Рішення

від 15.12.2010 по справі 47/176-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

47/176-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" грудня 2010 р.                                                            Справа № 47/176-10

вх. № 5218/5-47

Суддя господарського суду Светлічний Ю.В. 

при секретарі судового засідання Ліпчанська В.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з"явився;

 відповідача - Халабурдіна С.В. довіреність б/н від 26.11.10 р.;

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тридента Агро", м. Київ  

до  Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Золочівське" м. Золочів    

про стягнення 60210,70 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тридента Агро" (позивач) звернулося з позовом щодо стягнення з відповідача - Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю  "Золочівське" курсової різниці згідно договору №16/01/-Х-8 купівлі продажу на умовах відстрочення платежу від 16.01.2008 р. у розмірі 32 620,97 грн., пені у розмірі 15 239,83 грн., 3% річних у розмірі 2 043,44 грн. та індексу інфляції у розмірі 10 306,46 грн. Крім того, позивач просить покласти на відповідача судові витрати, у вигляді адвокатських послуг у розмірі 4000,00 грн., сплаченого держмита у розмірі 1150,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10 червня 2010 року порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 23 червня 2010 р. о 12:15.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 23 червня 2010 року розгляд справи було відкладено до 04 серпня 2010 року.

Представником відповідача у судовому засіданні 04 серпня 2010 року заявлено клопотання про зупинення провадження у справі, яке він обгрунтовував тим, що справа 47/176-10 не може бути розглянута до вирішення справи №66/273-10, яка розглядається господарським судом Харківської області.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 04 серпня 2010 року задоволено клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі. Провадження у справі 47/176-10 зупинено до вирішення справи №66/273-10.  Зобов"язано сторони в триденний строк повідомити господарський суд Харківської області про винесене  рішення  у зазначеній справі.

08 грудня 2010 року до господарського суду Харківської області звернувся позивач із клопотанням про поновлення провадження у справі №47/176-10 (вх.№27207) в якому він повідомляє, що відповідно до постанови Харківського апеляційного господарського суду від 22 листопада 2010 року рішення господарського суду у справі №66/273-10 скасовано та прийнято нове, яким у позові відмовлено. За таких обставин позивач просив поновити провадження у справі.

Ухвалою господарського суду від 10 грудня 2010 року  поновлено провадження у справі, розгляд справи призначено на "15" грудня 2010 р. о  11:45 год.

Представник позивача у призначене судове засідання 15 грудня 2010 року не з"явився, свого повноважного представника не направив, про причини нез"явлення у судове засідання суд не повідомив.

Присутній представник відповідача проти позову заперечував з підстав викладених ним у відзиві на позов (вх.№27777), який долучено судом до матеріалів справи.

Враховуючи те, що норми ст.38 ГПК України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а також вважає за можливе розгляд справи за позовною заявою позивача за наявними у справі матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника відповідача господарським судом встановлено наступне.

16 січня 2008 року між позивачем та відповідачем укладено договір № 16/01-Х-8, відповідно до умов якого Сторони домовились про купівлю-продаж засобів захисту рослин.

Позовні вимоги в частині стягнення курсової різниці обгрунтовані тим, що у примітці до додатку до договору вказано, що в тому випадку, якщо курс долара США на день оплати вище, ніж курс долара США на день підписання договору сторони використовують для визначення ціни курс долара США, встановлений НБУ на день оплати.

Оскільки, на думку Позивача, повне фактичне виконання рішення господарського суду відбулося 25 грудня 2009 року, то при виконанні рішення суду необхідно було керуватися приміткою до додатку до договору купівлі-продажу.

Оскільки Відповідачем сплачено суму без врахування цього, то з Відповідача підлягає стягненню курсова різниця.

Суд, вважає позовні вимоги у цій частині не обгрунтованими та документально не підтвердженимим з огляду на наступне.

Рішенням господарського суду Харківської області від 23 березня 2009 року у справі № 21/357-08 позовні вимоги ТОВ "Тридента Агро" про стягнення зі СТОВ "Золочівське" заборгованості за договором № 16/01-Х-8 задоволені. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Золочівське" на користь Товариства  з обмеженою відповідальністю "Тридента Агро" - 78 416, 40грн. основного боргу,  пені в сумі  3 609,20грн.,  3% річних в сумі  450,10грн., інфляційних в сумі  2 529,31грн.,  15% штрафу  в сумі  11 762,46грн.,  витрат  на оплату послуг адвоката в сумі 5000,0грн., витрати  на  державне мито в сумі  967,67грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 118грн. Відстрочити   виконання  рішення до  01. 09.2009р.

