Рішення

від 16.12.2010 по справі 20/289

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

20/289

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

16.12.10 р.                                                                                    Справа № 20/289                               

Суддя господарського суду Донецької області  Донець О.Є.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Горлівського медичного училища, м.Горлівка

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго”, м.Горлівка, в особі Центральних електричних мереж, м.Горлівка

про стягнення 1315,68 грн.

За участю представників:

від позивача: Шокурова Д.Г. – дов.

від відповідача: Фертюк О.О. – дов.

СУТЬ СПОРУ:

          До господарського суду Донецької області звернулось Горлівське медичне училище, м.Горлівка, із позовом до Відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго”, м.Горлівка, в особі Центральних електричних мереж, м.Горлівка, про стягнення 1315,68 грн., з яких 1307,16 грн. – сума безпідставно отриманих грошових коштів, 2,36 грн. – сума 3% річних, 6,16 грн. – сума процентів.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відповідач безпідставно отримав грошові кошті у сумі 1307,16 грн., на приписи Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, на приписи Господарського та Цивільного кодексів України та на надані суду документи, що наявні в матеріалах справи.

Відповідач проти задоволення позову заперечив, про що надав суду письмовий відзив на позов від 13.12.10 р., в якому зазначає, що не можна вважати перераховані позивачем 1307,16 грн. за несвоєчасну оплату спожитої електричної енергії, отриманими без достатніх правових підстав в розумінні ст.1212 Цивільного кодексу України. Крім того, відповідач стверджує, що у позивача не має підстав нараховувати 3% річних, у зв'язку із тим, що відповідач не має грошових зобов'язань перед позивачем та не може розглядатись як боржник в розумінні ст.ст.509, 610 Цивільного кодексу України.

14 грудня 2010 року позивач звернувся до суду із заявою про збільшення позовних вимог № 409 на 318,98 грн., в якій просив суд стягнути з відповідача суму безпідставно отриманих грошових коштів у розмірі 1626,14 грн., суму 3% річних у розмірі 2,36 грн., суму процентів у розмірі 6,16 грн., посилаючись на те, що сума 318,98 грн. вимушено  перерахована позивачем відповідачеві у якості пені платіжним дорученням № 451 від 26.11.10 р. у зв'язку із повідомленням відповідача про припинення електропостачання з 29.11.10 р.

Дану заяву суд не приймає до розгляду, оскільки її подано позивачем із порушенням приписів ст.22 Господарського процесуального кодексу України, а саме – дозаявлені позивачем вимоги є самостійними позовними вимогами, яки виникли у зв'язку з іншими обставинами, що безпосереднього відношення до предмету даного спору не мають.

У запереченнях від 16.12.10 р. на відзив відповідача позивач стверджує, що правові підстави для законності отримання відповідачем грошових коштів в сумі 1626,14 грн. відсутні, оскільки порушені норми чинного законодавства по обмеженню стягнення пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

У судовому засіданні оголошувалась перерва з 14.12.10 р. до 16.12.10 р.

           Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд ВСТАНОВИВ:

10 лютого 2006 року між Відкритим акціонерним товариством „Донецькобленерго” (далі-Постачальник електричної енергії) та Горлівським медичним училищем (далі-Споживач) було укладено договір про постачання електричної енергії № 1392 (далі-Договір).

Відповідно до п.1 Договору, Постачальник електричної енергії постачає електричну енергію Споживачу, а Споживач оплачує постачальнику електричної енергії її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами Договору та додатками до Договору, що є його невід'ємними частинами.

Згідно із п.2.2.3 Договору, Споживач зобов'язався оплачувати Постачальнику електричної енергії вартість електричної енергії згідно з умовами додатків № 5 „Порядок розрахунків за електроенергію” та № 6 „Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії”.

Пунктом 4.2.1 Договору в редакції Додаткової угоди від 20.09.07 р. передбачено, що за внесення платежів, передбачених пунктами 2.2.3 – 2.2.4 Договору, з порушення термінів, визначених додатком № 5 „Порядок розрахунків за електроенергію”, Споживач сплачує Постачальнику електричної енергії пеню у розмірі 1% за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати; 3% річних з простроченої суми. При цьому, сума грошового зобов'язання за Договором повинна бути оплачена Споживачем з урахуванням встановленого індексі інфляції.

Нарахування за понад договірне споживання електричної енергії та електричної енергії з ПДВ, сум пені, 3% річних, індексу інфляції відображаються в окремому рахунку, який споживач електроенергії повинен отримати в відділі збуту Постачальника до 5 числа наступного за розрахунковим місяця.

