Рішення

від 27.12.2007 по справі 31/506

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

31/506

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  31/506

27.12.07

За позовом          Державного підприємства Поліграфічний комбінат „Україна” по виготовленню цінних паперів , м. Київ

До          Товариства з обмеженою відповідальністю „Термопринт”, м. Київ

Про                              визнання угоди недійсною                                                                      

Суддя  Качан Н.І.

Представники:

Від позивача       Козир А.О. –пред. по довір.,  Лук'яненко Є.В. –пред. по довір.

Від відповідача   не з'явився

В судовому засіданні оголошувалась перерва в порядку ст. 77 ГПК України

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся з позовом про визнання недійсним з моменту укладення Договору від 21.07.2005р. № 135, що був укладений між Державним підприємством Поліграфічним комбінатом „Україна” по виготовленню цінних паперів та Товариством з обмеженою відповідальністю „Термопринт”.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.10.2007р. порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 22.11.2007р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.11.2007р., у зв'язку з неявкою відповідача, розгляд справи відкладався на  26.12.2007р.,а потім оголошувалась перерва до 27.12.07р.

Представник відповідача вдруге в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі від 29.10.2007р. та ухвали суду від 22.11.2007р. не виконав.

Представник позивача заявив письмове клопотання про розгляд справи за відсутності відповідача відповідно до ст. 75 ГПК України.

Керуючись ст. 75 ГПК України суд визнав клопотання представника позивача обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

За таких умов, розгляд справи було продовжено за відсутності представників відповідача за наявними у справі доказами та матеріалами.

Представник позивача підтримав заявлений  позов у повному обсязі.

Судом, у відповідності до вимог ст. 81-1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши наявні у справі документи і матеріали,  всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ :

21.07.2005 року між сторонами укладено Договір № 135 відповідно до умов якого  відповідач, як постачальник, зобов'язався на умовах, визначених Договором, виготовити та передати у власність покупцю планшети для ламінування (далі - «Продукція») у кількості 1 200 000 шт., а позивач, як покупець, зобов'язався в порядку та на умовах, визначених цим Договором, прийняти продукцію і сплатити за неї встановлену даним Договором грошову суму.

Продукція повинна відповідати характеристикам (якість, технічні характеристики та інше) вказаним у Специфікації, яка є невід'ємною частиною Договору (Додаток № 1 до Договору).

На виконання умов Договору позивач перерахував на поточний рахунок відповідача суму попередньої оплати в розмірі 615 000 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 26.07.2005р. № 1179 та банківською випискою від 27.07.2005р., належним чином засвідчені копії вказаних документів додані до матеріалів справи та приймаються судом як належні докази .

30.08.2005 року відповідач поставив позивачу частину продукції в кількості             200 000 шт., що підтверджується прибутковим ордером від 30.08.2005р. № 503 та видатковою накладною від 30.08.2005р. № РН-81 на загальну суму 492 000 грн. Належним чином засвідчені копії вищевказаних документів долучені до матеріалів справи та підтверджують  наведені обставини щодо  здійснення часткової поставки продукції.

06.09.2005р. позивач встановив надлишок поставленої відповідачем продукції, що було відображено в актах перерахунку від 06.09.2005 року № 2 та від 07.09.2005 року № 2.

Таким чином, кількість фактично поставленої відповідачем продукції становить 200 256 шт. на загальну суму 492 629 грн. 76 коп.

Відповідач повернув позивачу частину надмірно отриманих коштів в розмірі                   90 000 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 30.09.2005 року № 663.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем становить 32 475 грн.         20 коп.

Позивач є державним комерційним підприємством, створеним на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 20.05.1992р. № 294-р для виготовлення цінних паперів та документів суворого обліку.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 26.10.1992р. № 719-р на позивача покладено функції виготовлювача усіх цінних паперів і документів суворого обліку, що потребують нумерації та спеціального захисту.

У Специфікації, що є Додатком № 1 до спірного Договору, сторонами установлено технічний опис Продукції, відповідно до якого «на верхній частині планшету нанесене дифракційне зображення у вигляді напису «Україна, МВС»та знаку МВС».

Відповідно до п.1 «Порядку використання геральдичного знака -емблеми і прапора Міністерства внутрішніх справ України», затвердженого указом Президента України від 19.12.2000 року N 1346/2000, геральдичний знак - емблема МВС України є офіційним відмітним символом, що вказує на належність до Міністерства внутрішніх справ України.

Згідно з п. 5 цього Положення зображення емблеми і прапора МВС України допускається на друкованій, рекламно-інформаційній та сувенірній продукції, кіно-, відео- і фотоматеріалах, що видаються (виготовляються) МВС України або на його замовлення.

Відповідно до Договору продукція містить напис «Україна, МВС»та символіку МВС, що беззаперечно свідчить про те, що вона була призначена для виготовлення бланків документів МВС України.

Виготовлення бланків та документів суворого обліку в Україні здійснюється відповідно до «Правил виготовлення бланків цінних паперів та документів суворого обліку», затверджених спільним наказом Міністерства фінансів України, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України від 25, 15, 24 листопада 1993 року № 98/118/740, далі - «Правила».

