Рішення

від 03.09.2007 по справі 48/335

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

48/335

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  48/335

03.09.07

За позовом     Товариства з обмеженою відповідальністю "Кордіс - плюс"

до                     Дочірнього підприємства "Укрнафтогазкомплект" Національної Акціонерної Компанії "Нафтогаз України"

про                    спонукання до виконання умов договору № 97 - 06 від 28.03.06р.

Суддя  Сулім В.В.

П

Представники:

Від позивача:Моляка О.І. –пред. за довір.

Від відповідача:

Череповський Є.В.–пред. за довір.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кордіс-плюс»(далі - Позивач) звернулося до господарського суду з позовом про спонукання до виконання умов Договору № 97-06 від 28.03.2006 (далі - Договір). Позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання умов Договору  Позивач надіслав ДП «Укрнафтогазкомплект»НАК «Нафтогаз України»пакет документів, передбачених п.4.9 Договору, а саме акт прийому-передачі продукції, рахунок-фактуру, видаткову накладну, податкову накладну, акт про одержання продукції вантажоотримувачем, копії товарно-супровідних документів, сертифікатів якості чи інших документів, що підтверджують якість продукції. Вказані документи були направлені Відповідачу супровідним листом №0612-06 від 06.12.2006 та отримані ним, про що свідчить відмітка про вхідну кореспонденцію Відповідача за № 4922 від 07.12.06. Враховуючи зміст п. 4.12 Договору, протягом трьох днів з моменту надання постачальником повного комплекту документів, зазначених в п.4.8, 4.9 Договору між ним та покупцем підписується акт приймання-передачі продукції. Перехід права власності на продукцію відбувається в момент підписання акту-прийому передачі продукції. Натомість, Відповідачем не було виконано вимог даного пункту Договору, що й стало приводом для звернення Позивача з позовною заявою до господарського суду з вимогою зобов'язати Відповідача виконати умови п.4.12 Договору шляхом підписання акту прийому-передачі продукції за Договором. Також Позивач просить суд покласти на Відповідача судові витрати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.08.2007 порушено провадження по справі, присвоєно їй № 48/335 та призначено розгляд на 30.08.2007 о 16:15.

Відповідач відзиву на позов не надав, посилань Позивача не спростував.

У судових засіданнях оголошувалися перерви на 31.08.2007 та 03.09.2007 у зв'язку з необхідністю виконання сторонами вимог судових запитів від 30.08.2007 та 31.08.2007 та наданням витребуваних додаткових документів по справі.

Судом у відповідності зі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України роз'яснено сторонам їхні права та обов'язки.

Судом роз'яснено сторонам по справі вимоги ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Судом, у відповідності з вимогами ст.81-1 ГПК України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши всі наявні у матеріалах справи докази, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

          28.03.2006 між Позивачем та Відповідачем було укладено Договір № 97-06 (надалі по тексту Договір).

          Згідно з п. 1.1. Договору Позивач зобов'язувався поставити Відповідачу продукцію виробничо-технічного призначення, а Відповідач зобов'язувався прийняти і оплатити продукцію на умовах, викладених у Договорі.

          Відповідно до п.1.2 Договору найменування, кількість, асортимент продукції, вказані у специфікаціях, які складаються до даного договору і є його невід'ємною частиною.

          Як вбачається із наявної у матеріалах справи Специфікації № 3 на поставку МТЦ, яка є Додатком № 3 до Договору № 97-06 від 28.03.2006, Відповідачу було поставлено продукції на загальну суму 4 160 000,52 грн., а саме: лопатки робочі ТВТ 1 ст. Б-735128, в кількості 59 шт., сума без ПДВ -1 573 33,53 грн.; лопатки робочі ТНТ ст. Б-736657, в кількості 71 шт., сума без ПДВ -1 893 333,57 грн.;

В матеріалах справи наявні Акти прийому продукції від 04.12.2006 по кількості та якості, які стосуються поставки продукції «Лопатки робочі ТВТ 1 ст. Б-735128»та продукції «Лопатки робочі ТНТ ст. Б-736657». Згідно висновку, зазначеного в цих актах, комісія вважає, що запасні частини придатні до використання за призначенням.

