Постанова

від 22.12.2010 по справі 2а-4396/10

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

                                                                                                                                                      справа № 2а- 4396/10  

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

22 грудня 2010 року                                     м. Харків

 Суддя Ленінського районного суду м. Харкова  Бондаренко В.В.,

розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1  до Управління пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Харкова про визнання дій протиправними,  зобов’язання здійснити нарахування та виплату недоплаченої державної допомоги «дітям війни»,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся  до суду з позовом, в якому просить в якому просить визнати неправомірною бездіяльність відповідача по невиплаті в повному обсязі за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010  року підвищення пенсії як особі, що має статус дитини війни, зобов’язати  відповідача  здійснити  перерахунок  пенсії з підвищенням її  на 30 % мінімальної пенсії за віком  та провести  відповідні нарахування  і виплати   щомісячної  державної  соціальної  допомоги  за період  з 01.01.2010 року по 31.12.2010  року.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що належить до соціальної категорії «дитина війни» та  відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на отримання соціальної допомоги в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком.  Відповідач всупереч Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року та № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, якими були визнані  неконституційними окремі положення Законів України «Про державний бюджет України на 2007 рік» та  «Про державний бюджет України на 2008  рік», в тому числі й щодо зупинення ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», не здійснив нарахування та виплату відповідного підвищення до пенсії.

Відповідач - Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Харкова -  надав письмові заперечення на позов, в яких просить суд в задоволенні позову відмовити, послався на те, що  відповідно  до ст.. 6  Закону України  « Про  соціальний  захист  дітей  війни» ,  який набрав  чинності  з 01.01.2006 р. , « дітям війни! Пенсії  або  щомісячне  грошове  утримання  чи  державна  соціальна допомога , що виплачується  замість  пенсії , підвищується  на 30 %  мінімальної  пенсії за віком  , яка згідно  діючого  на той час  законодавства  , склала 19,91 грн.  Законом України  « Про  державний  бюджет   на 2006 рік « дію статті  6 Закону України  «  Про соціальний  захист  дітей війни « на 2006 рік  зупинено. Згідно  ст.. 111  Закону України  « Про державний  бюджет України на 2007 р.» вказане  підвищення  до пенсії з січня 2007 року  виплачувалось  особам   які є інвалідами , крім тих  на яких  поширювались  дія  Закону України «  Про статус  ветеранів  війни   та гарантії  х  соціального захисту» , в розмірі  50 % від розміру  надбавки   встановленої  для учасників  війни. Надбавка  учасникам  війни  на 2007 рік  була встановлена   у розмірі  10 % прожиткового  мінімуму  для громадян , які  втратили  працездатність.  

Згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 р. про внесення змін до деяких законодавчих актів України» з 1 січня 2008 р. позивачу було встановлено підвищення до пенсії, як дитині війни у розмірі 47 грн. Розмір вказаного підвищення, згідно вищевказаного Закону, встановлюється у розмірі надбавки, яку одержують учасники війни, а саме - 10% від прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, який на 1 січня 2008 р складав 470 грн. Розмір вказаного підвищення збільшувався у зв’язку їз зростанням прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб і складав з 1 квітня 2008 р. - 48, 10 грн., з 1  липня 2008 р. - 48,20 грн.,  з 1 жовтня 2008 р. по жовтень 2009 р.-  49,80 грн., з 1 листопада 2009 р. -57,30 грн. Що стосується виконання рішень Конституційного Суду від 22 травня 2008 р. про визнання деяких статей Законів України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та «Про Державний бюджет України на 2008 рік» та внесення змін до деяких законодавчих актів України» такими, що не відповідають Конституції України, то рішення про відновлення дії статті Закону України «Про соціальний захист дітей війни», якими передбачено встановлення підвищень до пенсій дітям війни» Верховною Радою України не приймалося, внаслідок чого порядок обчислення підвищень до пенсій дітям війни згідно вищевказаного закону залишився неврегульованим. Оскільки Законом України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що фінансування виплат за цим Законом здійснюється з коштів державного бюджету, а не з бюджету Пенсійного фонду, виплати підвищень до пенсій дітям війни провадилися Пенсійним фондом в розмірах, встановлених Законом  «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України».  

Ухвалою суду від 16.12.2010  року позовні вимоги в частині зобов’язання УПФУ у Ленінському районі м. Харкова здійснити перерахунок, нарахування та виплату недоплаченої соціальної допомоги «діти війни» за період з 01.01.2010 року по 12.06.2010 року залишені без розгляду у зв’язку з пропуском строку звернення до адміністративного  суду.  

Провадження по справі було відкрито частково - щодо вимог, які стосуються періоду з 13.06.2010 року .

Відповідно до ч. 4 ст. 183 – 2 КАС  України суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно ст.128 КАС України суд вважає за можливе розгляд та вирішення даної справи на підставі наявних в ній доказів.  

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини.

Позивач має статус «дитина війни»,  що   підтверджується   пенсійним  посвідченням, перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Харкова та отримує пенсію за віком.  

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції від 18 листопада 2004 р. дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.          

 Згідно ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»  фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Суд вважає, що вимоги позивача щодо визнання неправомірною бездіяльність відповідача по невиплаті в повному обсязі за період з 13.06.2010 по 31.12.2010 року підвищення пенсії як особі, що має статус дитини війни, зобов’язання відповідача здійснити нарахування та виплату з 13.06.2010 року по 31.12.2010 року щомісячної надбавки до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, є такими, що підлягають частковому задоволенню , виходячи з наступного.

