного позову. Отже, обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові.

Таким чином, відповідач просить суд, застосувати строки позовної давності; відмовити у задоволенні позову повністю; судові витрати залишити за позивачем.

Черкаською окружною прокуратурою подано відповідь на відзив, яка прийнята судом. Зазначено, що Державним реєстратором при внесенні запису до Державного реєстру речових прав та прийнятті рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, порушено вимоги пунктів 2, 3 частини 3 статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та пункт 10-1 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що призвело до незаконної реєстрації права приватної власності за ОСОБА_1 на об`єкт, розташований по АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , на підставі поданих документів.

Згідно із даними листа Виконавчого комітету Черкаської міської ради від 06.09.2024 №12749/20482-01-11 містобудівні умови та обмеження, паспорт прив`язки на розміщення нежитлової будівлі по АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 не надавалися. Згідно із інформацією Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради від 22.10.2024 № 15538/25938-01-11 земельна ділянка по АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , на якій розміщений об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 1873602571101, в користування Черкаською міською радою не передавалася. Крім того, даний об`єкт розташований на земельній ділянці без дотримання охоронних зон існуючих інженерних мереж.

Згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно наказ про присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси відсутній.

Вказаний об`єкт збудований за відсутності будь-яких дозвільних документів. Документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, уповноваженим органом не видавався. Відповідачем не спростовано вказані факти належними та допустимими доказами. Підставою для виникнення права власності на вищевказаний громадський будинок та внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно стали технічний паспорт та договір дарування. Договір дарування від 08.09.2001 № 4662 стосується металевого торгівельного павільйону, площею 22,3кв.м. Разом з тим, право власності відповідача зареєстровано на громадський будинок, площею 31,4кв.м. Технічний паспорт НОМЕР_1 , що став підставою реєстрації права власності відповідача, на об`єкт нерухомого майна реєстраційний номер1873602571101, розроблений на об`єкт благоустрою кіоск, проте право власності зареєстровано на громадський будинок. Також, в технічному паспорті зазначено, що об`єкт благоустрою кіоск (літ.А1) є тимчасовою спорудою.

Оскільки Черкаська міська рада, як власник земельної ділянки, не надавала згоди на визнання права власності ОСОБА_1 на самочинно збудований об`єкт, то задоволення позовних вимог щодо зобов`язання його знести узгоджується із наведеними положеннями Земельного Кодексу України та приписами частини 4 статті 376 Цивільного Кодексу України. Відсутність у відповідача правовстановлюючих документів на земельну ділянку під спірним об`єктом, виключає можливість будівництва на ній, та за змістом положень частин1, 2, 4 статті376, статті 391 ЦК України, статті 152 ЗК України, реалізуючи право комунальної власності на земельну ділянку, ефективним способом захисту Черкаської міської ради та територіальної громади є, в тому числі, і знесення самочинно збудованого об`єкту.

Також у відповіді на відзив зазначено, що спосіб захисту позивачем обрано правильно, строки позовної давності не порушені. Просить задовольнити позовні вимоги.

Відповідачем заперечення на відповідь на відзив подані не були.

В судовому засіданні прокурор Дячкова Л.В., представник Черкаської міської ради за довіреністю Слинько М.Г. підтримали позовні вимоги і просили їх задовольнити, посилаючись на доводи позовної заяви та відповіді на відзив.

В судове засіданні відповідач ОСОБА_1 не з`явився, будучи належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи. Про поважність причин неявки не повідомлено.

В судове засідання представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Аль-АттіІ.В. не з`явилася, будучи належним чином повідомлена про час, дату та місце розгляду справи.

Заслухавши пояснення учасників справи, враховуючи позицію сторони відповідача, дослідивши письмові матеріали справи та докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення за таких підстав:

встановлено, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 27.09.2024 №396870165 (щодо об`єкту) реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1873602571101, тип об`єкта: громадський будинок, загальна площа 31,4кв.м; адреса: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 громадський будинок, дата, час державної реєстрації: 17.07.2019, 00:23:12, підстава: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 47809913 від 17.07.2019, ОСОБА_4 , Комунальне підприємство «Реєстраційний-центр» Черкаська обл.; документи, подані для державної реєстрації: технічний паспорт, серія та номер ТП 03107, виданий 16.07.2019, видавник експерт ПрудіусС.І., договір дарування серія та номер 4662, виданий 08.09.2001, видавник приватний нотаріус МіняйлоІ.П., розмір частки1; власник ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_2 , країна громадянства: Україна; номер запису про право власності: 32420769; відомості внесено до Реєстру: 17.07.2019.

