Рішення від 29.09.2025 по справі 826/11458/18

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2025 року Справа № 826/11458/18

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Войтович І. І., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Дочірнього підприємства "Пегас-Пріор" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

Дочірнє підприємство «Пегас-Пріор» оскаржує до суду податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 4 травня 2018 року №00004961402.

Позиції сторін

В обґрунтування позову підприємство вказує, що спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним, оскільки прийняте без дослідження відомостей, що містяться у документах бухгалтерського та податкового обліку позивача.

Крім того, позивач зазначає, що під час повторної перевірки позивачем надано контролюючому органу усі необхідні первинні документи на підтвердження реальності операцій з контрагентами, вироків щодо яких у кримінальних справах не існувало на момент здійснення цих операцій.

Також, позивач зазначає, що безоплатно отримані послуги, які споживаються у момент надання не підлягають включенню до доходів підприємства згідно з чинними стандартами бухгалтерського обліку.

Крім того, на думку позивача, відповідачем допущено грубі процедурні порушення під час перевірки, які впливають на об`єктивність, обґрунтованість та правомірність податкового повідомлення-рішення, оскільки контролюючим органом перевірку проведено вибірково, без аналізу господарських операцій щодо яких позивачем сплачено донараховані податкові зобов`язання та штрафи; позивача не повідомлено вчасно про розгляд заперечень на акт перевірки; неправомірно розцінено неможливість надання документів позивачем на запит відповідача як відмову, оскільки ці документи вилучено самим ГУ ДФС у м. Києві раніше та не повернуто позивачу; повторну перевірку, на підставі якої складено акт та винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, проведено посадовими особами, щодо яких розпочато службові розслідування.

На думку позивача, всі інші висновки та доводи відповідача будуються виключно на суб`єктивних припущеннях посадових осіб контролюючого органу, що призвели до прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, у зв`язку з чим просить суд задовольнити позовні вимоги шляхом визнання протиправним та скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

Відповідач проти позову заперечує з тих підстав, що спірне податкове повідомлення-рішення є обґрунтованим, оскільки ТОВ «Амрон Плюс», ТОВ «Кромпа-Трейд», ТОВ «Брайд» в якості контрагентів позивача є фіктивними, оскільки щодо керівників вказаних товариств винесено вироки у кримінальних справах, що на думку відповідача, є підставою вважати нереальними господарські операції між позивачем та цими товариствами.

Відповідач стверджує, що контрагенти позивача були зареєстровані на підставних осіб, які не мали відношення до діяльності підприємства та не здійснювали фактичної господарської діяльності, а тому спірне податкове повідомлення-рішення є законним, а позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Процесуальні дії у справі

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 травня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2019 року, позов Дочірнього підприємства "Пегас-Пріор" задоволено.

Постановою Верховного Суду від 28 вересня 2020 року касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві задоволено частково та скасовано рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 травня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2019 року, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 серпня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 2 лютого 2022 року, відмовлено в задоволенні адміністративного позову.

Постановою Верховного Суду від 14 вересня 2022 року касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Пегас-Пріор" задоволено та рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 серпня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 2 лютого 2022 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

11.10.2023 вказані матеріали адміністративного позову отримані Київським окружним адміністративним судом та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 11.10.2023 справа розподілена судді Войтович І.І.

23.10.2023, ухвалою суду прийнято справу до провадження, справа визначена до розгляду одноособово суддею Войтович І.І. за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовку справи до судового розгляду; призначено підготовче засідання на 29 листопада 2023 року о 10:00 год.

27.11.2023 судом отримано клопотання від представника позивача про витребування додаткових доказів.

29.11.2023 до суду надійшли пояснення від відповідача.

29.11.2023 в підготовче судове засідання прибули представник позивача Бойко Г.О. Представник відповідача до суду не прибув, у зв`язку з чим та враховуючи позицію учасника процесу, судом на місці оголошено відкласти розгляд справи на іншу дату та час.

Наступне підготовче судове засідання призначено на 22.01.2024 об 11:30 год., про що сторони по справі повідомлені належним чином.

22.01.2024 судом отримано відповідь на відзив від позивача.

В ході проведення підготовчого розгляду справи, ухвалою суду від 22.01.2024 задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів та витребувано від Шевченківської окружної прокуратури міста Києва (04053, місто Київ, вулиця Січових Стрільців 89) документи та матеріали, що були вилучені у Дочірнього підприємства «Пегас-Пріор» (код ЄДРПОУ 24575567) на підставі листа-запита Головного управління ДФС у місті Києві за № 7290/10/26-59-23-02 від 20.03.2018 року в межах кримінального провадження № 32017100100000080, зокрема:

- Договір №020215-У від 02.02.2015 р. (7 аркушів);

- Договір № КП-07/15-1 від 06.07.2015 р. (5 аркушів);

- Договір 10/03 від 02.03.2015 р. (5 аркушів);

- Договір 311/15 від 05.03.2015 року (5 аркушів);

- Договір № АП-03/15 від 09.03.2015 р. (5 аркушів);

- Акт наданих послуг №03/15 від 03.07.2015 (1 аркуш);

- Акт наданих послуг №03/15 від 06.04.2015 (1 аркуш);

- Акт наданих послуг №07/15-1 (1 аркуш);

- Акт наданих послуг №03/15 від 30.04.2015 р. (1 аркуш);

- Акт наданих послуг №111/15 від 31.05.2015 (5 аркушів);

- Акт наданих послуг 03/15 від 29.05.2015 (1 аркуш);

- Звіт дослідження ринків нерухомості, визначення об`єктів досліджень, таблиці, графіки, висновки (52 аркуші);

- Таблиця збору первинних даних (24 аркуші);

- Загальний звіт інформаційних даних (56 аркушів);

- Діагностика бізнес процесів, звіт та графіки (46 аркушів);

- Рекомендації щодо керування бізнес-процесами (62 аркуші);

- Рекомендації щодо підтримки досягнутих результатів у сфері послуг оренди нерухомого майна (74 аркуші).

