Рішення

від 14.06.2007 по справі 8/155

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/155

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

                           Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.06.2007р.                                                                                             Справа № 8/155

за позовом  Приватного підприємства "Дніпроліс", вул. Гірників, 2, м. Комсомольськ, Полтавська область, 39801  

до  Приватного підприємство фірми "ВАСЛЄС", вул.Гірників, 15/68, м. Комсомольськ,  Полтавська область, 39801

про  стягнення  6030,97 грн.

                                                                             Суддя  Плеханова Л.Б.

Представники:

від позивача:  Шендюх І.М., дов. № 30/1 від 30.01.07р.

від відповідачів: Черневський М.Ю., дов. від 11.04.07р.

Суть справи:   Стягується 6030,97 грн., в тому числі 3268,96 грн. вартості пиловика хвойного в кількості 9 м3, переданого згідно видаткової накладної № 58 від 31.03.2004р., 570,77 грн. пені, 1013,38 грн. інфляційних нарахувань, 277,86 грн. річних.

Відповідач у відзиві на позов (вх. № 09106 від 05.06.2007р.) просить відмовити у задоволенні позову, оскільки позивач не довів належними доказами наявність господарських відносин поставки або купівлі-продажу між ним та відповідачем.

До початку судового засідання повноважні представники сторін заявили клопотання про відмову від фіксації судового процесу технічними засобами, яке судом задоволено.

Згідно ст. 22 ГПК України позивач уточнив свої позовні вимоги і просить зобов"язати відповідача оплатити позивачеві суму боргу, пені, річних, інфляційних нарахувань згідно розрахунку.

В розгляді справи оголошувалася перерва з 05.06.2007р. по 14.06.2007р. для вивчення наданих сторонами додаткових матеріалів.

Розглянувши матеріали справи, встановив, що 31.03.2004р. приватним підприємством "ВАСЛЄС" (код №30515345) від приватного підприємства "Дніпроліс" (код №32272242) було отримано товар - "пиловик хвойний" в розмірі 9 м3 на суму 3268,96 грн., що підтверджується видатковою накладною №58 від 31.03.2004р. та довіреністю на одержання товарно-матеріальних цінностей ЯЗФ №896715 від 31.03.2004р. на ім"я директора ПП "ВАСЛЄС" Василенко Людмили Євгенівни, за якою вказаний товар отримано.

Для проведення оплати за отриманий товар (пиловик хвойний) позивачем виписано та вручено відповідачу рахунок-фактуру №58 від 31.03.2004р. на суму 3268,96 грн. та податкову накладну №20/1 від 31.03.2004р.

Проте відповідач не сплатив вказані кошти та заборгував позивачу 3268,96 грн.

02.02.2007р. позивач вручив відповідачеві вимогу про здійснення оплати отриманого пиловика  хвойного (лист №6 від 01.02.2007р.) відповідно до ст. 530 ЦК України.

Враховуючи те, що відповідач не сплатив вартість пиловика хвойного, тому позивач просить стягнути з відповідача 3268,96 грн. боргу, 570,77 грн. пені відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про несвоєчасне виконання грошових зобов"язань", 1013,38 грн. нарахувань із застосуванням індексу інфляції та 277,86 грн. річних відповідно до ст. 625 ЦК України.

Позивач посилається на те, що відповідно до ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони та якщо він підписаний його стороною (сторонами).

На думку позивача вчинення правочину між приватним підприємством "Дніпроліс" та приватним підприємством "ВАСЛЄС" підтверджується також видатковою накладною №58 від 31.03.2004р. та довіреністю на одержання товарно-матеріальних цінностей ЯЗФ №896715 від 31.03.2004р. на ім"я директора приватного підприємства "ВАСЛЄС" Василенко Л.Є., за якою вказаний товар і отримано, а також документами для проведення оплати за отриманий приватним підприємством "ВАСЛЄС" товар (пиловик хвойний), які виписано приватним підприємством "Дніпроліс" та вручено приватному-підприємству "ВАСЛЄС", а саме: рахунком-фактурою №58 від 31.03.2004р. на суму 3268,96 грн. та податковою накладною №20/1 від 31.03.2004р. (на виконання п. 7.2.1 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" в якій зазначено, що платник податку зобов"язаний надати покупцю податкову накладну).

Позивач вважає, що за всією сукупністю первинних документів, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення згідно статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"/), що перелічені вище, за якими приватним підприємством "Дніпроліс" та приватним підприємством "ВАСЛЄС" вчинено правочин, і які за вказаними документами йменуються як продавець та покупець, можна зробити висновок про те, що вказаний правочин за своїм змістом є договором купівлі-продажу. Оскільки вказаний договір (правочин) відноситься до договору купівлі-продажу, то зобов"язання приватного підприємства "ВАСЛЄС" сплатити кошти за отриманий товар (пиловик хвойний)  виникає прямо із закону та з моменту отримання товару.

Згідно ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", зобов"язання - заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, приведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди.

Із позовними вимогами позивача  відповідач не погоджується повністю з наступних підстав.

Як пояснив у судовому засіданні представник відповідача, одним із видів статутної діяльності відповідача є надання послуг із переробки деревини на власних переробних потужностях (пилорама за адресою: м. Комсомольськ, вул. Строна, 1) господарським суб"єктам та населенню. Виписка із Статуту (п. 2.1) надана в матеріалах справи.

