Рішення від 15.07.2025 по справі 911/2369/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" липня 2025 р. м. Київ Справа № 911/2369/20 (911/694/25)

Господарський суд Київської області у складі головуючого судді Янюк О.С. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін

позовну заяву ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Мале впроваджувальне підприємство «Релос» Іванкова Володимира Миколайовича

до Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк»

про стягнення грошових коштів

у межах справи № 911/2369/20

про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Мале впроваджувальне підприємство «Релос» (08200, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Шевченка, буд. 16, ідентифікаційний код 16477069)

1. Стислий виклад позицій учасників справи (заяви по суті справи)

1.1. 25.02.2025 через особистий кабінет в підсистемі «Електронний суд», у порядку ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства (далі КУзПБ), до Господарського суду Київської області (далі суд) із позовною заявою (вх. №4938) звернувся ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю «Мале впроваджувальне підприємство «Релос» Іванков Володимир Миколайович (далі ТОВ «МВП «Релос», позивач, боржник) до Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» (далі АТ КБ «Приватбанк», відповідач, Банк) про стягнення з останнього боргу за договором банківського обслуговування від 17.12.2013 у сумі 209 092,74грн та за договором лізингу № K5CVFLOWWTDEB від 02.03.2018 у сумі 849 673,77грн. Зазначає, що вказані грошові кошти на загальну суму 1 058 766,51грн перераховані ТОВ «МВП «Релос» на користь АТ КБ «Приватбанк» на виконання зазначених договорів (які укладені між сторонами) всупереч мораторію на задоволення вимог кредиторів, установленого ухвалою суду від 19.10.2020 та ст. 41 КУзПБ. У зв`язку з чим, указана сума грошових коштів підлягає поверненню ТОВ «МВП «Релос».

1.2. 20.03.2025 через особистий кабінет в підсистемі «Електронний суд» відповідачем, з урахуванням ст.ст. 178, 251 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), наданий суду відзив (вх. № 3840/25 від 21.03.2025) із змісту якого вбачається, що останній проти позову заперечує та зазначає, зокрема, що після відкриття провадження у справі про банкрутство:

Банком отримані погашення за зобов`язаннями боржника, а саме за договором банківського обслуговування від 17.12.2013 у розмірі 197 372,82грн тіло кредиту, 2 638,06грн відсотки, 9 081,86грн комісія та за договором лізингу № K5CVFLOWWTDEB від 02.03.2018 (далі Договір лізингу) у розмірі 849 673,77грн.

Банк не здійснював одностороннє розірвання Договору лізингу, і після 19.10.2020 відповідач продовжував користуватись предметом лізингу. Відтак, лізингові платежі, здійснені у період з 19.10.2020 по 15.07.2021 мали характер поточних, на які не розповсюджується дія мораторію на задоволення вимог кредиторів. Ураховуючи відсутність заборгованості за Договором лізингу, його предмет належить боржнику та може бути реалізований в рамках ліквідаційної процедури;

частина оплат, яка мала бути здійснена за Договором лізингу, а саме в сумі 117 744,92грн, здійснена не відповідачем, а ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 ) поручителем згідно з договором поруки № PORK5CVFLOWWTDEB від 02.03.2018. Крім того, Сапак О.В. надавав ТОВ «МВП «Релос» грошові кошти у виді фінансової допомоги, а тому сплачені останнім на користь АТ КБ «Приватбанк» грошові кошти фактично були сплачені ОСОБА_1 .

1.3. Позивач скористався своїм правом та через електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд» у строк установлений судом подав відповідь на відзив від 27.03.2025 (вх. № 4177/25 від 28.03.2025) в якій зазначив, що всі грошові кошти по Договору лізингу сплачені відповідачем, а не ОСОБА_1 , при тому, що предмет лізингу слідчим Головного слідчого управління Національної поліції України переданий відповідачу на відповідальне зберігання, тобто останній отримав і сам предмет лізингу та грошові кошти за нього згідно договору.

