Рішення

від 27.12.2010 по справі 10/30пн

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

10/30пн

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

27.12.10 р.                                                                                    Справа № 10/30пн                               

Господарський суд Донецької області у складі:

головуючий суддя - Е.В. Сгара, судді – М.О. Лейба, О.І. Склярук                                           

При секретарі судового засідання Талієвій Х.Р.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом: Відкритого акціонерного товариства “Державна енергогенеруюча компанія “Центренерго” м. Київ в особі структурного підрозділу Вуглегірської ТЕС ВАТ “Центренерго” м.Світлодарськ

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергобетон” м.Світлодарськ,

За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельно-виробниче  підприємство “БудУКом” м.Дружківка.

Про зобов'язання повернути об'єкт лізингу

За зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергобетон” м.Світлодарськ

До Відкритого акціонерного товариства “Державна енергогенеруюча компанія “Центренерго” м. Київ в особі структурного підрозділу Вуглегірської ТЕС ВАТ “Центренерго” м.Світлодарськ

Про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна, які розташовані за адресою: м.Світлодарськ Донецької області (колишній Углегорський цех з виготовлення бетонних виробів), загальною площею 5000,81 м2, зокрема: контора та лабораторія площею 195,4 м2, компресорна площею 72,00 м2, склад матеріалів площею 900,00 м2, бетонно-розчинний вузол площею 295,75 м2, арматурна майстерня площею 3024,00 м2, склад цементу площею 13,66 м2, тимчасові залізничні шляхи площею м2, полігон площею 500, 00 м2, за ТОВ „Енергобетон”, створеного на базі дочірнього підприємства ВАТ „Донбасенергобуд”; витребувати майно, яке перелічено у п.1 позовних вимог з чужого незаконного володіння та зобов'язати передати дане майно на баланс ТОВ „Енергобетон”; визнати недійсним договір оренди будівлі, спорудження (іншого об'єкту нерухомості або його частки) №9 від 15.06.1999р., укладений між Вуглегірською ТЕС та ТОВ „Енергобетон”, договір оперативного лізингу №633 від 01.04.2002р., укладений між ВАТ “Державна енергогенеруюча компанія “Центренерго” в особі директора Вуглегірської ТЕС та ТОВ „Енергобетон”

За участю представників:

від позивача  –Пухлено Н.В. - довіреність;

від відповідача –Городзинська М.М. - довіреність;

від третьої особи: не з"явився.

У судових засіданнях на підставі ст.77 ГПК України оголошувалась перерва: 04.04.2007р. до 18.04.2007р., 04.06.2007р. до 14.06.2007р., 05.05.2008р. до 12.05.2008р., 11.11.2010р. до 12.11.2010р., 12.11.2010р. до 29.11.2010р., 29.11.2010р. до 02.12.2010р.

СУТЬ СПОРУ:                          

До  господарського  суду  звернулось Відкрите акціонерне товариство “Державна енергогенеруюча компанія “Центренерго” м. Київ в особі структурного підрозділу Вуглегірської ТЕС ВАТ “Центренерго” м. Світлодарськ з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергобетон” м. Світлодарськ про зобов'язання повернути об'єкт лізингу.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір оперативного лізингу №663 від 01.04.2002р. з протоколом розбіжностей, додатками та додатковими угодами; акт прийому-передачі від 01.06.20202р. орендованих будівель відповідно до договору лізингу №663 від 01.04.2002р.; листи №66 від 08.06.2005р., №132 від 12.08.2004р., №01-40/757 від 25.01.2006р., №01-40/1361 від 13.02.2006р.,  №01-40/6697 від 29.03.2006р., №43 від 30.03.2006р., №01-40/14285 від 04.10.2006р.