Сума пені зазначає у розрахунковому документі окремим рядком, або здійснюється на підставі окремого розрахункового документа.

Як стверджує позивач у своєму позові, відповідно до виставлених рахунків від 14.10.10 р. за активну електроенергію в сумі 6422,81 грн. та за реактивну електроенергію в сумі 180,71 грн. він здійснив їх повну оплату 26.10.10 р.

26 жовтня 2010 року на адресу Горлівського медичного училища надійшло повідомлення ВАТ „Донецькобленерго” про припинення подачі електричної енергії з 01.11.10 р. у зв'язку із заборгованістю в сумі 7977,53 грн., в тому числі пеня в сумі 1365,82 грн.

Як стверджує позивач, 01.11.10 р. Горлівському медичному училищу було припинено подачу електричної енергії у зв'язку із несплатою суми пені у розмірі 1365,82 грн.

03 листопада 2010 року позивач сплатив нараховану відповідачем суму пені у розмірі 1365,82 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 406 від 03.11.10 р., з яких суму пені, яка, на думку позивача, не підлягає стягненню, - у розмірі 1307,16 грн. та суму пені у розмірі 58,66 грн., яка підлягає стягненню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Посилаючись на те, що відповідач безпідставно отримав грошові кошті у сумі 1307,16 грн., позивач звернувся до суду із позовними вимогами, збільшив їх розмір та просить суд стягнути з відповідача суму безпідставно отриманих грошових коштів у розмірі 1626,14 грн., суму 3% річних у розмірі 2,36 грн., суму процентів у розмірі 6,16 грн.

Заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог судом не прийнято до розгляду, отже суд розглядає по суті вимоги, викладені к позовній заяві, а саме – про стягнення з відповідача безпідставно отриманих грошових коштів в сумі 1307,16 грн., 3% річних в сумі 2,36 грн., 6,16 грн. відсотків.

Відповідач проти задоволення позову заперечив, про що надав суду письмовий відзив на позов.

Згідно із ст.4-2) Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до ст.4-3) зазначеного кодексу, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.  

Згідно із ст.43 зазначеного кодексу, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно із ст.1212 Цивільного кодексу України, на яку посилається позивач як на правову підставу своїх вимог, Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Виходячи з припису ст.1212 Цивільного кодексу України, зобов'язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов:

По-перше, є наявним факт набуття або збереження майна, тобто особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути Ії її володіння.

По-друге, набуття або збереження майна за рахунок іншої особи, тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою.

По-третє, відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є: договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій стороні.

Взаємовідносини між позивачем та відповідачем виникли на підставі договору про постачання електричної енергії від 10.02.06 р. № 1392, Закону України „Про електроенергетику”, Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.96 р. № 28.

Пунктом 4.2.1 Договору передбачено, що у разі несвоєчасного виконання грошового зобов'язання по сплаті рахунків за електричну енергію позивач сплачує відповідачу пеню у розмірі 1% за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати та 3% річних з простроченої суми.

Таким чином, не можна вважати перераховані позивачем відповідачеві 1307,16 грн. за несвоєчасну оплату спожитої електричної енергії отриманими без достатніх правових підстав в розумінні ст.1212 Цивільного кодексу України.

Отже, у задоволенні позову в частині вимог про стягнення вищезазначеної суми слід відмовити.

Оскільки вимоги про стягнення з відповідача відсотків в сумі 2,36 грн. та 6,16 грн. є додатковими та похідними стосовно основної вимоги, у задоволенні якої суд відмовляє, дані вимоги також не підлягають задоволенню.

Крім того, застосування позивачем у якості правового обґрунтування додаткових вимог положень статей 625, 1048 Цивільного кодексу України є помилковим, оскільки відповідач має на користь позивача обов'язок з постачання електричної енергії, а не грошове зобов'язання, та між сторонами відсутні правовідносини позики.

Таким чином, у задоволенні позову слід відмовити повністю, судові витрати по справі – віднести на позивача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.4-2, 4-3, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Горлівського медичного училища, м.Горлівка, до Відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго”, м.Горлівка, в особі Центральних електричних мереж, м.Горлівка, – відмовити повністю.

                                     Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 16.12.10 р.                                                                                   

                                                                                       Повне рішення складено 21.12.10 р.

Суддя                                                               Донець О.Є.