Розгляд справи відкладено на 26.02.2024 о 13:15 год., про що сторони повідомлені належним чином.

26.02.2024 судове засідання знято з розгляду у зв`язку з оголошеною в м. Києві повітряною тривогою.

Наступне судове засідання призначено на 01.04.2024 о 13:15 год., про що сторони повідомлені належним чином.

В підготовче судове засідання, призначене на 01.04.2024 з`явились представник позивача Бідний Є.М., представник відповідача Разманова Ю.В.

В ході проведення підготовчих дій судом зазначено, що станом на 01.04.2024 вимоги ухвали від 22.01.2024 Шевченківською окружною прокуратурою міста Києва не виконано, доказів виконання матеріали справи не містять, причини невиконання вимог ухвали суду не відомо.

У зв`язку з невиконанням вимог ухвали суду, суд порадившись на місці ухвалив оголосити перерву, та повторно витребувати документи від Шевченківської окружної прокуратури міста Києва.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.04.2024 судом повторно витребувано документи від Шевченківської окружної прокуратури міста Києва, підготовче судове засідання відкладено на 14.05.2024 о 10:30 год., про що сторони повідомлені належним чином.

24.04.2024 від Шевченківської окружної прокуратури міста Києва надійшов лист з інформацією про надіслання витребуваних судом документів поштовим відправленням 15.02.2024.

Станом на 30.10.2024 доказів надіслання належним чином суду витребуваних матеріалів ухвалами від 22.01.2024, 01.04.2024 не надано, витребувані матеріали судом не отримані.

У судовому засіданні призначеному на 14.05.2024 судом оголошено перерву для надання можливості представнику позивача ознайомитись з матеріалами справи.

Наступне судове засідання призначено на 17.06.2024 о 09:30 год., про що сторони повідомлені належним чином.

17.06.2024 представник позивача подав до суду додаткові пояснення по справі.

У підготовчому судовому засіданні 17.06.2024 судом оголошено перерву з метою надання представнику позивача часу отримати відповідь на адвокатський запит.

Наступне судове засідання призначено на 23.07.2024 о 10:30 год., про що сторони повідомлені належним чином.

23.07.2024 до суду прибули представники сторін, представник позивача подав до суду клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи.

Водночас, у вказаному засіданні судом оголошено перерву у зв`язку з неотриманням матеріалів, які суд витребовував від Шевченківської окружної прокуратури міста Києва.

Наступне судове засідання призначено на 21.08.2024 о 10:00 год., про що сторони повідомлені належним чином.

21.08.2024 судове засідання знято з розгляду у зв`язку з перебуванням судді Войтович І.І у відпустці.

Наступне судове засідання призначено на 30.10.2024 о 13:15 год., про що сторони повідомлені належним чином.

30.10.2024 у підготовче судове засідання прибули представники сторін по справі, подали клопотання з проханням закрити підготовче засідання в порядку письмового провадження та призначити справу до судового розгляду, з урахуванням чого судом постановлено ухвалу про закриття провадження та призначення судового засідання для розгляду справи по суті на 27 листопада 2024 року о 10:30 год.

Судове засідання призначене на 27.11.2024 року о 10:30 год. знято з розгляду у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю судді Войтовича І.І.

Наступне судове засідання призначено на 14.01.2025 о 10:30 год., про що сторони повідомлені належним чином.

14.01.2025 в судове засідання прибули представник позивача Бідний Є.М., представник відповідача Гайдай В.М.

Представник позивача Бідний Є.М. підтримав позовні вимоги та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача Гайдай В.М. проти позову заперечував, просив відмовити в задоволенні заявлених позивачем вимог.

Суд, встановивши правові позиції сторін по справі та їх обґрунтування, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши письмові докази, які були надані до матеріалів справи, за відсутності заперечень сторін, суд ухвалив на місці завершити розгляд справи у порядку письмового провадження.

Встановлені обставини судом

ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ДП «Пегас-Пріор» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток за період з 01.01.2015 по 30.09.2016, за результатами якої складено акт від 06.04.2018 №209/26-15-14-02-14/2457567.

Наказом Державної фіскальної служби України від 03.03.2018 року №118 з метою виконання вимог підпункту 78.1.12 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, у зв`язку із проведенням службового розслідування стосовно посадових осіб ГУ ДФС у м. Києві, які проводили перевірку відповідно до наказу ГУ ДФС у м. Києві від 31.01.2018 року №1598 «Про проведення службового розслідування» призначено провести документальну позапланову перевірку ДП «Пегас-Пріор» (код ЄДРПОУ 34575567) з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток за період з 01.01.2015 року по 30.09.2016 року, терміном 10 робочих днів з 19.03.2018 року.