1.4. Відповідач скористався своїм правом та через електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд» у строк установлений судом подав заперечення від 03.04.2025 (вх. № 4525/25 від 03.04.2025) в яких вказав, зокрема, що грошові кошти в сумі 117 744,92грн були сплачені не відповідачем, а ОСОБА_1 . Зазначив, що ці обставини були встановлені судом у рішенні від 16.11.2023 у справі № 911/2369/20 (911/1698/23). Також, наголошує, що транспортний засіб перебуває на майданчику тимчасового зберігання й не може бути реалізований та використаний Банком з підстав наявності статусу речового доказу і з підстав того, що його власником є саме позивач ТОВ «МВП «Релос» відповідно до п. 4.3 Договору лізингу, оскільки були виконані умови переходу права власності на предмет лізингу.

2.Процесуальні дії у справі, заяви/клопотання учасників справи та результат їх вирішення

Ухвалою суду від 07.03.2025, зокрема: відкрито провадження у справі та постановлено здійснити її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; установлено сторонам строки для подання заяв по суті спору.

3. Фактичні обставини, встановлені судом, із посиланням на докази

3.1. Ухвалою суду від 19.10.2020, зокрема: відкрито провадження у справі №911/2369/20 про банкрутство ТОВ «МВП «Релос»; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів відповідно до ст. 41 КУзПБ; введено процедуру розпорядження майном та вирішено інші процесуальні питання у справі.

За результатами попереднього засідання ухвалою суду від 06.05.2021 у справі №911/2369/20 визначено, що розмір усіх кредиторських вимог, пред`явлених до ТОВ «МВП «Релос» становить 4 787 829,67грн та складається із кредиторських вимог:

1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтаукртранс» у загальному розмірі 3 281 563,06грн, з яких: 21 020,00грн судовий збір, 2 062 558,55грн основна сума заборгованості, 1 197 984,51грн штрафні (фінансові) санкції, визнаних ухвалою суду від 19.10.2020 у справі 911/2369/20;

2) Приватного підприємства «Юс-Агро» у загальному розмірі 263 495,26грн, з яких: 4 204,00грн судовий збір; 259 291,26грн основне зобов`язання;

3) АТ КБ «Приватбанк» у загальному розмірі 244 956,86грн, з яких: 4 204,00грн судовий збір; 240 752,86грн основне зобов`язання;

4) Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер глобал плюс» у загальному розмірі 136 445,59грн, з яких: 4 204,00грн судовий збір; 132 241,59грн основне зобов`язання;

5) Акціонерного товариства «Комерційний банк «Глобус» у загальному розмірі 861368,90грн, з яких: 4 204,00грн судовий збір; 816 251,97грн основне зобов`язання; 40912,93грн штрафні (фінансові) санкції.

Постановою суду від 15.07.2021 у справі №911/2369/20, зокрема: визнано ТОВ «МВП «Релос» банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру строком на дванадцять місяців; призначено ліквідатором ТОВ «МВП «Релос» арбітражного керуючого Іванкова Володимира Миколайовича (далі Іванков В.М.); вирішено інші процесуальні питання у справі.

3.2. Відповідно до ч.4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

3.2.1. Так, під час розгляду кредиторських вимог АТ КБ «Приватбанк» у попередньому засіданні судом установлено, що 17.12.2013 ТОВ «МВП «Релос» в особі директора Сапака О.В. підписано заяву АТ КБ «Приватбанк» про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, в якій зазначено, що підписавши цю заяву погоджується із умовами та правилами надання банківських послуг (знаходяться на сайті банка www.pb.ua), тарифами банка, які разом із цією заявою складають договір банківського обслуговування. Своїм підписом приєднується та зобов`язується виконувати умови, викладені в умовах та правилах надання банківських послуг, тарифах Приватбанка договору банківського обслуговування в цілому. Відносини між банком та клієнтом можуть вирішувати як шляхом підписання окремих договорів або додаткових угод до цього договору, так і шляхом обміну інформацією/погодженням по банківському обслуговуванню з клієнтом через web-сайт банка (www.pb.ua або через інший Інтернет -/SMS-ресурс, зазначений банком.

Цього ж дня, ТОВ «МВП «Релос» в особі директора Сапака О.В. підписано заяву на відкриття поточного рахунка у АТ КБ «Приватбанк».

Як установлено судом (ухвала від 06.05.2021 у справі № 911/2369/20) у боржника за вказаним договором виникла заборгованість у розмірі 197 372,82грн.

