Рішення

від 27.12.2007 по справі 4/215

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

4/215

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

                                                                      27.12.07                                                                                Справа № 4/215

Господарський суд Львівської області в складі судді Гриців В.М. при секретарі Москалі Р.М. з участю представників позивача Дутки Ю.І., відповідача товариства з обмеженою відповідальністю „РЕЛАКС” Смолій О.Й., Мартиновича С.В., Романича Б.М. розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області до товариства з обмеженою відповідальністю „РЕЛАКС” та колективного агроторгового підприємства „Винниківське” про визнання недійсним договору купівлі-продажу, укладеного 15.09.1996р. відповідачами та витребування майна (їдальня в гуртожитку, що знаходиться у с.Підберізці Пустомитівського району) з чужого незаконного володіння

ВСТАНОВИВ:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській області 13 вересня 2007 року звернулося з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „РЕЛАКС”, просить суд визнати недійсним договір купівлі-продажу, укладений 15.09.1996р. між колективним агроторговим підприємством „Винниківське” та товариством з обмеженою відповідальністю „РЕЛАКС”, зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю „РЕЛАКС” повернути майно –їдальню в гуртожитку, що знаходиться у с.Підберізці Пустомитівського району Львівської області по акту приймання-передачі у державну власність. Позивач 8 листопада 2007 року подав заяву про уточнення позовних вимог, просить суд визнати недійсним договір купівлі-продажу, укладений 15.09.1996р. між товариством з обмеженою відповідальністю „РЕЛАКС” та колективним агроторговим підприємством „Виниківське” та витребувати майно - їдальню в гуртожитку, що знаходиться у с.Підберізці Пустомитівського району - з чужого незаконного володіння.

Представник позивача заявила про відкликання клопотання про залучення до участі у справі приватної агроторгової фірми „Винниківська” у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, оскільки для цього немає підстав

Суд ухвалою від 09 листопада 2007 року залучив до участі у справі відповідачем колективне агроторгове підприємство „Виниківське”, оскільки таке є стороною оспорюваного договору.

Позовні вимоги регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області обґрунтовані тим, що договір купівлі-продажу, укладений 15.09.1996р. між колективним агроторговим підприємством „Винниківське” та товариством з обмеженою відповідальністю „РЕЛАКС”, не відповідає вимогам законодавства яке існувало на час укладення договору, бо приміщення їдальні в гуртожитку, що знаходиться у с. Підберізці Пустомитівського району Львівської області не увійшло до статутного фонду колективного аграрно-торгового підприємства „Винниківське”, а залишилося у державній власності. Це твердження позивач доводить і обгрунтовує документами регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області, складеними в процесі підготовки об'єкта до приватизації, а саме: наказом регіонального відділення фонду державного майна України по Львівській області № 1999 від 21 вересня 1995 року, яким прийнято рішення про приватизацію майна аграрно-торгового підприємства "Винниківське" Пустомитівського району; розшифровкою об'єктів соцкультпобуту, побудованих за рахунок бюджету по АТП „Винниківське” загальною вартістю 102845 млн.крб., в якому значиться і їдальня в с.Підберізці; актом оцінки вартості цілісного майнового комплексу аграрно-торгового підприємства "Винниківське", затвердженим начальником регіонального відділення фонду державного майна України по Львівській області 29 грудня 1995 року відповідно до якого з вартості майна, що підлягає приватизації вилучено, зокрема, вартість державного житла на суму 102845 млн.крб.; актом оцінки вартості частки держави у майні аграрно-торгового підприємства "Винниківське", затвердженим начальником регіонального відділення фонду державного майна України по Львівській області 29 грудня 1995 року, в якому вказано, що частка держави у майні підприємства, яка підлягає приватизації становить 35001 млн.крб., а також визначено вартість об'єктів, які залишаються у державній власності –102845 млн.крб.; договором № 4/1-32 про безоплатну передачу майна цілісного майнового комплексу аграрно-торгове підприємство „Винниківське” Пустомитівського району, укладеним 27 лютого 1996 року між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області та товариством покупців членів трудового колективу аграрно-торгового підприємства „Винниківське”, предметом якого визначено державне майно вартістю 35001 млн.крб.