Посадовими особами ГУ ДФС у м. Києві складено акт від 29.03.2018 року №444/26-15-14-02-01 про ненадання документів в ході перевірки посадовими особами ДП «Пегас-Пріор», або його законними представниками.

За результатами документальної позапланової виїзної перевірки ДП «Пегас-Пріор» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток за період з 01.01.2015 року по 30.09.2016 року складено акт від 06.04.2018 року №209/26-15-14-02-14/2457567, відповідно до висновків якого перевіркою встановлено порушення позивачем пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пунктів 5, 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Доходи», пунктів 6,7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», що призвело до заниження позивачем належної до сплати суму податку на прибуток на 1 528 920 грн., у тому числі за 9 місяців 2016 року в сумі 1 528 920 грн.

Відповідно до даних ЄДР основним видом діяльності позивача є (68.20) «Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна».

Позивачем оформлено взаємовідносини (щодо оформлення надання послуг) з ТОВ «Амрон Плюс», ТОВ «Кромпа-Трейд», ТОВ «Брайд» з маркетингового аналізу ситуації на ринку нерухомості в Україні в цілому і в Києві зокрема.

Як вбачається з акту перевірки, ДП «Пегас-Пріор» підписано наступні договори:

- із ТОВ «Амрон Плюс» (директор ОСОБА_3) від 09.03.2015 №АП-03/15 про надання консультаційних послуг (консультації, рекомендації та поради замовнику щодо ефективних методів організації та здійснення господарської діяльності, методів пошуку нових клієнтів, способів організації заходів для успішного ведення бізнесу та інші подібні заходи). Вартість послуг 2 894 000,00 грн. без ПДВ. Оформлено акт від 29.05.2015 з вищезгаданою не деталізованою номенклатурою поставки. У перевіряємому періоді кошти перераховані на рахунок виконавця;

- із ТОВ «Кромпа-Трейд» (директор ОСОБА_2) від 05.03.2015 №311/15 про надання консультаційних послуг (консультації з питань комерційної діяльності Замовника, сучасних, ефективних методів управління бізнесом (менеджменту), у тому числі рекомендації з планування, організації та забезпечення ефективності роботи підприємства, втілення систем контролю та оцінки якості, рекомендації та поради щодо форм і методів маркетингу, маркетингових стратегій, використання маркетингових баз і тому подібні послуги). Вартість послуг 2 900 000 грн. без ПДВ. Оформлено акт від 31.05.2015 з номенклатурою поставки: консультації з питань комерційної діяльності замовника, сучасних та ефективних методів управління бізнесом, ефективність планування, які є необхідними для господарської діяльності. У перевіряємий період кошти перераховані виконавцю;

- із ТОВ «Брайд» (директор ОСОБА_1) від 02.03.2015 №10/03 про надання послуг з менеджменту та маркетингу (консультації, рекомендації та поради замовнику щодо ефективних методів менеджменту та маркетингу, сучасних систем менеджменту, використання маркетингових баз даних, сучасний менеджмент, навички та техніка продажу і просування орендних послуг на ринку нерухомості і тому подібні послуг). Вартість послуг 2 700 000 грн. без ПДВ. Акт підписано 30.04.2015 з номенклатурою поставки - як зазначено вище.

Також, в акті перевірки зафіксована наступна інформація, отримана в ході перевірки:

- по ТОВ «Брайд»: товариство перебуває в процедурі припинення, свідоцтво платника податку на додану вартість анульовано 26.05.2016, фінансові звіти за період 2015, 2016 роки не подавались, остання звітна декларація з податку на додану вартість за квітень 2015 року. Відповідно до даних Єдиного державного реєстру судових рішень: Кіровським районним судом міста Дніпропетровська від 21.02.2017 по справі №203/380/17 (1-кп/0203/178/2017) відповідно до кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №32016100110000200, винесено вирок щодо директора та засновника фіктивного підприємства ТОВ «Брайд» ОСОБА_1 , якого визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 28, частини першої статті 205 (Фіктивне підприємництво) Кримінального кодексу України;

- по ТОВ «Кромпа-Трейд»: товариство не є платником податку на додану вартість, не звітує з моменту реєстрації. Відповідно до даних Єдиного державного реєстру судових рішень: Кіровським районним судом міста Дніпропетровська від 21.09.2017 по справі №200/17927/15-к (№1-кс/0203/447/2015), відповідно до кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №32015100110000234, винесено вирок щодо директора та засновника фіктивного підприємства ТОВ «Кромпа-Трейд» ОСОБА_2 , якого визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 28, частини першої статті 205 (Фіктивне підприємництво) Кримінального кодексу України;

- по ТОВ «Амрон Плюс»: товариство не є платником податку на додану вартість, не звітує з моменту реєстрації. Відповідно до даних Єдиного державного реєстру судових рішень: в ухвалі Ленінського районного суду міста Харкова від 19.09.2016 по справі №1-кс/642/1399/16 (№1-кс/642/1399/16), за матеріалами у кримінальному провадженні , внесеному в ЄРДР за №320161001100000162, зазначено: «… без наміру здійснювати підприємницьку діяльність, з метою прикриття незаконної діяльності створили та зареєстрували в органах державної реєстрації суб`єктами підприємницької діяльності (юридична особа), а саме: ТОВ «Амрон Плюс», ТОВ «Кромпа-Трейд», ТОВ «Брайд» та інші».