У письмових та усних поясненнях позивач зазначив про той факт, що договір оперативного лізингу №4-Л від 30.12.2004р. був повернутий відповідачем позивачу з протоколом розбіжностей. У зв'язку з незгодою умов протоколу розбіжностей, такий протокол повернуто відповідачу, а договір №4-Л залишено неукладеним (неузгодженим) сторонами. Вважає посилання відповідача на такий договір безпідставними та необґрунтованими, а договір неукладеним – таким, що г не відбувся. Зазначив, що фактично спірний об'єкт позивачу повернутий не був, ви користувався відповідачем протягом 2005 – 2006р.р., тобто після підписання акта від 01.02.2005р., на який посилається відповідач, в підтвердження чого посилається на виставлення відповідачу рахунків на оплату за користування об'єктом лізингу, їх оплату на користь позивача, здійснення в цей період між сторонами заліків про зарахування однорідних зустрічних вимог, підписання сторонами актів прийому-передачі наданих послуг з оперативного лізингу, акти про використання об'єкту оренди/лізингу саме за спірним договором №633 від 01.04.2002р. (том 1, а.с. 79-171). Позивач, у поясненнях від 04.06.2007р. також пояснив, що він відноситься до державного сектору економіки, а частка Держави в уставному фонді ВАТ „Центренерго” становить 78%.

Позивач заявою від 12.05.2008р. уточнив позовні вимоги та просить зобов'язати ТОВ „Енергобетон” звільнити та повернути об'єкт лізингу позивачу. Зазначена заява розглянута у судовому засіданні 12.05.2008р. та прийнята судом, про що свідчить ухвала суду від 12.05.2008р. №10/30пн.

Заявою №б/н від 23.06.2010р., поданою в порядку ст.22 ГПК України, позивач просить зобов'язати відповідача повернути позивачу об'єкт оперативного лізингу за актом приймання-передачі. (том 6, а.с.6-9). Усно у судовому засіданні повідомив, що цією заявою позивач не змінює підстав позову, а просить повернути позивачу об'єкт оперативного лізингу, шляхом підписання акту приймання-передачі.

Відповідач у відзиві №37 від 07.03.2007р. та у судових засіданнях проти позовних вимог заперечив, на час розгляду справи відповідач правомірно користується спірним об'єктом лізингу на укладеного між сторонами підставі договору №4-Л. Зауважив, що вказаний договір укладався сторонами на 11 місяців, проте після строку його закінчення жодною із сторін не було здійснено дій направлених на його припинення. В обґрунтування своїх заперечень, надав суду, у тому числі договір оперативного лізингу №4-Л від 30.12.2004р. (том 1, а.с.56) з додатком та акт прийому-передачі від 01.02.2005р. до договору №633 від 01.04.2002р. (том 1, а.с.64).

У поясненнях №70 від 02.07.2007р. відповідач зазначив, що він не звертав уваги на те, що розрахунки продовжують здійснюватись саме за договором №633 від 01.04.2002р., посилаючись на тотожність умов договорів №633 від 01.04.2002р. та №4-Л від 30.12.2004р. (том 3, а.с. 119). Зауважив, що розірвання договірних відносин між позивачем та відповідачем по справі призведе до збитків як ТОВ „Енергобетон”, так і його контрагента ТОВ „БудУком”.

Заявою від 11.11.2010р. відповідач просить зупинити провадження по справі до розгляду господарським судом Донецької області справи за позовом ТОВ „Енергобетон” до ВАТ “Державна енергогенеруюча компанія “Центренерго” м. Київ в особі структурного підрозділу Вуглегірської ТЕС ВАТ “Центренерго” про визнання спільної часткової власності на арматурну майстерню та бетонно-розчинний вузол, що розташовані у селі Семигірря Артемівського району Донецької області.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 02.07.2007р. №10/30пн у справу залучено третю особу без самостійних вимог на предмет спору -  Товариство з обмеженою відповідальністю “Будівельно-виробниче  підприємство “БудУком”. Третя особа обґрунтованих пояснень по суті спору суду не надала.