Позивач зазначає, що положенням про регіональне відділення Фонду державного майна України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.1994 року, право здійснювати управління та розпоряджатися державним майном підприємств, установ та організацій, що перебуває у державній власності, в процесі приватизації уповноважено регіональне відділення Фонду державного майна України. Відповідно до вимог ст. 225 Цивільного кодексу Української РСР (який діяв на момент укладення угоди) право продажу майна належить власнику, а згідно з ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Повідомляє, що на виконання Постанови Кабінету Міністрів України від 15.06.1994 року № 412, Положення про управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, затвердженого 19 травня 1999 року наказом ФДМ України, Міністерства економіки України, перевіряв стан утримання, зберігання та використання державного майна, в тому числі їдальні в гуртожитку, що знаходиться у с.Підберізці Пустомитівського району Львівської області, яке не увійшло до статутного фонду колективного агро-торгового підприємства „Винниківське” в процесі приватизації, але перебуває на його балансі. Як доказ перевірки позивач надав суду: форму, заповнену на підставі результатів інвентаризації станом на 31 серпня 2004 року, підписану керівником та головним бухгалтером і завірену печаткою приватної агроторгової фірми „Винниківська”, у якій зазначено, що їдальня в гуртожитку в с.Підберізці перебуває на балансі; акт перевірки стану утримання, зберігання та використання державного майна, яке не увійшло до статутного фонду ПАФ „Винниківське” в процесі приватизації, але перебуває на його балансі від 7 червня 2005 року, в якому вказано, що їдальня в гуртожитку в с.Підберізці на балансі не обліковується, документи про рух майна відсутні. Акт підписано представником регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області, керівником та головним бухгалтером приватної агроторгової фірми „Винниківська”; лист № 52 від 30 травня 2005 року, яким приватна агроторгова фірма „Винниківська” інформує позивача, що є правонаступником КАТП „Винниківське”, приміщення їдальні в с.Підберізці ні при приватизації, ні після завершення приватизації колективному агроторговому підприємству „Винниківське” не передавалось, а були реалізовані АТП „Винниківське”; довідку без номера і дати, підписану керівником та головним бухгалтером приватної агроторгової фірми „Винниківська”, в якій зазначено, що на момент приватизації до статутного фонду ПАФ „Винниківська” не увійшло майно, зокрема, їдальня (гуртожиток) в с.Підберізці.

Позивач не надав суду жодних доказів перевірки ним колективного аграрно-торгового підприємства „Винниківське” на предмет утримання, зберігання та використання державного майна, в тому числі їдальні в гуртожитку, що знаходиться у с.Підберізці Пустомитівського району Львівської області, яке не увійшло до статутного фонду колективного аграрно-торгового підприємства „Винниківське” в процесі приватизації, але перебуває на його балансі.

Позивач також стверджує, що про продаж їдальні в гуртожитку в с.Підберізці Пустомитівського району Львівської області за договором купівлі-продажу, укладеного 15 вересня 1996 року між колективним аграрно-торговим підприємством „Винниківське” та товариством з обмеженою відповідальністю „РЕЛАКС”, довідався 16 лютого 2006 року, коли отримав листа Пустомитівської районної державної адміністрації Львівської області від 13 лютого 2006 року за № 04/12-143.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала і навела доводи, аналогічні тим, що викладені у позовній заяві та доповненнях до неї. На запитання суду пояснила, що Акт оцінки вартості частки держави у майні АТП „Винниківське”, затверджений 29 грудня 1995 року начальником регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області, та розшифровка об'єктів соцкультпобуту, побудованих за рахунок бюджету по АТП „Винниківське” знаходились і знаходяться у регіональному відділенні Фонду державного майна України по Львівській області й не надавались колективному аграрно-торговому підприємству „Винниківське”.

