Постанова

від 14.01.2009 по справі 32/447

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

32/447

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 14.01.2009                                                                                           № 32/447

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Капацин  Н.В.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача - Пивовар О.Р. (довір. від 03.11.08р.)

відповідача–     Іванчук О.Ф. – директор

                                     Віноградов С.О. (довір. від 12.01.09)

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Печерська транспортно-нафтова компанія"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 12.11.2008

 у справі № 32/447  

 за позовом                               Товариства з обмеженою відповідальністю "Діброва Агро"

 до                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю "Печерська транспортно-нафтова компанія"

 про                                                   стягнення 85000,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.11.08р. у справі         № 32/447  задоволені позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Діброва Агро”, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Печерська транспортно-нафтова компанія” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Діброва Агро” 85 000 грн. суми помилково перерахованих грошових коштів, 850 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду першої інстанції ґрунтується на тому, що відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Діброва Агро”, вказаний у платіжному дорученні товар не отримувало, кошти у розмірі 85 000,00 грн. були перераховані на рахунок відповідача помилково.

Згідно зі статтею 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.2008р. та прийняти нове, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі ТОВ „Печерська транспортно-нафтова компанія” вказує на те, що відповідач не був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи № 32/447, справу розглянуто у відсутності представника відповідача. При прийняті рішення судом не враховано акт звіряння розрахунків станом на 02.06.07р. заборгованість ТОВ „Печерська транспортно-нафтова компанія” відсутня.

          В судовому засіданні 12.01.09р. апеляційної інстанції оголошувалася перерва до 14.01.09р.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін колегія суддів встановила наступне:

Товариством з обмеженою відповідальністю “Діброва Агро” платіжним дорученням № 58 від 02.09.05р. перераховано на розрахунковий рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю “Печерська транспортно-нафтова компанія” 85 000,00 грн. з призначенням платежу - за отриманий відбійний молоток накл. № 83, дизпальне № 86, борошно № 92.

Оскільки, Товариство з обмеженою відповідальністю “Діброва Агро”, вказаний у платіжному дорученні товар не отримувало, позивач направив Товариству з обмеженою відповідальністю “Печерська транспортно-нафтова компанія” вимогу № 124 від 08.09.08р. про повернення отриманих згідно платіжного доручення від 02.09.0р.5 № 58 грошових коштів у розмірі 85 000,00 грн. на розрахунковий рахунок ТОВ “Діброва Агро” протягом трьох днів від дня пред'явлення вимоги, оскільки кошти перераховані на рахунок відповідача помилково.

Відповідач грошові кошти позивачу не повернув. Листом № 191 від 16.09.08р. відповідач повідомив, що заборгованість ТОВ “Печерська транспортно-нафтова компанія” перед ТОВ “Діброва Агро” відсутня та просив надати належним чином завірені копії накладних № 83, 86, 92.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Діброва Агро” звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Печерська транспортно-нафтова компанія” боргу у розмірі 85 000 грн.

          Товариство з обмеженою відповідальністю „Печерська транспортно-нафтова компанія” в поясненнях до апеляційної скарги зазначає, що згідно даних виписки по рахунку відповідача у обслуговуючому банку   перераховано позивачем і зараховано на рахунок відповідача 85 000 грн. згідно платіжного доручення № 58. При цьому, ініціатором цього переказу (позивачем)  визначено підставу перерахування коштів, а саме: „оплачено за отриманий відбійний молоток - накл. № 83, дизпальне - № 86,  борошно -                   № 92.

Також відповідач посилається на пункт 1.4 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті від 21.01.04р. № 22 (зі змінами та доповненнями), відповідно до якого платіжне доручення це – розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючого банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та їх перерахування на рахунок отримувача. Платіжне доручення це засіб певної форми на паперовому, електронному чи іншому виді носія інформації, використання якого ініціює переказ коштів з відповідного рахунку платника і відповідно до Інструкції є розрахунковим документом. Пунктом 2.3 цієї Інструкції визначено, що відповідальність за правильність заповнення реквізитів розрахункового документа несе особа, яка оформила цей документ і подала його до обслуговуючого банку.

          Відповідач зазначає, що свої зобов'язання щодо поставки товару, зазначеного у платіжному дорученні № 58 виконав: відбійний молоток отримано позивачем 25.05.05р. за ціною 10 426 грн., що підтверджується видатковою накладною № ТО-0000062 від 25.05.05р.; дизпаливо отримано позивачем 31.05.05р. за ціною 3 036 грн. – видаткова накладна № ТО-0000069 від 31.05.05р.; борошно отримано 01.08.05р. та 09.08.05р.  – видаткові накладні   № ТО-0000094 від 01.08.05р. та № ТО-0000093 від 09.08.05р.

ТОВ „Печерська транспортно-нафтова компанія” також посилається на акт звіряння розрахунків станом на 02.06.07р., який не містить відомостей про наявність заборгованості відповідача перед позивачем за невиконання обов'язку по передачі товару позивачу.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Частина 1 статті 32 даного Кодексу передбачає, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

          Як вбачається з платіжного доручення № 58 від 02.09.05р., позивач перераховуючи грошові кошти в рядку „призначення платежу” зазначив: „оплачено за отриманий відбійний молоток - накл. № 83, дизпальне - № 86,  борошно - № 92.

