Ухвала

від 23.10.2013 по справі 2а-4396/10

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2013 р. Справа № 28432/10/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Костіва М.В.,

суддів Шавеля Р.М., Савицької Н.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Львівської області ДПС на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26.05.2010 року у справі №2а-4396/10/1370 за позовом Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Львівської області ДПС до Приватного підприємства «Констракшн Груп» про продовження строку застосування умовного адміністративного арешту активів,

встановив:

В травні 2010 року позивач - Державна податкова інспекція у Галицькому районі м. Львова Львівської області ДПС, звернувся в суд з позовом до Приватного підприємства «Констракшн Груп» про продовження строку застосування умовного адміністративного арешту активів.

Адміністративний позов обґрунтовано тим, що керівником підприємства відмовлено працівнику органу державної податкової служби в наданні документів для перевірки.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 26.05.2010 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, постанову суду оскаржив позивач - Державна податкова інспекція у Галицькому районі м. Львова Львівської області ДПС, який, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Вимоги апеляційної скарги мотивує тим, що податковий орган діяв у відповідності до вимог, встановлених законодавством, що регулює порядок проведення перевірки, зокрема, його працівниками було надано копію наказу від 06.05.2010 року №307 та направлення №387 від 07.05.2010 року на проведення даної перевірки. Факт недопуску та відмови в наданні документів до перевірки підтверджується актом про відмову у допуску до перевірки від 07.05.2010 року. Відповідно до ст. 9 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» арешт активів може бути застосовано у випадку, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення. Відтак, суд першої інстанції безпідставно відмовив у продовженні строку застосування умовного адміністративного арешту активів.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу не належить задовольнити, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне. З метою проведення позапланової документальної виїзної перевірки ПП «Констракшн Груп» (код ЄДРПОУ 35102930) з питань достовірності відображення в податковій декларації з податку на додану вартість показників податкових зобов'язань та податкового кредиту, працівниками податкового органу було здійснено вихід за юридичною адресою підприємства: м. Львів, вул. Костюшка, 18/7. Перевірка проводилася на підставі наказу начальника ДПІ у Галицькому районі м. Львова Львівської області ДПС від 06.05.2010 року за №307 «Про проведення позапланової виїзної документальної перевірки з питань достовірності відображення в податковій декларації з податку на додану вартість показників податкових зобов'язань та податкового кредиту ПП «Констракшн Груп», з якого вбачається, що підставою для проведення перевірки є п.3 ч.6 ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 року за №509-ХП (з наступними змінами та доповненнями). Однак, керівником підприємства відмовлено працівнику ДПІ - головному державному податковому ревізору-інспектору в наданні документів для проведення перевірки, про що складено відповідний акт.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що позивачем не надано доказів на підтвердження наявності податкового боргу у відповідача; доказів на підтвердження обставин виявлення недостовірних даних, що містяться у податковій декларації, поданій платником податків, та докази в підтвердження надіслання платнику податків обов'язкового письмового запиту. Окрім вказаного, Акт про недопуск до перевірки за №46 від 07.05.2010 року складений не у відповідності до встановлених законодавством вимог, а тому не може вважатися допустимим доказом на підтвердження факту недопуску працівників позивача до проведення перевірки.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає їх вірними з огляду на наступне.

У відповідності до вимог підп.9.1.1 п.9.1 ст.9 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року за №2181-111 адміністративний арешт активів платника податків (надалі - арешт активів) є виключним способом забезпечення можливості погашення його податкового боргу.

Адміністративний арешт активів може бути застосовано за наявності обставин, визначених підпунктом 9.1.2 згаданого пункту цього Закону, зокрема, і за обставин, коли платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб податкового органу до обстеження приміщень, що використовуються для одержання доходів або пов'язані з отриманням інших об'єктів оподаткування, електронних контрольно-касових апаратів, комп'ютерних систем, що застосовуються для розрахунків за готівку або з використанням карток платіжних систем, вагокасових комплексів, систем та засобів штрихового кодування.

У відповідності до підп.9.3.3 п.9.3 ст.9 згаданого Закону, арешт може бути накладено на активи строком до 96 годин від години підписання відповідного рішення керівником податкового органу (його заступником). Керівник відповідного податкового органу (його заступник) має право звернутися до суду (арбітражного суду) з поданням про продовження строку арешту активів платника податків за наявності достатніх підстав вважати, що звільнення активів з-під адміністративного арешту може загрожувати їх зникненням або знищенням.

В матеріалах справи наявне рішення про застосування адміністративного арешту активів платника податків від 21.05.2009 року, згідно з яким застосовано умовний адміністративний арешт активів платника податків - відповідача.

Підставою для застосування умовного адміністративного арешту активів Приватного підприємства «Констракшн Груп» став не допуск працівників податкового органу до проведення позапланової документальної перевірки відповідача.

Відповідно до наказу начальника ДПІ у Галицькому районі м. Львова Львівської області ДПС від 06.05.2010 року за №307 «Про проведення позапланової виїзної документальної перевірки з питань достовірності відображення в податковій декларації з податку на додану вартість показників податкових зобов'язань та податкового кредиту ПП «Констракшн Груп», підставою для проведення перевірки є п.3 ч.6 ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 року за №509-ХП (з наступними змінами та доповненнями).

На вимогу суду позивач не надав доказів на підтвердження обставин виявлення недостовірних даних, що містяться у податковій декларації, поданій платником податків, та докази на підтвердження надіслання платнику податків обов'язкового письмового запиту. Суд першої інстанції проаналізував норми ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 року за №509-ХП (з наступними змінами та доповненнями), докази, наявні в матеріалах справи, та дійшов вірного висновку, який поділяє і колегія суддів, про відсутність законних підстав для проведення виїзної позапланової перевірки відповідача.

Окрім вказаного, податковий орган не надав доказів на підтвердження наявності у відповідача податкового боргу, адже, у відповідності до підп.9.1.1 п.9.1 ст.9 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» адміністративний арешт активів платника податків є виключним способом забезпечення можливості погашення його податкового боргу.

Щодо факту не допуску працівників позивача до проведення перевірки, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з п.5.4 Порядку застосування адміністративного арешту активів платників податків, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 25.09.2001 року за №386 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.10.2001 року за №865/6056 (з наступними змінами та доповненнями), у разі виникнення обставини недопуску до перевірки слід установити факт відмови платника податку від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення, зафіксувати його Актом відмови, який складається оперативним працівником податкової міліції за місцезнаходженням такого платника податку, підписується працівником податкової інспекції, який повинен проводити перевірку, та понятими особами, а в разі незнайдення платника податку обов'язково скласти акт про факт його незнайдення.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи Акту про недопуск до перевірки за№46 від 07.05.2010 року, такий складений не оперативним працівником податкової міліції та не підписаний понятими особами, а тому, у відповідності до вимог ч.4 ст.70 КАС України, не може вважатись допустимим доказом на пітвердження факту недопуску працівників позивача до проведення перевірки.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, та постановив обґрунтоване рішення, що повно відображає обставини, які мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Львівської області ДПС - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26.05.2010 року у справі №2а-4396/10/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно після проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20-ти днів після набрання нею законної сили, а уразі складення такої в порядку ч. 3 ст. 160 КАС України, протягом того ж строку з часу складення в повному обсязі.

Головуючий суддя : Костів М.В.

Судді: Шавель Р.М.

Савицька Н.В.