Відповідач товариство з обмеженою відповідальністю „Релакс” позовні вимоги заперечує. Вважає, що приміщення бувшої їдальні в гуртожитку в с.Підберізці Пустомитівського району Львівської області в процесі приватизації увійшло до приватизаційно маси і було приватизоване колективним аграрно-торговим підприємством "Винниківське" в процесі приватизації аграрно-торгового підприємства "Винниківське", а тому колективне аграрно-торгове підприємство "Винниківське" мало усі повноваження та права розпоряджатися спірним майном. Товариство з обмеженою відповідальністю „Релакс” придбало на законних підставах майно –їдальню в гуртожитку за адресою: с. Підберізці, Пустомитівського району Львівської області, яке до того орендувало у продавця. Пояснює, що будинок був побудований у 1966 році. Згідно з актом № 258 від 22 грудня 1994 року будинок знаходився у аварійному стані та підлягав зносу. Відповідно до договору купівлі –продажу вартість їдальні в гуртожитку становила сім тисяч сто двадцять гривень. На день купівлі від їдальні в гуртожитку залишилася лише одна коробка, не було вікон, дверей, даху, води, світла, газу, каналізації. Позивач також зазначає, що за час володіння спірним майном здійснив суттєві істотні зміни, зокрема повністю відреставрував будівлю, підвів усі комунікації, та переобладнав її під першу чергу мотелю та кафе, що 02 червня 2005 року затверджено Актом державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, а тому на сьогоднішній день спірне майно не збереглося у первісному вигляді та не існує. Відповідно до пункту 12 Акту інвентаризаційна вартість основних фондів, які приймаються в експлуатацію становить 120 тисяч гривень. Інвентаризаційна вартість будівлі внаслідок покращення збільшилася в 17 разів. Додатково відповідач повідомив, що 11 червня 2001 року ТОВ "Релакс" придбало у Підберізівської сільської ради земельну ділянку для обслуговування першої черги мотелю та кафе площею 0.1324 га. 28 грудня 2001 року ТОВ "Релакс" отримало державний акт на право власності на землю.

Окрім того, відповідач стверджує, що позивач пропустив строки позовної давності встановленні ст. 257 Цивільного кодексу України та просить застосувати його у відповідності до ст. 267 Цивільного кодексу України. Адже у позовній заяві Регіональне управління ФДМ України по Львівській області обґрунтовує свої повноваження в сфері управління майном державної власності, з посиланням, зокрема, на Постанову Кабінету Міністрів України від 15.06.1994 року № 412, Положення про управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, затвердженого наказом ФДМ України, Міністерства економіки України від 19.05.1999 року. Враховуючи надані повноваження Регіональному управлінню ФДМ України по Львівській області, обґрунтування пропущення строку позовної давності тим фактом, що велася переписка із селищними радами є абсурдним. Регіональне відділення ФДМ України по Львівській області через своїх представників особисто брало участь у приватизаційному процесі АТП "Винниківське", погоджувало та затверджувало акти оцінки, план приватизації та інші документи, а отже чітко знало куди і яке майно переходило. Виходячи з того, що Регіональне управління ФДМ України по Львівській області безумовно представляє інтереси держави, відповідач вважає, що держава, в особі Львівського обласного державного комунального підприємства бюро технічної інвентаризація та експертної оцінки знала про укладення даного договору ще у 1996 –1997 році, коли здійснювалася реєстрація договору купівлі - продажу, та видачу реєстраційного посвідчення на об'єкти нерухомого майна. які належать юридичним та фізичним особам від 27 січня 1997 року.

В судовому засіданні представник відповідача надані заперечення позовних вимог підтримав повністю, просить суд в позові відмовити за незаконністю і безпідставністю вимог, при цьому просить застосувати позовну давність.

Відповідач - колективне аграрно-торгове підприємство „Виниківське” у судове засідання не з'явився, вимог суду не виконав, про причини не повідомив, хоча про дату, місце і час розгляду справи повідомлений належним чином. На вимогу суду державний реєстратор Пустомитівської районної державної адміністрації 17 грудня 2007 року надав довідку, в якій повідомив, що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб є відомості про рішення господарського суду Львівської області № 5/463-25/82 від 25 квітня 2006 року, яким припинено підприємницьку діяльність колективного аграрно-торгового підприємства „Виниківське” та зобов'язано підприємство здійснити усі заходи, пов'язані з ліквідацією юридичної особи. Державний реєстратор також повідомляє суд, що станом на дату видачі довідки ніяких дій щодо припинення юридичної особи КАТП „Винниківське” не здійснено, а юридичну особу не ліквідовано. Тому суд розглядає спір за наявними у справі матеріалами.