Відповідно до пунктів 3.1., 3.3. Правил, Замовник бланків цінних паперів і документів суворого обліку подає заяву на їх виготовлення до Міністерства фінансів України, Держзнаку України.

Держзнак України реєструє замовлення на виготовлення бланків цінних паперів і документів суворого обліку, розробляє технологію і засоби захисту бланків і направляє всі документи замовлення на підприємство.

Відповідно до п.4.7. Правил підприємство повинно гарантувати виконання розроблених і затверджених Держзнаком України технологій і засобів захисту при виготовленні бланків цінних паперів і документів суворого обліку.

Отже, виробник бланків може одержати замовлення на виготовлення бланків суворого обліку лише через Держзнак України і при виготовленні бланків неухильно додержується розробленої Держзнаком технічної специфікації на їх виготовлення.

Таким чином, позивач для закупівлі продукції за спірним договором повинен був спершу одержати від МВС України через Держзнак України замовлення на виготовлення певних бланків документів, технічна специфікація на виготовлення яких повинна була містити засіб захисту - планшет для ламінування, опис якого відповідає опису продукції за спірним Договором.

Відповідно до листа Держзнаку України від 29.08.2007 року № 32000-09/1130, замовлення на виготовлення бланків документів суворого обліку не надходили та не розроблялись схеми захисту бланків з використанням планшету для ламінування виробництва відповідача.

Отже, Позивачем за спірним Договором було придбано планшети для ламінування з зображенням символіки МВС України, застосування яких МВС України не погоджено і жодним з технічних описів бланків документів суворої звітності МВС України не передбачено.

Частиною 1 статті 207 ГК України передбачено, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Правосуб'єктність юридичних осіб - це здатність юридичної особи мати правоздатність та дієздатність.

Цивільний кодекс України, встановлює такі поняття цивільної правоздатності та дієздатності юридичних осіб:

цивільна правоздатність юридичної особи - це здатність юридичної особи мати такі ж цивільні права та обов'язки, як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише юридичній особі (частина 1 статті 91 ЦК України);

цивільна дієздатність юридичної особи - це здатність юридичної особи набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (частина 1 статті 92 ЦК України).

Отже, господарське зобов'язання, що укладене з порушенням норм, встановлених установчими документами юридичної особи, є порушенням правосуб'єктності та, відповідно, господарської компетенції юридичної особи, а тому на підставі ч. 1 ст. 207 ГК України підлягає визнанню недійсним.

Відповідно до пункту 12 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними»від 12.03.1999 року № 02-5/111, правоздатність будь-якої юридичної особи є спеціальною, оскільки визначається встановленими цілями її діяльності відповідно до закону та/або установчих документів даної юридичної особи. Угода, укладена юридичною особою всупереч цілям її діяльності, є позастатутною і має визнаватися недійсною. Угода, яка прямо суперечить цілям юридичної особи, зазначеним у законі, що регулює її діяльність, або в установчих документах є недійсною незалежно від наявності і форми вини учасників угоди в її укладенні.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1.1. Статуту позивача, Поліграфкомбінат є державним підприємством, заснованим на загальнодержавній власності, підпорядкований Міністерству фінансів України, яке здійснює державні обов'язки по управлінню майном та функціональному управлінню.

Пунктом 2.1. Статуту позивача встановлено, що Поліграфкомбінат створено з метою всебічного задоволення потреб держави, підприємств, організацій і установ, окремих фізичних та юридичних осіб в виготовленні бланків цінних паперів та документів суворого обліку.

Відповідно до пункту 3.2. Статуту позивача Поліграфкомбінат здійснює свою діяльність на основі і відповідно чинного законодавства України та цього Статуту, який затверджується Міністерством фінансів України.

Абзацам 4, 5 пункту 5.2.2 Статуту Позивача передбачено, що Поліграфкомбінат здійснює оперативну діяльність по матеріально-технічному забезпеченню виробництва; придбаває необхідні матеріальні ресурси у підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також фізичних осіб.

Згідно з абзацом 3 пункту 5.2.1. Статуту позивача, Ппзивач зобов'язаний, як генеральний державний виконавець, в першу чергу, спрямовувати свою діяльність на задоволення потреб споживачів в виготовленні бланків цінних паперів і документів суворого обліку.

Крім цього, абзацом 2 частини 1 статті 37 Закону України «Про власність», що діяв на момент підписання Договору, встановлено, що здійснюючи право повного господарського відання, підприємство володіє, користується та розпоряджається майном, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать закону та цілям діяльності підприємства.

З наведеного вище вбачається, що метою діяльності Позивача є задоволення потреб держави, підприємств, організацій і установ, окремих фізичних та юридичних осіб у виготовленні бланків цінних паперів та документів суворого обліку.

При цьому Позивач повинен здійснювати матеріально - технічне забезпечення виробництва та придбавати лише матеріальні ресурси, які йому необхідні для виготовлення бланків цінних паперів і документів суворого обліку.