На підставі акту від 06.04.2018 року №209/26-15-14-02-14/2457567 ГУ ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.05.2018 року №00004961402 за платежем «податок на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів» на загальну суму 1 911 150,00 грн. (за податковим зобов`язанням 1 528 920,00 грн; за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 382 230, 00 грн.).

Відповідно до рішення Державної фіскальної служби України від 04.07.2018 року №22392/6/99-99-11-02-25, податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 04.05.2018 року №00004961402 залишено без змін, а скаргу ДП «Пегас-Пріор» без задоволення.

Не погоджуючись з обґрунтованістю вищезазначених доводів контролюючого органу та, як наслідок, правомірністю спірного податкового повідомлення-рішення, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Застосовано судом норми права та висновки суду

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зокрема, в силу ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі; 5) обов`язковість судового рішення; 6) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 7) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; 8) розумність строків розгляду справи судом; 9) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 10) відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.

За ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 22 квітня 2021 року у справі № 826/15741/18, з метою безумовного дотримання конституційного принципу, визначеного у статті 129 Конституції України, в частині третій статті 2 та статті 9 КАС України закріплено, що до основних засад (принципів) адміністративного судочинства належить, зокрема, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі; суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Загалом принцип змагальності прийнято розглядати як основоположний компонент концепції "справедливого судового розгляду" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що також включає споріднені принципи рівності сторін у процесі та ефективної участі.

Принцип змагальності судового провадження охоплює собою право особи, крім можливості подавати власні докази, знати про існування всіх представлених доказів та пояснень іншими учасниками справи, оскільки вони можуть вплинути на рішення суду, мати можливість знайомитись з матеріалами справи та робити з них копії, а також володіти відповідними знаннями (залучати професійного представника) та змогу коментувати представлені докази та пояснення у належній формі та у встановлений час.

Таким чином, принцип змагальності спільно з принципом рівності є одним з основних елементів поняття "право на справедливий суд", що гарантоване Конвенцією.

Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (ч. 3 ст. 3 КАС України).

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вказана норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

«На підставі» означає, що суб`єкт владних повноважень повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

«У межах повноважень» означає, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення та вчиняти дії відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.

«У спосіб» означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Вирішуючи даний спір суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За змістом пункту 44.2 статті 44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які у розумінні абзацу одинадцятого статті 1 цього Закону є документами, які містять відомості про господарську операцію та відповідно до частини другої статті 9 цього ж Закону повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської діяльності і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідних товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу (стаття 135 ПК України).

Відповідно до пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Доходи» дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена. Критерії визнання доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).

Згідно з пунктом 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Доходи» Визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові доходи; інші доходи.

Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - загальний дохід (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт або послуг без вирахування наданих знижок, повернення раніше проданих товарів та непрямих податків і зборів (податку на додану вартість, акцизного збору тощо).

Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначається шляхом вирахування з доходу від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг наданих знижок, вартості повернутих раніше проданих товарів, доходів, що за договорами належать комітентам (принципалам тощо), та податків і зборів.

До складу інших операційних доходів включаються суми інших доходів від операційної діяльності підприємства, крім чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), зокрема: дохід від операційної оренди активів; дохід від операційних курсових різниць; відшкодування раніше списаних активів; дохід від роялті, відсотків, отриманих на залишки коштів на поточних рахунках в банках, дохід від реалізації оборотних активів (крім фінансових інвестицій), необоротних активів, утримуваних для продажу, та групи вибуття тощо.

До складу фінансових доходів включаються дивіденди, відсотки та інші доходи, отримані від фінансових інвестицій (крім доходів, які обліковуються за методом участі в капіталі).

До складу інших доходів, зокрема, включаються дохід від реалізації фінансових інвестицій; дохід від неопераційних курсових різниць та інші доходи, які виникають у процесі господарської діяльності, але не пов`язані з операційною діяльністю підприємства.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 7 липня 2022 року у справі №160/3364/19, в тому числі за результатами аналізу наведених норм сформувала ряд важливих правових висновків, зокрема, про таке.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Суд зауважує, що при вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

При цьому, у разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Дослідивши питання обґрунтованості висновків контролюючого органу, на підставі яких було прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.05.2018 року №00004961402 судом встановлено наступне.

Підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення є встановлені у акті перевірки висновки про те, що позивач безпідставно включив до складу витрат витрати за результатами придбання консультаційних та маркетингових послуг, оскільки такі послуги ТОВ «Амрон Плюс», ТОВ «Кромпа-Трейд», ТОВ «Брайд» фактично не надавались.

Між позивачем та ТОВ "Амрон Плюс", ТОВ "Кромпа-Трейд", ТОВ "Брайд" у березні 2015 року укладено договори про надання консультаційних послуг.

