Постанова від 20.08.2025 по справі 366/2666/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2025 року

м. Київ

справа № 366/2666/23

провадження № 61-17162св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

судді-доповідача - Ситнік О. М.

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Сердюка В. В., Фаловської І. М.,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури - Грабця Ігоря Несторовича на рішення Іванківського районного суду Київської області від 20 травня 2024 року в складі судді Корчкова А. А. та постанову Київського апеляційного суду від 12 листопада 2024 року в складі колегії суддів Желепи О. В., Мазурик О. Ф., Немировської О. В.

у справі за позовом керівника Вишгородської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації до Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області, ОСОБА_1 , третя особа - Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельними ділянками лісового фонду шляхом визнання недійсним наказу та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, повернення земельної ділянки на користь держави та

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовної заяви

У серпні 2023 року керівник Вишгородської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації звернувся до суду з позовом, у якому просив усунути перешкоди у здійсненні Київською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельною ділянкою лісогосподарського призначення шляхом визнання недійсними наказу Головного управління Держгеокадастру в Київській області від 20 червня 2017 року № 10-12085/15-17-сг; скасування рішення державного реєстратора від 07 липня 2017 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 36039511 про реєстрацію права приватної власності

ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 1,0188 га з кадастровим номером 3222084200:04:005:0055; повернення земельної ділянки на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації від ОСОБА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 20 червня 2017 року № 10-12085/15-17-сг затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано ОСОБА_1 у власність земельну ділянку, кадастровий номер 3222084200:04:005:0055, площею 1,0188 га, на території Розважівської сільської ради Іванківського району Київської області з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.

На підставі вказаного наказу 07 липня 2017 року приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Нельзіним М. С. здійснено державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222084200:04:005:0055 (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 07липня 2017 року № 36039511).

Водночас за інформацією Державного підприємства (далі - ДП)«Іванківське лісове господарство» земельна ділянка з кадастровим номером 3222084200:04:005:0055 частково накладається на землі лісогосподарського призначення, які перебувають у постійному користуванні вказаного лісогосподарського підприємства в кварталі 53 Розважівського лісництва, що підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування. ДП «Іванківське лісове господарство» погодження чи згоди на вилучення або припинення права постійного користування підприємство не надавало.

Відповідно до інформації Філії «Іванківське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства (далі - ДСГП) «Ліси України» від 28 березня 2023 року № 201-1 за матеріалами лісовпорядкування 2014 року спірна земельна ділянка належить до земель лісогосподарського призначення, яка розташована в 31, 37 та 41 виділах 53 кварталу. Кабінет Міністрів України рішень про вилучення та/або погодження зміни цільового призначення земельних ділянок, розташованих в межах 53 кварталу Розважівського лісництва, не приймав. Київське обласне та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства не надавало погоджень на передачу, припинення, вилучення чи зміну цільового призначення спірної земельної ділянки.

Прокурор наполягав на тому, що спірну земельну ділянку передано фізичній особі у приватну власність за рахунок земель, що перебувають в постійному користуванні ДСГП «Ліси України (як правонаступника ДП «Іванківське лісове господарство»), без виключення їх з Державного лісового фонду України. Тому відчуження такої земельної ділянки без зміни цільового призначення та вилучення у фактичного користувача є незаконним.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

20 травня 2024 року рішенням Іванківського районного суду Київської області відмовлено в задоволенні позову.

12 листопада 2024 року постановою Київського апеляційного суду апеляційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури залишено без задоволення. Рішення Іванківського районного суду Київської області від 20 травня 2024 року залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що спірна земельна ділянка зареєстрована на праві власності за відповідачем, тому ефективним та правомірним способом захисту порушеного права є віндикаційний позов, який прокурором у цій справі не пред`явлений. Натомість вимоги про визнання неправомірним рішення органу державної влади, скасування рішення державного реєстратора та повернення земельної ділянки у власність держави не відповідають критеріям належності та ефективності у спірних правовідносинах. Аргументи прокурора про те, що спірна земельна ділянка лише частково накладається на землі лісогосподарського призначення, у зв`язку з чим такі земельні ділянки не можуть бути витребувані з чужого незаконного володіння, суд відхилив, оскільки подібних висновків постанова Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року в справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) не містить. Велика Палата Верховного Суду зауважила лише, що негаторний позов щодо земель лісогосподарського призначення застосовний винятково у випадках вчинення фізичних дій щодо земельної ділянки - її зайняття, яке не є заволодінням (наприклад, зведення паркану на земельній ділянці, здійснення будівництва на ній нерухомого майна чи проведення сільськогосподарської діяльності), а не у випадку переходу права власності на таку земельну ділянку до іншої особи. Неправильно обраний прокурором спосіб захисту порушеного права держави в цій справі є самостійною та достатньою підставою для відмови в позові.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