Крім того, ОСОБА_1 особисто 17.07.2019 звернувся із заявою (реєстраційний номер заяви 35025610 від 17.07.2019 00:23:12) про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, тип права власності: право власності; форма: приватна; щодо громадського будинку, як зазначено за адресою: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 .

Також судом досліджені документи, які були надані державному реєстратору: технічний паспорт, який виготовлений ФОП ОСОБА_2 на кіоск, що по АДРЕСА_3 , замовник/власник ОСОБА_1 разом із планом громадського будинку літ. АІ, площею 31,4 кв.м; договір дарування торгівельного павільйону, що посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу МіняйлоІ.П., реєстр №4662 від 08.09.2001, за яким ОСОБА_3 подарував, а ОСОБА_1 отримав в дар металевий торгівельний павільйон, площею 22,3кв.м, який розміщений на розі АДРЕСА_4 , я, як зазначено,- зі слів дарувателя ОСОБА_3 , належить останньому. Також зазначено, що торгівельний павільйон оцінений сторонами в 1000грн.

Отже, доказів відповідності об`єкту, площею 22,3 кв.м іншому об`єкту, площею 31,4кв.м саме за адресою: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , немає.

Рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №47809913 від 17.07.2019, державний реєстратор прав на нерухоме майно КП «Реєстраційний-центр», Черкаська обл. КаленчукМ.А. вирішив провести державну реєстрацію права власності, форма власності: приватна на громадський будинок, що розташований: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 за суб`єктом ОСОБА_1 і відкрив розділ у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційну справу на об`єкт нерухомого майна.

За даними листа виконавчого комітету Черкаської міської ради від 06.09.2024 №12749/20482-01-11, за інформацією управління земельних ресурсів, землеустрою та інспектування Департаменту, рішення щодо надання ОСОБА_1 земельної ділянки за вище вказаною адресою в користування відсутнє. Містобудівні умови і обмеження та паспорт прив`язки на розміщення нежитлової будівлі, загальною площею 31,4кв.м управлінням планування та архітектури Департаменту не надавалась.

За даними листа Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради від 23.10.2024 №15631/25942-01-11, земельна ділянка ОСОБА_1 за вказаною адресою, на якій розміщений об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 1873602571101, в користування останнього не передавалась.

Як вбачається з листа Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради від 22.10.2024 №15538/25938-01-11, містобудівні умови і обмеження та паспорт прив`язки на розміщення нежитлової будівлі, загальною площею 31,4 кв.м по АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , управлінням планування та архітектури Департаменту не надавалися. Даний об`єкт нерухомості розташований на земельній ділянці без дотримання охоронних зон існуючих інженерних споруд.

За данимиЄдиної державної електронної системи у сфері будівництва (https://e-construction.gov.ua) встановлено, що відсутня інформація про наявність дозвільних документів на забудову земельної ділянки по АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 .

Постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 18.11.2016 у адміністративній справі №712/8359/16-а за позовом ОСОБА_1 до Черкаської міської ради про визнання протиправним та скасування рішень міської ради, визнання права на оренду землі,- суд визнав протиправним та скасував рішення Черкаської міської ради від 13.05.2016 за №2-622, 2-623 від 13.05.2016 «Про відмову гр. ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою».

Слід зазначити, що на час розгляду даної цивільної справи рішення органу місцевого самоврядування про надання дозволу ОСОБА_1 на розроблення документації із землеустрою за вказаною вище адресою не приймалось.

Під час розгляду справи, судом досліджені докази, які надані відповідачем в обґрунтування своїх заперечень проти позову. Податкова декларація з плати за землю за 2025рік, складена ОСОБА_1 . При цьому, жодного підтвердження у цій декларації щодо сплати відповідачем орендної плати за користування земельною ділянкою, що по АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , немає. Отже, відсутні підстави вважати, що відповідач у належний спосіб мав право користування саме земельною ділянкою за вказаною адресою, з огляду на норми Земельного Кодексу України.

Крім того, сам по собі факт здійснення ОСОБА_1 (внесення) грошових коштів у березні 2025, у січні 2025, лютому 2025, березні 2025 (платіжні документи надані із відзивом відповідачем) за певними реквізитами, не підтверджують наявності договірних відносин між фізичною особою ОСОБА_1 та Черкаською міською радою щодо оренди саме вказаної (спірної) земельної ділянки, незважаючи на зазначене призначення платежів орендна оплата з фізичних осіб.

