Постанова

від 29.01.2008 по справі 46/1

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

46/1

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 29 січня 2008 р.                                                                                    № 46/1  

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. –головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.

розглянув касаційну скаргу Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України, м. Київ (далі –Департамент контролю)

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.11.2007

зі справи № 46/1

за позовом  сільськогосподарського виробничого кооперативу "Ізумрудний",       с. Ізумрудне Джанкойського району Автономної Республіки Крим (далі –СВК "Ізумрудний")

до Департаменту контролю

про стягнення 100 088, 50 грн.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

СВК "Ізумрудний" –не з'яв.,

Департаменту контролю –Коваленко Т.В.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

СВК "Ізумрудний" звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Департаменту контролю про стягнення 100 088, 50 грн. матеріальної шкоди в зв'язку з виданням відповідачем розпорядження про призупинення дії ліцензії на виробництво алкогольних напоїв.

Рішенням названого господарського суду від 22.08.2007 (суддя             Шабунін С.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.11.2007 (колегія суддів у складі: суддя                Коваленко В.М. –головуючий, судді Вербицька О.В., Гарник Л.Л.), позов задоволено; з Департаменту контролю стягнуто 100 008, 50 грн. збитків,              1 001 грн. державного мита і 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Судові рішення мотивовано тим, що неправомірними діями Департаменту контролю позивачеві завдано майнової шкоди; розрахунок такої шкоди, поданий позивачем, - правильний, оскільки його здійснено шляхом визначення фактичного прибутку, отриманого підприємством за один робочий день з початку року, помноженого на кількість днів простою.

Департамент контролю звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення з цієї справи і прийняти нове рішення. Скаргу мотивовано, зокрема, тим, що суди дали невірну оцінку поданим відповідачем доказам, не вирахували точну кількість днів простою позивача, не з'ясували усіх необхідних обставин для здійснення правильного розрахунку завданої позивачеві майнової шкоди, а тому неправильно застосували норми матеріального і процесуального права.  

Відзив на касаційну скаргу не надходив.  

Сторони відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши на підставі встановлених судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення представника відповідача, Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Судовими інстанціями з цієї справи встановлено, що:

- СВК "Ізумрудний" зареєстрований як юридична особа Джанкойською районною державною адміністрацією Автономної Республіки Крим 26.12.1991;

- 24.04.2001 СВК "Ізумрудний" отримав ліцензію № 595  на виробництво алкогольних напоїв, термін дії якої – з 20.04.2001 по 20.04.2006;

- згідно з довідкою Державного комітету статистики України від 10.02.2005 видами діяльності позивача є: вирощування фруктів, ягід, горіхів, культур для виробництва напоїв і прянощів, у тому числі вирощування винограду і переробка його на вино в межах господарства; СВК "Ізумрудний" є підприємством первинного виноробства;

- 21.04.2005 Департаментом контролю видано розпорядження № 555-р про призупинення дії ліцензії позивача, відповідно до якого СВК "Ізумрудний" зобов'язано тимчасово припинити діяльність з виробництва алкогольних напоїв (виноробна продукція та коньяки) у зв'язку з призупиненням дії ліцензії від 20.04.2001 № 595;

- 05.05.2005 Департамент контролю видав наказ № 172 про поновлення дії ліцензії СВК "Ізумрудний";

- рішенням господарського суду міста Києва від 15.06.2005 у справі                 № 11/163, залишеним без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2005, розпорядження Департаменту контролю від 21.04.2005 № 555-р визнано недійсним;

- на виконання рішення господарського суду міста Києва від 15.06.2005 зі справи № 11/163 наказом від 16.12.2005 № 541 Департамент контролю анулював розпорядження від 21.04.2005 № 555-р;

- як зазначає позивач, у результаті видачі зазначеного розпорядження від 21.04.2005 № 555-р СВК "Ізумрудний" за час простою –з 21.04.2005 по 05.05.2005 (11 днів) – завдано матеріальної шкоди на суму 100 088, 50 грн.

