Вирок

від 04.02.2008 по справі 1-40/2008

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа 1 -40/ 2008 p.

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Луцьк 04 лютого 2008 року

Луцький міськрайонний суд Волинської області під головуванням судді Каліновської B.C. за участі секретаря Лунь О.В.

прокурора Ткачука М. М.

захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 законного представника неповнолітнього підсудного ОСОБА_4 представника потерпілого ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу про обвинувачення:

- ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уроженця м. Луцька, гр. України, освіта середньо- спеціальна, неодруженого, непрацюючого, несудимого, мешканця АДРЕСА_1, -

- у вчиненні злочину, передбаченого cm. 185 ч.3 КК України, -

- ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, уроженця м. Луцька, гр. України, освіта середньо- спеціальна, неодруженого, непрацюючого, несудимого, мешканця АДРЕСА_2, -

- у вчиненні злочину, передбаченого cm. 185 ч.3 КК України, -

- неповнолітнього ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_5, уроженця м. Луцька, гр. України, освіта неповна середня, учня 12 класу Луцької вечірньої школи, непрацюючого, несудимого, мешканця АДРЕСА_3, -

-у вчиненні злочину, передбаченого cm. 185 ч.3 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_6 за попереднім зговором з ОСОБА_7 та ОСОБА_8, переслідуючи корисливу зацікавленість, шляхом проникнення до сховища у вигляді вагончика, що знаходиться по АДРЕСА_4, таємно викрадали майно, належне гр. ОСОБА_9, чим спричинили йому матеріальну шкоду, а саме:

- 04 вересня 2007 року, приблизно в 2 год. ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - 5800 грн.;

- 27 вересня 2007 року, ОСОБА_6 та ОСОБА_8-15000 грн.

Крім того, ОСОБА_6 14 вересня 2007 року, приблизно в 23 год. 30 хв., переслідуючи корисливу зацікавленість, шляхом проникнення до сховища у вигляді вагончика, що знаходиться по АДРЕСА_4, сам таємно викрав 1500 грн., чим спричинив ОСОБА_9 матеріальну шкоду

В судовому засіданні підсудні ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 свою вину у вчиненому визнали повністю, щиро розкаялись.

Підсудний ОСОБА_6 суду показав, що він працював в підприємця ОСОБА_9 вантажником і бачив, що гроші останній зберігає в вагончику, який знаходиться на території складу, яка охороняється. Грошей, які він заробляв йому не вистачало, тому він, зустрівши свого знайомого ОСОБА_7 запропонував разом вчинити крадіжку грошей потерпілого, останній погодився. 04 вересня 2007 року, приблизно в 2 год. вони перелізли під парканом на територію складських приміщень та викрали з вагончика потерпілого, який не зачинявся, гроші в сумі 5800 грн., які вони витратили на власні потреби. В середині вересня 2007 року він сам знову таким же чином викрав гроші в сумі 1500 грн., а 27 вересня 2007 року, зустрівшись з ОСОБА_8, запропонував і йому вчинити з ним крадіжку. Аналогічним способом вони проникли до складських приміщень та викрали з вагончика гроші в сумі 13000 грн. та 400 доларів США, які вони витратили на власні потреби. Безпосередньо гроші викрадав він, ОСОБА_7 пройшов з ним в складське приміщення, де знаходився вагончик, а ОСОБА_8 тільки на охороняєму територію, в склад не зміг пролізти під дверима, як це зробив він.

Підсудні ОСОБА_7 та ОСОБА_8 повністю підтвердили покази підсудного ОСОБА_6 про обставини події по предявлених їм в обвинувачення епізодах.

Вина підсудних в інкримінованих їм діяннях, крім їх визнавальних показів, підтверджується доказами по справі, зокрема:

- поясненнями представника потерпілого ОСОБА_5, який ствердив в судовому засіданні факт

неодноразового таємного викрадення з вагончика, розташованого на території приміщення складу в с. Голишів Луцького району і яке охороняється, належних потерпілому грошей на загальну суму 22300 грн. На даний час збитки підсудним ОСОБА_7 потерпілому повністю відшкодовані, претензій до нього він не має, а ОСОБА_6 - частково.

