Рішення

від 23.01.2008 по справі 40/8

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

40/8

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

23.01.08 р.                                                                               Справа № 40/8                               

Суддя господарського суду Донецької області Підченко Ю.О.

При секретарі судового засідання Пасічник О.В..

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Вугледобувне підприємство „Корпорація Донвугілля”  м.Торез

до відповідача державного підприємства „Шахтоуправління ім. 17 Партз'їзду” м.Шахтарськ

про стягнення 948 288 грн. 21 коп.

за участю:

представників сторін:

від позивача  Отрощенко І.М. - юрисконсульт

від  відповідача не прибув

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Вугледобувне підприємство „Корпорація Донвугілля” звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до державного підприємства „Шахтоуправління ім. 17 Партз'їзду” про стягнення боргу в сумі 691 676 грн. 30 коп. за поставлену вугільну продукцію, а також інфляційних в сумі 194 361 грн. 04 коп. та трьох процентів річних в сумі 62 250 грн. 87 коп., які утворились на підставі договору поставки № 25/05 від 25.05.04р. та додаткових угод до нього.

Відповідач у судове засідання не прибув, однак надав суду відзив, в якому позовні вимоги визнав в повному обсязі та просив розглянути справу за відсутності його представника.

З'ясувавши  фактичні  обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію  відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи сторін, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що 25.05.04р. між товариством з обмеженою відповідальністю Вугледобувне підприємство „Корпорація Донвугілля” та державним підприємством „Шахтоуправління ім. 17 Партз'їзду” було укладено договір поставки № 25/05.

Відповідно до умов зазначеного договору позивач взяв на себе зобов'язання передати у власність відповідача вугільну продукцію (вугілля марки АШ збагачене), а останній зобов'язався прийняти та оплатити її на умовах даного договору.

На виконання умов договору позивач відвантажив відповідачу продукцію у кількості 5697 т. на загальну суму 949 346 грн. 01 коп., що підтверджується відповідними накладними, рахунками, квитанціями про приймання вантажу.

Датою поставки (приймання) товару згідно п. 3.1. договору вважається дата виписки накладної, оскільки передача товару здійснюється у місті розташування позивача (м.Торез).

Згідно п. 2.3. договору розрахунки за договором проводяться шляхом перерахування на розрахунковий рахунок позивача вартості отриманої продукції протягом 30-денного строку с дати прийомки.

Відповідач свої зобов'язання по оплаті поставленої вугільної продукції за договором виконав частково, оплату отриманої  продукції здійснив лише на суму 189 603 грн.,  результаті чого за ним утворився борг в сумі 759 743 грн. 01 коп.

З урахуванням скидок та приплат на показники якості продукції, передбачені п. 2.2. договору, які відповідно до бухгалтерського обліку становить 63 024 грн. 21 коп., а також суми, переплаченої відповідачем за договором поставки № 61 від 01.10.05р., позивачем було зменшено суму боргу за спірним договором до 691 676 грн. 30 коп., який він і намагається стягнути з відповідача.

Оскільки мало місце несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, позивачем також заявлені вимоги про стягнення з відповідача інфляційних в сумі 194 361 грн. 04 коп. та трьох процентів річних в сумі 62 250 грн. 87 коп. за період з 2005р. по 2007р. включно.

Судом дана належна правова оцінка правовідносинам сторін та встановлено, що за своєю правовою природою між ними укладено договір поставки.

Особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначається господарським кодексом. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Укладений договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно зі статтями 173, 174, 175 ГК України (статтями 11, 202, 509 ЦК України) і відповідно до ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

У силу частини першої ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилами ЦК України відносно істотних умов договору законодавець вимагає: предмет та строк укладення договору. Щодо укладання господарських договорів, то обов'язковими умовами тут є: предмет, ціна та строк його укладання.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продажу, коли інше не передбачено договором, законом або не випливає із характеру правовідносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Тобто, положення про порядок оплати товару, ціни, тари, упаковки, потрібно брати із загальних положень ЦК України, присвячених купівлі-продажу, а саме використовувати ст.ст. 655-697 ЦК України.

Частиною третьою ст. 712 встановлено, що законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договорів поставки, як це передбачено у частині першій ст. 265 ГК України.

Згідно п. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона – постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього  певну грошову суму.

Господарський кодекс України чітко встановлює, що сторонами договору поставки можуть бути суб'єкти господарювання, вказані у п.п. 1, 2 частини другої ст. 55 ГК України.

Таким чином законодавець ще раз чітко розвів принцип, за котрим розрізняються договір купівлі-продажу та договір поставки: реалізація суб'єктами господарювання товарів не господарюючим суб'єктам здійснюється за правилами купівлі-продажу.

Як свідчать докази по справі, сторони є суб'єктами господарювання у розумінні ст. 55 ГК України.    

Господарське зобов'язання повинно виконуватися належним чином за договором, законом або за звичаями ділового обігу та припинятися  за приписами ст.ст. 193, 203 ГК України.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що своє господарське зобов'язання відповідач згідно умов договору та закону своєчасно не виконав, тому позов щодо стягнення з нього боргу в сумі 691 676 грн. 30 коп. обґрунтовано та підлягає задоволенню.

Відповідно до частини другої ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки мало місце прострочення виконання основного зобов'язання, позов щодо стягнення з відповідача інфляційних в сумі 194 361 грн. 04 коп. та трьох процентів річних в сумі 62 250 грн. 87 коп. за період з 2005р. по 2007р. включно, також обґрунтовано та підлягає задоволенню.

Витрати по держмиту та забезпечення судового процесу покладаються на відповідача за приписами частини ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Суддя може оголосити в судовому засіданні тільки вступну та резолютивну частини рішення за наявності згоди на це представників як позивача, так і відповідача, присутніх у засіданні. А в разі присутності представника лише однієї сторони - за згодою цього представника. Позивачем надана така згода, тому судом оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення по справі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 509, 526, 625, 712 ЦК України, ст.ст. 55, 173, 203, 193, 265 ГК України, ст.ст. 4-2, 4-3, 44, 49, 82, 84, частиною третьою ст. 85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з державного підприємства „Шахтоуправління ім. 17 Партз'їзду” , 86200, м.Шахтарськ, вул. Радищева, 7, ід. код 00176041, р/р 26009301666624 в АК ПІБ м.Шахтарська, МФО 334613, на користь:

- товариства з обмеженою відповідальністю Вугледобувне підприємство „Корпорація Донвугілля”, 86607, м. Торез, вул. Капустіна, 57, ід. код 31227068, р/р 26002301461609 у Філії „Промінвестбанку” в м. Торез, МФО 334282, борг в сумі 691 676 грн. 30 коп., інфляційні в сумі 194 361 грн. 04 коп., три проценти річних в сумі 62 250 грн. 87 коп., витрати по держмиту в сумі 9 482 грн. 88 коп., витрати по забезпеченню судового процесу в сумі 118 грн. 00 коп., видавши наказ.

3.Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя                                                                         Підченко Ю.О.                               

Дата підписання рішення, оформленого згідно вимог ст. 84 ГПК України:28.01.08р.