Як зазначено в акті перевірки, ДП «Пегас-Пріор» отримувалися безоплатні маркетингові послуги, а саме: стосовно придбання у Компанії «Пегасус Проперті Кооперейшн» в 2015 році частини будівлі, а саме: нежилих приміщень п`ятого поверху (офісного комплексу Артем Бізнес Центр) за адресою: м. Київ, вул. Глибочицька, буд. 4; позитивна динаміка отримання чистого доходу від реалізації послуг (оренда приміщень) за 2015 рік - 29748, 2 тис грн., а за 9 місяців 2016 року - 39 942, 7 тис грн.

В обґрунтування наведених висновків відповідач у акті перевірки покликався на те, що:

- ТОВ «Брайд» перебуває в процедурі припинення, свідоцтво платника податку на додану вартість анульовано 26 травня 2016, фінансові звіти за період 2015, 2016 роки не подавались, остання звітна декларація з податку на додану вартість за квітень 2015 року; відповідно до даних Єдиного державного реєстру судових рішень: Кіровським районним судом міста Дніпропетровська від 21 лютого 2017 року справі №203/380/17 (1-кп/0203/178/2017) відповідно до кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №32016100110000200, винесено вирок щодо директора та засновника фіктивного підприємства ТОВ «Брайд» ОСОБА_1 , якого визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 28, частини першої статті 205 (Фіктивне підприємництво) Кримінального кодексу України;

- ТОВ «Кромпа-Трейд» не є платником податку на додану вартість, не звітує з моменту реєстрації. Відповідно до даних Єдиного державного реєстру судових рішень: Кіровським районним судом міста Дніпропетровська від 21 вересня 2017 року у справі №200/17927/15-к (№1-кс/0203/447/2015), відповідно до кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №32015100110000234, винесено вирок щодо директора та засновника фіктивного підприємства ТОВ «Кромпа-Трейд» ОСОБА_2 , якого визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 28, частини першої статті 205 (Фіктивне підприємництво) Кримінального кодексу України;

- по ТОВ «Амрон Плюс» не є платником податку на додану вартість, не звітує з моменту реєстрації. Відповідно до даних Єдиного державного реєстру судових рішень: в ухвалі Ленінського районного суду міста Харкова від 19 вересня 2016 року справі №1-кс/642/1399/16 (№1-кс/642/1399/16), за матеріалами у кримінальному провадженні, внесеному в ЄРДР за №320161001100000162, зазначено: «…без наміру здійснювати підприємницьку діяльність, з метою прикриття незаконної діяльності створили та зареєстрували в органах державної реєстрації суб`єктами підприємницької діяльності (юридична особа), а саме: ТОВ «Амрон Плюс», ТОВ «Кромпа-Трейд», ТОВ «Брайд» та інші».

Разом з тим, суд звертає увагу, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством (пункт 44.1 статті 44 ПК України).

Таким чином, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

При цьому, вищенаведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Крім того, судом встановлено і відповідачем не заперечується (рішення ДФС України про результати розгляду скарги від 18.05.2017 року №10482/6/99-99-11-01-01-25), що оплата позивачем грошовими коштами на користь ТОВ «Амрон Плюс», ТОВ «Брайд» та ТОВ «Кромпа-Трейд» за надані послуги підтверджено та не встановлено наявність дебіторської заборгованості за період 2015 року - 9 місяців 2016 року.

При цьому, на підтвердження здійснення операцій з отримання консультаційних послуг від ТОВ "Амрон Плюс", ТОВ "Кромпа-Трейд", ТОВ "Брайд" на підставі укладених у березні 2015 року двосторонніх договорів позивачем під час перевірки надано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), в яких зазначено, що ТОВ "Амрон Плюс", ТОВ "Кромпа-Трейд", ТОВ "Брайд" здійснено відповідно:

-консультації, рекомендації та поради замовнику щодо ефективних методів організації та здійснення господарської діяльності, методів пошуку нових клієнтів, способів організації заходів для успішного ведення бізнесу та інші подібні заходи;

- консультації з питань комерційної діяльності замовника, сучасних та ефективних методів управління бізнесом, ефективність планування, які є необхідними для господарської діяльності;

- консультації, рекомендації та поради замовнику щодо ефективних методів менеджменту та маркетингу, сучасних систем менеджменту, використання маркетингових баз даних, сучасний менеджмент, навички та техніка продажу і просування орендних послуг на ринку нерухомості і тому подібні послуги.

Жодних зауважень стосовно наявності недоліків документів, складених на підставі здійснених вищевказаних господарський операцій з боку відповідача не заявлено та матеріали справи не містять.

Крім того, суд вказує, що господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими відповідно до вимог частини другої статті 9 Закону № 996-ХIV та пункту 2.4 Положення первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Отже, будь-який документ, виданий від імені суб`єкта господарювання (платника податків), що не був позбавлений відповідного статусу на час складення цього документа, має силу первинного документа та згідно зі статтею 44 ПК України та статтею 9 Закону № 996-ХIV підтверджує дані податкового обліку суб`єкта господарювання та/або його контрагентів у тому разі, якщо цей документ містить, зокрема: достовірні дані про фактично здійснену господарську операцію та відображає її економічну суть; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Водночас інший платник податків під час використання такого документа у своєму податковому обліку повинен діяти розумно, добросовісно та з належною обачністю, а також не мати достатніх підстав для сумніву в достовірності даних, внесених до відповідного документа своїм контрагентом, у тому числі стосовно даних щодо можливих дефектів правового статусу такого контрагента, а також щодо підпису та інших засобів ідентифікації представників контрагента, які брали участь у господарській операції.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2022 по справі № 160/3364/19.

