Рішення

від 21.12.2010 по справі 15/197

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/197

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

21.12.10 р.                                                                                    Справа № 15/197                               

Господарський суд Донецької області  у складі колегії суддів:

головуючого судді Богатиря К.В.

судді Левшиної Г.В.,

судді Татенка В.М.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом відкритого акціонерного товариства “Дніпропетровський завод прокатних валків” м. Дніпропетровськ (код ЄДРПОУ 00187375)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробнича фірма Машинобудівне та металургійне виробництво” м. Краматорськ (код ЄДРПОУ 34877311)

про стягнення попередньої оплати по договору № ММП-36/09-34/173 від 29.04.2008 р. в сумі 19938,00 грн., пені в сумі 7375,98 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Меркович Б.В. за довіреністю № 18/19 від 13.01.2010 р.

від відповідача: Мельченко В.І. за довіреністю № 05/09-10 від 10.09.2010 р.

В судовому засіданні оголошувалась перерва з 25.11.2010 р. до 21.12.2010 р.

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява відкритого акціонерного товариства “Дніпропетровський завод прокатних валків” м. Дніпропетровськ до товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробнича фірма Машинобудівне та металургійне виробництво” м. Краматорськ про стягнення попередньої оплати по договору № ММП-36/09-34/173 від 29.04.2008 р. в сумі 19938,00 грн., пені в сумі 7375,98 грн.

Ухвалою суду від 19.08.2010 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/197, сторони зобов'язані надати документи та виконати певні дії.

Ухвалою суду від 13.10.2010 р. строк вирішення спору продовжено до 02.11.2010 р.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 01.11.2010 року призначена колегія суддів для розгляду справи № 15/197 у складі: головуючий суддя Богатир К.В., суддя Левшина Г.В., суддя Татенко В.М.

Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши в судових засіданнях пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

29.04.2008 р. сторони уклали договір № ММП–36/09–34/173, згідно якого продавець (відповідач) зобов'язався своїми силами та засобами, із власних матеріалів, по кресленням покупця, виготовити та поставити товар, вказаний в специфікаціях, що є невід'ємною частиною даного договору, а покупець (позивач) зобов'язався прийняти та оплатити  вказаний товар.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що строк виготовлення та поставки товару, а також умови поставки товару вказуються в специфікаціях.

Згідно п. 4.1 договору оплата товару здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця в розмірі 50% від загальної суми товару, що відвантажується по специфікації, для авансування замовлення. Залишкові 50% від загальної суми товару, відвантаженого по специфікації, покупець оплачує протягом 3 банківських днів з моменту повідомлення його продавцем про готовність товару до відвантаження.

До спірного договору сторони підписали специфікацію № 1 (з урахуванням протоколу розбіжностей до договору), в якій передбачили найменування товару, його одиницю вимірювання, кількість, ціну за одиницю та загальну вартість в розмірі 40764,00 грн., а також строк поставки товару протягом 30 робочих днів з моменту отримання 50% передоплати. Умови оплати: 50% передоплата; 50% – по факту повідомлення покупця про готовність до відвантаження. Крім того, в специфікації № 1 до договору (з урахуванням протоколу розбіжностей) сторони погодили здійснення поставки товару на умовах FCA – склад продавця: м. Краматорськ, вул. Паркова, 20 згідно правил ІНКОТЕРМС 2000 р.

Тобто, сторони у договорі передбачили виготовлення, повідомлення про готовність товару до відвантаження та відвантаження товару протягом 30–ти робочих днів з моменту передоплати.

Спірний договір та специфікація до нього підписані представниками обох сторін та скріплені печатками з протоколом розбіжностей, в якому сторонами була погоджена нова редакція спірних пунктів договору. Завірені копії договору, специфікації та протоколу розбіжностей додані до позову.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання договору № ММП–36/09–34/173 від 29.04.2008 р. на підставі рахунку–фактури № 36–07098 від 16.05.2008 р. на суму 40764,00 грн. ним була здійснена передоплата товару в розмірі 50% від виставленого рахунку на суму 20382,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2845 від 07.07.2008 р. з відміткою банку про проведення платежу. Призначенням платежу вказана часткова оплата за пружину, колесо, шестерні згідно рахунку № 36–07098 від 16.05.2008 р.