31.03.2004р. позивач передав відповідачеві пиловик хвойний в розмірі 9 куб.м, що відповідачем не заперечується. Але даний матеріал був переданий відповідачу не як товар, а як матеріал для переробки на пилорамі відповідача та подальшого повернення позивачеві. Предметом правовідносин між сторонами були послуги з переробки деревини. Розцінки на послуги затверджені підприємством і є публічною пропозицією для всіх замовників. На переробку матеріалу була оформлена відповідна заявка. У заявці вказувалось характер замовлення та ціна послуги. Обов"язковою умовою початку виконання послуг є попередня оплата послуги замовником впродовж 7 днів із складання заявки, про що також зазначається в заявці.

Таким чином, договір на надання послуг був укладений сторонами шляхом прийняття відповідачем замовлення до виконання (ч. 1 ст. 181 ГК), про що свідчить, зокрема, накладна № 58 від 31.03.2004р., графа "Підстава" якої не містить посилання на договір поставки або купівлі-продажу.

В зв"язку із тим, що позивач не сплатив за послуги переробки та супутні послуги (розвантаження, складування, зберігання і т.д.), послуга не була надана, заявка анульована, вказана деревина залишилась у відповідача, де зараз і знаходиться. Заявка не може бути надана суду, оскільки строк зберігання заявки - 1 рік (наказ ГАУ №41 від 20.07.98), тому вона анульована. Згідно довідки підприємства №18 від 04.05.2007р. пиловик хвойний обліковується на позабалансовому рахунку 022 - матеріальні цінності на зберіганні для переробки.

Аналізуючи матеріали справи, суд дійшов висновку, що позивач не навів у судовому засіданні належних доказів укладення між сторонами саме договору купівлі-продажу або поставки в усній або письмовій формі. Більше того, відсутні належні правові умови для наявності вказаних договорів між сторонами, тобто договірні відносини між сторонами, як юридичний факт, не існують взагалі.  

Відповідно до ст. 180 ГК України, зміст господарського договору становлять умови,  визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов"язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов"язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов"язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Документи, надані позивачем, свідчать лише про факт передачі матеріальних цінностей певної вартості, але жодним чином не свідчать про погодження сторонами предмета, ціни та строку дії договору.

Таким чином, суд вважає, що договір між сторонами не укладено, будь-які договірні відносини між сторонами відсутні в зв"язку із тим, що між сторонами у передбачених законом порядку та формі не було досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Накладна №58 від 31.03.2004р., на яку посилається позивач, не відповідає вимогам чинного законодавства, та не може бути належним доказом господарської операції взагалі, оскільки суперечить положенням ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"  в частині вимог до оформлення первинного документу.

Так, відповідно до п. 2 ст. 9 вказаного Закону, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов"язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату і місце складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Із наданої позивачем накладної № 58 від 31.03.2004р. не вбачається місця складання документа, а також відомостей щодо змісту господарської операції (графа "Підстава" не заповнена), не ідентифіковані особи, що здавали матеріальні цінності.

Таким чином неналежно оформлена накладна №58 від 31.03.2004р. не є достовірним доказом здійснення господарської операції.

Посилання позивача як на доказ наявності між ним і позивачем договору-купівлі продажу або поставки податкову накладну не є переконливими, оскільки позивач не надав доказів включення відповідачем до складу податкового кредиту рахунку-фактури №58 від 31.03.2004р. та податкової накладної №20/1 від 31.03.2004р.

Крім того, податкові правовідносини по своїй суті не є цивільно-правовими або господарськими, тому вищевказані рахунок і податкова накладна не є належними доказами наявності між сторонами договору поставки. Такі докази можуть оцінюватись лише у сукупності із іншими первинними документами, що свідчать про виконання певної господарської операції. Але належним чином оформлені первинні документи або інші належні докази відносин поставки або купівлі-продажу у справі відсутні.

На запит господарського суду (ухвали від 24.04.07р. та 24.05.2007р.), Кременчуцька ОДПІ у Полтавській області у листі №16905/10/10-044 від 29.05.2007р. повідомила про те, що приватним підприємством "ВАСЛЄС" до декларації за березень та квітень 2004р. копії реєстрів отриманих та видаткових накладних не надавались, тому відсутня можливість камерально перевірити чи включена до податкового кредиту  сума податку на додану вартість згідно податкової накладної №20/1 від 31.03.2004р., що виписана приватним підприємством  "Дніпроліс".

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Цивільного кодексу України, майнові зобов"язання, які  виникають між суб"єктами господарювання, регулюються Цивільним кодексом України. Господарські договори, що укладаються суб"єктами господарювання, укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України, а також ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України.

Виходячи з положень ч. 4 ст. 213 ЦК України, справжню волю сторін не можна визначити, виходячи зі значення слів, термінів, понять у тексті договору. Зміст правочину тлумачиться, беручи до уваги мету правочину, зміст попередніх переговорів, усталену практику між сторонами, звичаї ділового обороту, подальшому поведінку сторін та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати йому внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановлений законом та він має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що факт передачі позивачем деревини (пиловика хвойного) відповідачеві без укладання договору не може бути підставою для визнання господарсько-правових відносин у вигляді поставки, а також виникнення грошового зобов"язання відповідача в розумінні ст. 625 ЦК України.

Також необхідно відмітити, що відповідач не довів належними доказами виникнення між ним і позивачем правовідносин щодо надання послуг з переробки пиловика хвойного (ст.ст. 901-906 ЦК України).

Таким чином,  розтлумачує зміст правочину, що виник між позивачем і відповідачем по факту прийому-передачі спірної партії пиловика хвойного, виходячи з положень глави 83 ЦК України "Набуття, збереження майна без достатньо правової підстави".

З урахуванням вищевикладеного позов задоволенню не підлягає.

Однако, позивач не позбавлений права захистити свої майнові інтереси відповідно до ст. 1212 ЦК України.

Керуючись ст.ст. 43, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову.

                Суддя                                                                  Плеханова Л.Б.