Досліджений під час розгляду справи договір №94 (із планом-схемою), який був зареєстрований в книзі записів договорів про право тимчасового користування землею 04.01.1998 під №850, що був укладений між Черкаською міською радою та приватним підприємцем ОСОБА_3 про те, що останній отримав в тимчасове користування земельну ділянку, загальною площею 22,3кв.м (призначення на умовах оренди під розміщення павільйону продовольчих товарів), яка розміщена на розі АДРЕСА_4 , - свідчить лише про те, що певна земельна ділянка надавалася на умовах оренди до 24.12.1998. При цьому, відсутні належні та допустимі докази про те, що такий договір був продовжений станом на 17.07.2019 (час здійснення реєстрації речового права права власності) і стосується саме земельної ділянки, на якій ОСОБА_1 розміщено громадський будинок, площею 31,4кв.м.

Крім того, й сама по собі угода про плату за фактичне користування землею (земельна ділянка на розі АДРЕСА_4 ), що була укладена в 2005році між Черкаською міською радою та приватним підприємцем ОСОБА_1 , також не свідчить, що відповідач отримав у належний, законний спосіб та порядку право користування земельною ділянкою, на якій розміщений саме громадський будинок, площею 31,4 кв.м, що розміщений по АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 .

За розпорядженням міського голови від 27.01.2016 №10-р назва вулиціОрджонікідзе перейменована на назву ОСОБА_5 .

За розпорядженням голови Черкаської ОДА від 28.04.2016 №195, назва вулиці Горького перейменована на назву ОСОБА_6 .

Статтею 55 Конституції України та статтею 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст.5 ЦПК України). Способи захисту визначені ст.16 ЦК України.

Відповідно до положень ст.ст.12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч.ч.3, 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2 ст.78 ЦПК України).

Згідно зі статтею 13 Конституції України, статтею 1 Земельного Кодексу України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією (стаття 14 Конституції України).

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави. Незаконне та безоплатне використання землі ослаблює економічні основи органів місцевого самоврядування, що потребує прокурорського реагування у межах наданої Конституцією України компетенції.

Згідно з частинами 1, 2 статті 331 Цивільного Кодексу України особа може набути право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) нею. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень- офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Статтею 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав. При цьому, згідно з пунктом2 частини3 статті10 Закону державний реєстратор перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

Згідно з пунктом 4 частини 3 статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державний реєстратор під час проведення реєстраційних дій обов`язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру дозвільних документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів.

Особливості процедури державної реєстрації прав власності на нерухоме майно визначені Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1127 від 25.12.2015 (далі- Порядок).

Відповідно до пункту 41 Порядку, для державної реєстрації права власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна подається: документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта; технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна; документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси; письмова заява або договір співвласників про розподіл часток у спільній власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, що набувається у спільну часткову власність); договір про спільну діяльність або договір простого товариства (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, будівництво якого здійснювалось у результаті спільної діяльності).

Відповідно до частини 2 статті 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію нерухомого майна, державна реєстрація прав на таке майно проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку.

Відповідно до ДБН В.2.2-23:2009, малі архітектурні форми- павільйони, кіоски, торговельні намети, рундуки тощо переважно збірно-розбірної конструкції, які застосовуються поряд із засобами благоустрою, включаючи невеликі споруди для відпочинку людей/покупців (лави, можливо тіньові навіси або перголи), урни для сміття, а також різноманітні елементи декоративно-прикладного мистецтва (наприклад, скульптури, декоративні басейни, фонтани тощо).

Згідно з ч. 4 ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження на корисні копалини, рослини, а також на малі архітектурні форми, тимчасові, некапітальні споруди, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких можливе без їх знецінення та зміни призначення, а також окремо на споруди, що є приналежністю головної речі, або складовою частиною речі, зокрема на магістральні та промислові трубопроводи (у тому числі газорозподільні мережі), автомобільні дороги, електричні мережі, магістральні теплові мережі, мережі зв`язку, залізничні колії.

Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затверджено постановою Кабінету Міністрів України №461 від 13.04.2011. Відповідно до пункту3 зазначеної постанови прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації.

Згідно із пунктом 4 частини 3 статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державний реєстратор під час проведення реєстраційних дій обов`язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру дозвільних документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів.

Відповідно до статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо заявлене право не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Згідно з пунктом10-1 Порядку, державним реєстратором, під час формування та реєстрації заяви щодо державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна, утворений у результаті нового будівництва чи реконструкції, на об`єкт незавершеного будівництва автоматично за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав у режимі реального часу отримуються відомості Єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів (далі- Єдиний реєстр документів) про документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, або у разі проведення державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва - про документ, що відповідно до вимог законодавства дає право на проведення будівельних робіт.