Відповідач частково поставив товар на суму передоплати за видатковою накладною № РН–0101027 від 11.11.2008 р. в сумі 444,00 грн., в результаті чого непоставленим залишився товар на суму 19938,00 грн. Завірена копія та оригінал видаткової накладної містяться в матеріалах справи. Стосовно даного факту позивач надав до суду письмові пояснення № 1901/19 від 23.11.2010 р., в яких вказує на те, що частково товар за договором № ММП–36/09–34/173 від 29.04.2008 р., а саме – пружини у кількості 10 штук, за усною домовленістю сторін, був переданий відповідачем 11.11.2008 р. у м. Краматорську із попутним транспортом, що прямував до м. Дніпропетровська та був отриманий у м. Дніпропетровську представником позивача. Видаткова накладна № РН–0101027 від 11.11.2008 р. була надіслана відповідачем поштою. Вказані обставини також підтвердив відповідач в письмових поясненнях від 23.11.2010 р.

Позивач направляв відповідачу претензії № 1415/19 від 30.10.2009 р. та № 383/19 від 30.03.2010 р., в яких вимагав повернути передоплату у зв'язку з простроченням поставки товару та сплатити пеню. Факт направлення позивачем та отримання відповідачем вказаних претензій підтверджується повідомленнями про вручення рекомендованих поштових відправлень представникам відповідача. Завірені копії претензій та поштових повідомлень містяться в матеріалах справи.

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов'язання за договором (повністю та своєчасно не поставив позивачу товар, що є підставою для повернення передоплати на суму недопоставленого товару), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, дійшов наступних висновків:

Предметом даного позову є вимога позивача щодо стягнення з відповідача суми передоплати за недопоставлений товар згідно договору № ММП–36/09–34/173 від 29.04.2008 р. Даний договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обов'язків, визначених ним та за своєю правовою природою є договором купівлі–продажу.

Відповідно до ст. 193 ч. 1 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, у позивача виникає обов'язок оплатити товар, а у відповідача – передати товар.

Позивач в позовній заяві посилається на те, що передбачений п. 2 специфікації № 1 до спірного договору строк поставки товару протягом 30 робочих днів, виходячи з дати перерахування суми 50% передоплати за товар згідно платіжного доручення № 2845 від 07.07.2008 р., наступив у відповідача в період з 08.07.2008 р. по 18.08.2008 р., а вже з 19.08.2008 р. для відповідача почалося прострочення поставки товару позивачу.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву від 14.10.2010 р., в якому проти позовних вимог заперечує тим, що товар за спірним договором ним був виготовлений, а покупцю направлені повідомлення про готовність до відвантаження. До відзиву додані завірені копії листів: № 181 від 16.08.2008 р., № 194 від 09.09.2008 р., № 26 від 15.02.2009 р. В якості доказів направлення вказаних листів позивачу відповідач надав до суду оригінали фіскальних чеків: № 9555 від 16.08.2008 р., № 9655 від 09.09.2008 р., № 9755 від 15.02.2009 р. відповідно.

Правилами ІНКОТЕРМС в редакції 2000 р. передбачено, що термін FCA (FREE CARRIER (... named place) ФРАНКО-ПЕРЕВІЗНИК (... назва місця) означає, що продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці. Продавець зобов'язаний дати покупцю достатнє повідомлення про здійснення поставки товару. Продавець зобов'язаний надати товар перевізнику або іншій особі, призначеній покупцем або обраній продавцем у відповідності зі статтею А.3 "а", у названому місці у день чи в межах періоду, що узгоджені сторонами для здійснення поставки.

Позивач надав до суду пояснення до позовної заяви № 1671/19 від 21.10.2010 р., а також заперечення на обставини, викладені відповідачем у відзиві на позов, в яких посилається на той факт, що в передбачений спірним договором строк він не отримував від відповідача повідомлення про готовність товару до відвантаження. До пояснень позивач додав завірені копії листів № 194 від 09.09.2008 р., № 26 від 15.02.2009 р., відповіді на претензію № 83 від 20.11.2009 р.

Представник відповідача надав до суду письмові пояснення від 01.11.2010 р., в яких вказує на те, що зміст листів № 194 від 09.09.2008 р., № 26 від 15.02.2009 р., пред'явлених позивачем та відповідачем до суду, не співпадає. Причину невідповідності змісту в листі № 194 від 09.09.2008 р. відповідач пояснити не може, причиною невідповідності змісту в листі № 26 від 15.02.2009 р. вважає технічну описку щодо дати виготовлення продукції.