Розглянув матеріали справи, заслухав пояснення представників сторін, дослідив надані докази в їх сукупності суд вважає, що у позові слід відмовити з наступних підстав.

Згідно з матеріалами справи приміщення бувшої їдальні загальною площею 379,5 кв.м. у с.Підберізці Пустомитівського району Львівської області належало аграрно-торговому підприємству „Винниківське” (ідентифікаційний код 00854379) і в процесі приватизації було передано товариству покупців членів трудового колективу аграрно-торгового підприємства „Винниківське” за договором № 4/1-32 про безоплатну передачу майна цілісного майнового комплексу аграрно-торгове підприємство „Винниківське” Пустомитівського району, укладеним 27 лютого 1996 року між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області та товариством покупців членів трудового колективу аграрно-торгового підприємства „Винниківське”. За умовами названого договору товариству покупців передано майно аграрно –торгового підприємства "Винниківське", яке включає всі його активи і пасиви, інвентар, обладнання, устаткування та інше майно. Договір не містить жодних застережень щодо об'єктів соцкультпобуту загальною вартістю 102845 млн. крб., в тому числі й щодо спірного приміщення, що, як стверджує позивач, залишилося у державній власності, передавалися товариству не у статутний фонд, а на збереження та утримання. Договір про безоплатну передачу майна цілісного майнового комплексу аграрно-торгове підприємство „Винниківське” зареєстровано розпорядженням голови Пустомитівської районної державної адміністрації від 6 березня 1996 року № 181. Розпорядженням голови Пустомитівської районної державної адміністрації від 2 квітня 1996 року № 251 аграрно-торгове підприємство „Винниківське” (ідентифікаційний код 00854379) перереєстровано у колективне аграрно-торгове підприємство „Винниківське” ( ідентифікаційний код 00854379). Пунктами 4.1., 5.1., 5.5. статуту колективного аграрно-торгового підприємства „Винниківське” визначено, зокрема, що грошові кошти і інше майно, що знаходиться на балансі агроторгу ( у статуті скорочена назва колективного аграрно-торгового підприємства „Винниківське”), є його власністю. Агроторг має право укладати угоди, контракти, здійснювати купівлю-продаж, позику, оренду та інші дії, які відповідають межі його діяльності, інтересам та статутним вимогам.

Факт вилучення 102845 млн.крб. вартості державного житла ( в т.ч. й вартості приміщення їдальні в гуртожитку в с.Підберізці) з вартості майна АТП „Винниківське”, яке підлягало приватизації й, відповідно, залишення оцінених об'єктів у державній власності підтверджено Актом оцінки вартості частки держави у майні АТП „Винниківське”, затвердженим 29 грудня 1995 року начальником регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області, та розшифровкою об'єктів соцкультпобуту, побудованих за рахунок бюджету по АТП „Винниківське”. Однак, як пояснила представник позивача, названі документи знаходились і знаходяться у регіональному відділенні Фонду державного майна України по Львівській області, такі не надавались колективному агроторговому підприємству „Винниківське”. Таким чином, колективне аграрно-торгове підприємство „Винниківське” не було власником приміщенням бувшої їдальні загальною площею 379,5 кв.м., що знаходиться у с.Підберізці Пустомитівського району.

Колективне агроторгове підприємство „Винниківське” та товариство з обмеженою відповідальністю „РЕЛАКС” 15 вересня 1996 року уклали договір купівлі-продажу будинку за умовами якого колективне агроторгове підприємство „Винниківське” продало, а товариство з обмеженою відповідальністю „РЕЛАКС” купило будинок - приміщення бувшої їдальні загальною площею 379,5 кв.м., що знаходиться у с.Підберізці Пустомитівського району Львівської області вартістю 7120,00 грн. з ПДВ. Договір посвідчено головою Підберізцівської сільської ради народних депутатів Пустомитівського району. Відповідач 4 жовтня 1996 року оплатив колективному аграрно-торговому підприємству „Винниківське” вартість придбаної будівлі, що підтверджено дорученням оплати № 1 від 4 жовтня 1996 року із відміткою банку від 4 жовтня 1996 року. Будівля передана 7 жовтня 1996 року за актом прийому –передачі. Право колективної власності товариства з обмеженою відповідальністю „Релакс” на об'єкт нерухомого майна - приміщення бувшої їдальні площею 379,5 кв.м. було зареєстровано Львівським обласним державним комунальним бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки 27 січня 1997 року, про що видано реєстраційне посвідчення та внесено запис у реєстрову книгу за реєстровим № 1.