Згідно ч.2 ст.  35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Так, рішенням господарського суду Харківської області від 20 лютого 2009 року встановлено, що Позивач поставив Відповідачу товар за вказаним договором на суму 156 832,81 грн., Відповідач провів часткову оплату у розмірі 78 416,40 грн.

Також зазначеним рішенням встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем складає 78 416,40 грн.

Отже, розмір заборгованості станом на 23 березня 2009 року (день ухвалення рішення встановлений рішенням господарського суду, яке не оскаржувалося та набрало законної сили та мало своє вираження в національній валюті України - гривні, а саме - 78 416,40 грн.

З огляду на положення ч. 2 ст. 35 ГПК України факт існування заборгованості за договором № 16/01-Х-8 у розмірі саме 78 416 гривень 40 копійок не може бути поставлений під сумнів.

На виконання рішення господарського суду від 23 березня 2009 року було відкрито виконавче провадження, в процесі якого Відповідач сплатив на користь Позивача грошові кошти у розмірі 102 853,14 грн.

Останній платіж на суму 80 853,14 грн. було зроблено 25 грудня 2009 року, тобто відповідач виконав зобов"язання з оплати товару в процесі виконавчого провадження, відкритого в процесі виконання рішення господарського суду від 23.03.2009 р.

Відповідно до ч.2 ст. 533 Цивільного кодексу України  якщо   у  зобов'язанні  визначено  грошовий  еквівалент  в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений  договором  або  законом  чи іншим нормативно-правовим актом.

У випадку розгляду судом спору про стягнення грошових кошт/в датою платежу у розумінні ч. 2 ст. 533 ЦК України є дата прийняття судового рішення. Саме такої правової позиції дотримується Вищий господарський суд України, про що свідчить, зокрема, постанова від 14.01.2010 у справі N 11/70-09.

Так, Вищий господарський суд України у вказаній постанові зазначив: "Дійсно, відповідно до ч. 2 ст. 533 ЦК України, згідно з якою, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Датою платежу вважається дата прийняття судового рішення."

Рішенням господарського суду від 23 березня 2009 року встановлено, що розмір заборгованості Позивача складає саме 78 416 гривень 40 копійок.

Так, рішення господарського суду Харківської області не містить жодних застережень або вказівок стосовно того, що розмір оплати за товар необхідно визначати враховуючи зміну курсу долара США до гривні.

Отже, правові підстави для визначення курсової різниці, виходячи із дня останнього платежу на виконання судового рішення відсутні.

Також відповідно до ч. 2 -4 статті 13 Закону України № 2453 –VI ”Про судоустрій та статус суддів” Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.

Судові рішення інших держав є обов'язковими до виконання на території України за умов, визначених законом, відповідно до міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.

З преамбули Закону України "Про виконавче провадження" вбачається, що умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Ч. 1 ст. 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Враховуючи вищенаведене у суду відсутні правові підстави для стягнення з Відповідача курсової різниці та задоволення позову у цій частині.

В обгрунтування вимоги про стягнення курсової різниці у позовній заяві міститься посилання на примітку у додатку до договору № 16/01-Х-8.

Так, у примітці додатку до договору зазначено, що "в тому випадку, якщо курс долара США на день оплати вище, ніж курс США на день підписання договору сторони, для визначення суми, які підлягає оплаті, використовують наступну формулу: 8 = (А1/А2) * В."

Відповідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Зі змісту наведених норм чинного законодавства України вбачається, що зобов'язання має  бути встановлено конкретно та зрозуміло.

Однак, з примітки додатку до договору незрозуміло, по-перше, що означає "якщо курс долара США на день оплати вище, ніж курс США". Тобто, чи мається на увазі суверенний рейтинг країни або щось інше.

По-друге, формула розрахунку суми, яка підлягає оплаті містить позначку "*", яка ні дозволяє визначити, що вона означає.

Ч. З ст. 213 Цивільного кодексу України при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфер відносин значення термінів.

Загальноприйняте позначення * (зірка) в тексті документу означає примітка, виноска (на російській "сноска"), та не означає щось  інше.

У відповідності до вказаної вище частини ст. 213 Цивільного кодексу України якщо буквальне значення слів понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з"ясувати зміст окремих частин правочину, іхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім змістом, намірами сторін.