На думку суду, зазначені вимоги не були виконані державним реєстратором, про що свідчить прийняте ним рішення про державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_1 , як зазначено, на громадський будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 на підставі поданих документів (заява, технічний паспорт, договір дарування).

Таким чином, державним реєстратором при внесенні запису до Державного реєстру речових прав та прийнятті рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, було порушено вимоги пунктів2, 3 частини3 статті10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та пункт10-1 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Згідно з абзацом 2 пункту 12 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, під час розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор обов`язково використовує відомості з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек, які є архівною складовою частиною Державного реєстру прав, а також відомості з інших інформаційних систем, доступ до яких передбачено законодавством, у тому числі відомості з Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру документів.

Надання адреси об`єктам у місті Черкаси відноситься до повноважень міської ради, відповідно до положень статті 40 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Під час розгляду справи встановлено, що Черкаською міською радою рішення про передачу земельної ділянки в оренду ні до реєстрації права власності, ні після,- не приймалося, питання надання дозволу на розробку та затвердження документації із землеустрою на земельну ділянку не вирішувалося, вказана земельна ділянка не виділялась та не надавалась у користування, зокрема і ОСОБА_1 .

Відповідно до пункту 41 «Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», затверджених постановою КМУ від 25.12.2015 №1127 (в редакції від 23.07.2019, чинній на момент державної реєстрації за відповідачем права власності), для державної реєстрації права власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна подається: 1)документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта; 2)технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна; 3)документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси; 4)письмова заява або договір співвласників про розподіл часток у спільній власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, що набувається у спільну часткову власність); 5)договір про спільну діяльність або договір простого товариства (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, будівництво якого здійснювалось у результаті спільної діяльності).

Крім того, встановлено, що державному реєстратору замовником ОСОБА_1 не надавався наказ про присвоєння об`єкту адреси, враховуючи, що такий наказ взагалі не приймався. Крім того, замовником державному реєстратору не були надані документи щодо прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта. Між тим, на такі невідповідності, державний реєстратор уваги не звернув.

Враховуючи викладені обставини, суд прийшов до висновку про те, що ОСОБА_1 подані документи для реєстрації права власності на майно громадський будинок, площею 31,4кв.м, під яке не було виділено земельну ділянку, за відсутності правовстановлюючих документів на це майно, як на нерухоме і, відповідно, таке майно не могло бути зареєстроване, а тому повинно вважатися самочинним будівництвом. Крім того, за даними технічного паспорту, що був наданий державному реєстратору, в ньому зазначено про тимчасову споруду кіоск, площею 29,1 кв.м, що розташований за іншою адресою (на розі АДРЕСА_5 , тобто відмінною від тієї, за якою державним реєстратором проведена реєстраційна дія і прийняте рішення від 17.07.2019 ( АДРЕСА_3 ).

Згідно із статтею 22 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Не розглядаються документи з підчищеннями або дописками, закресленими словами та іншими не обумовленими в них виправленнями, заповнені олівцем, з пошкодженнями, що не дають змоги однозначно тлумачити їх зміст, а також оформлені з порушенням вимог законодавства.

Відповідальність за достовірність даних, що містяться в документах, поданих для державної реєстрації прав, несе заявник, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи зазначені норми законодавства, а також те, що ОСОБА_1 при реєстрації права власності на об`єкт нерухомості, подані документи, на підставі яких право приватної власності не підлягало реєстрації, то це, як на думку суду, свідчить про відсутність належних документів, а тому у нього не виникло право власності на нерухоме майно громадський будинок, площею 31,4 кв.м, яке фактично таким не є.

Відповідно до статті 12 Земельного Кодексу України, розпорядження землями територіальних громад, надання їх у власність або користування належить до виключної компетенції міської ради.

Згідно з частинами 1, 2 статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Отже, встановлено, що Черкаська міська рада є власником земельної ділянки, на якій розташований вказаний спірний об`єкт. При цьому, відбулася зміна обсягу правомочностей Черкаської міської ради, зокрема,- щодо розпорядження належної їй земельною ділянкою під нерухомим майном.

Згідно з частиною 1 статті 120 ЗК України до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Згідно з наведеним у статті 181 ЦК України визначенням до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення; рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі.