За приписами статті 225 Цивільного Кодексу УРСР ( чинного до 1 січня 2004 року на час укладення спірного договору купівлі-продажу) право продажу майна, крім випадків примусового продажу, належить власникові. Якщо продавець майна не є його власником, покупець набуває права власності лише в тих випадках, коли згідно з статтею 145 цього кодексу власник не вправі витребувати від нього майно. Згідно з статтею 145 Цивільного Кодексу УРСР якщо майно за плату придбане у особи, яка не мала права його відчуджувати, про що набувач не знав і не повинен був знати ( добросовісний набувач), то власник вправі витребувати це майно від набувача лише в разі, коли майно загублене власником або особою, якій майно було передане власником у володіння, або викрадено у того чи іншого, або вибуло з їх володіння іншим шляхом поза їх волею.

Відповідно до вимог ст. ст. 328, 330 Цивільного Кодексу України ( чинного з 1 січня 2004 року), право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Якщо майно відчуджене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває права власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього. В силу положень статті 388 Цивільного Кодексу України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати ( добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

З урахуванням викладеного, на час укладення спірного договору купівлі-продажу колективне аграрно-торгове підприємство „Винниківське” не було власником приміщенням бувшої їдальні загальною площею 379,5 кв.м., що знаходиться у с.Підберізці Пустомитівського району, однак, правомірно володіло цим приміщенням. Приміщення бувшої їдальні загальною площею 379,5 кв.м., що знаходиться у с.Підберізці Пустомитівського району, було продано з волі колективного аграрно-торгового підприємства „Винниківське”. Товариство з обмеженою відповідальністю „Релакс” не знало й не могло знати, що назване приміщення не увійшло в статутний фонд колективного аграрно-торгового підприємства „Винниківське”, залишилось у державній власності та лише обліковується на балансі підприємства. Товариство з обмеженою відповідальністю „Релакс” після укладення угоди повністю оплатило визначену у договорі вартість придбаного приміщення. Отже, товариство з обмеженою відповідальністю „Релакс” є добросовісним набувачем приміщенням бувшої їдальні загальною площею 379,5 кв.м., що знаходиться у с.Підберізці Пустомитівського району і це майно в силу закону не може бути витребуване у нього.

Крім того, на даний час не існує будинку бувшої їдальні в с.Підберізці Пустомитівського району у тих розмірах та в тому вигляді, в яких цей будинок був на момент приватизації аграрно-торгового підприємства „Винниківське”.

Як зазначено в акті № 258 на оцінку будівель і споруд від 22 грудня 1994 року, спірна будівля побудована у 1966 році, на дату огляду і складання акту будинок знаходився у аварійному стані та підлягав зносу. Відповідно до договору купівлі –продажу від 15 вересня 1996 року вартість будинку –приміщення бувшої їдальні загальною площею 379,5 кв.м. в с.Підберізці Пустомитівського району Львівської області, становила 7120,00 грн. з ПДВ. Товариство з обмеженою відповідальністю „Релакс” у встановленому порядку здійснило реконструкцію приміщенням бувшої їдальні в с.Підберізці Пустомитівського району. Актом державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта від 02 червня 2005 року прийнято в експлуатацію першу чергу мотелю та кафе після реконструкції будівлі гуртожитку з їдальнею ТзОВ "Релакс" в с.Підберізці загальною площею 389,7 кв.м. Як зазначено в п. 13 Акту інвентаризаційна вартість основних фондів, які приймаються в експлуатацію становить 120 тис гривень. Акт державної приймальної комісії від 2 червня 2005 року про прийняття в експлуатацію мотелю та кафе після реконструкції будівлі гуртожитку з їдальнею товариства з обмеженою відповідальністю "Релакс" в с.Підберізці затверджено розпрядженням голови Пустомитівської районної державної адміністрації у Львівській області 24 червня 2006 року № 385. Підберізцівська сільська рада Пустомитівського району Львівської області 20 листопада 2007 року видала товариству з обмеженою відповідальністю „Релакс” свідоцтво про право власності на нерухоме майно –мотель та кафе загальною площею 391,0 кв.м. за адресою Львівська область, Пустомитівський район, с.Підберізці, вул.Дружби, буд.35.