Водночас , як зазначає ліквідатор у своїй заяві та зазначене підтверджується листом АТ КБ «Приватбанк» від 30.11.2023 і випискою по рахунку, після відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «МВП «Релос», останнім з 29.04.2021 по 19.05.2021 здійснювались платежі за вказаним договором у загальному розмірі 209 092,74грн (197 372,82грн тіло кредиту, 2 638,06грн відсотки та 9 081,86грн комісія).

3.2.2. 02.03.2018 між ТОВ «МВП «Релос» (лізингоодержувач) та ПАТ КБ «Приватбанк» (Банк) укладений Договір лізингу (із відповідними змінами та доповненнями) відповідно до п. 1.1 якого Банк здійснює придбання у власність у ТОВ «Автосаміт ЛТД», а потім передає у власність лізингоодержувачу, а лізингоодержувач приймає від Банка в платне користування, а після сплати всієї суми лізингових платежів у власність, у визначені цим договором строки, на умовах фінансового лізингу майно відповідно до специфікації, що є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до специфікації майна, що є додатком № 1 до Договору лізингу, майном є Toyota LC PRADO 2.8L diesel 6 AT Comfort (VIN- JTEBR3FJ40K081889, далі Майно).

Із змісту п. 2.1 Договору лізингу вбачається, що загальна вартість Майна становить 1 460 016,00грн та складається з суми: авансового платежу 413 971,00грн у відповідності до п. 1.4 цього Договору; загальної вартості лізингових платежів у частині, що йде на викуп вартості переданого лізингоодержувачумайна, 1 046 045,00грн згідно з графіком внесення лізингових платежів, зазначеним в додатку № 2, що є невід`ємною частиною цього Договору.

Протягом усього терміну дії цього договору Майно є власністю Банка. Протягом усього терміну дії цього Договору лізингоодержувачу забороняється без згоди Банка передавати майно у сублізинг, оренду, у позику, або будь-яким іншим способом третій стороні, передавати в заставу або відчужувати у будь-який спосіб. Умови переходу права власності на майно: майно переходить у власність лізингоодержувача за умови сплати Банку всієї суми лізингових платежів у строк передбачений додатком №2, а також всіх інших платежів за цим Договором, за умови відсутності простроченої заборгованості за всіма іншими укладеними з Банком договорами (п.п.4.1-4.3 Договору лізингу).

У свою чергу, п.7.1.5 Договору лізингу встановлено, що лізингоодержувач має право достроково погасити заборгованість за цим Договором шляхом сплати 100% залишку несплаченої вартості Майна, винагороди за отримане в лізинг Майно на дату такого погашення, а також інших платежів. У цьому випадку перехід права власності відбувається не раніше одного року з дати укладення цього Договору і до цього ж моменту він зберігає чинність.

Згідно п. 4.5. Договору лізингу у випадках порушення господарським судом справи про банкрутство лізингоодержувача, арешту або конфіскації його майна, лізингоодержувач зобов`язується не пізніше 3 днів з моменту отримання ухвали про порушення справи про банкрутство, постанови про накладення арешту на майно, вироку суду про конфіскацію майна відокремити майно від іншого майна лізингоодержувача та провернути майно Банку, який, в свою чергу, має право розпоряджатися ним (майном), на власний розсуд.

Строк дії лізингу з дати підписання цього договору до 28.08.2023 (п. п. 1.3, 11.1 Договору лізингу та додаткової угоди № 1 від 13.07.2020).

Водночас 02.03.2018 між ОСОБА_1 (поручитель) та ПАТ КБ «Приватбанк» (Банк) укладено договір поруки №PORK5CVFLOWWTDEB (далі Договір поруки) відповідно до п. 1 якого, зокрема, предметом цього договору є надання поруки поручителем перед Банком за виконання лізингоодержувачем зобов`язань за Договором лізингу по сплаті вартості майна, що становить 1 460 046,00 грн.

Згідно із абз. 1, 3 п. 1.2 Договору поруки, зокрема, поручитель відповідає перед Банком за виконання зобов`язань за Договором лізингу в тому ж розмірі, що і лізингоодержувач. У випадку банкрутства лізингоодержувача за Договором лізингу поручитель приймає на себе зобов`язання та згодний відповідати за виконання Договору лізингу за лізингоодержувача.

Поручитель має право у випадку виконання зобов`язань лізингоодержувача за Договором лізингу вимагати від Банка передачі всіх прав Банка за Договором лізингу (п. п. 2.2.1 п. 2.2 Договору поруки).