10.07.2007р. ТОВ „Енергобетон” звернулось до суду із зустрічною позовною заявою до ВАТ “Державна енергогенеруюча компанія “Центренерго” м. Київ в особі структурного підрозділу Вуглегірської ТЕС ВАТ “Центренерго” м.Світлодарськ з вимогою визнання права власності на об'єкти нерухомого майна, які розташовані за адресою: м.Світлодарськ Донецької області (колишній Углегорський цех з виготовлення бетонних виробів), загальною площею 5000,81 м2, зокрема: контора та лабораторія площею 195,4 м2, компресорна площею 72,00 м2, склад матеріалів площею 900,00 м2, бетонно-розчинний вузол площею 295,75 м2, арматурна майстерня площею 3024,00 м2, склад цементу площею 13,66 м2, тимчасові залізничні шляхи площею м2, полігон площею 500, 00 м2, за ТОВ „Енергобетон”, створеного на базі дочірнього підприємства ВАТ „Донбасенергобуд”; витребувати майно, яке перелічено у п.1 позовних вимог з чужого незаконного володіння та зобов'язати передати дане майно на баланс ТОВ „Енергобетон”; визнати недійсним договір оренди будівлі, спорудження (іншого об'єкту нерухомості або його частки) №9 від 15.06.1999р., укладений між Вуглегірською ТЕС та ТОВ „Енергобетон”, договір оперативного лізингу №633 від 01.04.2002р., укладений між ВАТ “Державна енергогенеруюча компанія “Центренерго” в особі директора Вуглегірської ТЕС та ТОВ „Енергобетон”.

У тексті позову позивач по зустрічному позову також просить прийняти міри із забезпечення позовних вимог шляхом заборони Світлодарській міській раді приймати будь-які рішення, які закріплюють право власності на об'єкти нерухомого майна, яке перелічено у п.1 зустрічного позову, а також шляхом заборони БТІ м.Артемівська здійснювати будь-які реєстраційні дії до кінця вирішення спору по даній справі по суті.

10.07.2007р. позивачем по зустрічному позову також подано окреме клопотання про забезпечення зустрічного позову шляхом заборони Артемівській районній раді та БТІ м.Артемівська здійснювати будь-які реєстраційні дії або визнавати право власності на спірні об'єкти нерухомості, вказані у пункті 1 зустрічного позову.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 10.07.2007р. №10/30пн зустрічну позовну заяву прийнято до провадження.

Відповідач по зустрічному позову проти зустрічного позову заперечив.

Заявою від 02.09.2010р. позивач по зустрічному позову відмовився від зустрічних позовних вимог в порядку ст.ст.22, 78 ГПК України.

Ухвалою суду від 13.08.2007р. №10/30пн провадження у справі зупинялось у зв'язку із призначенням судової бухгалтерської експертизи.

12.03.2008р. до господарського надійшов висновок експерта №2/11/4 від 11.03.2008р., у зв'язку з чим, ухвалою суду від 17.03.2008р. провадження у справі було поновлено.

Ухвалою суду від 12.05.2008р. №10/30пн провадження у справі зупинялось до розгляду Донецьким окружним адміністративним судом пов'язаної з цією справи №2-а-10226/08.

У зв'язку із розглядом справи №2-а-10226/08 та набранням постановою №2-а-10226/08 від 08.07.2009р. чинності, ухвалою суду від 16.04.2010р. провадження у справі №10/30пн поновлено.

Процесуальний строк розгляду спору продовжувався в порядку ст.69 ГПК України.

Склад суду неодноразово змінювався, справа розглянута по суті у складі господарського суду: головуючий суддя – Е.В. Сгара, судді – М.О. Лейба, О.І. Склярук.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників обох сторін, суд дійшов висновку щодо необхідності розглянути спочатку первісну позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін суд ВСТАНОВИВ:

Між позивачем та відповідачем укладено договір оперативного лізингу №663 від 01.04.2002р. (далі по тексту Договір). Договір укладено з протоколом розбіжностей, додатками та додатковими угодами до нього.

Згідно п.11.1 Договору, з урахуванням змін, внесених додатковою угодою №1 від 27.12.2002р. до Договору, строк його дії встановлено до 31.12.2003р.