Отже, на відміну від рухомих речей, нерухомість має безпосередній та нерозривний правовий зв`язок із земельною ділянкою, на якій вона розташована. У силу особливого правового статусу нерухомого майна чинне земельне законодавство передбачає і особливий пріоритетний порядок набуття законним власником нерухомості речового права на земельну ділянку, зокрема, автоматичний перехід речового права на землю (стаття120 ЗК України), отримання земельної ділянки у власність поза конкурсом (частина2 статті134 ЗК України) тощо.

У той же час такий порядок відсутній щодо власників рухомого майна, які можуть набути прав на земельну ділянку на загальних підставах у порядку, встановленому чинним законодавством.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави (частина 1 статті 373 Цивільного Кодексу України).

Елементом особливої правової охорони землі є норма частини другої статті14 Конституції про те, що право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону; право власності на землю гарантується Конституцією України (частина 2 статті 373 Цивільного Кодексу України).

Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення (частина 4 статті 373 Цивільного Кодексу України).

Цільове призначення земель України покладено законодавцем в основу розмежування правових режимів окремих категорій земель (розділ ІІ «Землі України» Земельного Кодексу України), при цьому такі режими характеризуються високим рівнем імперативності, відносно свободи розсуду власника щодо використання ним своєї земельної ділянки.

Так само є нормативно регламентованим право власника на забудову земельної ділянки, яке здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням (частина3 статті375 Цивільного Кодексу України).

Відповідно до статті 9 Закону України «Про архітектурну діяльність» будівництво (нове будівництво, реставрація, капітальний ремонт) об`єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку визначеному Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Право на виконання будівельних робіт виникає у забудовника лише за наявності документів, які надають право виконувати будівельні роботи та передбачених статтями27, 29-31 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а також у передбачених законом випадках отримання дозволу на виконання будівельних робіт (статті34, 37 цього Закону).

Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів належить до одного з етапів проектування та будівництва об`єктів, що здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок (пункт 5 частина 5 стаття 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).

Частиною 8 статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівельної діяльності» передбачено, що експлуатація закінчених будівництвом об`єктів, не прийнятих в експлуатацію, забороняється.

Державній реєстрації підлягає право власності тільки на ті об`єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку. Визнання права власності на об`єкт незавершеного будівництва, не прийнятого в експлуатацію, в судовому порядку нормами Цивільного Кодексу України чи іншими нормативними актами не передбачено.

Відповідно до змісту частини 4 статті 375 Цивільного Кодексу України у разі, коли власник здійснює на його земельній ділянці самочинну забудову, її правові наслідки встановлюються статтею376 Цивільного Кодексу України.

Відповідно до частин 1 4 статті 376 Цивільного Кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Вказаною нормою імперативно визначено, що: самочинним будівництвом вважаються житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно, якщо вони, зокрема, збудовані на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети; особа, яка здійснила самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього; якщо власник земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила самочинне будівництво, або за її рахунок.

При цьому, відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13, формулювання положень статті376 Цивільного Кодексу України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею.

Тобто реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво не змінює правовий режим такого будівництва, як самочинного, з метою застосування, зокрема, положень частини четвертої цієї статті. Не допускається набуття права власності на споруджені об`єкти нерухомого майна особою, яка не має права власності або такого іншого речового права на земельну ділянку, що передбачає можливість набуття права власності на будівлі, споруди, розташовані на відповідній ділянці.

Якщо нерухоме майно є самочинним будівництвом, реєстрація права власності на самочинно побудоване нерухоме майно у будь який інший спосіб, окрім визначеного статтею376 Цивільного Кодексу України (тобто на підставі судового рішення про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно за особою, яка його побудувала, або за власником земельної ділянки), є такою, що не відповідає вимогам цієї статті.

Можливість настання інших правових наслідків, ніж передбачені статтею376 Цивільного Кодексу України, як у випадку самочинного будівництва, здійсненого власником земельної ділянки, так і у випадку самочинного будівництва, здійсненого іншою особою на чужій земельній ділянці, виключається (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.11.2023 у справі №916/1174/22).

Частиною 1 статті 319 Цивільного Кодексу України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Статтею391 Цивільного Кодексу України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно із приписами статті 152 Земельного Кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Верховний Суд у постанові від 02.06.2022 у справі № 910/14524/19 виснував, що особа, яка використовувала земельну ділянку з порушенням прав іншої (власника земельної ділянки), повинна привести земельну ділянку у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд за власний кошт.

Оскільки відповідно до вимог чинного законодавства обов`язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.

Належними вимогами, які може заявити особа власник земельної ділянки, на якій здійснено (здійснюється) самочинне будівництво, для захисту прав користування та розпорядження такою земельною ділянкою, є вимога про знесення самочинно побудованого нерухомого майна (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.11.2023 у справі №916/1174/22).

