Постанова

від 17.01.2008 по справі 32/447

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ 

СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ         

 17 січня 2008 р.                                                                                   

№ 32/447 

Вищий  господарський 

суд  України  у 

складі  колегії  суддів:

Добролюбової Т.В. -головуючого,

Гоголь

Т.Г.,

Швеця

В.О.,

розглянувши у відкритому судовому

засіданні касаційну скаргу

Товариства з обмеженою

відповідальністю "НіоБа"

 на постанову

Київського апеляційного

господарського суду від 09 жовтня 2007 року

у справі

№ 32/447

господарського суду

м. Києва

за позовом

ОСОБА_1

до

1) Товариства з обмеженою

відповідальністю "НіоБа"; 2) ОСОБА_2; 3) ОСОБА_3; 4) ОСОБА_4,

про

визнання недійсним рішення зборів

та стягнення частини прибутку

за участю

представників від:

позивача: ОСОБА_5 (дов. від 27.09.07);

відповідача 1:  ОСОБА_6

(дов. від 03.12.08)

відповідача 2: не з'явилися, належним чином

повідомлені про час та місце судового засідання,

відповідача 3: не з'явилися, належним чином

повідомлені про час та місце судового засідання,

відповідача 4: не з'явилися, належним чином

повідомлені про час та місце судового засідання,

,

В С Т А Н О В

И В:

У серпні 2007 року ОСОБА_1(далі -

позивач) звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з

обмеженою відповідальністю "НіоБа" (далі - відповідач 1), ОСОБА_2

(далі - відповідач 2), ОСОБА_3 (далі - відповідач 3), ОСОБА_4 (далі -

відповідач 4) про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників

відповідача 1) оформлених протоколом від 27.07.07 та стягнення на користь

ОСОБА_1 належної йому частки прибутку одержаного відповідачем 1) в період з

01.01.07 по 01.08.07, тобто до моменту виходу учасника з товариства в розмірі

155 820 00 грн. та витребувати від останнього статут та фінансову звітність за

І та ІІ квартали 2007 року.

Заявою від 16.08.07 позивач просив

господарський суд накласти арешт на рухоме майно відповідача 1), а саме на:

автомобіль марки ЗИЛ-130, 1983 року випуску, двигун № НОМЕР_1 прицеп марки ОДАЗ

93571, 1990 року випуску; автомобіль марки ГАЗ-330214, 2005 року випуску;

прицеп марки ТЦ 13, 1991 року випуску; автомобіль марки КАМАЗ 54112, 1990 року

випуску. Подана заява обґрунтована невиплатою позивачу досить тривалий час

частини прибутку відповідача 1), а також на можливість розпродажу майна

останнього, що зробить неможливим виконання рішення суду у разі задоволення

позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду м.

Києва від 17 серпня 2007 року (суддя Хрипун О.О.) заяву позивача про

забезпечення позову задоволено.

Виносячи зазначену ухвалу, суд

першої інстанції вказав на необхідність забезпечення позову з огляду на те, що

невжиття таких заходів може утруднити або зробити неможливим виконання рішення

суду.

Постановою Київського апеляційного

господарського суду від 09 жовтня 2007 року (колегією суддів у складі:

Алданової С.О. - головуючого, Кошіля В.В., Моторного О.А.) апеляційну скаргу

ТОВ "НіоБа" залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду

від 17.08.07 - без змін.

Постанова мотивована тим, що беручи

до уваги передбачені законодавством підстави вжиття заходів забезпечення

позову, застосування яких допускається в будь-якій стадії провадження у справі,

та враховуючи обставини справи, господарський суд першої інстанції дійшов до

вірного висновку про можливість задоволення заяви позивача про вжиття заходів

щодо забезпечення позову, враховуючи до того ж доводи ОСОБА_1, покладені в

обґрунтування даної заяви. Крім того, суд зазначив, що оскільки орієнтовна

вартість майна відповідача 1) на яке накладено арешт співрозмірна з вартістю

частки позивача в статутному фонді товариства, забезпечення позову не обмежує

господарської діяльності відповідача 1).