У п. 4.1 Договору поруки сторони взаємно домовились, що порука за цим договором припиняється через 15 років після укладення цього договору. У випадку виконання лізингоодержувачем та/або поручителем всіх зобов`язань за Договором лізингу, цей договір припиняє свою дію.

Як установлено ухвалою суду від 06.02.2021 у справі №911/2369/20 заборгованість боржника за зазначеним договором перед ПАТ КБ «Приватбанк» (до відкриття провадження у справі про банкрутство) становить 43 380,04грн (відсотки/винагорода).

Водночас, як зазначено в рішенні суду від 16.11.2023 у справі № 911/2369/20 (911/1698/23), на виконання умов Договору лізингу ТОВ «МВП «Релос» у період з 02.03.2018 по 20.04.2023 на користь АТ КБ «Приватбанк» внесені грошові кошти на загальну суму 1 202 593,75грн.

Як зазначає ліквідатор у своїй заяві та вказане підтверджується листом АТ КБ «Приватбанк» від 30.11.2023 і виписками по рахунку (за період з 19.10.2020 по 08.06.2023 та з 19.10.2020 по 30.11.2023) після відкриття провадження у справі про банкрутство, ТОВ «МВП «Релос» та ОСОБА_1 з 19.10.2020 по 25.08.2023 здійснювались платежі за вказаним договором на загальну суму 849 673,77грн:

117 744,92грн платник ОСОБА_1 (31.03.2023 на суму 28 300,00грн; 26.04.2023 на суму 28300,00грн; 31.05.2023 на суму 15 000,00грн; 03.07.2023 на суму 15 000,00грн; 03.08.2023 на суму 10 000,00грн; 25.08.2023 на суму 21 144,92грн);

731 928,85грн платник ТОВ «МВП «Релос».

3.2.3. Рішенням суду від 18.04.2024 у справі №911/2369/20 (911/3090/23) визнаний недійсним договір безоплатного користування майном від 13.03.2018, укладеного між ТОВ «МВП «Релос» (позичкодавець) та ОСОБА_1 (користувач). Водночас, в частині витребування Майна від ОСОБА_1 на користь ТОВ «МВП «Релос» судом було відмовлено, оскільки учасниками справи не надано доказів у розумінні ст.77 ГПК України, які б підтверджували передання спірного Майна від Банку до ТОВ «МВП «Релос».

3.3. Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 30.11.2023 у справі №757/54642/23-к надано дозвіл Головному слідчому управлінню Національної поліції України (ГСУ НПУ) на вилучення, зокрема, транспортного засобу «Tоyota Land Cruiser PRADO 150», VINJTEBR3FJ40K081889.

На виконання зазначеної ухвали слідчим СУ НПУ вилучено майно, що підтверджується описом документів та речей, який є додатком до протоколу обшуку від 13.12.2023, та яке у той же день на підставі акта приймання-передачі транспортного засобу визнаного речовим доказом в рамках кримінального провадження, передано на зберігання представнику АТ КБ «Приватбанк» Запорожцю І.М. Як вбачається із змісту акта, транспортний засіб «Tоyota Land Cruiser PRADO 150», VINJTEBR3FJ40K081889 на момент передачі його на зберігання, зареєстрований за АТ КБ «Приватбанк».

3.4. 23.01.2024 та 16.02.2024 до АТ КБ «Приватбанк» звернувся ліквідатор із вимогою про повернення грошових коштів за договором банківського обслуговування від 17.12.2013 та Договору лізингу у загальному розмірі 1 058 766,51грн, які були перераховані з порушенням вимог КУзПБ. У відповідь на вказану вимогу Банк зазначив (лист від 11.03.2024), що після відкриття провадження у справі про банкрутство, ТОВ «МВП «Релос» не повернуло Банку предмет лізингу, продовжувало ним користуватись та сплачувати лізингові платежі відповідно до графіку сплати лізингових платежів, які є поточними грошовими вимогами (нарахування яких здійснювалось після відкриття провадження у справі про банкрутство).