З огляду на викладене, суд вважає, що спірна будівля є самочинним будівництвом, оскільки рішення про надання земельної ділянки для її розміщення Черкаською міською радою не приймалося, будь-яких дозвільних документів на її будівництво компетентні органи не видавали. Крім того, стороною відповідача не надано до суду жодних належних та допустимих доказів на спростування доводів позивача.

За змістом частини 7 статті 376 Цивільного Кодексу України зобов`язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову можливе лише у разі: істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил.

У цих випадках з позовом про зобов`язання особи до проведення перебудови може звернутися відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування. Таке рішення суд може ухвалити і за позовом про знесення самочинного будівництва, якщо за наслідками розгляду справи дійде висновку, що можливість перебудови і усунення наслідків самочинного будівництва не втрачено і відповідач згоден виконати перебудову. У разі невиконання особою судового рішення про здійснення перебудови, суд може постановити рішення про знесення самочинного будівництва.

Натомість правове значення має позиція власника (користувача) земельної ділянки, а також дотримання прав інших осіб. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (частина4 статті376 ЦК України) (висновок Верховного Суду у постанові від 11.11.2020 у справі №910/7141/13).

Відповідно до статті 391 Цивільного Кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Частиною 4 статті 376 Цивільного Кодексу України передбачено, що в разі якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Згідно із статтею 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Правовою підставою набуття права власності та права користування на землю згідно зі статтями116, 118, 123, 124 ЗК України є рішення органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Статтею 125 ЗК України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до статті 126 ЗК України, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

За приписами статей 187, 188 ЗК України, контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.

За змістом статті 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільним зайняттям земельної ділянки є будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Підпунктом 6 пункту 2 частини 1 статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державній реєстрації прав підлягає право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

Відповідно до частини 1 статті 210 Цивільного Кодексу України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Суд дійшов до висновку про те, що документи на підтвердження реєстрації права власності чи оренди за ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку відсутні. Також відсутні будь-які документи на підтвердження надання Черкаською міською радою дозволу щодо використання спірної земельної ділянки, будь-які угоди щодо такого використання не укладалися. Таким чином, законні правові підстави зайняття зазначеної земельної ділянки ОСОБА_1 , відсутні.

Згідно із статтею 152 ЗК України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Частиною2 статті152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав (частина3 цієї статті). Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки (стаття212 ЗК України).

Відповідно до положень статті 377 Цивільного Кодексу України, статті 120 ЗК України діє принцип слідування юридичної долі земельної ділянки долі нерухомості, що на ній розташована. У разі переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на розташовані на земельній ділянці об`єкти, оскільки право власності на будівлі з усіма притаманними для власності складовими- володіння, користування, розпорядження ними, неможливе без перебування у власника будівель земельної ділянки, на якій розташовані об`єкти нерухомості, у власності або користуванні.

За висновками, викладеними у пунктах 51, 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі №921/158/18, згідно з принципом єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття.

Водночас, з огляду на принцип слідування юридичної долі земельної ділянки долі нерухомості, що на ній розташована, а також фактичні обставини створення об`єкту на АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , правовий режим зазначеного об`єкта будівництва як самочинного, не створює підстав для виникнення прав на земельну ділянку.

Відповідно до частини 1 статті 317 Цивільного Кодексу України права володіння, користування та розпорядження своїм майном належать власникові. Згідно із статтею319 Цивільного Кодексу України власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (стаття321 Цивільного Кодексу України).

За змістом частини 1 статті 16 Цивільного Кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

З огляду на викладене, вбачається, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема з позовом про усунення перешкод у розпоряджанні власністю.

Таким чином, власник має право вимагати усунення перешкод у користуванні своєю власністю, зокрема земельною ділянкою, шляхом відновлення її до попереднього стану, що узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 24.02.2020 у справі №458/1046/15, висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 07.04.2020 у справі №916/2791/13, від 23.06.2020 у справі №680/214/16-ц.

За змістом статті 391 Цивільного Кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до частини 2 статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав (пункт«б» частини3 статті152 ЗК України).

Суд погоджується із доводами прокурора про те, що звернення прокурора з цим позовом лежить у площині здійснення контролю за використанням земель комунальної власності та відновлення майнового інтересу територіальної громади, а отже, й держави у питанні отримання максимального ефекту від використання земельної ділянки комунальної власності, зайнятої самовільно збудованим об`єктом, державної реєстрації права власності на нього за ОСОБА_1 , яка сама по собі, за відсутності визначених законом підстав, не свідчить про виникнення права власності на об`єкт нерухомого майна.