Відповідно до звіту КП „Львівське бюро експертів-оцінювачів” про оцінку майна –будівлі мотелю та кафе ( згідно технічного паспорта ОКП ЛОР „БТІ та ЕО” від 14.11.2007р.), що на праві колективної власності належить ТзОВ „Релакс” за адресою: Пустомитівський район, с.Підберізці, вул. Дружби, буд.35, ринкова вартість майна станом на 20 грудня 2007 року становить 1117087,00 грн. без ПДВ.

Відтак, суд вважає, що на даний час не існує будинку бувшої їдальні в гуртожитку в с.Підберізці Пустомитівського району у тих розмірах та в тому вигляді, у яких цей будинок був на момент приватизації аграрно-торгового підприємства „Винниківське”, оскільки цей будинок зазнав істотних змін. Фактично є нерухоме майно –мотель та кафе загальною площею 391,0 кв.м. за адресою Львівська область, Пустомитівський район, с.Підберізці, вул.Дружби, буд.35 технічні характеристики та сума площі яких не відповідають характеристикам та площі будинку –приміщення бувшої їдальні в с.Підберізці , у зв'язку з істотними змінами, тому теж відсутні підстави для задоволення позову про витребування майна з чужого незаконного володіння. У даному випадку позивач на підставі ч.3 ст.386 ЦК України має право на відшкодування завданої йому шкоди.

Щодо позовних вимог визнати недійсним договір купівлі-продажу, укладений 15 вересня 1996 року між колективним агроторговим підприємством „Винниківське” та товариством з обмеженою відповідальністю „РЕЛАКС” суд зазначає наступне.

Позивач просить суд визнати недійсним договір купівлі-продажу, укладений 15 вересня 1996 року між колективним агроторговим підприємством „Винниківське” та товариством з обмеженою відповідальністю „РЕЛАКС” з тих підстав, що договір не відповідає вимогам закону, порушує право позивача, адже право продажу належить лише власнику майна. А власником відчудженого майна - приміщення бувшої їдальні в гуртожитку в с.Підберізці Пустомитівського району є держава, повноваження якої з управління державним майном, в тому числі й спірним майном, здійснює регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській області в межах наданих повноважень. При цьому позивач не є стороною оспорюваного договору купівлі-продажу.

Згідно з ст. ст. 13, 15, 16, 386, 387, 388, 391, 392, 393 Цивільного кодексу України цивільні права особа повинна здійснювати у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При цьому не допускаються дії особи, що вчиняються способом зловживання правом. Кожна особа має право на захист судом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Захист права власності здійснюється шляхом витребування майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним; усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном. Власник також може пред»явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою. Також за позовом власника визнається судом незаконним та скасовується правовий акт органу державної влади або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права та інтереси яких порушені або оспорюються. Однак, наявність права на пред'явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а лише однією з необхідних умов реалізації такого права, передбаченого вищевказаними нормами. Права особи, яка вважає себе власником майна (в тому числі державним органом, уповноваженим управляти державним майном), не підлягають захисту шляхом задоволення позову про визнання недійсною угоди, в якій така особа не є стороною. А відсутність права на позов в матеріальному розумінні тягне за собою прийняття рішення про відмову в задоволенні позову, оскільки лише наявність права обумовлює виникнення у інших осіб відповідного обов'язку перед особою, якій таке право належить, і яка може вимагати виконання такого обов'язку (вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення) від зобов'язаних осіб.

Щодо застосування позовної давності за заявою товариства з обмеженою відповідальністю „Релакс”.

В силу положень статтей 71, 80 ЦК УРСР ( чинного до 1 січня 2004 року) загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), становив три роки. Закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови у позові.