4. Висновки суду із посиланням на норми права, які підлягають застосовуванню

4.1. Як зазначалось вище, ухвалою суду від 19.10.2020, зокрема, відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ «МВП «Релос» та введений мораторій на задоволення вимог кредиторів, а постановою суду від 15.07.2021 боржник визнаний банкрутом.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст.41 КУзПБ одночасно з відкриттям провадження у справі про банкрутство вводиться мораторій на задоволення вимог кредиторів, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Дія мораторію припиняється з дня закриття провадження у справі про банкрутство (ч.8 ст.41 КУзПБ).

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій (абз.3 ч.3 ст.41 КУзПБ).

Водночас КУзПБ допускає можливість на задоволення вимог кредиторів протягом дії мораторію у разі:

стягнення грошових коштів за вимогами кредиторів (за зобов`язаннями, на які не поширюється дія мораторію, що провадиться з рахунку боржника в установі банку, а контроль за такими стягненнями здійснює арбітражний керуючий) (абз.4 ч.5 ст.41 КУзПБ);

звернення стягнення на майно боржника (за вимогами, на які не поширюється дія мораторію, що здійснюється виключно за ухвалою господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство боржника) (абз.5 ч.5 ст.41 КУзПБ);

задоволення самим боржником вимог кредиторів (лише тих вимоги кредиторів, на які згідно з ч.5 цієї статті не поширюється дія мораторію, ч.6 ст.41 КУзПБ).

Також ч.7 ст.41 КУзПБ передбачено, що боржник, власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, власник корпоративних прав боржника, а у випадках, передбачених законодавством, - третя особа протягом провадження у справі про банкрутство з метою погашення вимог кредиторів та закриття провадження у справі мають право задовольнити всі вимоги конкурсних кредиторів відповідно до реєстру вимог кредиторів, крім неустойки (штрафу, пені). Для одночасного погашення всіх вимог кредиторів арбітражний керуючий зобов`язаний надати особі, яка виявила намір погасити вимоги кредиторів, реєстр вимог кредиторів.

Водночас, доказів звернення, зокрема, ОСОБА_1 до розпорядника майна у порядку ч.7 ст. 41КУзПБ учасниками справи суду надано не було.

У свою чергу в абз.14 ст. 1 КУзПБ зазначено, що конкурсні кредитори кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.

Отже, визначальним для кваліфікації вимог кредитора як конкурсних чи поточних є момент виникнення таких вимог.

4.2. Так, відповідно до ч. 1 ст. 1066 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Згідно ч.ч. 1,2 ст. 1069 ЦК України якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов`язки сторін, пов`язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 ЦК України), якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як установлено судом у ТОВ «МВП «Релос» наявна заборгованість перед АТ КБ «Приватбанк» за договором банківського обслуговування від 17.12.2013 у розмірі 197 372,82грн (тіло кредиту), яка визнана ухвалою суду від 06.05.2021 у справі №911/2369/20 (конкурсні вимоги). Крім того АТ КБ «Приватбанк» додатково нараховані боржнику за зазначеним договором 2 638,06грн відсотків та 9 081,86грн комісії, частина з яких, були заявлені Банком у порядку ст.45 КУзПБ, проте відхилені судом. Інша частина грошових вимог, а саме у розмірі 3 889,06грн комісії, Банком у порядку ст.45 КУзПБ не заявлялась, а тому встановити чи є вони конкурсними чи поточними чи взагалі підлягають відхиленню у суду можливості немає.

Водночас, із матеріалів справи вбачається, та АТ КБ «Приватбанк» не заперечується, що зазначена Банком заборгованість у загальному розмірі 209 092,74грн сплачена боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство, тобто під час дії мораторію. Доказів протилежного учасниками справи суду надано не було.

Ураховуючи зазначене та наявну заборону на індивідуальне погашення кредиторських вимог, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог ліквідатора до АТ КБ «Приватбанк» у частині повернення боржнику грошових коштів у розмір 209 092,74грн, сплачених за договором банківського обслуговування від 17.12.2013.

4.3.Відповідно до ч. 1. ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у володіння та користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Із матеріалів справи вбачається, що з моменту підписання Договору лізингу, а саме з 02.03.2018, у АТ КБ «Приватбанк» виникає обов`язок придбати у власність, а потім передати у власність ТОВ «МВП «Релос» Майно, а у ТОВ «МВП «Релос» виникає зустрічний обов`язок сплатити лізингові платежі (вартість Майна на викуп та винагороду за користування Майном).

