Рішення

від 20.12.2010 по справі 22/227

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  22/227

20.12.10

За позовом   Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг»

до                   Товариства з обмеженою відповідальністю «МСТ Регіон»

про                 стягнення заборгованості по договору лізингу

                                                                                                    Суддя Самсін Р.І.

Представники сторін:

від позивача:       Зайцев М.М. (довіреність № 24 від 11.04.2010р.);

від відповідача:   не з’явились;  

В судовому засіданні 20.12.2010р. на підставі ст. 85 ГПК України за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частину рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг»(надалі ТОВ «Євро Лізинг»позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «МСТ Регіон»(надалі ТОВ «МСТ Регіон», відповідач) боргу в сумі 147 388, 80 грн., пені в сумі 4 279, 40 грн., 3% річних в розмірі 534, 80 грн., індексу інфляції 2 785,57 грн., штрафу 3 185,70 грн..

Згідно поданої заяви про уточнення позовних вимог, у зв’язку з частковим погашенням боргу відповідачем, заборгованість заявлена до стягнення зменшилась та складає 146 702, 22 грн..

Позовні вимоги мотивовано тим, що між позивачем та відповідачем укладено договір фінансового лізингу № 15 від 10.01.2006р. на виконання якого позивачем передано відповідачу за його замовленням транспортні засоби –автомобілі Skoda Octavia Tour, державний номер НОМЕР_1; Skoda Octavia Tour, державний номер НОМЕР_2, Skoda Octavia Tour, державний номер НОМЕР_3, Skoda Octavia Tour, державний номер НОМЕР_4, Skoda Octavia Tour, державний номер НОМЕР_5, Skoda SuperB Classic, державний номер НОМЕР_6. В порушення взятих на себе зобов’язань, відповідачем сплата лізингових платежів у повному обсязі не здійснена, строки сплати лізингових платежів погоджені сторонами згідно підписаних Планів лізингу № 15/3 від 04.04.2006р., № 15/4 від 04.04.2006р., № 15/5 від 04.04.2006р., № 15/6 від 06.05.2006р., № 15/7 від 06.05.2006р., № 15/8 від 25.05.2006р. із змінами від 03.05.2006р., від 15.05.2006р., від 03.05.2006р., від 07.06.2006р. відповідачем порушені.

З посиланням на положення Цивільного кодексу України позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості що утворилась в судовому порядку, до стягнення заявлено також суму пені нарахування якої передбачено договором, 3% річних та інфляційні збитки.

Відповідач відзив на позов не надав, в судове засідання призначене після поновлення провадження у справі, не з’явився, про розгляд справи був повідомлений належним чином. Ухвала суду якою розгляд справи призначено на 20.12.2010р. отримана відповідачем 01.12.2010р., що підтверджується поштовим повідомленням про вручення рекомендованого відправлення.

Провадження у справі зупинялось за клопотанням відповідача у зв’язку із оскарженням в судовому порядку договору фінансового лізингу № 15 від 10.01.2006р., заборгованість за яким є предметом спору у даній справі.

Ухвалою суду від 26.11.2010р. провадження у справі було поновлено при надходженні клопотання позивача із наданими документами, що підтверджують вирішення справи 32/154, та є свідченням усунення обставин що були причиною зупинення провадження.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

10 січня 2006р. між ТОВ «МСТ Регіон»та ТОВ «Євро Лізинг»укладено договір фінансового лізингу № 15 предмет якого визначено у розділі 2 договору та зокрема, згідно п. 2.1 останнє передає лізингоодержувачу, а лізингоодержувач  (відповідач у справі) отримує від лізингодавця в платне користування на умовах фінансового лізингу транспортний засіб у відповідності із замовленням на транспортний засіб. Транспортний засіб, що передається в лізинг, придбаний лізингодавцем на підставі наданого лізингоодержувачем замовлення на транспортний засіб (п. 2.2 договору).