20 грудня 2024 року заступник керівника Київської обласної прокуратури -

Грабець І. Н. надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Іванківського районного суду Київської області від 20 травня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 листопада 2024 року, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди не врахували правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 05 червня 2018 року в справі № 338/180/17, від 04 липня 2018 року в справі № 653/1096/16-ц, від 11 вересня 2018 року в справі № 905/1926/16, від 22 жовтня 2019 року в справі № 923/876/16, від 30 січня 2019 року в справі № 569/17272/15-ц, від 12 червня 2019 року в справі № 372/1684/14, від 04 лютого 2020 року в справах № № 911/3311/17, 911/3574/17, від 07 квітня 2020 року в справі № 372/1684/14, від 16 червня 2020 року в справі № 145/2047/16-ц, від 03 вересня 2020 року в справі № 911/3449/17, від 23 листопада 2021 року в справі № 359/3373/16-ц, від 19 січня 2022 року в справі № 363/2877/18, від 16 лютого 2022 року в справі № 363/669/17, від 08 червня 2022 року в справі № 307/3155/19, від 22 червня 2022 року в справі № 367/4140/16-ц, від 07 вересня 2022 року в справі №697/2434/16-ц, від 18 січня 2023 року в справі№ 369/10847/19, від 20 червня 2023 року в справі № 633/408/18, від 15 листопада 2023 року в справі № 911/351/22, від 23 листопада 2023 року в справі № 916/1517/22, від 20 грудня 2023 року в справі № 916/1517/22, про те, що:

-право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним;

-заволодіння громадянами та юридичними особами землями лісового та водного фонду (перехід до них володіння цими землями), стосовно яких діє чітка заборона на вилучення, зміну цільового призначення та надання у користування, є неможливим;

-протиправне зайняття земельної ділянки державного лісового фонду або державна реєстрація права власності на неї за приватною особою слід розглядати, як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади, а таке право захищається не віндикаційним, а негаторним позовом;

-зайняття земельних ділянок, зокрема шляхом їх часткового накладення на землі лісового фонду, треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його володіння цими ділянками. Тож у цьому випадку ефективним способом захисту права є усунення перешкод у користуванні належним йому майном;

-часткове накладення спірних земельних ділянок на землі лісового фонду унеможливлює задоволення віндикаційного позову про витребування усієї земельної ділянки на користь попереднього користувача.

Спірна земельна ділянка лише частково накладається на землі лісогосподарського призначення, тому ефективним способом захисту є негаторний позов.

Позиція інших учасників справи

У відзивах на касаційну скаргу Головне управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області зазначає, що спірна земельна ділянка зареєстрована на праві власності за відповідачем, тому суди зробили правильний висновок про те, що належним і ефективним способом захисту держави за встановлених обставин є пред`явлення віндикаційного позову. За віндикаційного позову у відповідача є право заявити про застосування позовної давності. Прокурор пропустив строк звернення до суду із позовом.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 20 червня 2017 року № 10-12085/15-17-сг затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано ОСОБА_1 у власність земельну ділянку, кадастровий номер 3222084200:04:005:0055, площею 1,0188 га, на території Розважівської сільської ради Іванківського району Київської області з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.

На підставі вказаного наказу 07 липня 2017 року приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Нельзіним М. С. здійснено державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222084200:04:005:0055 (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 07 липня 2017 року № 36039511).

За матеріалами лісовпорядкування 2003 та 2014 років земельна ділянка з кадастровим номером 3222084200:04:005:0055 є земельною ділянкою лісогосподарського призначення, яка розташована у 53 кварталі Розважівського лісництва Філії «Іванківське лісове господарство» ДСГП «Ліси України».

Право постійного користування ДСГП «Ліси України (як правонаступника ДП «Іванківське лісове господарство») землями лісогосподарського призначення 53 кварталу Розважівського лісництва, відповідно до пункту 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу (далі - ЛК) України підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування, погодженими Державним управлінням екології та природних ресурсів Київської області та затвердженими Київським обласним управлінням лісового та мисливського господарства.