Легітимною метою цього позову є контроль за користуванням земельною ділянкою, що належить територіальній громаді міста Черкаси. Наявність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстрованого права приватної власності ОСОБА_1 на об`єкт нерухомості та фізичне зайняття ним земельної ділянки комунальної власності, не позбавляє територіальну громаду міста Черкаси права володіння спірним майном, проте, неправомірно створює їй перешкоди у його повноцінному використанні та розпорядженні, а отже, суперечить інтересам суспільства в цілому. Недотримання встановлених законодавством вимог до розміщення споруд погіршує умови для життєдіяльності територіальної громади в цілому та кожного її члена окремо, може загрожувати протипожежній, санітарній та екологічній безпеці тощо, безпеці учасників дорожнього руху та відвідувачів таких споруд, негативно впливає на безпечні для життя і здоров`я умови перебування на території відповідного населеного пункту, створює ризики настання аварій, інших надзвичайних ситуацій. Відтак, дотримання встановленого законом порядку провадження підприємницької діяльності у тимчасових спорудах на території відповідної адміністративно - територіальної одиниці становить публічний (суспільний) інтерес її громади.

Недобросовісність ОСОБА_1 виключає наявність критерію непропорційності втручання у право на володіння майном, відсутності справедливого балансу між інтересами суспільства й приватними інтересами відповідача у фактичному володінні спірною земельною ділянкою. Отже, приватні інтереси ОСОБА_1 у володінні самовільно збудованим майном громадською будівлею, що по АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 не перевершують загальні інтереси територіальної громади містаЧеркаси у контролі за комунальним майном. Відповідач не понесе надмірний тягар у зв`язку зі знесенням споруди, загальною площею 31,4кв.м.

Таким чином, за результатами розгляду справи та досліджених доказів, суд вважає, що доводи позивача (прокурора) знайшли своє підтвердження. Так, на даний час Черкаська міська рада є власником земельної ділянки; державним реєстратором КаленчукомМ.А. за ОСОБА_1 незаконно зареєстровано право власності на, так званий, громадський будинок, за вказаною вище адресою, оскільки ним не були належним чином перевірені, надані із заявою від 17.07.2019 документи на їх відповідність дійсним обставинам та вимогам законодавства, про що вказано вище, а також їх перелік, вочевидь, не відповідає тому переліку документів, які передбачені діючим законодавством для здійснення реєстрації речового права на майно; відповідач ОСОБА_1 не мав і не має право користування (оренди) земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 ; дозволу на будівництво, так званого громадського будинку,- він не має, дозвіл на розробку відповідної документації відсутній, будинок не введений в експлуатацію; адреса об`єкту, площею 31,4кв.м за вказаною адресою відповідними органами не присвоювалася і, фактично відповідачем самовільно зайнята земельна ділянка і вчинене незаконне будівництво, з огляду на дані технічного паспорту. Крім того, за дослідженими доказами відповідачем не доведено належність йому на праві власності не лише об`єкту нерухомого майна громадського будинку, а й торгівельного павільйону (кіоску), як тимчасової споруди (розмір, місце розташування тощо), враховуючи документи, які ним були надані державному реєстратору та до суду. При цьому, перелічені вище документи були прийняті державним реєстратором і на підставі них була вчинена державна реєстрація речового права саме на нерухомість за ОСОБА_1 , що вочевидь не відповідає нормам чинного законодавства, а й, навпаки, свідчить про незаконність прийнятого ним рішення та вчинення певних дій.

Крім того, суд вважає, що ОСОБА_1 , оформивши право власності на об`єкт,- так званий, «громадський будинок», отримавши право на земельну ділянку, на якій розміщується цей об`єкт,- у подальшому це може бути загрозою для інтересів держави, оскільки Черкаською міською радою земельна ділянка за вказаною адресою йому не виділялась, відповідне рішення радою не приймалось. Встановлено, що він користувався земельною ділянкою без правових підстав. Черкаська міська рада не надавала згоди і не визнає право власності ОСОБА_1 на самочинно збудований ним об`єкт. Сам по собі факт звернення ОСОБА_1 до Черкаської міської ради щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, про що він вказує у відзиві, враховуючи рішення міської ради №2-622 та №2-623 від 13.05.2016, щодо відведення земельної ділянки (без конкретизації саме тієї земельної ділянки, на якій розміщений спірний об`єкт (розмір, адреса тощо)), які в подальшому скасовані судовим рішенням, не свідчить про те, що він у законний спосіб набув право власності на спірний об`єкт та/чи право користування земельною ділянкою саме за адресою: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 . Посилання відповідача на те, що він набув у власність торгівельний павільйон за договором дарування від ПП ОСОБА_3 , незважаючи на вказаний розмір 22,3кв.м, є безпідставними, оскільки в цьому договорі зазначено, що зі слів сторін власником цього павільйону є останній. При цьому, правовстановлюючі документи на павільйон відсутні. Відповідні, ці обставини також дають підстави вважати, що зазначений об`єкт не є нерухомим майном. Також, слід зазначити, що ті письмові докази, які надані відповідачем по цій справі, жодним чином не спростовують доводи позивача (прокурора), які наведені у позовній заяві, відповіді на відзив та в судовому засіданні.

