Ухвала від 18.12.2025 по справі 477/511/25

ВІТОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

Миколаївської області

Справа №477/511/25

Провадження №1-кс/477/1206/25

УХВАЛА

про скасування арешту майна

18 грудня 2025 року місто Миколаїв

Слідчий суддя Вітовського районного суду Миколаївської області ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві клопотання адвоката ОСОБА_3 подане в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12024150000000014 від 04 січня 2024 року,

ВСТАНОВИВ:

Адвокат ОСОБА_3 , діючи в інтересах ОСОБА_4 в межах кримінального провадження № 12024150000000014 від 04 січня 2024 року звернувся до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна, в якому просить скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Вітовського (Жовтневого) районного суду Миколаївської області від 21 квітня 2025 року на майно, яке було вилучене 08 квітня 2025 року за місцем спільного проживання ОСОБА_5 та ОСОБА_4 в ході проведення санкціонованого обшуку.

Клопотання мотивовано тим, що 08 квітня 2025 року під час обшуку житла за місцем спільного проживання ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_1 було виявлено та вилучено речі та документи, на які ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду Миколаївської області від 21 квітня 2025 року накладено арешт, у подальшому застосуванні якого на даний час відпала потреба.

У судове засідання ОСОБА_4 , будучи повідомленою про час та місце розгляду справи не з`явилася.

Представник третьої особи щодо майна якої вирішено питання про арешт майна адвокат ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, подавши заяву про розгляд клопотання без його участі. Просив клопотання задовольнити з підстав вказаних у ньому.

Прокурор, групи прокурорів у цьому кримінальному провадження ОСОБА_6 в судове засідання по розгляду клопотання не з`явився, подавши до суду заяву про розгляд клопотання без його участі. При вирішенні даного клопотання покладався на розсуд суду.

Відповідно до положень частини другої статті 174 КПК України про час та місце розгляду клопотання про скасування арешту майна повідомляється особа, яка заявила клопотання, та особа, за клопотанням якої було арештовано майно. Чинними положеннями КПК України не передбачена обов`язкова участь зазначених осіб під час розгляду клопотання про скасування арешту майна.

Враховуючи положення статті 174 КПК України, та з метою дотримання розумних строків розгляду клопотання про скасування арешту майна, що є одним з пріоритетних завдань кримінального провадження, здійснення якого має забезпечити, зокрема, слідчий суддя на досудовому провадженні, з метою дотримання прав, свобод та інтересів учасників провадження та забезпечення швидкого, повного та неупередженого судового розгляду, слідчий суддя вважає можливим провести розгляд клопотання за відсутності сторін, що не з`явилися у судове засідання.

Дослідивши клопотання про скасування арешту майна та додані до нього матеріали, слідчий суддя дійшов наступного висновку.

Абзацом 2 частини першої статті 174 КПК передбачено, що арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

За змістом наведеної норми вбачається, що прийняття рішення про скасування арешту майна за клопотанням вищенаведених осіб можливе лише за таких умов:

вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу минула потреба;

вони доведуть, що арешт накладено необґрунтовано.

Доводи ОСОБА_3 в цілому зводяться до того, що на даний час у застосуванні арешту майна відпала потреба, тому, з огляду на принцип диспозитивності, суд має встановити наявність або відсутність лише вказаної підстави для скасування арешту.

На підставі документів, що містяться у матеріалах клопотання, слідчим суддею встановлено, що в провадженні СУ ГУНП в Миколаївській області перебуває кримінальне провадження №12024150000000014 від 04 січня 2024 року, кваліфіковане за частиною четвертою статті 191 КК України за фактом привласнення та розтрати бюджетних коштів, вчинених службовими особами комунального підприємства «Госпрозрахункова дільниця механізації будівництва», шляхом зловживання своїм службовим становищем, за попередньою змовою зі службовими особами приватного товариства, в умовах воєнного стану.