За інформацією ДП «Іванківське лісове господарство» земельна ділянка з кадастровим номером 3222084200:04:005:0055 частково накладається на землі лісогосподарського призначення, які перебувають у постійному користуванні вказаного лісогосподарського підприємства в кварталі 53 Розважівського лісництва, що підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування. ДП «Іванківське лісове господарство» погодження чи згоди на вилучення або припинення права постійного користування підприємство не надавало.

Відповідно до даних Виробничого об`єднання (далі - ВО) «Укрдержліспроект» від 21 листопада 2019 року № 678, публічної кадастрової карти України з нанесеними межами частини кварталів і межами їх таксаційних виділів ДП «Іванківське лісове господарство», матеріалів лісовпорядкування 2003 та 2014 років спірна земельна ділянка розташована в межах земель кварталу 53 Розважівського лісництва ДП «Іванківське лісове господарство».

Позиція Верховного Суду

Касаційне провадження в справі відкрито з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вивчив матеріали справи, перевірив доводи касаційної скарги, відзивів та виснував, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 8 ЛК України в державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності.

Згідно із статтею 57 ЛК України зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов`язаних з веденням лісового господарства, провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у постійне користування відповідно до Земельного кодексу (далі - ЗК) України. Зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання для житлової, громадської і промислової забудови провадиться переважно за рахунок площ, зайнятих чагарниками та іншими малоцінними насадженнями.

За змістом частин четвертої та восьмої статті 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб. Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадках, визначених статтею 149 цього Кодексу, та земельні ділянки дна територіального моря, а також у користування земельні ділянки зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до частини першої статті 15, частини першої статті 16 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. Під час оцінцки обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частина перша та друга статті 5 ЦПК України).

Цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Під час розгляду справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Такі висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року в справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року в справі № 905/1926/16,від 22 жовтня 2019 року в справі № 923/876/16, від 30 січня 2019 року в справі № 569/17272/15-ц, від 16 червня 2020 року в справі № 145/2047/16-ц, від 20 червня 2023 року в справі № 633/408/18, на які посилається заявник у касаційній скарзі.

У цій справі висновки судів узгоджуються з практикою Верховного Суду в подібних правовідносинах, з огляду на таке.

У постанові Великої Палати Верховного Суду 23 листопада 2021 року в справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) вказано, що в постановах Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04 лютого 2020 року в справах № 911/3311/17, № 911/3574/17, 911/3897/17 та від 03 вересня 2020 року в справі № 911/3449/17 також сформульований висновок про те, що зайняття спірної земельної ділянки з порушенням положень ЗК України та ЛК України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади; у такому разі позовну вимогу про зобов`язання повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки. Велика Палата Верховного Суду погодилася з цим висновком по суті попри його неналежне обґрунтування у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду. У зазначеному висновку йдеться не про державну реєстрацію права власності за порушником (яке і розглядається як фактичне заволодіння), а про вчинення фізичних дій щодо земельної ділянки - її зайняття (яке не є заволодінням). Відповідно до принципу реєстраційного підтвердження володіння нерухомим майном його фізичне зайняття особою, за якою не зареєстроване право власності на таке майно, не позбавляє власника фактичного володіння, але створює перешкоди у здійсненні ним права користування своїм майном. У таких випадках підлягає застосуванню стаття 391 ЦК України, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (негаторний позов). Тому Велика Палата Верховного Суду не вбачала підстав для відступлення від наведеного висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду.

Питання розмежування віндикаційного та негаторного позовів висвітлювалось у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року в справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181цс18). Зокрема, в пункті 39 зазначено, що визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є наявність або відсутність в особи права володіння майном на момент звернення з позовом до суду; в пункті 89 зазначено, що особа, яка зареєструвала право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правоможності власника.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року в справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) уточнено цей висновок та зазначено, що визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є відсутність або наявність у позивача володіння майном; відсутність або наявність в особи володіння нерухомим майном визначається виходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння; особа, до якої перейшло право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правоможності власника, включаючи право володіння.