Разом з цим, з матеріалів справи, у тому числі з наявних у справі копій (том 1, а.с. 79-171, том 6, а.с. 11-39) актів прийому-передачі наданих послуг з оперативного лізингу, актів про використання об'єкту оренди/лізингу, рахунків-фактур, угод про залік зустрічних однорідних вимог, акта звірки станом на 28.02.2008Р., які містять пряму вказівку на номер та дату договору (договір №633 від 01.04.2002р.) складених та підписаних сторонами у період з 31.01.2004р. по 31.12.2006р., з 31.01.2008р. по 31.03.2009р. включно, без будь-яких зауважень, вбачається, що після спливу встановленого Договором строку його дії (31.12.2003р.), сторони за взаємною згодою здійснили конклюдентні дії, направлені на продовження строку дії цього Договору.

Разом з цим, сторонами не надано жодного документа в підтвердження факту встановлення граничного строку дії Договору. Тобто, Договір є продовженим на невизначений строк.

Частиною 4 Перехідних положень господарського кодексу України передбачено, що Господарський кодекс України застосовується до господарських відносин, які виникли після набрання чинності його положеннями відповідно до цього розділу. До господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями Господарського кодексу України, зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов'язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями.

Як вбачається з матеріалів справи, Договір укладено між сторонами 01.04.2002р., тоді як Господарський кодекс України набрав чинності 01.01.2004р.

Враховуючи вищенаведене, той факт, що господарські відносини за договором №633 від 01.04.2002р. між сторонами фактично продовжували діяти після набрання чинності Господарським кодексом України, до них застосовуються положення саме цього кодексу.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.  Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 292 Господарського кодексу України та ч.1 ст.806 Цивільного кодексу України, лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Об'єктом лізингу може бути нерухоме і рухоме майно, призначене для використання як основні фонди, не заборонене законом до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень про передачу його в лізинг.

Відповідно до ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Згідно ч.2 ст.806 Цивільного кодексу України, до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

Статтею 763 Цивільного кодексу України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором. Якщо строк найму не встановлений, договір найму вважається укладеним на невизначений строк. Кожна із сторін договору найму, укладеного на невизначений строк, може відмовитися від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за один місяць, а у разі найму нерухомого майна - за три місяці. Договором або законом може бути встановлений інший строк для попередження про відмову від договору найму, укладеного на невизначений строк.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до відповідача із заявою (листом №3491 від 06.06.2007р.) про припинення (розірвання) всіх договірних відносин відносно найму (оренда, лізинг). Факт отримання листа відповідачем по справі підтверджено квитанцією №21927, повідомленням про вручення поштового відправлення від 06.06.2007р. з відміткою про отримання, а також не спростовано відповідачем.

Згідно матеріалів справи, на момент направлення відповідачу вищевказаного листа №3491 від 06.06.2007р., між сторонами діяв лише один договір лізингу – договір оперативного №663 від 01.04.2002р.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач у відповідності до вищевказаних приписів, належним чином сповістив відповідача по справі про відмову саме від Договору №633 від 01.04.2002р., а строк дії цього Договору, відповідно припинився 06.09.2007р. і іншого відповідачем по справі не доведено.

Згідно п.1.1 Договору, лізингодавець (позивач) передає, а лізингоодержувач (відповідач) приймає в строкове платне користування окреме індивідуальне визначене майно ВАТ „Центренерго”: виробничі приміщення – контора та лабораторія, компресорна, склад інертних матеріалів, бетонно-ррзчинний вузол, арматурні майстерні, склад цементу, тимчасові залізничні колії, які знаходяться на балансі Вуглегірсьої ТЕС.

Вступ лізингоодержувача у користування об'єктом настає після підписання даного Договору компанією, з дати підписання акта приймання-передачі цього майна (п.2.1 Договору).

Відповідно до п.2.2 Договору, об'єкт лізингу протягом усього строку дії Договору лізингу є власністю лізингодавця.

Відповідно до п.2.3 Договору, майно вважається поверненим лізингодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі.

