Рішення

від 30.01.2008 по справі 36/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

36/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  36/20

30.01.08

За позовомДо

ПроТовариства з обмеженою відповідальністю «ТОРАТОРГ»Акціонерного товариства холдингова компанія «Київміськбуд»(Відповідач –1)Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна»(Відповідач –2)визнання права власності та зобов'язання здійснити реєстрацію права власності

Суддя    Трофименко Т.Ю.

Представники:

Від позивача

Від відповідача –1 Від відповідача –2 Кучинська О.А. –по довіреності від 12.06.2007 р.Білявський Я.М. –по довіреності від 12.06.2007 р.не з'явивсяне з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва було передано позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРАТОРГ»до Акціонерного товариства холдингова компанія «Київміськбуд», Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна»про визнання права власності та зобов'язання здійснити реєстрацію права власності, а саме позивач просив суд:

Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОРАТОРГ»право власності на нежитлове приміщення № 2 загальною площею 307, 8 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Дмитрівська, 69.

Зобов'язати Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» здійснити реєстрацію права власності на нежитлове приміщення № 2 загальною площею 307, 8 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Дмитрівська, 69 за товариством з обмеженою відповідальністю «ТОРАТОРГ».

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачами не визнається право власності позивача на нежитлове приміщення № 2 загальною площею 307, 8 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Дмитрівська, 69, внаслідок чого відповідачем –2 не здійснюється реєстрація права власності на це нежитлове приміщення за позивачем.

Відповідач –1 та відповідач –2 у судове засідання повторно не з'явилися, письмового відзиву на заявлений до них позов та витребуваних судом документів суду не надали, про час і місце судового розгляду справи були повідомлені належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року» (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

           Відповідно  до  статті 75 Господарського процесуального кодексу  України  справа розглядається  за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача, Господарський суд міста Києва встановив:

15.08.2007 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОРАРТОРГ»(далі позивач)  та Акціонерним товариством холдингова компанія «Київміськбуд»(далі відповідач -1) було укладено інвестиційний контракт № 16-525/Д62 (про інвестування у нежитлове будівництво).

Відповідно до п. 1.2 цього контракту, відповідач –1 зобов'язується своїми силами і засобами за рахунок коштів позивача збудувати і передати позивачу нежитлове приміщення, а позивач зобов'язується забезпечити відповідне фінансування об'єкту.

Пунктом 1.3 вказаного контракту було визначено наступні характеристики об'єкту інвестування: район забудови –м. Київ, вул. Дмитрівська, 69; секція –1; № приміщення –2 (два); загальна площа –312, 36 кв.м., у т.ч. підвал –262, 85 кв.м., 1 поверх –49, 51 кв.м.   

Свої інвестиційні зобов'язання за договором позивач виконав, оплативши 100% вартості за об'єкт інвестування та прийнявши вказаний об'єкт за актом прийому-передачі вбудовано-прибудованих приміщень від 23.08.2007 р.

Разом з тим, не зважаючи на повне виконання позивачем зобов'язань за договором, позивач фактично не набув права власності на вказане майно, оскільки у нього відсутній будь-який документ, що підтверджував таке його право.

З огляду на це, позивач також не може зареєструвати своє право власності у Комунальному підприємстві «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна».

Тому на думку позивача, відповідачами не визнається його право власності на нежитлове приміщення № 2 загальною площею 307, 8 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Дмитрівська, 69.    

Оцінюючи подані позивачем докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні всіх обставин справи, що мають значення для правильного вирішення справи, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між відповідачем –1 та позивачем було укладено інвестиційний контракт № 16-525/Д62 (про інвестування у нежитлове будівництво).

Відповідно до положень п.п. 1.1, 1.2 контракту, за цим контрактом компанія (відповідач –1) та інвестор (позивач) спільно здійснюють практичні дії по реалізації інвестицій, в результаті яких створюється прибуток або (та) досягається соціальний ефект, компанія (відповідач – 1) з урахуванням права на забудову та сукупності технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навиків та виробничого досвіду зобов'язується своїми силами і засобами за рахунок коштів інвестора (позивача) збудувати і передати інвесторові (позивачеві) нежитлове приміщення, а інвестор (позивач) зобов'язується забезпечити відповідне фінансування об'єкту.