Не погоджуючись з винесеними судами

попередніх інстанцій судовими актами, відповідач 1) звернувся до Вищого

господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу

Господарського суду м. Києва від 17.08.07 та постанову Київського апеляційного

господарського суду від 09.10.07 - скасувати.

В обґрунтуванні своїх вимог

скаржник посилається на те, що судами 

першої та апеляційної інстанцій порушено норми матеріального права,

зокрема, статей 54, 55 Закону України "Про господарські товариства"

та процесуального права - статті 32 - 34, 66, 67 ГПК України, у зв'язку з чим,

винесені ними рішення є незаконними та підлягають скасуванню.

Заслухавши суддю-доповідача та

присутніх у судовому засіданні  позивача

та відповідача 1), розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги,

дослідивши правильність застосування господарськими судами норм процесуального

права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з

наступних підстав.

      Відповідно до вимог статей 108, 1117

Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція переглядає

за касаційною скаргою (поданням) рішення місцевих господарських судів та

постанови апеляційних господарських судів та, на підставі встановлених

фактичних обставин справи, перевіряє застосування судом першої чи апеляційної

інстанції норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи оскаржувані рішення суди

попередніх інстанцій дійшли до висновку, що згідно зі статтею 66 ГПК України

господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав

позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову.

При цьому, за змістом вказаної норми, забезпечення позову допускається на

будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може

утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Інших підстав для застосування

названих заходів закон не передбачає.

Отже, умовою застосування заходів

до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення господарського суду,

що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання

судового рішення через, зокрема, зникнення, зменшення за кількістю або

погіршення за якістю тощо на момент виконання рішення.

Перелік заходів до забезпечення

позову визначений статтею 67 ГПК України. Зокрема, до заходів забезпечення

позову, що застосовуються господарськими судами, відносяться накладення арешту

на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві.

Суди попередніх інстанцій вказують

на необхідність в даній справі вжиття заходів до забезпечення позову у вигляді

накладення арешту на майно відповідача, посилаючись при цьому на неможливість

виконання рішення господарського суду у випадку задоволення позовних вимог.

За вимогами статті 66 ГПК України,

обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає в доказуванні обставин,

з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. До предмета

доказування в даному випадку входять: факти про наявність у

боржника-відповідача майна (зокрема, грошових сум); ймовірність припущення, що

майно (зокрема, грошові кошти), яке є у відповідача на момент пред'явлення

позову до нього, може зникнути, зменшитися на момент виконання рішення.

Таким чином, вжиття заходів до

забезпечення позову є правом суду.

В силу частини першої статті 86 ГПК

України якщо господарський спір не вирішується по суті, господарський суд

виносить ухвалу.

Виносячи ухвалу про вжиття заходів

до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, що належить

відповідачеві, в межах суми позову, місцевий господарський суд правильно

застосував статтю 66 ГПК України, обґрунтовано обравши заходи до забезпечення

позову, які відповідають положенням статті 67 ГПК України.

Як наслідок, ухвала господарського

суду першої інстанції про вжиття заходів до забезпечення позову відповідає

нормам процесуального права, є законною та обґрунтованою, а тому апеляційний

господарський суд правомірно залишив ухвалу без змін.

Твердження скаржника про порушення

і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального

та процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження,

в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого

судового акту колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 1115,

1117, 1119, 11111 Господарського

процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з

обмеженою відповідальністю "НіоБа" залишити без задоволення, а

постанову Київського апеляційного господарського суду від 09 жовтня 2007

року  - без змін.

2.Справу № 32/447 скерувати до

Господарського суду м Києва.

Головуючий суддя:                                                         Добролюбова Т.В.

Судді:              Гоголь Т.Г.

Швець В.О.