Пунктом 4.3 Договору передбачено, що лізінгоодержувач зобов'язується у разі припинення Договору повернути лізингодавцю об'єкт лізингу в належному стані, не гіршому ніж на час передачі його в лізинг, з урахуванням фізичного зносу.

Відповідно до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок та зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно акта прийому-передачі орендованих будівель від 01.06.2002р. до Договору, у виконання умов Договору, Вуглегірська ТЕС передала відповідачу будівлі та споруди, зокрема: контора та лабораторія, компресорна, склад інертних матеріалів, склад цементу, бетонно-розчинний вузол, полігон, тимчасові залізничні колії, арматурні майстерні (далі Об'єкт лізингу). Вказаний акт підписаний обома сторонами без будь-яких зауважень та скріплений печатками підприємств. Факт передання зазначеного в акті від 01.06.2002р. об'єкту лізингу також підтверджений обома сторонами у судовому засіданні.

Листами №01-40/757 від 25.01.2006р. та №01-40/1361 від 13.02.2006р. позивач звернувся до відповідача та просить представити йому об'ємну відомість та кошторис на виконання ремонтних робіт Об'єкту лізингу. У разі невиконання вказаних вимог, позивач у листах, просить повернути об'єкт лізингу за договором №633 від 01.04.2002р. Про факт направлення (вручення) листів відповідачу свідчать відповідна відмітка на листі №01-40/1361 та квитанція поштового відділення №6132 від 25.01.2006р.

Листом №01-40/6697 від 29.03.2006р. позивач звернувся до відповідача та просить повернути Об'єкт лізингу з оформленням відповідного акта прийому-здачі. В підтвердження отримання відповідачем вказаного листа, на ньому міститься відповідна відмітка про отримання.

Факт отримання вищевказаних листів також не спростований відповідачем.

У відповідь на лист №01-40/6697 від 29.03.2006р., відповідач листом №43 від 30.03.2006р. повідомив позивача про намір продовжити договірні відносини

Листом №01-40/14285 від 04.10.2006р. позивач звернувся до відповідача та просить звільнити Об'єкти лізингу по договору №633 від 01.04.2002р. В підтвердження направлення вказаного листа у справі містить квитанція відділення поштового зв'язку №11/381 від 04.10.2006р.

У зв'язку з неповерненням до теперішнього часу Об'єкту лізингу, позивач звернувся до суду та просить зобов'язати відповідача здійснити повернення Об'єкту лізингу у примусовому порядку, підписавши відповідний акт прийому-передачі.

Відповідач проти позовних вимог заперечив.

Згідно усних та письмових пояснень відповідача об'єкт оперативного лізингу за договором №633 від 01.04.2002р. був повернутий позивачу ще 01.02.2005р., в підтвердження чого відповідач надав суду акт прийому-передачі від 01.02.2005р. до договору №633 від 01.04.2002р. (том 1, а.с.64)., строк дії Договору №633 від 01.04.2002р. закінчився, а сторони уклали Договір оперативного лізингу №4-Л від 30.12.2004р. (том 1, а.с.56).

Зазначені заперечення судом до уваги не приймаються, оскільки відповідач, у відповідності до приписів ст.33 Господарського процесуального кодексу України, не надав жодного документу в підтвердження факту, що цей договір є укладеним, діючим та того факту, що користування спірним Об'єктом лізингу у спірний період відбувалось саме у виконання умов Договору №4-Л від 30.12.2004р. Крім того, Договір №4-Л від 30.12.2004р. не є підставою чи предметом позовних вимог та/або предметом дослідження під час розгляду справи №10/30пн по суті.

З пояснень представників обох сторін та з представлених ними документів вбачається, що між позивачем та відповідачем 01.02.2005р. підписані два акти прийому-передачі: акт прийому-передачі до договору від 01.04.2002р. №633 (щодо передачі Об'єкту лізингу від відповідача позивачу) та акт прийому-передачі до договору від 30.12.2004р. №4-Л (щодо передачі Об'єкту лізингу від позивача відповідачу зворотно) Зазначені акти підписані обома сторонами без будь-яких зауважень та скріплений їх печатками. При цьому, договір №4-Л від 30.12.2004р. в подальшому сторонами так і не підписано, у зв'язку з чим вони продовжили користуватись договором №633 від 01.04.2002р., про що свідчать матеріали справи (том 1, а.с. 79-171, том 6, а.с. 11-39).

Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи, відповідач, в порушення умов Договору, після складання підписання акта прийому-передачі від 01.02.2005р. до Договору №633 від 01.04.2002р. фактично не здійснив передачу Об'єкту лізингу позивачу по справі та продовжував ним користуватись. Факт користування відповідачем Об'єктом лізингу із посиланням саме на спірний Договір №633 від 01.04.2002р. вже після підписання сторонами акта прийому-передачі від 01.02.2005р. підтверджений матеріалами справи, у тому числі двосторонніми актами прийому-передачі наданих послуг з оперативного лізингу, актами про використання об'єкту оренди/лізингу, рахунками-фактурами, угодами про залік зустрічних однорідних вимог протягом 2004 – 2007 р.р. (том 1, а.с. 79-171, том 6, а.с. 11-39). Всі вищевказані документи містять пряму вказівку на номер та дату договору (договір №633 від 01.04.2002р.).

Посилання відповідача стосовно правомірного користування об'єкту лізингу у виконання умов Договору №4-Л від 30.12.2004р. та на підставі акта прийому-передачі об'єктів лізингу від 01.02.2005р. згідно Договору №4-Л від 30.12.2004р. судом до уваги не приймається з вищевикладених підстав та з огляду на недоведеність факту користування відповідачем Об'єктом лізингу у виконання договору №4-Л (будь-якого іншого Договору), окрім як за спірним договором №633 від 01.04.2002р.

Посилання відповідача на той факт, що він помилково не звернув увагу під час прийняття, складання, підписання вище перелічених документів на їх реквізити (номер та дату договору) судом до уваги не беруться з огляду на їх необґрунтованість та недоведеність.

Крім того, суд звертає увагу відповідача на той факт, що у відповідності до приписів розділу 4 „Господарська (комерційна) діяльність (підприємництво)” Господарського кодексу України,  суб'єкти господарювання здійснюють підприємницьку діяльність на власний ризик.

Таким чином, акт прийому-передачі від 01.02.2005р. до Договору №633 від 01.04.2002р., у сукупності із іншими матеріалами справи, не має доказової сили в підтвердження факту передачі відповідачем спірного Об'єкту лізингу позивачу.

З огляду на вищевикладене, господарський суд дійшов висновку, що відповідач до теперішнього часу фактично не передав позивачу Об'єкт лізингу за Договором №633 від 01.04.2002р., користується Об'єктом Лізингу без наявності достатніх правових підстав (Договір №633 від 01.04.2002р. є припиненим) і іншого відповідачем по справі не доведено.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.  

З урахуванням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, шляхом оцінки всіх матеріалів справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що позивач довів ті обставини, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог, а позовні вимоги по первісному позову підлягають задоволенню.

Судом також розглянуто зустрічну позовну заяву ТОВ „Енергобетон” до ВАТ “Державна енергогенеруюча компанія “Центренерго” м. Київ в особі структурного підрозділу Вуглегірської ТЕС ВАТ “Центренерго” м.Світлодарськ про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна, які розташовані за адресою: м.Світлодарськ Донецької області (колишній Углегорський цех з виготовлення бетонних виробів), загальною площею 5000,81 м2, зокрема: контора та лабораторія площею 195,4 м2, компресорна площею 72,00 м2, склад матеріалів площею 900,00 м2, бетонно-розчинний вузол площею 295,75 м2, арматурна майстерня площею 3024,00 м2, склад цементу площею 13,66 м2, тимчасові залізничні шляхи площею м2, полігон площею 500, 00 м2, за ТОВ „Енергобетон”, створеного на базі дочірнього підприємства ВАТ „Донбасенергобуд”; витребувати майно, яке перелічено у п.1 позовних вимог з чужого незаконного володіння та зобов'язати передати дане майно на баланс ТОВ „Енергобетон”; визнати недійсним договір оренди будівлі, спорудження (іншого об'єкту нерухомості або його частки) №9 від 15.06.1999р., укладений між Вуглегірською ТЕС та ТОВ „Енергобетон”, договір оперативного лізингу №633 від 01.04.2002р., укладений між ВАТ “Державна енергогенеруюча компанія “Центренерго” в особі директора Вуглегірської ТЕС та ТОВ „Енергобетон”.

