Рішення

від 24.01.2008 по справі 3/258

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

3/258

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 2-57-62

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2008 р.   Справа № 3/258   

за позовом ТзОВ "КФ-СПЕЦБУД"

- 76018, вулиця Українських Декабристів,  45, місто Івано-Франківськ

до відповідача  ПП "ЕБС"

-  76018, вулиця Січових Стрільців, 23, офіс 503, місто Івано-Франківськ

Господарський суд Івано-Франківської області у складі:

Представники:

Від відповідача:  Йосифів Петро Іванович - представник, (довіреність № 01/11-02 від 17.11.2007 року)

Від позивача: Костюк Володимир Богданович - юрист, (довіреність від 10.09.2007 року):    

СУТЬ СПОРУ: про розірвання договору купівлі-продажу № 2 від 15.06. 2007р. та стягнення  з відповідача 837825,48 грн.

При розгляді матеріалів справи судом встановлено, що позивач позовні вимоги обгрунтовує наступним:

        - укладенням сторонами договору купівлі-продажу № 2 від 15.06.2007р., відповідно до якого сторони взяли на себе відповідні права і обов"язки, в т.ч. відповідач зобов"язувався передати у власність позивачу будівельну техніку на загальну суму 4189127,39 грн., а позивач зобов"язувався  прийняти і оплатити цю техніку;

          - факт перерахування позивачем відповідачу спірної суми коштів / платіжне доручення № 3  від 15.06.2007р./;

           - відмова банку надати відповідну гарантію по причині  відмови відповідача надати банку певні документи;

           - угоду  про розірвання  договору купівлі-продажу № 2 від 15.06.07р.

           - частиною 1 ст. 1212 Цивільного кодексу, відповідно до якої особа яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи зобов"язана повернути потерпілому це майно.

           Відповідач вимоги позивача не визнає з наступних підстав:

- пункт 3.3 договору, який передбачає зобов"язання позивача надати відповідачу банківську гарантію, оскільки в іншому випадку виконання взятих зобов"язань відповідачем  відстрочується  пропорційно терміну отримання банківської гарантії;

        - з тих обставин,  що оскільки позивач не надав банківську гарантію - у нього відсутні підстави стверджувати про порушення договірних зобов"язань відповідачем;

          - на п.8 угоди про розірвання договору, який передбачає, що угода втратила чинність;

          - на застосування  позивачем законодавства, яке  не стосується спірних взаємовідносин.         

Крім того,  відповідачем заявлено клопотання про витребовування оригіналу документу, яке судом задоволено та заявлено усне клопотання про проведення експертизи підпису на договорі, яке не визнано судом таким, що підлягає до задоволення.

          Таким чином,   суд,  вивчивши матеріали справи, вислухавши представників сторін та з урахуванням вимог діючого законодавства дійшов в спірному випадку наступних висновків.

         15 червня 2007р. сторони уклали договір № 2, відповідно до якого  продавець /відповідач/ зобов"язувався передати у власність покупцю /позивачу/ будівельну техніку в асортименті і за цінами, вказаними в додатку № 1 до договору. Покупець зобов"язуався  прийняти товар та провести за нього оплату, порядок якої встановлено договором /п.1.1 договору/.

          29 серпня 2007р.  сторони підписали угоду  про розірвання  договору купівлі-продажу № 2 від 15 червня 2007р. Відповідно до умов цієї угоди -  продавець та покупець прийшли до згоди про неможливість та недоцільність подальшої  дії договору купівлі-продажу № 2  від 15 червня 2007р. Сторони домовились про те, що продавець на протязі 3 банківських днів з дати підписання угоди повертає покупцю на його поточний рахунок суму першого платежу в розмірі 837825,48 грн., одержаної від покупця за товар, а продавець не передає покупцю товар, що є предметом договору купівлі-продажу № 2.

  Таким чином, сторони в добровільному порядку прийшли до згоди про припинення договірних відносин та про подальші дії, які обумовлені частковим виконанням  договірних зобов"язань по договору. Такі дії сторін не суперечать  приписам ст. 202 Господарського кодексу та  п. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України, які передбачають право  сторін за договором  розірвати договір за  їх згодою.

        Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу суб"екти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов"язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Отже, вимога позивача про повернення суми коштів випливає із зобов"язань угоди про розірвання договору купівлі-продажу  № 2 від 15 червня 2007р., а тому визнається судом обгрунтованою та такою, що підлягає до задоволення.