Ухвалою від 01.11.2010 р. Краматорський вузол поштового зв'язку було зобов'язано направити до суду наступні відомості: 1) чи були фактично направлені рекомендовані листи з повідомленням про вручення згідно фіскальних чеків № 9555 від 16.08.2008 р., № 9655 від 09.09.2008 р., № 9755 від 15.02.2009 р. (копії чеків додаються); 2) чи були фактично отримані вказані поштові відправлення адресатом (конкретно ким та коли); 3) чи складалися описи вкладення до вищевказаних поштових відправлень, зазначити зміст описів вкладення.

На виконання вимог ухвали Центром поштового зв'язку № 7 Донецької дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку „Укрпошта” було направлено до суду довідку № 05-01/1481 від 22.11.2010 р., в якій повідомляється про відсутність можливості надати інформацію стосовно фактичного направлення рекомендованих листів від 16.08.2008 р. та від 09.09.2008 р. у зв'язку із закінченням терміну зберігання виробничої документації та її знищення. Рекомендований лист від 15.02.2009 р. на ВПЗ Краматорськ-2 не був прийнятий та відправлений згідно поштової квитанції № 9755 від 15.02.2009 р. Оригінал довідки № 05-01/1481 від 22.11.2010 р. міститься в матеріалах справи.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 того ж Кодексу  господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Проаналізувавши обставини справи у їх сукупності, заперечення відповідача суд не приймає до уваги у зв'язку з наступним:

В матеріалах справи містяться завірені копії листів № 194 від 09.09.2008 р. та № 26 від 15.02.2009 р. за підписом генерального директора ТОВ “Науково-виробнича фірма Машинобудівне та металургійне виробництво”. Вказані листи були надані до суду позивачем та відповідачем. При цьому зміст текстів даних листів в редакції позивача та відповідача відрізняється. В редакції позивача зміст листів наступний:

В листі № 194 від 09.09.2008 р. відповідач повідомляє про те, що відвантаження товару згідно договору № ММП–36/09–34/173 від 29.04.2008 р. буде здійснено в першій декаді жовтня 2008 р. В листі № 26 від 15.02.2009 р. вказано про виготовлення недопоставленого товару – 15.02.2009 р.

В редакції відповідача зміст цих же листів наступний:

В листі № 194 від 09.09.2008 р. відповідач повідомляє про виготовлення товару та готовність його до відвантаження, у зв'язку з чим просить суд направити уповноваженого представника для погодження технічних умов перевезення продукції та строків відвантаження. В листі № 26 від 15.02.2009 р. вказано про виготовлення недопоставленого товару – 16.08.2008 р.

Оригінали вказаних листів в редакції кожної сторони були оглянуті судом, що підтверджується протоколом судового засідання від 01.11.2010 р.

Лист № 194 від 09.09.2008 р. не приймається судом до уваги як доказ отримання покупцем повідомлення від продавця про можливість здійснення відвантаження товару, тому як текст даного листа, викладений в екземплярах, наданих позивачем та відповідачем, не співпадає. При цьому причину невідповідності змісту в листах № 194 від 09.09.2008 р. відповідач пояснити не може.

Лист № 26 від 15.02.2009 р. також не приймається судом до уваги як належний доказ повідомлення покупця про готовність товару до відвантаження, тому як зміст листів, пред'явлених позивачем та відповідачем до суду, не співпадає; до моменту початку розгляду справи по суті відповідач не направляв позивачу жодних повідомлень про допущення нібито технічної описки в даті виготовлення продукції та готовності її до відвантаження (нібито замість 15.02.2009 р. покупцю слід було вважати 16.08.2008 р.).

Лист № 181 від 16.08.2008 р. не приймається судом до уваги як належний доказ повідомлення покупця про виготовлення товару та готовність його до відвантаження згідно умов спірного договору, тому як позивач категорично заперечує факт отримання даного листа. В обґрунтування здійснення направлення вказаного листа відповідач посилається на фіскальний чек № 9555 від 16.08.2008 р. В данному конкретному випадку суд такі доводи не приймає до уваги, оскільки наступними своїми листами сам відповідач спростовує обставини фактичного виготовлення товару 16.08.2008 р.

Крім того, в обґрунтування вказаних обставин відповідач надав до суду витяг з журналу вихідної кореспонденції за період з 16.08.2008 р. по 29.04.2010 р. за підписом керівника підприємства, скріпленим відбитком печатки. Такий витяг судом також не приймається до уваги як належний доказ направлення позивачу листів № 181 від 16.08.2008 р., № 194 від 09.09.2008 р., № 26 від 15.02.2009 р. саме в редакції відповідача, тому як позивач заперечує отримання листа № 181 від 16.08.2008 р. взагалі, а інші листи були отримані в іншій редакції. Такий журнал – це доказ реєстрації вихідної кореспонденції, а не доказ її фактичного відправлення поштою, повинен оцінюватися судом у сукупності з іншими доказами по справі.

