Постанова

від 17.12.2010 по справі 2-а-483/10

ДИКАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 Справа № 2-а-483,

2010 року

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

17 грудня 2010 року   Диканський районний суд Полтавської області у складі:

    головуючої  - судді  Щабельської І.В.

    при секретарі -          Іванченко В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Диканька Полтавської області справу за адміністративним позовом прокурора Диканського району Полтавської області в інтересах держави в особі Диканського районного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно отриманої допомоги по безробіттю , -

В С Т А Н О В И В :

                  Вказуючи на те, що після звернення відповідачем до Диканського районного центру зайнятості /далі – Центр зайнятості/ за сприянням у працевлаштуванні і відсутності для нього підходящої роботи в реєстрі вакансій центру зайнятості 14.05.2007 року йому надано статус безробітного та призначена допомога по безробіттю, згідно чого було виплачено 7720 грн. 75 коп. за період з 14.05.2007 року по 27.02.2009 року. Під час перевірки було встановлено, що відповідач перебуваючи на обліку, як безробітний, одночасно був зареєстрований як суб’єкт підприємницької діяльності, про що не повідомив Центр зайнятості, у зв’язку з чим прокурор звернувся з позовом до суду і просив стягти незаконно отриману допомогу по безробіттю з відповідача по справі.

              У судовому засіданні прокурор, який виступає в інтересах держави в особі Центру зайнятості, підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити, виходячи з вказаних вище обставин.

    Представники Центру зайнятості також підтримали позовні вимоги прокурора, вказавши, що 07 травня 2007 року відповідач після звільнення з останнього місця роботи за скороченням штатів звернувся до Центру зайнятості з проханням про сприяння у працевлаштуванні. Йому було запропоновано протягом кількох днів здійснити пошук підходящої роботи, якої не виявилось, тому 14 травня 2007 року йому було надано статус безробітного і призначена відповідна допомога. При цьому відповідач підписав заяву про взяття його на облік, в якій було вказано, що він не є фізичною особою – підприємцем. В серпні 2010 року була проведена перевірка і встановлено, що з 14 травня 2007 року по 15 вересня 2008 року відповідач був зареєстрований як суб’єкт підприємницької діяльності -фізична особа – підприємець. У зв’язку з цим він не мав права, починаючи з 14 травня 2007 року одержувати допомогу по безробіттю. Просили вказану суму стягти з відповідача як безпідставно отриману.

Відповідач та його представник у суді проти позову заперечували, вказавши, що відповідач з 2003 року був зареєстрований як суб’єкт підприємницької діяльності – фізична особа-підприємець і здійснював торгівлю м’ясом на ринку, одночасно працюючи на іншій роботі. Після його звільнення за скороченням штатів з останнього місця  роботи, він також вирішив припинити і підприємницьку діяльність та стати на облік у центр зайнятості. 14 травня 2007 року йому був наданий статус безробітного. 10 травня 2007 року він звернувся до Державного реєстратора Диканської районної державної адміністрації /далі – Державний реєстратор/ з заявою про припинення підприємницької діяльності і здав усі необхідні документи, так як знав про необхідність припинення підприємницької діяльності для того, щоб отримати статус безробітного. Тоді ж він звернувся з відповідною заявою у податкову інспекцію і здав туди Патент на право зайняття торгівельною діяльністю. З того часу підприємницькою діяльністю він не займався, неправдивої інформації Центру зайнятості щодо цього не надавав. Тому просили у задоволенні позову відмовити за безпідставністю позовних вимог.

Вислухавши пояснення сторін та свідків, дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про зайнятість населення» безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.

Також, згідно п. п. 2, 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов’язкове соціальне страхування на випадок безробіття», застрахована особа, зареєстрована в установленому порядку як безробітна, зобов’язана своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їй матеріального забезпечення та надання соціальних послуг та сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов’язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства  України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.  

Відповідно до ст. 1 ч. 2 п. «б» Закону України «Про зайнятість населення», в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців.

У суді встановлено, що 03 грудня 2003 року відповідач був у передбаченому законом порядку зареєстрований як фізична особа-підприємець, був платником фіксованого податку і на підставі Патенту, виданого в порядку, визначеному Декретом Кабінету Міністрів України № 1392 від 26.12.1992 року «Про прибутковий податок з громадян» /далі – Торговий патент/,  здійснював діяльність по продажу м’яса на ринку. Крім того здійснював іншу трудову діяльність на підставі трудового договору. Після звільнення з останнього місця роботи за скороченням штату 07 травня 2007 року звернувся до Центру зайнятості за сприянням у працевлаштуванні. 14 травня 2007 року йому було надано статус безробітного і призначена допомога по безробіттю. В поданій того дня Центру  зайнятості заяві він вказав, що приватним підприємцем не являється. Тоді ж 14 травня 2007 року він звернувся до Державного реєстратора   про намір припинити підприємницьку діяльність і того ж дня відповідні відомості були внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців /далі – ЄДР/. Однак процедура зняття з реєстрації до кінця ним проведена не була. Відповідно до ч. 1 ст. 46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця проводиться у разі прийняття фізичною особою-підприємцем рішення про припинення підприємницької діяльності. Згідно ст. 47 ч. 1  цього закону для внесення до  ЄДР запису про рішення фізичної особи-підприємця щодо припинення нею підприємницької діяльності ця особа або уповноважена нею особа повинні подати державному реєстратору заяву про припинення підприємницької діяльності та документ, що підтверджує внесення плати за публікацію повідомлення про прийняття підприємцем рішення щодо припинення підприємницької діяльності. Вказана процедура відповідачем була дотримана. Однак, для проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем за її рішенням ця особа або уповноважена нею особа не раніше 2-х місяців з дати публікації повідомлення у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації подає державному реєстратору особисто або через уповноважену особу такі документи: заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем за її рішенням; свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця; довідку відповідного органу державної податкової служби про відсутність заборгованості по податках, зборах /обов’язкових платежах/; довідку відповідного органу Пенсійного фонду України про відсутність заборгованості; довідки відповідних органів фондів соціального страхування про відсутність заборгованості або про те, що вона не перебувала на обліку. За відсутності підстав для залишення вказаних документів без розгляду Державний реєстратор вносить до ЄДР запис про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем не пізніше 2-х днів з дня подачі усіх документів. Дата внесення до ЄДР запису про проведення державної  реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою – підприємцем є датою державної реєстрації припинення підприємницької діяльності цією особою.