У межах вказаного кримінального провадження, 08 квітня 2025 року, на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду Миколаївської області від 23 березня 2025 року, проведено обшук житла та іншого володіння особи за адресою проживання комерційного директора ПП «СВЕТОЛЮКС-НИКОЛАЕВ» та директора ТОВ «ІВАСЕРВІС ЮГ» ОСОБА_5 під час якого, було виявлено та вилучено речі та документи згідно переліку, зокрема, мобільна та комп`ютерна техніка, а також грошові кошти у іноземній валюті.

У подальшому, ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду Миколаївської області від 21 квітня 2025 року на вказане майно накладено арешт з метою його збереження як речового доказу.

Враховуючи мету і підставу арешту, а також доводи учасників провадження, слідчому судді необхідно з`ясувати, чи відпала подальша потреба у збереженні вилученого майна як речових доказів у цьому кримінальному провадженні.

Вирішуючи вказане питання, слідчий суддя виходить з того, що за змістом частини першої, другої статті 98 КПК, речовими доказами є, зокрема, матеріальні об`єкти, які містять відомості, що можуть бути використані як доказ факту чи обставин, які встановлюються під час кримінального провадження.

За змістом статті 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.

Як встановлено під час розгляду клопотання про арешт майна, ухвалою слідчого судді від 23 березня 2025 року про надання дозволу на проведення обшуку за вказаною адресою, надано дозвіл на обшук з метою виявлення та вилучення речей та документів, що мають доказове значення у кримінальному провадженні, зокрема коштів набутих в результаті вчинення кримінального правопорушення, які можуть мати доказове значення у цьому кримінальному провадженні.

Обшук проводився за місцем проживання основних фігурантів, причетність яких до вчинення кримінального правопорушення пов`язаного з фактами ймовірного привласнення та розтрати бюджетних коштів, вчинених службовими особами комунального підприємства «Госпрозрахункова дільниця механізації будівництва» за попередньою змовою зі службовими особами приватного товариства, зокрема і ОСОБА_5 .

Таким чином, згідно з прямо встановленими в ухвалі слідчого судді про проведення обшуків обмежень, в ході обшуків підлягали виявленню та можливому вилученню, в тому чи іншому порядку не будь-які речі та документи, виявлені на місці проведення обшуку, а виключно ті, щодо яких мається достатні дані для висновку поза розумним сумнівом, що вказані речі та документи, які мають відношення до фактів вчинення кримінально караних дій пов`язаних з незаконним переправленням особи через державний кордон України.

При цьому, як встановлено в судовому засіданні з клопотання слідчого, зокрема, протоколу обшуку від 08 квітня 2025 року, під час проведення обшуку здійснювалося вилучення усіх коштів, що були віднайдені за місцем спільного проживання ОСОБА_5 та ОСОБА_4 .

Водночас, за долученими до клопотання матеріалами: договір купівлі-продажу віл 20 травня 2009 року, договору купівлі-продажу від 13 жовтня 2023 року; довідки про доходи ОСОБА_4 від 08 квітня 2025 року № СА000000075, № СА000000076, № СА000000077, № СА000000078, № СА000000079, вбачається, що ОСОБА_5 та ОСОБА_4 до настання подій, за якими внесено відомості до ЄРДР у законному порядку набули у власність кошти у національній та іноземній валюті у розмірі, що було віднайдено під час проведення обшуку.

У свою чергу, обґрунтовуючи необхідність накладення арешту, слідчий у своєму клопотанні про арешт майна посилався лише на докази, отримані під час проведення негласних слідчих дій під час якого встановлено ймовірну, можливу причетність ОСОБА_5 , до вчинення кримінального правопорушення пов`язаного привласненням та розтратою бюджетних коштів.

Згідно листа прокурора відділу Миколаївської обласної прокуратури від 17 грудня 2025 року №09/2-вих.25 вбачається, що в межах кримінального провадження №12024150000000014 від 04 січня 2024 року повідомлено про підозру ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 та на даний час завершено досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні.

При цьому, за змістом вказаного листа встановлено, що доказів причетності ОСОБА_5 до вчинення кримінального правопорушення органом досудового розслідування не здобуто.

Указане свідчить про те, що матеріали кримінального провадження не містять відомостей, що вилучені під час проведення обшуку органом досудового розслідування кошти можуть бути отриманими від здійснення незаконної діяльності, що мало б своїм наслідком їх утримання в порядку глави 17 КПК України.

За викладеного, на думку слідчого судді, підстав вважати, що вилучені грошові кошти, мають протиправне походження, були засобами чи знаряддями вчинення кримінального правопорушення не встановлено.

При цьому, слідчий суддя окремо зазначає, що вказане не означає, що ОСОБА_5 не міг акумулювати зазначені кошти за місцем свого проживання, здійснюючи також і незаконну діяльність, проте доказів того, що вилучені під час обшуку кошти відповідають вказаним критеріям під час розгляду цього клопотання слідчим суддею не отримано.

Таким чином, враховуючи викладене, вилучені в ході обшуку 08 квітня 2025 року кошти у іноземній валюті в розмірі 52950 доларів США та 12675 Євро не можна розглядати як такі, які «здобуті від злочинної діяльності, засоби та/або знаряддя вчинення злочину, тощо» за відсутності належних та допустимих доказів цього, і, отже, вказане майно не є таким, на відшукання та вилучення якого надано дозвіл ухвалою слідчого судді.

Як вбачається зі змісту ухвали слідчого судді про арешт майна від 21 квітня 2025 року, під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_5 крім коштів було також вилучено мобільну та комп`ютерну техніку, а підставами накладення арешту на вилучене майно була можливість використання такого майна як доказу у кримінальному провадженні та забезпечення збереження речових доказів, що свідчило про відповідність його критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.

При цьому, вилучена комп`ютерна та мобільна техніка, як технічні пристрої не мають самі по собі доказового значення у даному кримінальному провадженні, а є лише матеріальним носієм інформації, на якому збережені відомості, які мають значення для кримінального провадження.

У випадку копіювання електронних документів, які є самостійними джерелами доказів, на інший матеріальний носій за умови належного фіксування результатів такої дії, немає необхідності у збереженні матеріальних носіїв інформації, на яких такі електронні документи початково містились.

При цьому слідчий суддя враховує, що з часу вилучення майна, що є предметом розгляду у даному клопотанні, пройшов тривалий час, та з вилученим майном, мали бути виконані усі необхідні дії, проведено його огляд та встановлено наявність або відсутність будьяких даних на цьому електронному засобі, які б мали значення для кримінального провадження.

Згідно статті 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях вказує, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

При вирішенні клопотання враховую також положення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, згідно якої кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

За положенням статті 131 та статті 170 КПК України вбачається, що утримання органом досудового розслідування речей, правомірно належних особі на праві приватної власності, має бути спрямоване виключно на досягнення завдань кримінального провадження. Тому після проведення з вилученими речами всіх необхідних процесуальних дій (оглядів, експертних досліджень) і належної процесуальної фіксації виявленої доказової інформації, такі речі як найшвидше мають бути повернуті власнику, що відповідає приписам статті 100 КПК України.

Враховуючи, що завдання кримінального провадження, для виконання якого це майно підлягало арешту досягнуто, шляхом проведення відповідних оглядів, експертних досліджень та копіювання інформації наявної на вилученій техніці, подальша потреба в арешті майна відпала, внаслідок чого слідчий суддя дійшов висновку про необхідність скасування арешту з відповідного майна.

Відтак заявником належним чином обґрунтовано обставини, на які він посилається у клопотанні, а тому клопотання підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 174, 372 КПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання задовольнити.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Вітовського (Жовтневого) районного суду Миколаївської області від 21 квітня 2025 року на майно, що було вилучено 08 квітня 2025 року, під час проведення обшуку житла та іншого володіння особи, за місцем проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвала оскарженню не підлягає.

СЛІДЧИЙ СУДДЯ ОСОБА_10