Таким чином, господарський Договір, що є предметом даного спору, укладений на придбання матеріальних ресурсів, які не можуть використовуватись позивачем для подальшого використання їх для задоволення потреб споживачів у виготовленні бланків цінних паперів та документів суворого обліку, суперечить меті створення та діяльності позивача, як суб'єкта господарських правовідносин, порушує його господарську компетенцію та повинен визнаватись недійсним на підставі частини 1 статті 207 ГК України.

Отже, спірний Договір був укладений між Позивачем та Відповідачем з порушенням статті 92 ЦКУ, пунктів 3.1, 3.3, 4.7 «Правил виготовлення бланків цінних паперів та документів суворого обліку», затверджених спільним наказом Міністерства фінансів України, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України від 25, 15, 24 листопада 1993 року № 98/118/740, пунктів 2.1, 3.2, 5.2.1, 5.2.2 Статуту Позивача, пунктів 1, 5 «Порядку використання геральдичного знака - емблеми і прапора Міністерства внутрішніх справ України», затвердженого указом Президента України від 19.12.2000 року N 1346/2000, та з порушенням господарської компетенції Позивача, тому є недійсним на підставі статті 207 ГКУ.

Відповідно до ч.і ст. 75 ГКУ державне комерційне підприємство зобов'язане зокрема складати і виконувати річний та з поквартальною розбивкою фінансовий план на кожен наступний рік. Для закупівель товарів, робіт чи послуг державне комерційне підприємство застосовує процедури закупівель, визначені Законом України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти".

У відповідності до ч.ч. 8 та 9 ст. 75 ГК України державні комерційні підприємства утворюють за рахунок прибутку (доходу) спеціальні (цільові) фонди, призначені для покриття витрат, пов'язаних з їх діяльністю. Порядок використання цих фондів визначається відповідно до затвердженого фінансового плану. Розподіл прибутку (доходу) державних комерційних підприємств здійснюється відповідно до затвердженого фінансового плану.

Пунктом 5.1.1. Статуту Позивача в редакції, чинній на дату укладення спірного Договору, передбачено, що Позивач планує свою діяльність з урахуванням зокрема необхідності забезпечення виробничого та соціального розвитку підприємства, підвищення доходів. Основу планів становлять договори з підприємствами, установами, організаціями, фізичними і іншими юридичними особами на виготовлення бланків цінних паперів і документів суворого обліку, замовлення та договори, укладені з споживачами іншої друкованої продукції, робіт, послуг і постачальниками матеріально-технічних ресурсів.

Фінансовим планом позивача на 2005 рік закупівля продукції за спірним Договором не передбачена, що доводиться наступним. Як зазначалось вище, згідно з п.5.1.1. Статуту фінансовий план підприємства складається з урахуванням зокрема необхідності забезпечення виробничого та соціального розвитку підприємства. Прогнозом економічного та соціального розвитку Поліграфкомбінату «Україна»на 2005 рік (витяг додається), який є основою для формування фінансового плану, не передбачені витрати на закупівлю продукції за спірним Договором.

Більш цього, витрати на придбання цієї Продукції у Відповідача не могли бути передбачені фінансовим планом Позивача, оскільки:

по-перше, був відсутній договір з МВС України на виготовлення бланків цінних паперів і документів суворого обліку з використанням цієї Продукції, який відповідно до п. 5.1.1. Статуту є основою для закладення у фінплан статті витрат на закупівлю цієї Продукції. Безпідставне використання Позивачем державних коштів підтверджується тим, що Продукція до цього часу перебуває на складі Позивача та не може ним використовуватись, про що свідчить довідка від 08.05.2007 року № 74000-02/1209 (копія додається);

по-друге, як було доведено раніше, Держзнаком України не затверджувались технічні описи бланків документів суворого обліку з можливістю використання Продукції за спірним Договором.

Виходячи з цього, між позивачем та відповідачем було укладено Договір про закупівлю продукції з символікою МВС України, яка не могла бути використана для цілей діяльності позивача та придбання якої не було передбачено фінансовим планом позивача. Отже, спірний Договір був укладений з порушенням статті 75 ГК України.

Відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

  Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

  Враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, то  за таких обставин, позов визнається обґрунтованим та таким, що підлягає  задоволенню.

Згідно ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та державного мита, відшкодовуються за рахунок відповідача (ст. 49 ГПК України).

На підставі викладеного та керуючись  ст. ст. 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, Договорами сторін, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити.

2.          Визнати недійсним Договір від 21.07.2005р. № 135 укладений між Державним підприємством Поліграфічний комбінат «Україна»по виготовленню цінних паперів (код ЄДРПОУ 16286441) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Термопринт» (код ЄДРПОУ 31812560) недійсним з моменту його укладення.

3.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Термопринт»(01133,           м. Київ, вул. Кутузова, 18/7, кв. 203, код ЄДРПОУ 31812560) на користь Державного підприємства Поліграфічний комбінат «Україна»по виготовленню цінних паперів (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 38-44, код ЄДРПОУ 16286441), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час здійснення виконавчого провадження, 85 (вісімдесят п'ять) грн. витрат по сплаті державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Суддя                                                                                                             Н.І.Качан

Дата підписання рішення 14.01.2008 року