Таким чином, примітка, а також формула, що міститься у додатку до договору не дозволяють з'ясувати зміст договору у частині здійснення розрахунків.

Більше того, зі змісту договору вбачається, що ним не передбачено можливості коригування ціни договору, у зв'язку зі зміною офіційного курсу долара США до гривні. У пункті 5.1. договору визначено, що Відповідач здійснює оплату партії товару за ціною, вказаною в додатках, та/або видаткових накладних, що є невід'ємною частиною цього договору.

У додатку до договору та видаткових накладних вказано суму у гривнях, яка й була стягнута з Відповідачем та в повному обсязі ним сплачена.

За таких обставин,  договором не встановлено обов'язку Відповідача сплатити на користь Позивача курсову різницю.

Стосовно стягнення пені у розмірі 15 239,83 грн., суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з позовної заяви та доданого до неї розрахунку сума пені розрахована за період з 11 грудня 2008 року по 24 грудня 2009 року. Проте,  розрахунком пені за такий строк не відповідає нормам чинного законодавства, виходячи з наступного.

Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які   боржник   повинен  передати  кредиторові  у  разі  порушення боржником зобов'язання. Пенею  є неустойка,  що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно  виконаного  грошового  зобов'язання  за  кожен   день прострочення виконання.

Ч. 1 ст. 121 ГПК України визначено, що при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

У відповідності до ч. З вказаної статті про відстрочку або розстрочку виконання рішення, ухвали, постанови, зміну способу та порядку їх виконання виноситься ухвала, яка може бути оскаржена у встановленому порядку.

Рішенням господарського суду Харківської області від 23 березня 2009 року у справі № 21/357-08 виконання рішення господарського суду Харківської області про стягнення з Відповідача на користь Позивача, тому числі основного боргу, в сумі 78 416,40 грн. відстрочено до 01 вересня 2009 року.

Відповідно до ст. 115 Господарського процесуального кодексу України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України  “Про виконавче провадження”. Ця норма є відтворенням норми ст.124 Конституції України, згідно з якою судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Таким чином, ухвала про відстрочення виконання рішення суду також є обов'язковою для виконання та означає те, що Відповідач не сплачував Позивачеві основну заборгованість у розмірі 78 416,40 грн. на законних підставах.

З огляду на викладене, нарахування пені за час з 23 березня 2009 року по 01 вересня 2009 року є безпідставним.

Так, розмір пені за період з 11.12.2008 по 23.03.2009 складає 5301,39 грн., з 02.09.2009 по 10.09.2009 складає 396,38 грн., за інші проміжки часу розрахунок Відповідача відповідає розрахунку Позивача.

Отже, належним чином обрахований розмір пені складає 9 607,78 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частина 3 ст. 551 ЦК України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Стаття 83 ГПК України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Враховуючи вищевикладене, суд зменьшує розмір пені до 1000,00 грн.

Так. як вже зазначено вище, на підставі рішення господарського суду від 23 березня 2009          року з Відповідача стягнуто, крім основного боргу, 2 529,31 грн. втрат від інфляції, 450.10 грн. 3% річних, 3 609,20 грн. пені, 11 762,46 грн. штрафу, 4 000,00 грн. витрат на послуги адвоката.

Тобто, при розмірі основної заборгованості 78 416,40 грн., Відповідач додатково вже сплатив на користь Позивача 23 351,07 грн.

У матеріалах справи взагалі відсутні докази завдання Позивачеві збитків, а тим більше на суму, яка є співмірною з розміром штрафних санкцій, компенсації втрат від інфляції, 3% річних.

Також судом встановлено, що Відповідач є виробником сільськогосподарської продукції, який має сезонний характер роботи, та відповідно, надходжень від неї. Крім того, стан сільського господарства в державі дозволяє стверджувати про те, що Відповідач має скрутне фінансове становище, яке також значно погіршилося внаслідок кризових явищ в економіці з жовтня 2008 року, недоступності кредитування, відсутності державної підтримки тощо.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Стосовно стягнення 3% річних та втрат від інфляції суд зазначає наступне.

Як вбачається з позовної заяви сума 3% річних та втрат від інфляції розрахована за період з 11 грудня 2008 року по 24.12.2009. Наданий розрахунок інфляційних втрат не відповідає вимогам чинного законодавства, правильність проведеного розрахунку не заперечується відповідачем.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме в частині стягнення пені  в розмірі 1000,00 грн. та інфляційних втрат у сумі  9 958,88 грн. та  3% річних складає 1 292,83 грн.