Крім того, у зазначеній постанові Великою Палатою Верховного Суду вказано наступне.

Великою Палатою Верховного Суду відхилено твердження відповідача, викладені в додаткових поясненнях до касаційної скарги, про те, що засудження посадової особи підприємства за статтею 205 КК України (переважно директора контрагента) свідчить про фактичну відсутність у такої юридичної особи цивільної дієздатності, тобто одного з обов`язкових критеріїв визнання юридичної особи учасником податкових правовідносин, з огляду на те, що в податкових правовідносинах виникнення прав та обов`язків пов`язане насамперед зі спеціальним статусом платника податків, а не із загальною цивільно-правовою дієздатністю юридичної особи. За наявності статусу платника податків суб`єкт господарювання має підстави для складення первинних та інших документів, які повинні братися до уваги при підтвердженні даних податкового обліку.

Відповідно до частин шостої, сьомої статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Отже, вирок щодо посадової особи контрагента за статтею 205 КК України, а також ухвала про звільнення особи від кримінальної відповідальності за цією статтею КК України у зв`язку із закінченням строків давності не можуть створювати преюдицію для адміністративного суду, якщо тільки суд кримінальної юрисдикції не встановив конкретні обставини щодо дій чи бездіяльності позивача. Такі вирок чи ухвала суду за результатами розгляду кримінального провадження мають оцінюватися адміністративним судом разом з наданими первинними документами та обставинами щодо наявності первинних документів, правильності їх оформлення, можливості виконання (здійснення) спірних господарських операцій, їх зв`язку з господарською діяльністю позивача та можливого використання придбаного товару (робіт, послуг) у подальшій діяльності.

Спираючись на правові позиції Верховного Суду в постановах від 18 грудня 2018 року у справі № 816/1118/17, від 15 січня 2019 року у справі № 809/2918/13-а, суд вказав, що порушення, допущені одним платником податків, за загальним правилом не впливають на права та обов`язки іншого платника податків; чинне законодавство не покладає на підприємство обов`язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів; так само невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не може бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаності платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.

Відповідно до частини восьмої статті 9 Закону № 996-ХIV відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що відповідальність, зокрема, за недостовірність відображених у первинних документах даних покладена саме на ту особу, яка склала та підписала ці документи. Відтак кожен з учасників господарської операції відповідає лише за ті відомості, які до первинного документа вносив він сам.

Таким чином, у приписах частини восьмої статті 9 Закону № 996-ХIV знайшов відображення принцип індивідуальної відповідальності платника податків.

Водночас немає жодних підстав перекладати на платника податків відповідальність за внесення до первинних документів недостовірних даних іншою особою. Інакше це буде суперечити принципу індивідуальної відповідальності та визначеним у статті 16 ПК України обов`язкам платника податків, до яких не віднесено те, що останній повинен дбати про правомірність податкового обліку контрагента.

При цьому важливо враховувати фактичну можливість платника податків усвідомлювати той факт, що від імені задекларованого в первинних документах суб`єкта господарювання діють неуповноважені особи. Мають бути наявні докази того, що законними заходами добросовісний платник податків міг перевірити правдивість відповідних первинних документів, а також мав достатні підстави, діючи з належною обачністю, для обґрунтованих сумнівів у достовірності складених іншими особами первинних документів. Інакше тлумачення норм податкового законодавства фактично перекладає обов`язок здійснення податкового контролю на самих платників податків.

З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду дійшов висновку, що платник податків не може бути обмежений у використанні первинного документа для цілей податкового обліку в тому разі, якщо безпосередньо він не вносив до такого документа неправдиві (недостовірні) відомості. Всі негативні наслідки, пов`язані з недостовірністю даних, зазначених у первинному документі, мають покладатися виключно на ту особу, яка їх внесла. Отже, якщо іншою особою були внесені до документа відомості щодо учасника господарської операції, який має дефекти правового статусу, то добросовісний платник податків, який скористався відповідним документом для підтвердження даних свого податкового обліку, не може зазнавати жодних негативних наслідків у тому разі, якщо інші обставини, зазначені в первинному документі, зокрема рух відповідних активів, мали місце. При цьому має враховуватися реальна можливість платника податків пересвідчитися у тому, чи були достовірними відомості, що внесені до первинного документа його контрагентом.

Таким чином, сам собою факт використання первинних документів з недостовірними даними для підтвердження обставин здійснення господарської операції не повинен автоматично вказувати на безпідставність даних податкового обліку. Натомість контролюючий орган має довести, що платник податків, приймаючи від контрагентів та використовуючи певні документи для цілей податкового обліку, діяв нерозумно, недобросовісно або без належної обачності. А це також пов`язано з фактичною можливістю й економічною доцільністю перевірки самим платником податків достовірності відомостей, які були включені до первинних документів. Мають бути наявні докази того, що розумними заходами добросовісний платник податків міг перевірити правдивість відповідних документів, а також мав достатні підстави, діючи з належною обачністю, для обґрунтованих сумнівів у їх змісті.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду вказала, що суб`єкт господарювання з ознаками фіктивності є правосуб`єктним, незважаючи на дефекти при його створенні чи мету діяльності, а це суперечить висновкам Верховного Суду України про те, що «господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку».