Відповідач по зустрічному позову проти зустрічного позову заперечив.

Заявою від 02.09.2010р. позивач по зустрічному позову відмовився від зустрічних позовних вимог в порядку ст.ст. 22, 78 ГПК України.

Повноважність особи, яка підписала вищевказану заяву про відмову від зустрічного позову, перевірена судом.

Наслідки відмови від позову судом роз'яснені.

Розглянувши заяву позивача по зустрічному позову, суд з'ясував, що відмова від зустрічного позову не суперечить чинному законодавству України й не порушує прав і охоронюваних законом інтересів сторін, у зв'язку з чим прийнята судом.

Таким чином, провадження у справі в частині зустрічних позовних вимог ТОВ „Енергобетон” до ВАТ “Державна енергогенеруюча компанія “Центренерго” м. Київ в особі структурного підрозділу Вуглегірської ТЕС ВАТ “Центренерго” м.Світлодарськ підлягає припиненню на підставі п.4 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

В ході розгляду спору судом розглянута заява відповідача від 11.11.2010р. про зупинення провадження у справі до розгляду господарським судом Донецької області справи за позовом ТОВ „Енергобетон” до ВАТ “Державна енергогенеруюча компанія “Центренерго” м. Київ в особі структурного підрозділу Вуглегірської ТЕС ВАТ “Центренерго” про визнання спільної часткової власності на арматурну майстерню та бетонно-розчинний вузол, що розташовані у селі Семигірря Артемівського району Донецької області.

Клопотання залишено судом без задоволення з огляду на приписи статті 79 Господарського процесуального кодексу України та той факт, що розгляд справи за позовом ТОВ „Енергобетон” про визнання спільної часткової власності на арматурну майстерню та бетонно-розчинний вузол, що розташовані у селі Семигірря Артемівського району Донецької області ніяким чином не вплине на вирішення спору по суті у справі №10/30пн. Крім того, відповідач не надав суду доказів того, що за результатами подачі вказаної позовної заяви господарським судом Донецької області винесено ухвалу про порушення провадження у справі.

Також судом розглянуто заяви ТОВ „Енергобетон” про забезпечення зустрічних позовних вимог шляхом заборони Світлодарській міській раді приймати будь-які рішення, які закріплюють закріплюють право власності на об'єкти нерухомого майна, яке перелічено у п.1 зустрічного позову, шляхом заборони БТІ м.Артемівська здійснювати будь-які реєстраційні дії до кінця вирішення спору по даній справі по суті, а також заяви про забезпечення зустрічного позову шляхом заборони Артемівській районній раді та БТІ м.Артемівська здійснювати будь-які реєстраційні дії або визнавати право власності на спірні об'єкти нерухомості, вказані у пункті 1 зустрічного позову.

Відповідач за зустрічним позовом проти забезпечення зустрічного позову заперечив.

Відповідно до ст.66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно приписів, зазначеної статті підставою для застосування судом заходів забезпечення позову є ситуація, коли невжиття таких заходів може ускладнити чи унеможливити виконання позитивного рішення господарського суду, або як попереджувальний засіб завдання значної шкоди заявнику, причому зазначені припущення мають ґрунтуватися на належних та допустимих доказах.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Статтями 43, 33 Господарського процесуального кодексу України встановлений принцип господарського судочинства, згідно з яким кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Позивачем не надано доказів того, що не забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення по справі №10/30пн.