Відповідно до вимог ст. ст. 256, 257 Цивільного кодексу України ( набрав чинності з 1 січня 2004 року) позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. За приписами статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Декретом Кабінету Міністрів України від 15 грудня 1992 року № 8-92 ( втратив чинність згідно із законом України від 21 вересня 2006 року № 185-У) встановлено, що міністерства та інші підвідомчі Кабінету Міністрів України органи державної виконавчої влади відповідно до покладених на них повноважень повинні контролювати ефективність використання і збереження закріпленого за підприємствами державного майна.

Постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 1994 р. N 412 затверджено положення про регіональне відділення Фонду державного майна України, яким визначено, що Регіональне відділення Фонду державного майна України (далі - відділення) є державним органом, який створюється Фондом державного майна (далі - Фонд) і йому підпорядковується. Відділення в межах повноважень, визначених Фондом, і повноважень, делегованих Верховною Радою Республіки Крим, обласною, Київською та Севастопольською міською Радою народних депутатів, здійснює державну політику у сфері приватизації майна, що перебуває у загальнодержавній власності, у власності Республіки Крим, комунальній власності області, мм. Києва і Севастополя (далі - державна власність) і є орендодавцем цілісних майнових комплексів державної власності. Відділення у межах своєї компетенції забезпечує виконання законів України, постанов Верховної Ради України, указів і розпоряджень Президента України, декретів,постанов і розпоряджень Кабінету Міністрів України, наказів Фонду, рішень Верховної Ради і Президента Республіки Крим, Уряду Криму, рішень обласної, Київської та Севастопольської міської Ради народних депутатів, розпоряджень Представника Президента України в області, мм. Києві і Севастополі.

Наказом Фонду державного майна України, Міністерства економіки України від 19 травня 1999 року N908/68, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24 червня 1999 р. за N 414/3707, затверджено Положення про управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі. Пунктом 4.1. Положення ( в редакції наказу Фонду державного майна України, Міністерства економіки України від 12 грудня 2000 року N2602/286 ) встановлено обов'язок регіональних відділень Фонду державного майна України звітувати про стан управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, у порядку, визначеному наказом Фонду державного майна України від 09.06.99 N 1077 "Про забезпечення збереження, контролю за використанням та реалізацією пропозицій інвентаризаційних комісій стосовно державного майна, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але залишилось у них на балансі". Згаданим наказом Фонду державного майна України від 9 червня 1999 року N 1077 встановлено обов'язок регіональних відділень Фонду державного майна України організувати систематичний контроль за утриманням, зберіганням та використанням державного майна, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств в процесі приватизації, але перебуває на їх балансі. Для цього відділення повинно скласти графіки щоквартального проведення вибіркових перевірок і щоквартально, до 10 числа місяця, наступного за звітним кварталом, надсилати до Фонду державного майна України звіти про результати виконаної роботи, про прийняті рішення по реалізації пропозицій інвентаризаційних комісій щодо подальшого використання державного майна, яке не увійшло до статутних фондів товариств, але знаходиться на їх балансі. У разі виявлення фактів відсутності державного майна, утримання його в неналежному стані, нецільового використання, прийняття рішень по розпорядженню державним майном, які не відповідають чинному законодавству, матеріали передавати у слідчі органи.

Позивач просить визнати недійсним договір купівлі продажу, укладений 15 вересня 1996 року, тобто, договір, укладений 11 років тому, та витребувати з чужого незаконного володіння майно - їдальню в гуртожитку, що знаходиться у с.Підберізці Пустомитівського району Львівської області, передане за цим договором. При цьому позивач стверджує, що на виконання своїх повноважень, постанови Кабінету Міністрів України від 15.06.1994 року № 412, Положення про управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, затвердженого 19 травня 1999 року наказом ФДМ України, Міністерства економіки України, перевіряв стан утримання, зберігання та використання державного майна - їдальні в гуртожитку, що знаходиться у с.Підберізці Пустомитівського району Львівської області, яке не увійшло до статутного фонду колективного аграрно-торгового підприємства „Винниківське” в процесі приватизації, але перебуває на його балансі.