          На виконання вимог, встановлених п.п.4.8, 4.9 Договору, Позивач листом від 06.12.2006 вих. № 0612-06 передав Відповідачу наступні документи: рахунок –фактуру; видаткову накладну; акт приймання продукції за кількістю та якістю від 04.12.2006; акт прийому-передачі між ТОВ«КОРДІС-ПЛЮС»ТА ДП «Укрнафтогазкомплект»; Сертифікати якості.

Відповідачем було отримано вказані вище документи, про що свідчить відмітка про вхідну кореспонденцію від 07.12.2006 № 4922.

На вимогу господарського суду, зазначену у судовому запиті, Відповідач надав суду копію витягу з журналу вхідної кореспонденції Відповідача, яким підтверджується факт отримання ним листа Позивача від 06.12.2006 № 0612-06, з яким були направлені документи, передбачені п.4.8, 4.8 Договору.

Як передбачено сторонами в п. 4.12 Договору, протягом 3-х днів з моменту надання Постачальником (Позивачем) повного комплекту документів, зазначених в пункті 4.8.,4.9., цього Договору, між ним і Покупцем (Відповідачем) підписується акт прийому-передачі продукції. Перехід права власності на продукцію відбувається в момент підписання акту прийому –передачі продукції.

Судом встановлено, що Позивачем виконано вимоги п.4.8 та 4.9 Договору. Разом з тим,  Відповідач, всупереч вимогам п.4.12 Договору, акт приймання-передачі продукції не підписав, будь-яких пояснень з приводу даної обставини суду не надав.

          Зважаючи на вищевикладене, всебічно, повно та об'єктивно, у відповідності з вимогами ст.43 Господарського процесуального кодексу України, оцінивши наявні у матеріалах справи докази, врахувавши пояснення, надані в судовому засіданні сторонами по справі, господарський суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність достатніх правових підстав для задоволення їх у повному обсязі, виходячи з наступного.

На підстав укладеного між Позивачем та Відповідачем Договору між ними виникли господарські зобов'язальні відносини.

Відповідно до ч.1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.  

Згідно з ч.1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Таким чином Договір з приводу якого виник даний спір за своєю правовою природою є майново-господарським зобов'язанням.

Відповідно до абз.2 ч.1 ст.175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.  

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено загальні умови виконання господарських зобов'язань, які полягають в тому, що  суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ч.1 ст.193).

Згідно з ч.2 ст.193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до абз.2 ч.1 ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Аналогічні вимоги щодо умов виконання зобов'язань передбачені й Цивільним кодексом України, відповідно до ст. 526 якого встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1. ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Враховуючи зазначене, а також позовні вимоги Позивача та умови Договору, Відповідач повинен був виконати покладений на нього в силу Договору обов'язок щодо підписання акту приймання-передачі, про що йдеться в п.4.12 Договору. Натомість, Відповідач свого обов'язку в цій частині не виконав, що встановлено судом під час розгляду справи на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

          Відповідно до ст.ст.15 та 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися за захистом свого порушеного права чи законного інтересу із застосуванням, відповідних способів їх захисту.

                    Згідно зі ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

                    Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

                    Позивачем виконано обов'язок щодо доказування та цілком обґрунтовано наявність обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог та заперечень у даній справі.

                    Відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд покладає судові витрати на Відповідача.

          На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити у повному обсязі.

2. Зобов'язати Відповідача  - Дочірнє підприємство «Укрнафтогазкомплект»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(04112, м. Київ, вул. Нагірна, 27, р/р 260033022693 АК ПІБ ЗАТ м. Києва, МФО 300012, код ЄДРПОУ 30167066) виконати умови п. 4.12 Договору № 97-06 від 28.03.2006 шляхом підписання акта приймання-передачі продукції по Договору № 97-06 від 28.03.2006.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя                                                                                                        Сулім В.В.