На виконання договору, на підставі замовлень № 15/3 від 04.04.2006р., № 15/4 від 04.04.2006р., № 15/5 від 04.04.2006р., № 15/6 від 13.04.2006р., № 15/7 від 13.04.2006р., № 15/8 від 25.05.2006р., позивачем було надано в користування відповідача транспортні засоби Skoda Octavia Tour, державний номер НОМЕР_1; Skoda Octavia Tour, державний номер НОМЕР_2, Skoda Octavia Tour, державний номер НОМЕР_7, Skoda Octavia Tour, державний номер НОМЕР_4, Skoda Octavia Tour, державний номер НОМЕР_5, Skoda SuperB Classic, державний номер НОМЕР_6, що підтверджується актами приймання-передачі залученими до матеріалів справи.

Невід’ємною частиною договору є плани лізингу № 15/3 від 04.04.2006р., № 15/4 від 04.04.2006р., № 15/5 від 04.04.2006р., № 15/6 від 06.05.2006р., № 15/7 від 06.05.2006р., № 15/8 від 25.05.2006р., із змінами від 03.05.2006р., від 15.05.2006р., від 03.05.2006р., від 07.06.2006р., якими встановлені строки сплати лізингових платежів за користування зазначеним транспортним засобом. План лізингу є додатком до договору в якому визначаються строк лізингу, розмір лізингових платежів, періодичність сплати лізингових платежів, місячний пробіг, дата повернення, місце передачі тощо (п. 1 договору).

Відповідно до п. 5.1 договору за переданий у лізинг транспортний засіб в період з дати початку до завершення строку лізингу сплачуються лізингові платежі; розмір та строки сплати лізингоодержувачем лізингових платежів лізингодавцю встановлюється в «Плані Лізингу»(додаток № 3 договору); нарахування лізингових платежів здійснюється в останній день місяця за який нараховуються платежі згідно актів виконаних робіт.

          Оскільки відповідачем в порушення взятих на себе зобов’язань (п. 7.16 договору)  лізингові платежі не сплачувались,  по договору утворився борг, який станом на 16.03.2009р. складався із суми 147 388, 80 грн., яка є заборгованістю за користування транспортними засобами що є предметом договору № 15 від 10.01.2006р. за планами лізингу № 15/3 від 04.04.2006р., № 15/4 від 04.04.2006р., № 15/5 від 04.04.2006р., № 15/6 від 06.05.2006р., № 15/7 від 06.05.2006р., № 15/8 від 25.05.2006р..  

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

          Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

          Відповідно до ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк ст. 759 ЦК України.

Відповідно до положень ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Заборгованість відповідача за користування транспортним засобом що є предметом договору № 15 від 10.01.2006р. за планами лізингу за № 15/3 від 04.04.2006р., № 15/4 від 04.04.2006р., № 15/5 від 04.04.2006р., № 15/6 від 06.05.2006р., № 15/7 від 06.05.2006р., № 15/8 від 25.05.2006р. станом на 16.03.2009р. складала 147 388, 80 грн., та при частковій сплаті боргу в сумі 686, 58 грн. станом на час вирішення спору є несплаченою в розмірі 146 702, 22 грн., доказів зворотнього суду не представлено. Розрахунок суми боргу наданий до матеріалів справи та містить посилання на первинні документи, що підтверджують виконання зобов’язань за укладеним договором.

Згідно з положеннями частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи відсутність доказів, що спростовують доводи позивача зазначені у позовній заяві (докази внесення лізингових платежів за рахунками що зазначені у довідці про стан взаєморозрахунків станом на 16.12.2010р. у відповідності з погодженим графіком згідно планів лізингу № 15/3 від 04.04.2006р., № 15/4 від 04.04.2006р., № 15/5 від 04.04.2006р., № 15/6 від 06.05.2006р., № 15/7 від 06.05.2006р., № 15/8 від 25.05.2006р. із змінами від 03.05.2006р., від 15.05.2006р., від 03.05.2006р., від 07.06.2006р., суд визнає обґрунтованими заявлені вимоги про стягнення суми основного боргу в розмірі 146 702, 22 грн. за користування транспортними засобами що є предметом договору № 15 від 10.01.2006р. за планами лізингу № 15/3 від 04.04.2006р., № 15/4 від 04.04.2006р., № 15/5 від 04.04.2006р., № 15/6 від 06.05.2006р., № 15/7 від 06.05.2006р., № 15/8 від 25.05.2006р. у відношенні заборгованості що виникла станом на 16.03.2009р., у зв’язку з чим позов у цій частині підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Згідно п. 16. 1 договору фінансового лізингу № 15 від 10.01.2006р. при порушенні лізингоотримувачем зобов’язань по сплаті лізингових платежів передбачених планом лізингу, лізингоотримувач сплачує пеню, а також штраф за кожен день прострочки заборгованості у розмірі 1% від простроченої суми.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За таких обставин, враховуючи передбачений умовами договору розмір штрафних санкцій, який перевищує розмір встановлений законом, стягненню в примусовому порядку підлягає сума обмежена законодавством, в свою чергу умови договору зокрема в частині сплати штрафних санкцій у більшому розмірі є обов’язковими для сторін та можуть бути виконані в добровільному порядку.