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення курсової різниці у розмірі 32 620,97 грн., пені у розмірі 14 239,83 грн., втрат від інфляції у розмірі 347,58 грн., 3% річних у розмірі 750,61 грн. слід відмовити.

Окрім того позивачем заявлена  вимога про стягнення з відповідача  витрат на послуги адвоката у розмірі 4000,00 грн.

Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, котра є адвокатом, наводиться в статті 2 Закону України "Про адвокатуру", котра зазначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Адвокатські об'єднання діють на засадах добровільності, самоврядування, колегіальності та гласності. Реєстрація адвокатських об'єднань провадиться у Міністерстві юстиції України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Адвокатські об'єднання письмово повідомляють місцеві органи влади про свою реєстрацію, а адвокати - про одержання свідоцтва на право займатися адвокатською діяльністю.

Таким чином, стаття 44 Господарського процесуального кодексу України передбачає відшкодування сум в якості судових витрат, які були сплачені стороною за отримання послуг, лише адвокатам, а не будь-яким представникам та тим більше господарським товариствам.

Згідно зі ст. 12 Закону України "Про адвокатуру", оплата праці адвоката здійснюється згідно угоди між громадянином чи юридичною особою та адвокатським об'єднанням або адвокатом.

Позивач, в обгрунтування необхідності стягнення витрат у розмірі 4 000,00 грн.. посилається на те, що ним сплачено на користь ТОВ "Незалежна юридична компанія" 4 000,00 грн. за підготовку позовної заяви у цій справі.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, та про це вказується Позивачем у позовній заяві, отримувачем грошових коштів є господарське товариство - ТОВ "Незалежна юридична компанія".

Відповідно до ч. 1 ст. 50 Закону України "Про господарські товариства" товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний (складений) капітал, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами.

Зі змісту ст. 1 Закону України "Про господарські товариства" вбачається, що шляхом об'єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку.

Чинний ГПК України не передбачає можливості стягнення витрат за надання правової допомоги, сплаченої на користь товариства з обмеженою відповідальністю, навіть якщо одними з видів діяльності якого є діяльність у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, адвокатська діяльність, консультування з питань комерційної діяльності та управління, надання інших комерційних послуг.

Перебування в складі працівників господарського товариства особи, яка має свідоцтво про надання правової допомоги, не є законною підставою для обходу вимог ст. 44 ГПК України та покладення на Відповідача витрат, що здійснені Позивачем на користь ТОВ "Незалежна юридична компанія".

Отже, заявлена позивачем до стягнення грошова сума у розмірі 4 000 грн. 00 коп., витрачена ним у зв'язку з отриманням юридичних послуг від ТОВ "Незалежна юридична компанія" не є витратами на послуги адвоката, а тому не підлягає стягненню.

Враховуючи викладене, суд у задоволенні позовних вимог про стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 4 000,00 грн. вважає за необхідне відмовити.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, що становить 122,51 грн. та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 48,02 гривень слід покласти на відповідача з вини якого спір доведено до суду пропорційно задоволеним позовним вимогам.

 Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 509, 526,  Цивільного кодексу України, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ЗОЛОЧІВСЬКЕ" (62203, Харківська область, Золочівський район, смт. Золочів, вул. Разіна, 40, п/р 260082655 в ХОД "Райффайзен Банк Аваль", м. Харків, МФО 350589, код ЄДРПОУ 30412824) на користь  Товариства з обмеженою відповідальністю "Тридента Агро" (03038, м. Київ, Голосіївський  р-н. вул. Ямська, буд.28 -А, код 25591321, р/р 26001007100067 ВАТ "ПІРЕУС БАНК МКБ" у м. Києві, МФО 300658) пеню у розмірі 1000,00 грн., 3% річних  у розмірі 1 292,39 грн.,  інфляційні у розмірі 9 958,88 грн., державне мито у розмірі 122,51 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у розмірі 48,02 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В задоволенні позовних вимог в частині стягнення курсової різниці у розмірі 32 620,97 грн., пені у розмірі 14 239,83 грн., втрат від інфляції у розмірі 347,58 грн., 3% річних у розмірі 750,61 грн. та витрат на правову допомогу у розмірі 4 000,00 грн. - відмовити.

Суддя                                                                                 Светлічний Ю.В.

Справа №47/176-10

                              Повне рішення складене 20 грудня 2010 року.