Відповідно до частин першої і другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Згідно з частинами першою і другою статті 22 названого Кодексу:

- особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування;

- збитками є:

втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За приписами частин першої і другої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Складовими відповідного правопорушення є: шкода, протиправність поведінки особи, що завдала шкоди, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою особи, що її завдала, і вина.

Згідно зі статтею 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.  

Відповідно до частини другої статті 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішенням господарського суду міста Києва від 15.06.2005 у справі                 № 11/163, залишеним без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2005, встановлено, що Департамент контролю  неправомірно призупинив дію відповідної ліцензії позивача та видав розпорядження від 21.04.2005 № 555-р, яке не відповідало вимогам законодавства, а тому визнане недійсним.

Як зазначено у рішенні місцевого та постанові апеляційного господарських судів з даної справи, предметом позову в ній фактично є стягнення з відповідача суми завданої позивачеві майнової шкоди у вигляді упущеної СВК "Ізумрудний" вигоди.

Однак, вимагаючи відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, позивач повинен довести, що за звичайних обставин він мав реальні підстави розраховувати на одержання певного доходу від певного виду діяльності; при цьому протиправні дії відповідача є причиною, а збитки, які виникли, - наслідком такої протиправної поведінки.

Як встановлено судовими інстанціями, видами діяльності позивача є: вирощування фруктів, ягід, горіхів, культур для виробництва напоїв і прянощів, у тому числі вирощування винограду і переробка його на вино в межах господарства; СВК "Ізумрудний" є підприємством первинного виноробства.

Ліцензію ж позивачеві видано на виробництво алкогольних напоїв (виноробна продукція та коньяки), і, відповідно, у разі призупинення дії такої ліцензії –призупинено саме зазначений вид господарської діяльності позивача.

Судові інстанції у розгляді справи повністю погодилися з поданим позивачем розрахунком шкоди і зазначили, що такий розрахунок здійснено виходячи зі звичайних умов діяльності підприємства у спірний період, а саме шляхом визначення фактичного прибутку, отриманого підприємством за один робочий день з початку року, помноженого на кількість днів простою, тобто без врахування таких обставин: з якого саме виду діяльності позивачем отримано прибуток за певний період; які договори, зокрема, на реалізацію готової продукції укладено та не виконано позивачем у відповідний період простою; яка саме діяльність позивачем не була здійснена через призупинення дії ліцензії та який конкретно розмір доходу не було ним отримано через це.

Крім того, відповідно до частин дев'ятої і десятої статті 3 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" дія ліцензії призупиняється у разі несвоєчасної сплати чергового платежу за ліцензію на підставі письмового розпорядження органу, який видав ліцензію, на термін до сплати заборгованості.

Дія ліцензії вважається призупиненою з моменту одержання суб'єктом підприємницької діяльності відповідного письмового розпорядження органу, який видав ліцензію, а її дія поновлюється з моменту зарахування відповідного чергового платежу за ліцензію до бюджету.

Місцевим та апеляційним господарськими судами не враховано відповідні приписи законодавства та не встановлено дату отримання позивачем розпорядження Департаменту контролю, а тому не встановлено точного періоду  "простою" СВК "Ізумрудний".

Таким чином, попередні судові інстанції у визначенні розміру майнової шкоди, яка стягується за позовом у цій справі, припустилися неправильного застосування приписів частини першої статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до частини першої статті 11110 ГПК України є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень зі справи.

Касаційна ж інстанція відповідно до частини другої статті 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на наведене справа має бути передана на новий розгляд до суду першої інстанції, під час якого необхідно встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати належну правову оцінку всім доказам та доводам сторін і вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись статтями 1117 –11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 22.08.2007 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.11.2007 зі справи № 46/1 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Суддя                                                                                                   В. Селіваненко

Суддя                                                                                                   І. Бенедисюк

Суддя                                                                                                   Б. Львов