Відповідно до п.п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” текст статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладено в наступній редакції. Дітям війни (крім  тих,  на  яких  поширюється дія Закону України "Про статус  ветеранів  війни,  гарантії  їх  соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної  допомоги,   що виплачується  замість  пенсії,  виплачується  підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 за №10-рп\2008 року, у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст.65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу 1, п.п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”.

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Виходячи із системного аналізу зазначених норм законодавства, рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року та приписів ч.2 ст.152 Конституції України, суд дійшов висновку, що в 2008 році (з 22.05.2008 року)  та протягом 2009-2010 років УПФУ в Ленінському районі м. Харкова повинно було нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року, оскільки  з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пп..41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 22.05.2008 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, нараховувати та здійснювати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Враховуючи положення Конституції України щодо дії нормативно-правових актів в часі, положення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у редакції цього Закону від 18 листопада 2004 року №2195-ІУ, поновили свою дію з 22 травня 2008року. Отже  з цієї дати особи зі статусом дітей війни мають право на підвищення на 30 % мінімальної пенсії за віком пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії

Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Згідно до ч.3 та 4 ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Згідно ч. 2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.  

Доводи відповідача про те, що рішення про відновлення дії статті Закону України «Про соціальний захист дітей війни», якими передбачено встановлення підвищень до пенсій дітям війни, Верховною Радою України не приймалося, внаслідок чого порядок обчислення підвищень до пенсій дітям війни згідно вищевказаного закону залишився неврегульованим, суд до уваги не приймає, оскільки вищенаведений аналіз норм законодавства приводить до висновку про те, що, з 22 травня 2008 р. стаття 6 Закону «Про соціальний захист дітей війни» діє в редакції від 18 листопада 2004р., тобто дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання і соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення Про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за №121\2001  і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

Таким чином, обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати  до пенсії позивача, передбаченої ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” покладено на УПФУ в Ленінському районі м. Харкова.

Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються. Таким чином, держава взяла на себе зобов’язання забезпечити реалізацію громадянами своїх конституційних прав.

За змістом ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Законом України «Про соціальний захист дітей війни» реалізовано конституційне  право на соціальний захист громадян, які мають статус «дитини війни», серед яких їм надано право на отримання 30% доплати до пенсії.

Відповідно до ч.2 ст.6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.

Згідно абз.1 п.1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за №121\2001 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади.

Відповідно до зазначеного Положення на Пенсійний фонд України покладено обов’язок щодо:

-   призначення пенсії;

-   підготовки документів для її виплати;

-   забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій.

Пунктом 1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року за №8-2 управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Пенсійного фонду України, підвідомчими відповідно головним управлінням цього фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями  утворюють систему органів Пенсійного фонду України та мають завданням – забезпечення призначення та виплати пенсії.

Отже, обов’язок по нарахуванню та виплати доплати до пенсії, яка передбачена Законом України «Про соціальний захист дітей війни», покладено саме на органи Пенсійного фонду України.

Враховуючи, що держава взяла на себе обов’язок щодо виплати позивачу 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов’язку  на центральний орган виконавчої влади – Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, суд вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причини.

Таким чином, відповідачем не доведено та не надано суду доказів щодо вчинення будь-яких дій для забезпечення виконання покладеного на нього обов’язку щодо нарахування та виплати позивачу доплати до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком.  

Таким чином, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність відповідача по не виконанню з 13.06.2010  року приписів статті 6 Закону України  «Про соціальний захист дітей війни»,  яка призвела до  порушення прав позивачки на своєчасне нарахування на отримання  доплати до пенсії, а також зобов’язати відповідача   здійснити перерахунок пенсії позивачу з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове пенсійне страхування” та провести відповідні виплати з 13.06.2010 року по дату винесення судового рішення, тобто по 22.12.2010 року.

Щодо позовних вимог про зобов’язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу до 31.12.2010 року  відповідно до ст. 6  Закону України  «Про соціальний захист дітей війни» з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове пенсійне страхування” - суд вважає, що такі вимоги не підлягають задоволенню, оскільки на цей час відсутні докази того, що права позивача будуть порушені відповідачем в майбутньому.

Судові витрати по справі підлягають розподілу у відповідності до ч. 3 ст.94 КАС України відповідно до задоволених вимог.

На підставі, вищевикладеного, керуючись ст.ст. 64, 124, 152 Конституції України, ст.ст. 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.ст. 8-14, 71, 94, 159, 160-164, 167, 183-2, 185, 186, ч. 1 ст. 256 КАС України, суд –

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_1  до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Харкова про визнання неправомірною бездіяльності, зобов’язання здійснити нарахування та виплату недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни – задовольнити частково .

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Харкова по не виконанню з 13.06.2010  року приписів статті 6 Закону України  «Про соціальний захист дітей війни»,  яка призвела до  порушення прав позивача на своєчасне нарахування на отримання  доплати до пенсії.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Харкова здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1  відповідно до ст. 6  Закону України  «Про соціальний захист дітей війни» з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове пенсійне страхування” за період з   13.06.2010 року по 22.12.2010 р оку.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з державного бюджету на користь ОСОБА_1  витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 грн. 70 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Ленінський районний суд м. Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови.

Суддя                                                                   В.В. Бондаренко