Оцінюючі всі зібрані і дослідженні по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 вчинили злочин, передбачений ст. 185 ч.3 КК України, оскільки вони умисно таємно викрали чуже майно, за попереднім зговором групою осіб, з проникненням в сховище, а ОСОБА_6, крім того, повторно.

Обираючи вид і міру покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого, те, що злочин відноситься до категорії тяжких, особи підсудних, зокрема, те, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не працюють, ініціативну роль у вчиненні злочинів ОСОБА_6.

Приймаючи до уваги, що ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 вперше притягуються до кримінальної відповідальності, щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, позитивно характеризуються, ОСОБА_8 навчається, вчинив злочин будучи неповнолітнім і є неповнолітнім, ОСОБА_7 збитки повністю добровільно відшкодував, а ОСОБА_6- частково, з врахуванням їх молодого віку, думки представника органу в справах неповнолітніх про умовну міру покарання стосовно неповнолітнього ОСОБА_8, суд приходить до висновку, що їх виправлення і перевиховання можливе без ізоляції від суспільства. Тому їм слід призначити покарання в межах санкції ст. 185 ч.3 КК України - позбавлення волі, із застосуванням ст. 75 КК України, а ОСОБА_8, крім того, ст. 104 КК України - звільнення від покарання з випробуванням, із іспитовим строком і виконанням певних обовязків згідно ст. 76 КК України.

Цивільний позов задовольнити, з врахуванням зміни позовних вимог в судовому засіданні представника цивільного позивача про стягнення з підсудних ОСОБА_6 і ОСОБА_8 10250 грн. матеріальних збитків. Стягнути з ОСОБА_6 і ОСОБА_8 з кожного в користь потерпілого ОСОБА_9 по 5125 грн. матеріальних збитків. Враховуючи вимоги розумності та справедливості, матеріальне становище підсудних і всі обставини справи у відшкодування моральної шкоди стягнути з ОСОБА_6 в користь потерпілого 3000 грн., оскільки на думку суду, неправомірними діями підсудного потерпілому були заподіяні певні моральні страждання.

В решті позову про стягнення моральної шкоди відмовити і в тому числі до ОСОБА_8, враховуючи його другорядну роль у вчиненні злочину, те, що він є неповнолітнім, не працює.

В разі недостатності доходів в неповнолітнього ОСОБА_8 стягнення матеріальних збитків покласти на його законного представника - матір ОСОБА_4.

Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд, -

Засудив:

ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 визнати кожного з них винними у вчиненні злочину, передбаченого ст. 185 ч.3 КК України та призначити їм покарання:

ОСОБА_6 у виді позбавлення волі строком на 4(чотири) роки;

ОСОБА_7 у виді позбавлення волі строком на 3(три) роки;

неповнолітньому ОСОБА_8 у виді позбавлення волі строком на 3(три) роки.

На підставі ст. ст. 75, 104 КК України звільнити засуджених від відбуття, призначеного за даним вироком покарання, якщо ОСОБА_6 протягом трьох років, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 протягом 1 (одного) року 6(шести) місяців кожен не вчинять нового злочину та виконають покладені на них згідно ст. 76 КК України обовязки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи; повідомляти ці органи про зміну місця роботи, проживання, навчання; періодично зявлятись для реєстрації в зазначені органи.

Запобіжний захід засудженим до вступу вироку в законну силу залишити попередній - підписку про невиїзд.

Цивільний позов задовольнити. Стягнути з ОСОБА_6 і ОСОБА_8 з кожного в користь потерпілого ОСОБА_9 по 5125 (пять тисяч сто двадцять пять) грн. матеріальних збитків та з ОСОБА_6 в користь ОСОБА_9- 3000 (три тисячі) грн. у відшкодування моральної шкоди. В решті позову відмовити.

В разі недостатності доходів в неповнолітнього ОСОБА_8 стягнення покласти на його законного представника - матір ОСОБА_4.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Волинської області шляхом подачі апеляції через Луцький міськрайонний суд протягом 15 діб з моменту його проголошення.