Таким чином, заяви про забезпечення зустрічного позову залишені судом без задоволення у зв'язку з їх необґрунтованістю.

В ході розгляду справи, з метою повного та всебічного розгляду справи, ухвалою суду від 13.08.2007р. по справі було призначено бухгалтерську експертизу, проведення якої доручено судовому експерту-бухгалтеру Кравець Ларисі Олексіївні. Висновок експерта при винесені рішення судом до уваги не приймався. Разом з цим, сторони погодились із призначенням експертизи, ухвалу суду про зупинення провадження у справі у зв'язку із призначенням експертизи не оскаржували, за проведену експертизу судовий експерт Кравець Л.О. виставив відповідні рахунки на оплату на загальну суму 4500 грн., які сторонами оплачені в рівних частинах – по 2250 грн., що підтверджено актами-рахунками № СФ-0000032 від 11.03.2008р., доданими експертом до висновку.

Враховуючи наведене та з огляду на приписи ч. 5 ст.49 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку щодо розподілу судових витрат згідно сплачених сторонами сум.  

Судові витрати щодо сплати державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу розподіляються відповідно до приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі ст. 129 Конституції України, ст.ст. 509, 526, 527, 629, 763, 806 Цивільного кодексу України, ст. 67, 193, 292 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 4-6, 22, 27, 33, 34, 35, 41, 42, 43, 47, 49, 69, 78, п.4 ст.80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального Кодексу України,  господарський суд

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства “Державна енергогенеруюча компанія “Центренерго” м. Київ в особі структурного підрозділу Вуглегірської ТЕС ВАТ “Центренерго” м.Світлодарськ задовольнити.

Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю “Енергобетон” (84792, Донецька обл.., м.Світлодарськ, ЗКПО 30013092) повернути Відкритому акціонерному товариству “Державна енергогенеруюча компанія “Центренерго” м. Київ в особі структурного підрозділу Вуглегірської ТЕС ВАТ “Центренерго” м.Світлодарськ (03151, м.Київ, вул.Народного ополчення, 1, ЄДРПОУ 22927045; структурний підрозділ – 84 792, Донецька обл.., м.Світлодарськ) об'єкт лізингу (окреме індивідуальне визначене майно: виробничі приміщення – контора та лабораторія – інв.номер 00275, компресорна – інв.номер 00276, склад інертних матеріалів – інв.номер 00277, бетонно-розчинний вузол – інв.номер 00279, арматурні майстерні – інв.номер 00287, склад цементу – інв.номер 16060, тимчасові залізничні колії – інв.номер 00954, які знаходяться на балансі Вуглегірсьої ТЕС).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергобетон” (84792, Донецька обл.., м.Світлодарськ, ЗКПО 30013092; р/р 26004301320433 у відділенні ПІБ м.Дебальцево Донецької області, МФО 334099, р/р 26009301636399 у відділенні ПІБ м.Єнакієве, Донецької області, МФО 334215, р/р 26000301636473 у відділенні ПІБ м.Єнакієве, Донецької області, МФО 334215) на користь Відкритого акціонерного товариства “Державна енергогенеруюча компанія “Центренерго” м. Київ в особі структурного підрозділу Вуглегірської ТЕС ВАТ “Центренерго” м.Світлодарськ(03151, м.Київ, вул.Народного ополчення, 1, ЄДРПОУ 22927045, п/р 26005301241404 у Київському відділенні Промінвестбанка України, МФО 322250; структурний підрозділ – 84 792, Донецька обл.., м.Світлодарськ, п/р 26009301320256 у Дебальцевському без балансовому відділенні фіблії „Відділення Промінвестбанку в м.Єнакієве Донецької області”, МФО 334099) 85, 00 грн. державного мита, 118, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати відповідні накази після набрання рішенням чинності.

Провадження у справі за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Центренерго” припинити.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому діючим законодавством України.

Повний текст рішення підписано 29.12.2010р.

Суддя                                                               Сгара Е.В.                               

Судді                                                                                                   М.О.Лейба

                                                                                                            О.І. Склярук