За практикою ЄСПЛ, яка сформувалась з питань імперативності правил про прийняття рішення на користь платників податків, у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справа «Серков проти України», заява № 39766/05, пункт 43).

Велика Палата Верховного Суду також підкреслила, що існування нечіткого, суперечливого нормативного регулювання на час виникнення спірних правовідносин порушує принцип правової визначеності.

З огляду на те, що Верховний Суд України помилково поширив на податкові правовідносини норму статті 205 КК України, що має інший предмет регулювання, Велика Палата Верховного Суду визнала необґрунтованим висновок Верховного Суду України про те, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, у зв`язку із чим господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Судом встановлено, також, що актом перевірки не заперечується та підтверджується наявність у ДП «Пегас-Пріор» первинних документів на підтвердження операцій із контрагентами, а саме, договору про надання консультаційних послуг №АП-03/15 від 09.03.2015 року, укладеного між ТОВ «Амрон Плюс» із відповідним переліком послуг, договору про надання послуг №311/15 від 05.03.205 року, укладеного між позивачем та ТОВ «Кромпа-Трейд», договору про надання послуг №10/03 від 02.03.2015 року, укладеного між позивачем та ТОВ «Брайд».

Під час розгляду справи судом неодноразово витребовувалися у позивача та у відповідача, зокрема, вказані первинні документи з метою їх дослідження в межах вирішення спору, водночас, з матеріалів справи встановлено, що на підставі листа Слідчого управління фінансових розслідувань ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 20.03.2018 року №7290/10/26-59-23-02 у порядку статті 93 Кримінального процесуального кодексу України, вказану первинну документацію ДП «Пегас-Пріор» вилучено, та суду для огляду не надано.

Так, відповідні первинні документи вилучені ГУ ДФС у м. Києві у межах досудового розслідування у кримінальному провадженні №32017100100000080.

Відповідачем зазначено, що вказані первинні документи повернено позивачу, проте, жодних підтверджуючих доказів, які б спростували доводи та докази позивача про неможливість їх подання суду у зв`язку з їх вилученням, відповідачем не надано.

Крім того, з акту перевірки судом встановлено, що відповідачем, під час проведення позапланової перевірки позивача, досліджувалися завірені копії документів по взаємовідносинах із контрагентами, наданих підприємством раніше (під час планової перевірки).

Відповідно до запиту відповідача від 27.03.2018 року №3 «Про надання письмових пояснень та їх документального підтвердження», контролюючий орган просить позивача в межах позапланової перевірки надати пояснення та їх документальне підтвердження щодо отриманих результатів, а саме: економічних вигод, розширення кола орендарів, тощо, від маркетингових та консультаційних послуг, наданих ТОВ «Амрон Плюс», ТОВ «Кромпа-Трейд», ТОВ «Брайд».

Згідно із змістом відповіді позивача від 29.03.2018 року №21/18 на запит головних інспекторів - ревізорів повідомлено, що, первинні документи, які просять надати головні інспектори вилучено 20.03.2018 року ГУ ДФС у м. Києві, що підтверджується відповідним Описом документів від 20.03.2018 року (який міститься, зокрема, у матеріалах справи).

Водночас, головними інспекторами не було взято до уваги обставини вилучення документів, про що свідчить копія акту головних інспекторів від 29.03.2018 року №444/26-15-14-02-01 про ненадання документів в ході перевірки посадовими особами ДП «Пегас-Пріор», або його законними представниками, в той час, як відповідно до листа Слідчого управління фінансових розслідувань ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 20.03.2018 року №7290/10/26-59-23-02, первинні документи вилучено Слідчим управлінням фінансових розслідувань ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві у межах здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні.

Крім того, з акту перевірки встановлено, що відповідачем досліджено обмежене коло копій первинних документів, які надавалися позивачем під час планової перевірки, в той час, як не досліджено первинні документи, вилучені у межах кримінального провадження Слідчим управлінням фінансових розслідувань ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві у межах здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні, які також мають значення для встановлення або спростування реальності операцій між позивачем та контрагентами, що свідчить про неповне та не об`єктивне проведення відповідачем позапланової перевірки ДП «Пегас - Пріор».

Також, в акті перевірки відсутні посилання відповідача на відповідну первинну документацію, відсутність якої по кожному з контрагентів, призвела до висновку про нереальність задокументованих господарських операцій.

Враховуючи, що суть документальної перевірки полягає саме у перевірці первинних бухгалтерських та податкових документів, які підтверджують правильність нарахування платником податків показників податкової звітності, акт перевірки не містить конкретних реквізитів жодного документу (ні договору, ні актів виконаних робіт, інших документів), зокрема дати їх складання, змісту та посилань, які саме документи не враховано під час проведення перевірки, вказане, на переконання суду, свідчить про те, що контролюючим органом в акті перевірки не доведено обґрунтованість висновків про наявність порушень податкового законодавства ДП «Пегас - Пріор».

Суд наголошує, що в межах спірних правовідносин відповідачем не заперечується факт отримання інформації про вилучення частини витребуваних документів.