Як встановлено судом, на виконання Договору лізингу АТ КБ «Приватбанк» придбав та передав Майно ТОВ «МВП «Релос», що підтверджується актом прийому-передачі майна від 13.03.2018, у зв`язку з чим у боржника після внесення авансового платежу та отримання Майна у користування, а саме з 13.03.2018, виникає обов`язок здійснити лізингові платежі, а у Банку право вимагати повернення Майна та/або у відповідних випадках, вимагати погашення заборгованості. Суд зазначає, що розстрочення зобов`язання за Договором лізингу (здійснення платежів за графіком) не є тією обставиною, яка змінює момент його виникнення, а лише вливає на строк його виконання.

Крім того, як зазначено у п. 3.2.2 цього рішення сторони Договору лізингу передбачили обставину як банкрутство лізингоодержувача так і арешт Майна.

Так, у п. 4.5. Договору лізингу зазначено, зокрема, що у випадках порушення господарським судом справи про банкрутство лізингоодержувача, арешту або конфіскації його майна, лізингоодержувач зобов`язується не пізніше 3 днів з моменту отримання ухвали про порушення справи про банкрутство, постанови про накладення арешту на майно, вироку суду про конфіскацію майна відокремити майно від іншого майна лізингоодержувача та провернути майно банку.

У свою чергу, поручитель у випадку банкрутства лізингоодержувача за Договором лізингу приймає на себе зобов`язання та згодний відповідати за виконання Договору лізингу за лізингоодержувача (абз. 1, 3 п. 1.2 Договору поруки).

Отже, після відкриття провадження у справі ТОВ «МВП «Релос»:

ОСОБА_1 як керівник ТОВ «МВП «Релос» та особа, яка безпосередньо користувалась Майном, зобов`язаний був або повернути Майно Банку в установленому Договорі лізину строки та порядку або як поручитель прийняти на себе безпосередньо зобов`язання за Договором лізингу;

АТ КБ «Приватбанк» мав право розірвати Договір лізингу в односторонньому порядку із вимогою до боржника або ОСОБА_1 повернути Майно, або вимагати/приймати відповідні лізингові платежі від ОСОБА_1 як поручителя ТОВ «МВП «Релос».

Аналізуючи зазначене можна зробити висновок, що обов`язок оплати щомісячних лізингових платежів, зокрема, у ТОВ «МВП «Релос» був наявний до відкриття провадження у справі про банкрутство, після наявний обов`язок повернути Майно Банку. Отже, твердження АТ КБ «Приватбанк», що оплачені лізингові платежі є поточними, суд вважає помилковими.

Крім того суд зазначає, що кредиторські вимоги АТ КБ «Приватбанк» за Договором лізингу були визнані ухвалою суду від 06.05.2021 у справі № 911/2369/20 у розмірі 43 380,04грн (проценти, які є конкурсними вимогами), в іншій частині грошові вимоги ані у порядку ст.45 КУзПБ ані у порядку ст.59 КУзПБ Банком до суду заявлені не були.

Водночас, судом ураховується те, що заборона на індивідуальне погашення конкурсних вимог, крім тих, на які не поширюється дія мораторію згідно з ч.5 ст. 41 КУзПБ, розповсюджується саме на боржника. Проте, заборона, передбачена ч.1,3 ст.41 КУзПБ не розповсюджується на обов`язок з погашення боргу боржника перед АТ КБ «Приватбанк» третьою особою, у даному випадку ОСОБА_1 .

Як встановлено судом, з дати відкриття справи про банкрутство за Договором лізингу було сплачено 849 673,77грн, з них 117 744,92грн платник ОСОБА_1 ; 731 928,85грн платник ТОВ «МВП «Релос».

Отже, дія мораторію у даному випадку не поширюється на погашення боргу боржника ОСОБА_1 у розмірі 117 744,92грн, в іншій частині наявна відповідна заборона, оскільки відповідні платежі здійснені від імені ТОВ «МВП «Релос».

Ураховуючи зазначене, суд дійшов висновку про незаконність вчинених боржником дій з погашення АТ КБ «Приватбанк» кредиторських вимог та вимог, які не були пред`явлені у визначеному КУзПБ порядку, у період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, у розмірі 731 928,85грн.