Відповідно до частини п`ятої статті 1 ЛК України лісові ділянки можуть бути вкриті лісовою рослинністю, а також постійно або тимчасово не вкриті лісовою рослинністю (внаслідок неоднорідності лісових природних комплексів, лісогосподарської діяльності або стихійного лиха тощо). До не вкритих лісовою рослинністю лісових ділянок належать лісові ділянки, зайняті незімкнутими лісовими культурами, лісовими розсадниками і плантаціями, а також лісовими шляхами та просіками, лісовими протипожежними розривами, лісовими осушувальними канавами і дренажними системами.

Отже, в силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих природних ознак таких земельних ділянок (якщо такі ознаки наявні) особа, проявивши розумну обачність, може і повинна знати про те, що земельна ділянка є лісовою земельною ділянкою. Це може свідчити про недобросовісність такої особи і впливати на вирішення спору, зокрема про витребування лісової земельної ділянки, але не може свідчити про неможливість володіння (законного чи незаконного) приватною особою такою земельною ділянкою.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 23 листопада 2021 року в справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) підтвердила свій висновок про те, що вимога про витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення з незаконного володіння (віндикаційний позов) в порядку статті 387 ЦК України є ефективним способом захисту права власності.

За інформацією ДП «Іванківське лісове господарство» земельна ділянка з кадастровим номером 3222084200:04:005:0055 частково накладається на землі лісогосподарського призначення, які перебувають у постійному користуванні вказаного лісогосподарського підприємства в кварталі 53 Розважівського лісництва, що підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.

Усудовому засіданні в суді апеляційної інстанції колегією суддів та учасниками справи було досліджено відповідь ВО «Укрдержліспроект», надану на виконання ухвали Київського апеляційного суду від 15 жовтня 2024 року, а також витяг з картографічної бази даних матеріалів лісовпорядкування з нанесеними межами кварталу 53 Розважівського та 6 Жеревського лісництв ДП «Іванківський лісгосп» відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2014 року та межами його таксаційних виділів і межами земельної ділянки, що нанесена згідно з наданими ГУ Держгеокадастром у м. Києві каталогами координат. Відповідно до наданого витягу спірна земельна ділянка не накладається на землі лісового фонду.

За встановлених обставин суди зробили обґрунтований висновок про необхідність захисту інтересів держави шляхом позову про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, який прокурором не заявлений.

Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин (постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року всправі № 378/596/16-ц, від 15 вересня 2022 року всправі № 910/12525/20) і є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Упостановах Верховного Суду від 04 лютого 2020 року в справах № № 911/3311/17, 911/3574/17, від 03 вересня 2020 року в справ № 911/3449/17 (Велика Палата Верховного Суду в пункті 70 постанови від 23 листопада 2021 року в справі № 359/3373/16-ц погодилася з висновками Касаційного господарського суду та не відступила від них), від 19 січня 2022 року в справі № 363/2877/18, від 16 лютого 2022 року в справі № 363/669/17, від 08 червня 2022 року в справі № 307/3155/19, від 22 червня 2022 року в справі № 367/4140/16-ц, від 07 вересня 2022 року в справі № 697/2434/16-ц, від 18 січня 2023 року в справі № 369/10847/19, від 15 листопада 2023 року в справі № 911/351/22, від 20 грудня 2023 року в справі № 916/1517/22, на які посилається заявник у касаційній скарзі, сформульовані висновки про те, що зайняття земельних ділянок, зокрема шляхом часткового накладення, треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його володіння цими ділянками. Тож у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном. Негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок. Часткове накладення унеможливлює задоволення віндикаційного позову про витребування всієї земельної ділянки на користь попереднього користувача.

Однак у справі, що переглядається, суди не встановили часткового накладення земельної ділянки з кадастровим номером 3222084200:04:005:0055 на землі лісогосподарського призначення, які перебувають у постійному користуванні ДП «Іванківське лісове господарство» в кварталі 53 Розважівського лісництва, тому наведені вище висновки Верховного Суду є нерелевантними до спірних правовідносин.

Доводи касаційної скарги є необґрунтованими та не спростовують висновків судів.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Щодо судових витрат

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки в цій справі оскаржувані судові рішення залишаються без змін, розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 389, 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури - Грабця Ігоря Несторовича залишити без задоволення.

Рішення Іванківського районного суду Київської області від 20 травня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 листопада2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. М. Ситнік

В. М. Ігнатенко

С. О. Карпенко

В. В. Сердюк

І. М. Фаловська