Суд звертає увагу, що, відповідно до п. 85.9 ст. 85 ПК України, у разі коли до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, були вилучені правоохоронними та іншими органами, зазначені органи зобов`язані надати для проведення перевірки контролюючому органу копії зазначених документів або забезпечити доступ до перевірки таких документів.

Такі копії, засвідчені печаткою та підписами посадових (службових) осіб правоохоронних та інших органів, якими було здійснено вилучення оригіналів документів, або яким було забезпечено доступ до перевірки вилучених документів, повинні бути надані протягом трьох робочих днів з дня отримання письмового запиту контролюючого органу.

У разі якщо документи, зазначені в абзаці першому цього пункту, було вилучено правоохоронними та іншими органами, терміни проведення такої перевірки, у тому числі розпочатої, переносяться до дати отримання вказаних копій документів або забезпечення доступу до них.

Суд вказує, що відповідачем не спростовано факт надання ДП «Пегас - Пріор» документів на запит правоохоронних органів з метою виконання приписів КПК України, що є вилученням документів в розумінні норм ПК України.

За наведених обставин, суд зазначає, що у даному випадку мало місце вилучення первинних документів, які витребовувалися вищезгаданими запитами контролюючого органу, у зв`язку з чим, керуючись приписами п. 85.9 ст. 85 ПК України, терміни проведення розпочатої перевірки мали бути перенесені контролюючим органом до дати отримання вказаних копій документів або забезпечення доступу до них.

Жодних належних доказів неможливості перенесення розпочатої перевірки та доказів необізнаності про вилучення витребуваних у позивача документів контролюючим органом не надано.

Зважаючи на вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що відповідачем за наявності вказаної інформації безпідставно не було прийнято наказ про перенесення термінів розпочатої перевірки.

При цьому, суд зазначає, що належних та допустимих доказів на підтвердження того, що контрагенти позивача не мали можливості на виконання господарських зобов`язань по наданні послуг та доказів відсутності фактичних дій останніх, спрямованих на виконання взятих зобов`язань, відповідачем до суду не надано.

При цьому, доказів, які б свідчили про непричетність зазначених вище контрагентів до здійснення господарських операцій за перевіряємий період, під час розгляду справи контролюючим органом не надано, а отже доводи відповідача не можуть слугувати належним доказом фіктивності розглядуваних господарських операцій та не тягне за собою правових наслідків для позивача.

Вищевказана позиція суду узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, основний висновок якого викладено у рішенні від 22.01.2009 у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» № 3991/03, відповідно до якого вказано, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов`язаним зі сплатою податку на додану вартість, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобов`язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Разом з тим, в порушення положень Глави 5 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Суд наголошує, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, що передбачено ч. 2 ст. 77 КАС України.

Суд наголошує, що остаточний висновок щодо реальності/нереальності спірних господарських операцій, має бути зроблений за наслідками аналізу усіх наявних у справі доказів і матеріалів, в їх системній сукупності та взаємозв`язку зі змістом укладених правочинів, також з урахуванням усіх доводів сторін, наведених на підтвердження чи спростування висновків, наведених у акті перевірки.

Аналогічні правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 04.07.2023 по справі № 380/905/21.

Водночас судом встановлено, що висновки відповідача не базуються на аналізі та виявленні недоліків первинних документів, складених за результатами задокументованих господарських операцій позивача з його контрагентами.

Жодних недоліків стосовно первинних документів, відповідачем не встановлено, що в свою чергу не спростовує реальність господарських операцій, що були предметом перевірки.

Таким чином, відповідачем не доведено, а позивачем спростовано нереальність господарських операцій з контрагентами, які були предметом перевірки, оскільки надано докази реального руху активів з метою досягнення господарської мети.

Відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податків, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускали його контрагенти, або, самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з якими було одержання позивачем податкової вигоди.

Отже, суд дійшов висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення від 04.05.2018 року №00004961402, що вказує на наявність правових підстав для його скасування.

Відповідно до частини 1 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частинами 1 та 2 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

За статтею 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 74 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування та питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На виконання цих вимог відповідачем не доведено належними та допустимими доказами правомірність вчинених дій.

Водночас докази, подані позивачем, підтверджують обставини, на які він посилається в обґрунтування позовних вимог, та не були спростовані відповідачем.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (абз. 2 ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з ч. 1-4 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані.

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «RuizTorija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання стосовно розподілу судових витрат, суд враховує наступне.

Враховуючи висновки суду, сплачений позивачем судовий збір за подання позовної заяви до суду у розмірі 28 667,25 грн., положення ч. 1 ст. 139 КАС України, понесені позивачем судові витрати підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у м. Києві.

Інших витрат до розподілу до суду не заявлено.

Керуючись статтями 2, 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов Дочірнього підприємства "Пегас-Пріор" задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.05.2018 року №00004961402.

3. Стягнути на користь Дочірнього підприємства "Пегас-Пріор" (вул. Глибочицька, 4, м. Київ, 04050, код ЄДРПОУ 24575567) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (вул. Шолуденка, буд. 33/19, м. Київ, 04116, код ЄДРПОУ 44116011) витрати по сплаті судового збору у сумі 28 667,25 грн. (двадцять вісім тисяч шістсот шістдесят сім гривень 25 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Войтович І. І.