Однак, надані позивачем докази такої перевірки ( форма, заповнена на підставі результатів інвентаризації станом на 31 серпня 2004 року, підписана керівником та головним бухгалтером і завірена печаткою приватної агроторгової фірми „Винниківська”; акт перевірки стану утримання, зберігання та використання державного майна, яке не увійшло до статутного фонду ПАФ „Винниківське” в процесі приватизації, але перебуває на його балансі від 7 червня 2005 року; лист № 52 від 30 травня 2005 року приватної агроторгової фірми „Винниківська”; довідка без номера і дати, підписана керівником та головним бухгалтером приватної агроторгової фірми „Винниківська”) доводять лиш той факт, що на предмет наявності, утримання, зберігання та використання переданого колективному аграрно-торговому підприємству „Винниківське” в процесі приватизації державного майна - їдальні в гуртожитку в с.Підберізці, позивач перевіряв приватну агроторгову фірму „Винниківська”, а не колективне аграрно-торгове підприємство „Винниківське”.

Приватна агроторгова фірма „Винниківська” (ідентифікаційний код 25239392) не має жодного відношення щодо спірних правовідносин, така не є правонастуником колективного аграрно-торгового підприємства "Винниківське", що підтверджено статутом приватної агроторгової агрофірми „Винниківська”, зареєстрованим розпорядженням голови Пустомитівської районної державної адміністрації № 645 від 2 грудня 1997 року.

Інших доказів виконання своїх обов'язків щодо контролю стану утримання, зберігання та використання державного майна, яке не увійшло до статутного фонду колективного аграрно-торгового підприємства „Винниківське” в процесі приватизації, але перебуває на його балансі, позивач суду не надав.

Тому суд не приймає до уваги твердження позивача про належне виконання ним наданих повноважень щодо здійснення ним контролю стану утримання, зберігання та використання державного майна - їдальні в гуртожитку, що знаходиться у с.Підберізці Пустомитівського району Львівської області, яке не увійшло до статутного фонду колективного аграрно-торгового підприємства „Винниківське” в процесі приватизації, але перебуває на його балансі. Враховуючи повноваження регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області, надані законом та підзаконними актами , то про відчудження державного майна - їдальні в гуртожитку в с.Підберізці за договором купівлі-продажу, укладеного 15 вересня 1996 року між колективним аграрно-торговим підприємством „Винниківське” та товариством з обмеженою відповідальністю „РЕЛАКС”, позивач міг і повинен був довідатись починаючи з 27 січня 1997 року - дати здійснення державної реєстрації приміщення бувшої їдальні в с.Підберізці Пустомитівського району площею 379,5 кв.м. на праві колективної власності за товариством з обмеженою відповідальністю „Релакс” та видачу реєстраційного посвідчення, а не з листа Пустомитівської районної державної адміністрації Львівської області від 13 лютого 2006 року за № 04/12-143.

Окрім того, позивач зобов'язаний був організувати систематичний контроль за утриманням, зберіганням та використанням державного майна, яке не увійшло до статутного фонду колективного аграрно-торгового підприємства „Винниківське” в процесі приватизації, але перебуває на його балансі і за результатами перевірки надсилати до Фонду державного майна України звіти про результати виконаної роботи, а у разі виявлення фактів відсутності державного майна, утримання його в неналежному стані, нецільового використання, прийняття рішень по розпорядженню державним майном, які не відповідають чинному законодавству, матеріали передавати у слідчі органи. Таких доказів виконання своїх повноважень позивач суду не надав.

Отже, позивач пропустив строк позовної давності, встановлений статтею 71 ЦК УРСР. Однак, в даному випадку суд не застосовує строку позовної давності, як підставу для відмови у позові. Суд відмовляє у позові тому, що вважає позов безпідставним і таким, що не грунтується на законі.

Керуючись ст.ст.4, 4-1, 4-2, 4-3, 4-4, 4-5, 4-6, 4-7, 32, 33, 34, 35, 43, 44, 49, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд–

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Рішення може бути оскажене до Львівського господарського апеляційного суду у порядку та в строки, встановлені ст.ст. 91,93 ГПК України.

Суддя                                                                                             Гриців В.М.