Характеристики об'єкту інвестування були визначені сторонами у п. 1.3 контракту.

Окрім цього, за умовами контракту сторонами також було визначено права та обов'язки сторін.

Так, відповідно до п.п. 2.1.1, 2.1.2 відповідач –1 взяв на себе зобов'язання збудувати об'єкт та після 100 % оплати передати позивачеві об'єкт проектної площі за актом прийому передачі, а на підставі п. 2.2.2 контракту, до обов'язків позивача належить після 100 % оплати прийняти об'єкт за актом прийому передачі.

З матеріалів справи вбачається, що 23.08.2007 р. між відповідачем –1 та позивачем було складено акт прийому-передачі вбудовано-прибудованих приміщень інвестору, за п. 1 якого відповідач –1 побудував та передає, а позивач сплатив 100 % вартості та приймає нежитлове приміщення № 2 (два), що знаходиться в м. Києві за адресою: вул. Дмитрівська, 69.

23.08.2007 р. відповідачем –1 позивачеві також було надано довідку за № 20/665, відповідно до якої підтверджується 100 % оплата вартості за нежитлове приміщення № 2, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Дмитрівська, 69.

Позивачем до матеріалів справи додано копію справи БТІ, відповідно до якої встановлено, що загальна площа збудованого відповідачем –1 позивачеві нежитлового приміщення № 2, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Дмитрівська, 69 становить 307, 8 кв.м..         

Згідно зі ст. 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до частини 1 ст. 328 Цивільного кодексу  України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, а на підставі частини 2 ст. 331 Цивільного кодексу  України –право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Тому суд приходить до висновку, що моментом виникнення права власності у позивача за договором є завершення будівництва                 відповідачем –1.

Підписавши акт прийому-передачі вбудовано-прибудованих приміщень інвестору відповідач –1 визнав факт того, що будівництво завершено, а отже згідно зі ст. 331 Цивільного кодексу  України у позивача на законних підставах виникло право власності на новостворене нерухоме майно –нежитлове приміщення № 2, що знаходиться в м. Києві за адресою: вул. Дмитрівська, 69.

Частиною 2 ст. 331 Цивільного кодексу України, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до частини 1 статті 20 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», документи, що встановлюють виникнення, припинення, перехід прав на нерухоме майно і подаються для державної реєстрації прав на нерухоме майно, повинні відповідати вимогам, встановленим законодавством України.

Як вбачається з поданого позову та пояснень представників позивача, позивач звернувся до відповідача –2 для реєстрації за ним права власності на нежитлове приміщення № 2 загальною площею 307, 8 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Дмитрівська, 69, але на прийомі у відповідача –2 йому було відмовлено у прийнятті документів для реєстрації права власності на це нерухоме майно, оскільки інвестиційний контракт та акт прийому-передачі вбудовано-прибудованих приміщень не відповідають вимогам, встановленим чинним законодавством України.

Таким чином, суд вважає встановленим, що відповідачами не визнається право власності позивача на новостворене нерухоме майно –нежитлове приміщення № 2 загальною площею 307, 8 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Дмитрівська, 69.

Відповідно до ст.. 15, 16 Цивільного кодексу  України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Зокрема, одним із способів захисту майнового права є визнання права.

Згідно із ст.. 392 Цивільного кодексу  України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

         З огляду на викладене позовні вимоги ґрунтуються на чинному законодавстві України та підлягають задоволенню.

         Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу  України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОРАТОРГ»(02121, м. Київ, пров. Ялинковий, 5-7, п/р 26001033589151 в КМФ АКБ «Укрсоцбанк»у м. Києві, МФО 322012, код ЄДРПОУ 33296820) право власності на нежитлове приміщення № 2 загальною площею 307, 8 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Дмитрівська, 69.

Зобов'язати Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна»(01001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4-в, п/р 26009200002834 в Подільській філії АКБ «Укрсоцбанк»у м. Києві, МФО 322078, код ЄДРПОУ 26077508) здійснити реєстрацію права власності на нежитлове приміщення № 2 загальною площею 307, 8 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Дмитрівська, 69 за Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОРАТОРГ».

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                                                                        Трофименко Т.Ю.