Постанова

від 15.03.2007 по справі 3/398

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ 

СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ         

15 березня 2007 р.                                                                                  

№ 3/398 

Вищий господарський 

суд України у складі колегії суддів:

Кочерової Н.О., - головуючого,

Рибака В.В., Черкащенка М.М.,

розглянувши матеріали касаційної

скарги

СПД ОСОБА_1

на постанову

Київського апеляційного

господарського суду від 07.11.2006 року

у справі господарського суду

м. Києва 

за позовом

СПД ОСОБА_1

до

СПД ОСОБА_2

про

зобов'язання звільнити займане

нежитлове приміщення,

В засіданні

взяли участь представники:

- позивача:

ОСОБА_3, ОСОБА_4,

- відповідача:

не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2006 року СПД ОСОБА_1

звернувся до господарського суду з позовом до СПД ОСОБА_2 про зобов'язання

звільнити займане нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та

підписати акт приймання-передачі нежитлового приміщення.

Рішенням господарського суду м.

Києва від 18.08.2006 року позов задоволено. Зобов'язано СПД ОСОБА_2 звільнити

нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, передавши дане

приміщення СПД ОСОБА_1 за акт приймання-передачі.

Постановою Київського апеляційного

господарського суду від 07.11.2006 року рішення місцевого господарського суду

від 18.08.2006 року скасовано. Прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою

постановою СПД ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просить постанову

Київського апеляційного господарського суду від 07.11.2006 року скасувати,

рішення господарського суду м. Києва від 18.08.2006 року з даної справи

залишити без змін.

Доповідач: Черкащенко М.М.

В обґрунтування своїх вимог

скаржник посилаються на те, що судом неправильно застосовані норми

матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконної

постанови.

Судова колегія, розглянувши наявні

матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку

обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування

норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає

частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до роз'яснень Пленуму

Верховного Суду України, викладених у пункті 1 постанови від 29.12.76 №11 “Про

судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги

процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у

відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до

даних правовідносин, а за їх відсутності -на підставі закону, що регулює

подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства

України.

Судові рішення цим вимогам не

відповідають.

Як вбачається з матеріалів справи

та встановлено судами попередніх інстанцій, 07.09.2005 року між СПД ОСОБА_1

(орендодавець) та СПД ОСОБА_2 (орендар) було укладено договір оренди НОМЕР_1

нежитлового приміщення, відповідно до якого орендодавець передав орендарю в

тимчасове платне користування нежиле приміщення площею 237,90 кв.м., що

знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Зазначене приміщення було передане

по акту приймання-передачі 18.03.2006 року.

Відповідно до п.4.1 договору, строк

договору оренди становить 11 місяців з дати підписання акту приймання-передачі.

Згідно п. 10.1.3 договору, договір

оренди може бути розірваний в односторонньому порядку за ініціативою

орендодавця з попереднім повідомленням орендаря за два місяця до дати

розірвання договору. 

Судами попередніх інстанцій

встановлено, що 29.03.2006 року повноваженим представником позивача ОСОБА_5

було направлено відповідачу телеграму, в якій повідомлялось про розірвання з

01.06.2006 року договору оренди НОМЕР_1.

Відповідно до п. 1-1 ст. 80

Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє

провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Судова колегія зазначає, що суд

апеляційної інстанції під час розгляду справи не надав належну юридичну оцінку

та не розглянув подане позивачем до суду 10.10.2006 року клопотання про

припинення провадження у справі, оскільки, відповідач в добровільному порядку

повернув орендоване за договором приміщення позивачу про що було складено Акт

приймання передачі від 27.09.2006 року. Відповідно суд порушив норми

процесуального права.

Згідно ст. 11110 ГПК

України, порушення або неправильне застосування норм матеріального та

процесуального права є підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи

апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського

суду.

Враховуючи вищевикладене, постанова

Київського апеляційного господарського суду від 07.11.2006 року підлягає

скасуванню з підстав порушення норм процесуального права.    

Водночас, судова колегія приходить

до висновку про скасування і рішення місцевого господарського суду з наступних

підстав.

Згідно ст. 782 ЦК України, наймодавець

має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо

наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Статтею 783 ЦК України передбачені

підстави при настанні яких наймодавець має право вимагати розірвання договору

найму.

Задовольняючи позов та зобов'язуючи

СПД ОСОБА_2 звільнити нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

та передати дане приміщення СПД ОСОБА_1 по акту приймання-передачі, місцевий

господарський суд не врахував вимог ст. 291 Господарського кодексу України,

відповідно до якої, одностороння відмова від договору оренди не допускається.

Договір може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін

договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених ЦК

України для розірвання договору найму, в порядку встановленому ст. 188 ГК

України.

Таким чином, стаття 291 ГК України,

як спеціальна норма, безпосередньо пов'язує право орендодавця розірвати в

односторонньому порядку договір оренди лише з підстав, передбачених ст.ст. 782,

783 ЦК України.

За таких обставин, судова колегія

вважає, що суд першої інстанції порушив вимоги ст.43 ГПК України і постановив

незаконне судове рішення.

Згідно до частини 2 статті 1117

Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права

встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у

рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання

про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими,

збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Правова оцінка обставин та

достовірності доказів по справі є виключна прерогатива першої та апеляційної

інстанції.

За таких обставин, постановлені

судові рішення підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд.

При новому розгляді суду необхідно

врахувати вищевикладене, витребувати докази у відповідності з вимогами ст.36

ГПК України, повно, всебічно та об'єктивно дослідити всі обставини справи,

перевірити доводи позивача та відповідача, дати їм належну юридичну оцінку,

прийняти законне та обґрунтоване рішення.

На підставі вищевикладеного та

керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 -11112

Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

          Касаційну

скаргу задовольнити частково.

          Постанову Київського апеляційного

господарського суду від 07.11.2006 року та рішення господарського суду м. Києва

від 07.11.2006 року у справі  № 3/398

скасувати.

          Справу направити на новий розгляд до

господарського суду м. Києва.

Головуючий, суддя                                                                   Н.

Кочерова

Судді                                                                                    

В. Рибак

                                                                                                        М.

Черкащенко