4.3.1. Твердження АТ КБ «Приватбанк», що ОСОБА_1 надавав ТОВ «МВП «Релос» фінансову допомогу, а тому сплачені грошові кошти боржником на користь АТ КБ «Приватбанк» як за Договором лізингу так і за договором банківського обслуговування фактично були здійснені ОСОБА_1 суд вважає помилковим, оскільки зазначене спростовується наявними матеріалами справи (лист АТ КБ «Приватбанк» від 30.11.2023, виписки по рахункам).

Крім того, під час розгляду справи №911/2369/20 (911/1698/23) було досліджено мету поворотної фінансової допомоги, яка надавалась ОСОБА_1 боржнику.

Так у рішенні суду від 16.11.2023 установлено, що поворотна фінансова допомога використовується для потреб ТОВ «МВП «Релос» відповідно до статутних цілей його господарської діяльності. У п. 4.1 Статуту ТОВ «МВП «Релос», затвердженого протоколом загальних зборів учасників №2/2015 від 11.12.2015 зазначено, що товариство створюється з метою отримання прибутку шляхом здійснення виробництва, торгівельної та посередницької діяльності, виконання робіт та надання послуг, здійснення зовнішньоекономічної діяльності. При цьому, у п. 4.1 вказаного статуту наведений перелік видів господарської діяльності боржника, який складається із більше аніж 40 пунктів. Отже, із змісту наявних доказів неможливо встановити, що поворотна фінансова допомога використовуватиметься ТОВ «МВП «Релос» саме для здійснення лізингових платежів.

Інших доказів, які б спростовували зазначені обставини учасниками справи суду надано не було.

4.3.2. Щодо твердження Банку, що власником Майна є боржник, то суд зазначає наступне.

Так, рішенням суду від 18.04.2024 у справі № 911/2369/20 (911/3090/23) частково задоволений позов ТОВ «МВП «Релос» до ОСОБА_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача АТ КБ «Приватбанк» про визнання правочину недійсними та витребування/повернення майна, що набрало законної сили, а саме: визнано недійсним договір безоплатного користування майном від 13.03.2018, що був укладений між ТОВ «МВП «Релос» та ОСОБА_1 ; в частині повернення майна відмовлено.

Під час розгляду зазначеного спору судом установлено, що Майно перебуває у власності АТ КБ «Приватбанк». Допустимих доказів у розумінні ст. 77 ГПК України, які б підтверджували передання предмету лізингу від АТ КБ «Приватбанк» у власність ТОВ «МВП «Релос» у встановленому порядку під час розгляду справи № 911/2369/20 (911/3090/23) суду надано не було.

Крім того, ураховуючи правовий статус боржника, встановлені судом у цьому рішенні обставини, погодитись із твердженням Банку, що право власності на Майно на підставі п.4.3 Договору лізингу перейшло до ТОВ «МВП «Релос» у суду правових підстав немає.

4.3.3. Інші обстави про які зазначає АТ КБ «Приватбанк» судом до уваги не приймаються, оскільки останні або спростовані наявними матеріалами справи або суттєво не впливають на вирішення цього спору.

5.Щодо судових витрат

Відповідно до п. 2 ст. 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ураховуючи зазначен та висновок суду про часткове позовної заяви, судові витрати у вигляді судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 2,7, 41 КУзПБ, ст. ст. 42, 73-74, 75-80, 129, 233, 237-241, 252 ГПК України, ч.3 ст.4 Закону України "Про судовий збір", суд

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Мале впроваджувальне підприємство «Релос» від 25.02.2025 (вх. № 4938 від 25.02.2025) задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1, ідентифікаційний код 14360570) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мале впроваджувальне підприємство «Релос» (08200, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Шевченка, буд. 16; ідентифікаційний код 16477069) 209 092,74грн (двісті дев`ять тисяч дев`яносто дві гривні 74 копійки) за договором банківського обслуговування №б/н від 17.12.2013, 731 928,85грн (сімсот тридцять одну тисячу дев`ятсот двадцять вісім гривень 85 копійок) за договором лізингу №K5CVFLOWWTDEB від 02.03.2018 та 11 292,26грн (одинадцять тисяч двісті дев`яносто дві гривні 26 копійок) судовий збір.

3.В іншій частині позову відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення до Північного апеляційного господарського суду у порядку, визначеному ст. 257 ГПК України.

Суддя О.С. Янюк

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 15.07.2025.

Станом на 15.07.2025 рішення законної сили не набрало.