Як вбачається з умов спірного договору, після виготовлення продавцем товару та повідомлення покупця про готовність до відвантаження, сторони повинні були домовлятися стосовно перевізника та конкретної дати відвантаження товару продавцем перевізнику. Тобто, невиконання продавцем обов'язку своєчасно виготовити товар призвело до порушення строку поставки товару.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що відповідач не довів належними доказами факт виготовлення ним та повідомлення покупця про готовність товару до відвантаження та відвантаження товару в строк, передбачений умовами спірного договору. Заперечення відповідача суд вважає безпідставними, про що було вказано вище. Крім того, в діях відповідача суд вбачає  намір ухилитися від відповідальності за невиконання договірних зобов'язань.

Відповідно до ст. 693 ч. 2 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно ст. 670 ч. 1 ЦК України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Згідно вказаних норм закону у позивача виникає альтернативне право вимагати передання оплаченого товару або вимагати повернення суми попередньої оплати, що в свою чергу породжує альтернативні обов'язки у відповідача.

Статті 670 та 693 ЦК України як спеціальні норми закону не встановлюють строку виконання грошового зобов'язання по поверненню передоплати за товар у правовідносинах купівлі-продажу (поставки). Спірним договором № ММП–36/09–34/173 від 29.04.2008 р. строк повернення продавцем суми передоплати, здійсненої покупцем, також не визначений.

В такому випадку необхідно застосовувати загальну норму закону, передбачену ч. 2 ст. 530 ЦК України.

Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

Вказаними нормами ЦК України передбачається можливість виникнення обов'язку продавця повернути попередню оплату, але тільки за наявності факту порушення ним строку поставки товару та пред'явлення покупцем вимоги продавцю повернути сплачені кошти.

Позивач скористався своїм альтернативним правом вимагати повернення суми попередньої оплати та пред'явив вимогу щодо повернення суми передоплати. Відповідач зобов'язаний був повернути суму попередньої оплати протягом семи днів з дати отримання ним такої вимоги. Доказом отримання вимоги (претензії № 1415/19 від 30.10.2009 р.) є повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення 10.11.2009 р. представнику відповідача.

Виходячи з того, що вимога була отримана 10.11.2009 р., семиденний строк повернення передоплати для відповідача наступив у період з 11.11.2009 р. по 17.11.2009 р. включно, а вже з 18.11.2009 р. почалося прострочення виконання грошового зобов'язання.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення передоплати в сумі 19938,00 грн. суд вважає обґрунтованими, тому їх задовольняє.

На підставі п. 7.1 договору позивач нарахував відповідачу пеню за прострочення поставки товару, починаючи з 19.08.2008 р. та враховуючи здійснення часткової поставки товару 11.11.2008 р. та передбачене ч. 6 ст. 232 ГК України обмеження періоду нарахування пені, у зв'язку з чим просив суд стягнути з відповідача пеню в сумі 7375,98 грн. (розрахунки містяться в матеріалах справи).

Пунктом 7.1 договору передбачено, що у випадку порушення строків відвантаження товару винна сторона сплачує пеню в розмірі 0,1% від суми недопоставленого товару за кожний день прострочення поставки.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Виходячи з дати здійснення покупцем 50% передоплати, враховуючи відмітку банку про проведення платежу на платіжному дорученні, суд дійшов висновку про те, що позивач вірно визначив початок прострочення поставки товару відповідачем з 19.08.2008 р.

Таким чином, перевіркою розрахунку суми пені судом встановлено, що даний розрахунок позивача відповідає вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, тому приймається судом як належний доказ у даній справі.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 7375,98 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32-34; 36; 43; 49; 82-85; 115; 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробнича фірма Машинобудівне та металургійне виробництво” (юридична адреса: 84323, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Паркова, буд. 20, кв. 1; код ЄДРПОУ 34877311; інші відомості в матеріалах справи відсутні) на користь відкритого акціонерного товариства “Дніпропетровський завод прокатних валків” (юридична адреса: 49023, м. Дніпропетровськ, вул. Комінтерну, 2; код ЄДРПОУ 00187375; рахунок 26002011 в ПАТ „АР „РАДАБАНК”, МФО 306500) суму 27313,98 грн. (а саме: передоплату на суму 19938,00 грн., пеню в розмірі 7375,98 грн.), витрати на оплату державного мита в сумі 273,14 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

У судовому засіданні 21.12.2010 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 24.12.2010 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                               Богатир К.В.