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Стягненню з відповідача підлягає сума пені згідно здійсненого позивачем розрахунку, що проведений у відношенні суми заборгованості за кожним платежем визначеним у рахунках-фактурах, які є неоплаченими та щодо яких виник спір, з урахуванням строку настання виконання зобов’язання по оплаті та кількістю днів прострочення, за обліковими ставками встановленими Постановою НБУ № 107 від 21.04.2008р., листом НБУ від 16.02.2009р. № 14-011/778-2395 (12%) –в межах строку встановленого законом (не більше ніж за 6 місяців), та складає 4 279, 40 грн. (розрахунок штрафних санкцій є додатком до позовної заяви).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищевикладене та наявність прострочення сплати лізингових платежів за рахунками-фактурами прострочення за якими рахується станом на 16.03.2009р., суд погоджується з розрахунком суми інфляційних збитків у розмірі 2 785, 57 грн., та з розрахунком 3% річних у розмірі 534, 80 грн. наданими позивачем і вважає такі обгрунтованими.

Окрім того, до стягнення з відповідача заявлено суму штрафних санкцій в розмірі 3 185, 70 грн., підстави нарахування якої відповідачем не спростовані та передбачені п. 3.3 договору з врахуванням протоколу узгодження розбіжностей до договору від 10.01.2006р..

Враховуючи відсутність належних доказів виконання зобов’язань, що виникли з договору № 15С по наданню послуг щодо сервісного обслуговування транспортних засобів у відповідності з умовами договору та згідно погоджених строків згідно графіків оплати, вимоги позивача про стягнення штрафу підлягають задоволенню згідно представленого до справи розрахунку.

Заявлені позовні вимоги відповідачем не спростовані, відзиву на позов, контррозрахунку штрафних санкцій, доказів здійснення розрахунків за договором № 15 від 10.01.2006р. у відповідності з положеннями договору та згідно графіку платежів, на вимоги суду не представлено, у зв’язку з чим позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита в розмірі 1 581, 74 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись  ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МСТ Регіон»(юрид. адреса: 02105, м. Київ, вул. Усенка 8; адреса: 04176, м. Київ, вул. Електриків 29-А, оф. 8, р/р 26008301002465 в ВАТ ВТБ Банк, МФО 321767, з рахунку виявленого під час виконання судового рішення, ідент. код 31168558) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг»(факт. адреса: 03680, м. Київ, бульвар І. Лепсе 4, ідент. код 32774741) 146 702, 22 грн. (сто сорок шість тисяч сімсот дві гривні 22 копійки) заборгованості по сплаті лізингових платежів, 4 279, 40 грн. (чотири тисячі двісті сімдесят дев’ять гривень 40 копійок) пені, 2 785, 57 грн. (дві тисячі сімсот вісімдесят п’ять гривень 57 копійок) збитків від інфляції, 534, 80 грн. (п’ятсот тридцять чотири гривні 80 копійок) 3% річних, 3 185, 70 грн. (три тисячі сто вісімдесят п’ять гривень 70 копійок) штрафу, 1 581, 74 грн. (одну тисячу п’ятсот вісімдесят одну гривню 74 копійки) витрат по сплаті державного мита, 118 грн. (сто вісімнадцять гривень) витрат по сплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                                                            Р.І. Самсін

                                                                           дата підписання рішення 22.12.2010