Відповідно до частини 1 статті 8 та частин 1, 2 стаття 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України” бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

- назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Частина 10 статті 1 Закону „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України” передбачає, що первинний документ – це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Товариством з обмеженою відповідальністю „Печерська транспортно-нафтова компанія” не підтверджено поставку товару за накладними №№ 83, 86, 92, натомість відповідач надав видаткові накладні: № ТО-0000062 від 25.05.05р., щодо поставки відбійного молотка та різців 1/8 520мм., 1/8 400 мм. на загальну суму 10 789,64 грн.; № ТО-0000069 від 31.05.05р.  - поставки дизпалива на суму 3 036 грн.; № ТО-0000094 від 01.08.05р. та № ТО-0000093 від 09.08.05р., якими підтверджується поставка борошна на загальну суму 121 123,18 грн.

          Що стосується акта звірки розрахунків на 02.06.07р., то оскільки, господарські відносини між сторонами довготривалі і аналогічний товар поставлявся не один раз, акт звірки не може розглядатися, як доказ відсутності заборгованості відповідача перед позивачем за зобов'язанням щодо передачі товару позивачу. Крім того, в даному акті не зафіксовано факт здійснення господарської операції, оплаченої позивачем платіжним дорученням № 58 від 02.09.05р., накладні № 83, № 86, № 92 в акті відсутні. В судовому засіданні 12.01.09р. зобов'язано представника відповідача надати оригінали (для огляду) даних накладних, відповідачем надано не було. Станом на 02.09.05р. в акті звірки значиться оплата грошових коштів на суму 822 915,61 грн., а товару відпущено на суму 157 948,82 грн., що стосується суми 85 000 грн., то вона в акті значиться, як погашення заборгованості за поставлений товар. Враховуючи викладене, даний акт звірки не може бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

          Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Дана стаття містить загальні положення про зобов'язання, що виникають у зв'язку набуттям або збереженням майна без достатньої правової підстави. Для виникнення зобов'язання з безпідставного збагачення необхідна наявність хоча б двох умов: збільшення або збереження майна однією стороною (набувачем), з одночасним зменшенням його у іншої сторони (потерпілого) та відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Відповідно до пункту 6 Указу Президента України від 16.03.1995р.                № 227 „Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України” підприємства, незалежно від форми власності, мають повертати в 5-денний термін платникам помилково зараховані на їх рахунки кошти.

Стаття 530 Цивільного кодексу України передбачає, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь –який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

          Доказів повернення відповідачем помилково зарахованих коштів останнім суду не надано, як і не надано доказів поставки товару, оплаченого позивачем платіжним дорученням № 58 від 02.09.05р., у зв'язку з чим позовні вимоги щодо стягнення з відповідача помилково перерахованих позивачем коштів є обґрунтованим та такими, що підлягають задоволенню.

          В апеляційній скарзі ТОВ „Печерська транспортно-нафтова компанія” вказує на те, що відповідач не був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи № 32/447, справу розглянуто у відсутності представника відповідача.

Відповідно до пункту 5 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. № 01-8/123 „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” повідомлення заінтересованих осіб про час і місце розгляду заяви здійснюється господарським судом шляхом винесення відповідної ухвали з додержанням вимог статті 86 ГПК, а в разі необхідності - також шляхом надіслання телефонограми, телетайпограми, використання засобів електронного зв'язку тощо.

Ухвала Господарського суду міста Києва від 15.10.08р. про порушення провадження у справі № 32/447 та призначення справи до розгляду на 05.11.08р. направлена сторонам по справі  17.10.08р., про що свідчить відповідний штамп відділу діловодства  Господарського суду міста Києва  на звороті ухвали з відміткою про відправку документа згідно із вимогами Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.02р. № 75.

          Оскільки, в судове засідання 05.11.08р. не з'явився представник відповідача розгляд справи відкладено на 12.11.08р. Ухвала про відкладення розгляду справи направлена сторонам по справі 06.11.08р.

Пункт 3.6 роз'яснення Вищого господарського суду України                  № 02-5/289 від 18.09.97 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” (зі змінами і доповненнями) передбачає, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

В позовній заяві вказана адреса відповідача: м. Київ, вул. Кутузова, 18/7, оф.107. Таку ж адресу відповідач зазначає в апеляційній скарзі.

Водночас, до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб – учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Крім того, пункт 3.6 роз'яснення Вищого господарського суду України № 02-5/289 від 18.09.97 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” (зі змінами і доповненнями) передбачає, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

          Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суд у повному обсязі.

          Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи.

          Апеляційна інстанція дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін прийшла до висновку, що нез'явлення представника відповідача, належним чином повідомленого, у судове засідання першої інстанції не призвело до прийняття господарським судом неправильного рішення.

За таких обставин, рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.08р. у справі № 32/447 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування не вбачається.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу, суд,

ПОСТАНОВИВ:

 1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Печерська транспортно-нафтова компанія” залишити без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.08р. у справі № 32/447 залишити без змін.

2. Матеріали справи № 32/447 повернути до Господарського суду    міста Києва.     

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          

 20.01.09 (відправлено)