В судовому засіданні достовірно було встановлено, що вказані дії по поданню вказаних вище довідок та реєстраційної картки на проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності відповідач вчинив лише 15 вересня 2008 року. Цього він сам не заперечував у судовому засіданні. Пояснення відповідача про те, що йому у травні 2007 року ніхто не роз’ясняв порядку та необхідності подання вказаних документів державному реєстратору, суд не приймає до уваги, так як вони спростовуються поясненнями у суді свідка ОСОБА_2, яка пояснила, що вона, як працівник податкового органу після одержання повідомлення про прийняття відповідачем рішення про припинення підприємницької діяльності у травні 2007 року вилучила у нього торговий патент, роз’яснила необхідність подання вказаних вище документів Державному реєстратору і провела протягом місяця документальну перевірку діяльності приватного підприємця. Відповідна довідка відповідачу для подачі Державному реєстратору була видана 29 червня 2007 року, що підтверджується його особистим підписом. 11 вересня 2008 року відповідачу був виданий дублікат вказаної довідки, так як виявилось, що з  червня 2007 року і до вересня 2008 року вказаний документ ним Державному реєстратору поданий не був і процедура припинення підприємницької діяльності відповідачем завершена не була. Свідок ОСОБА_3 суду пояснив, що він, як державний реєстратор, у передбаченому законом порядку після звернення до нього відповідача вніс 10 травня 2007 року дані про нього як фізичну особу-підприємця до ЄДР, а 14 травня 2007 року вніс до ЄДР запис про рішення відповідача припинити підприємницьку діяльність. Тоді ж він роз’яснив йому порядок проведення публікації про відповідне рішення, а також необхідність через два місяці подати вказаний вище перелік документів для реєстрації припинення підприємницької діяльності. Однак вказані документи відповідачем були подані лише 15 вересня 2008 року і того ж дня була проведена реєстрація припинення ним підприємницької діяльності. Вказані обставини також підтверджуються довідками Державного реєстратора та Диканського відділення державної податкової інспекції.

При цьому у судовому засіданні також було встановлено, що влітку 2007 року, після здачі відповідачем податковому органу Торгового патенту, на ім’я дружини відповідача видавались одноразові патенти на право продажу товарів в межах України, і відповідач разом з нею продовжував торгувати м’ясом на ринку. Цього він сам не заперечував у судовому засіданні.

Суд не приймає до уваги як вагомий доказ підстави для відмови у задоволенні позову пояснення відповідача про те, що він здійснив усі необхідні дії та подав усі необхідні документи, про які йому вказували працівники Центру зайнятості, податкової інспекції та Державний реєстратор, однак не пам’ятає обставин пояснення необхідності подачі вказаних вище документів державному реєстратору.

Суд приходить до висновку, що станом на 14 травня 2007 року, коли відповідач подав Центру зайнятості заяву про надання йому статусу безробітного з вказівкою про те, що він не займається підприємницькою діяльністю, і одержав цей статус, він не здійснив припинення підприємницької діяльності, у визначеному ст. 47 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» порядку, а лише вчинив дії, які вказували про його намір припинити підприємницьку діяльність, тобто він був підприємцем і в розумінні ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення» був зайнятою особою і не мав права на одержання статусу безробітного та відповідну державну допомогу. За таких обставин позов прокурора  підлягає задоволенню.

          На підставі викладеного керуючись ст. ст. 1, 2 Закону України «Про зайнятість населення», ст. 36 Закону України «Про загальнообов’язкове соціальне страхування на випадок безробіття», ст. ст. 46, 47 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»,   ст. ст.  7-12, 71, 122-124, 158-163 КАС України, суд, -

 ПОСТАНОВИВ :

Позовні вимоги задовольнити.

Стягти з ОСОБА_1 на користь Диканського районного центру зайнятості на р/р 37174160503202 в УДК в Полтавській області, МФО 831019, код ЄДРПОУ 22533955 безпідставно виплачене матеріальне забезпечення в сумі 7720 /сім тисяч сімсот двадцять/ грн.. 75 коп.

          Постанова  може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі через Диканський районний суд апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення - протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

            Головуюча: