Рішення

від 21.12.2010 по справі 6/314

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

6/314

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.12.10                                                                                 Справа № 6/314.

За позовом

Комунального спеціалізованого теплозабезпечуючого підприємства "Рубіжнетеплокомуненерго", м. Рубіжне Луганської області

до Рубіжанського ліцею Рубіжанської міської ради Луганської області, м. Рубіжне Луганської області

про стягнення 132 297 грн. 29 коп.

                           Суддя Василенко Т.А.  

за участю представників сторін:

від позивача - Тоцький О.І., дов. № 1 від 29.02.2008;

від відповідача - Максимова Л.В., дов. № 174 від 19.11.2010;

Обставини  справи: заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 132 297 грн. 29 коп.

          Відповідач за  відзивом на позовну заяву  від 19.11.10 проти позову заперечує та зокрема зазначає, що не має заборгованості перед позивачем за договором № 76 від 27.09.05. Так, за період з жовтня 2005 року по вересень 2010 відповідач сплатив позивачу кошти за поставлену теплову енергію у сумі 1 282 601,69 грн. За відомостями відповідача, він має переплату по вказаному договору у сумі 47 299,74 грн.

Позивач з доводами відповідача не погодився та надав відповідні пояснення.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши представників сторін ,суд

                 в с т а н о в и в:

27.09.05 між сторонами у справі  було укладено договір № 76 про постачання теплової енергії, за умовами якого, позивач прийняв на себе зобов'язання постачати  відповідачу теплову енергію, а останній -  прийняти та оплатити надану теплову енергію.

Позивачем умови договору виконувалися належним чином та  надавалися відповідачу відповідні послуги за період  жовтень 2005 року –березень 2010 року. Але оплату згідно виставлених рахунків здійснював не в повному обсязі  у зв'язку з чим  утворилась заборгованість в сумі 132 297 грн. 29 коп. З метою отримання вказаною суми позивач направив відповідачу вимогу, яка залишена без задоволення. Виходячи з наведеного  позивач звернувся до суду із даним позовом, за яким просить стягнути заборгованість в сумі 132 297 грн. 29 коп.

Відповідач з позовними вимогами не погодився.

         Оцінивши матеріали справи та доводи сторін у їх сукупності, суд прийшов до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України) доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться.

Разом з цим, відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як було вказано вище між сторонами у справі укладено договір № 76 від 27.09.05 про постачання теплової енергії з відповідними додатковими угодами до нього.

Відповідно до доводів позивача, ним за період  жовтень 2005 року –березень 2010 відповідачу було поставлено теплової енергії загальною вартістю 1 235 301 грн. 95 коп. Разом з цим, оплата наданих послуг відповідачем була здійснена в сумі 1 103 004 грн. 66 коп., у зв'язку з чим залишилась заборгованість в сумі 132 297 грн. 29 коп. З метою отримання вказаної суми позивач направив відповідачу вимогу від 26.10.10.

Згідно розділу 6 договору розрахунки за теплову енергію здійснюються відповідно до встановлених тарифів в порядку, встановленому законодавством. Розрахунки можуть здійснюватися на умовах попередньої оплати.

Із наданих позивачем та відповідачем розрахунків, акту звірення розрахунків станом на 17.11.2010 вбачається, що відповідач здійснював оплату  теплової енергії за платіжними дорученнями вказуючи при цьому період оплати та завжди номер та дату договору.  При надходженні коштів більш ніж було нараховано за теплову енергію позивач відносив надлишкові кошти в рахунок оплати боргу за іншими договорами, що є неприпустими. Так, у позивача не було правових підстав  зараховувати  надмірно сплачені кошти в рахунок оплати за іншими договорами оскільки умовами договору № 76 від 27.09.05 це не передбачено. Крім цього, договором було передбачено здійснення попередньої оплати за надані послуги

Так, фактично позивачем нарахована плата за теплову енергію в сумі 1 235 301 грн. 95 коп., відповідачем оплата здійснена на загальну суму 1 282 601 грн. 69 коп., що не спростовано позивачем. Виходячи з наведеного, за даним договором відповідач має переплату в сумі 47 299 грн. 74 коп.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється шляхом його належного виконання.

Так, матеріалами справи підтверджено, що сторонами у справі належним чином виконувалися умови договору № 76 від 27.09.05, а саме: позивач надавав відповідачу відповідні послуги, а відповідач в повному обсязі їх оплачено.

Відповідно до норми ст.19 Основного Закону держави –Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський   суд   оцінює   докази   за  своїм  внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді  в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Так, позивач зобов'язаний довести суду обставини щодо наявності заборгованості за договором № 76 від 27.09.05. та мав  обґрунтувати свої вимоги поданими суду доказами, а відповідач –спростувати доводи позивача. Тобто, виходячи з наведених приписів, згідно з принципом змагальності саме позивач мав надати суду певні докази допущення відповідачем порушень та  реальності заподіяних збитків. У разі ж надання позивачем відповідних доказів та невизнання певних обставин відповідачем, на останнього покладається обов'язок їх спростування.

В даному випадку, суду позивачем таких доказів позивачем подано не було.

Виходячи з наведеного, у задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.

Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати слід покласти на позивача.

На підстав викладеного, ст.19 Конституції України, керуючись ст.ст. 44,49,82,84,85 ГПК України, суд

                                                       в и р і ш и в :

1.          У задоволенні позову відмовити.

2.          Судові витрати покласти на позивача.

 Відповідно до ст. 92 Господарського процесуального кодексу України рішення може бути оскаржено до апеляційної інстанції протягом десятиденного строку.

Дата виготовлення повного тексту та підписання рішення -  22.12.2010.

          Суддя                                                                      Т.А.Василенко

           Помічник судді                                                  Т.В.Цибулько