          Аналізуючи угоду  про розірвання договору купівлі-продажу, суд вважає за правильне вказати і на  таке. Пункт 8 договору передбачає, що при недотриманні строків або зобов"язань обома сторонами угода вважається недійсною.  Діюче цивільне законодавство проголосило свободу договору/ст.3 Цивільного кодексу/. Проте, сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов"язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами /ч.3 ст.6 Цивільного кодексу/. За змістом ст.204 Цивільного кодексу -  недійсність договору / в цілому або в частині/ встановлюється тільки судом. Таким чином, наведений пункт договору є таким, що  протирічить діючому законодавству і враховуючи, що цей факт є очевидним і не потребує будь-яких доказів та додаткового дослідження -  суд вважає за правильне визнати його недійсним, керуючись п.1 ст.83 ГПК України.

    Щодо вимог сторони про розірвання договору, то суд не знаходить підстав для її задоволення, оскільки  договір розірвано за згодою сторін і на момент подачі позову така угода була в наявності. Таким чином, позивач в цій частині позову звернувся до суду  необгрунтовано, внаслідок чого в наявності підстави для відмови йому в позові.  При цьому суд зауважує, що за змістом ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтуються на всебічному, повному і об"ективному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і не зв"язаний оцінкою доказів сторін.

         Щодо доводів відповідача про те, що угоду про розірвання договору купівлі-продажу № 2 від 15 червня 2007р. підписано неуповноваженою особою  та заявленого клопотання про призначення судової експертизи  підпису, вчиненого на договорі зі сторони відповідача - суд зауважує :

      Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.  

            В  спірному випадку  угода про розірвання договору купівлі-продажу № 2 від 15 червня 2007р. в судовому порядку не визнавалась недійсною 1 за характером дії угода не суперечить вимогам діючого законодавства. Отже, угода є належним  доказом по справі, який посвідчує факт розірвання договірних відносин між сторонами. За таких обставин суд не вправі виключити договір з числа доказів  по справі.

       Крім того, відповідно до ст. 33 ГПК УКраїни - кожна сторона повинна довести  ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, заперечуючи підписання договору зі своєї сторони уповноваженою особою, не подав суду  відповідних доказів цієї обставини, враховуючи при цьому той факт, що підпис на договорі скріплено печаткою. Відповідно до п.5.1 інструкції МВС України від 18.10.1993р. № 643 Про порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення  печаток і штампів / зареестрована в Мінюсті України 28.10.1993р. за № 164/  гербові і прості печатки і штампи зберігаються на підприємствах, в установах і організаціях та господарських об"еднаннях у металевих шафах або сейфах й обліковуються у спеціальних книгах. Відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівника підприємства, установи і організації та господарських об"еднань. При зміні керівника печатки і штампи передаються новопризначеному за актом /п.5.2 згаданої Інструкції/.

              Таким чином, враховуючи,  що вимоги позивача грунтуються на доказі /договір/ , який в даному випадку не можна бути  взятий до уваги тільки в одному випадку - коли суд визнає його недійсним, що є окремим предметом спору - тому суд не вважає правильним даний судовий процес з предметом спору про розірвання договору та стягнення коштів перемістити  в площину щодо  дослідження дійсності чи недійсності  угоди, здійснення  якого передбачено в окремому судовому процесі за заявою заінтересованої сторони з відповідними  обов"язками  по визначенню підстав визнання такого договору недійсним  та доведення цих підстав самостійно. З цих підстав не задовільняється клопотання відповідача про призначення експертизи підпису. Проте, відмова в задоволенні цих клопотань не позбавляє сторону самостійно провести такі експертизи  та захищати свої права шляхом заявлення відповідних позовів до судів.

Таким чином, клопотання сторони  про призначення судом проведення експертизи  підпису на договорі своєї сторони, який посвідчено печаткою підприємства, не визнається судом обгрунтованим.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покласти на відповідача.

Отже, керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 193, 202 Господарського кодексу, ст.ст. 3, 6, 204, 651 Цивільного кодексу, ст. ст. 33, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задоволити частково.

Визнати недійсним п. 8 угоди про розірвання договору купівлі-продажу № 2 від 15 червня 2007 р.

Стягнути з приватного підприєства "ЕБС" (місто Івано-Франківськ, вулиця Січових Стрільців, 23, офіс 503, код ЄДРПОУ 33645290) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "КФ-СПЕЦБУД" (місто Івано-Франківськ, вулиця Українських Декабристів, 45, код ЄДРПОУ 34623482) -  837825,48грн. сплачених коштів,  8378, 25грн. витрат по сплаті держмита та 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення  судового процесу.

Накази суду видати після набрання рішенням законної сили.

В решті частині вимог - в позові відмовити.

Скасувати накладений ухвалою суду від 08.11.2007 року арешт грошової суми, що належить приватному підприємству "ЕБС", вулиця Січових Стрільців, 23, офіс 503, місто Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ 33645290, р/р 26008052501066 ІФ КБ "ПриватБанк", МФО 336677, р/р 2605801300266 в ФІФ ТОВ "Укрпромбанк", МФО 336912, на суму 837825 грн. 48 коп.  з моменту вступу рішення в законну силу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

                                                            рішення підписане 30.01.08