У випадках, коли на певний об`єкт нерухомого майна за жодних умов не може виникнути право приватної власності, державна реєстрація цього права не змінює володільця відповідного об`єкта, а тому порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади слід розглядати як таке, що не пов`язане з позбавленням власника володіння. Належним способом захисту прав власника у цих випадках є негаторний позов (пункт 230 постанови Великої Палати від 12.09.2023 у справі № 910/8413/21).

Відповідно до статті 256 Цивільного Кодексу України позовна давність- це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Приписи про застосування позовної давності поширюються, зокрема, на позови про витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов). Натомість, негаторний позов може бути пред`явлений позивачем упродовж усього часу, поки існує відповідне правопорушення. Такий підхід у судовій практиці є усталеним (постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц пункти 52, 96, від 20.06.2023 у справі №554/10517/16-ц пункт 7.34, пункти 241 243 постанови від 12.09.2023 у справі №910/8413/21).

Негаторний позов подається у випадках, коли власник або титульний володілець (в тому числі орендар) має своє майно у володінні, але дії інших осіб перешкоджають йому вільно його використовувати або розпоряджатися ним. Характерною ознакою негаторного позову є його спрямованість на захист права від порушень, не пов`язаних з позбавленням володіння майном, а саме у разі протиправного вчинення іншою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження та користування належним йому майном. Однією з умов подання такого позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову.

Суд вважає, що позивачем (прокурором) обрано належний спосіб захисту, а тому доводи відповідача щодо неналежного способу захисту та пропуску позивачем строків позовної давності, є безпідставними, з огляду на вище викладене.

Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позову прокурора, а тому слід усунути перешкоди державі в особі територіальної громади міста Черкаси в особі Черкаської міської ради (код ЄДРПОУ 04061547) у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою комунальної власності, шляхом скасування державної реєстрації речового права на самочинно збудоване нерухоме майно громадський будинок, загальною площею 31,4кв.м по АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1873602571101, номер відомостей про речове право 32420769) за ОСОБА_1 ; усунути перешкоди територіальній громаді міста Черкаси в особі Черкаської міської ради у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою, шляхом зобов`язання ОСОБА_1 знести самочинно збудоване нерухоме майно громадський будинок, загальною площею 31,4кв.м, який знаходиться на АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна1873602571101, номер відомостей про речове право 32420769).

Відповідно до ст. 141 ЦПК України необхідно з відповідача ОСОБА_1 стягнути на користь Черкаської обласної прокуратури судовий збір у розмірі 4844грн. 80коп., який був сплачений при подачі позову, відповідно до платіжної інструкції №2923 від 19.12.2024.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-83, 141, 259, 268 ЦПК України суд,-

в и р і ш и в :

Позовні вимоги задовольнити.

Усунути перешкоди державі в особі територіальної громади міста Черкаси в особі Черкаської міської ради у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою комунальної власності, шляхом скасування державної реєстрації речового права на самочинно збудоване нерухоме майно громадський будинок, площею 31,4кв.м, який знаходиться на АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1873602571101, номер відомостей про речове право 32420769) за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ).

Усунути перешкоди територіальній громаді міста Черкаси в особі Черкаської міської ради у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою, шляхом зобов`язання ОСОБА_1 знести самочинно збудоване нерухоме майно громадський будинок, площею 31,4кв.м, який знаходиться на АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1873602571101, номер відомостей про речове право 32420769).

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_6 ) на користь Черкаської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02911119, бульв. Шевченка, 286, м.Черкаси, 18000, р/р: UA138201720343160001000003751 в Державній казначейській службі України в м.Київ) судові витрати судовий збір у розмірі 4844грн. 80коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Черкаського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складений 06.06.2025.

Головуючий суддя С. М. Позарецька