Постанова

від 21.01.2008 по справі 2/321-07

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Україна

Україна

Харківський апеляційний

господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" січня 2008 р.                                                          

Справа № 2/321-07 

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Демченко В.О.,

судді Такмаков Ю.В. , Барбашова С.В.

при секретарі Соколовій Ю.І.

за

участю представників сторін:

позивача - Косякова Е.І.

відповідача -  Варуха Ю.В.,

Краснонос О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні

Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Дочірнього

підприємства «Сумський облавтодор» Відкритого акціонерноготовариства Державної

акціонерної компанії «Автомобільні дороги України» в особі філії «Шосткінський

райавтодор», м. Суми (вх. № 3188 С/3) на рішення господарського суду

Сумської області від 02.10.07 р. по справі № 2/321-07

за позовом ТОВ

"Конвалія" м. Шостка

до ДП "Сумський

облавтодор" ВАТ ДАК "Автомобільні дороги України" м. Суми, в ос.

філії "Шосткинський райавтодор" м. Шостка

про стягнення 591873,20 грн.

встановила:

У червні 2007 року позивач звернувся до господарського суду

Сумської області з позовною заявою про стягнення з відповідача збитків в сумі

591873 грн. 20 коп., судові витрати, пов'язані з розглядом справи.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги зазначає, що рішеннями господарського суду

Сумської області від 21.07.2004 р. по справі № 17/294-04, від 23.09.2004 р. по

справі № 17/346-04, від 29.11.2004 р. по справі № 17/441-04, від 05.12.2005 р.

по справі № 17/173-05 з відповідача на користь позивача були стягнуті грошові суми

за неналежне виконання договорів поставки і купівлі-продажу. Враховуючи

несвоєчасне повернення відповідачем грошових коштів, позивач на ці кошти

придбав меншу кількість паливно-мастильних матеріалів (ПММ), ніж міг придбати,

в зв'язку з чим підприємство понесло збитки в сумі 591873,20 грн.

В процесі розгляду справи відповідач подав заяву № 035 від

26.07.2007 р. про припинення провадження у справі на підставі ст. 80 ГПК

України у зв'язку з відсутністю предмету спору, оскільки позивачем в порушення

вимог ст. 530 ЦК України, ст. ст. 225, 226 ГК України не виставлена відповідачу

вимога про відшкодування збитків, а тому у відповідача відсутній обов'язок по

відшкодуванню збитків, тобто відсутній господарський спір.

Крім того, відповідачем подана заява № 040 від 13.08.2007 р. про

припинення провадження, з тих підстав що рішенням господарського суду Сумської

області від 01.06.2006 р. по справі № 5/610-05 з ДП “Сумський облавтодор”ВАТ

ДАК “Автомобільні дороги України” на користь ТОВ “Конвалія” були стягнуті збитки

в сумі 260138,25 грн., що виникли внаслідок несвоєчасного виконання рішень

господарського суду Сумської області від 29.11.2004 р. по справі № 17/441-04 та

від 05.12.2005 р. по справі № 17/173-05. Постановою Харківського апеляційного

господарського суду від 07.08.2006 р. зазначене рішення господарського суду

Сумської області було скасовано, у позові ТОВ 

“Конвалія” відмовлено, у зв'язку з чим провадження у справі в цій

частині підлягає припиненню на підставі п. 2 ст. 80 ГПК  України.

Рішенням господарського суду Сумської області від 02.10.2007 року

по справі      № 2/321-07 (суддя

Соп'яненко О.Ю.)  позов задовольнити

частково. Стягнуто з Дочірнього підприємства “Сумський облавтодор”Відкритого

акціонерного товариства Державної акціонерної компанії “Автомобільні дороги

України”в особі філії “Шосткинський райавтодор” на користь Товариства з

обмеженою відповідальністю “Конвалія” 

341 280 грн. 87 коп. збитків, 3 432 грн. 86 коп. витрат по сплаті

держмита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового

процесу.           В частині стягнення

224 475 грн. 13 коп.  - провадження

припинено. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

В частині стягнення з відповідача 341 280,87 грн. збитків рішення

мотивовано тим, що позивачем доведений факт порушення відповідачем

зобов'язання, наявність причинного зв'язку, збитки які були завдані, а також

розмір цих збитків.

Місцевий господарський суд задовольнив заяву відповідача № 040 від

13.08.2007р. та припинив провадження в частині стягнення з відповідача 224 475,13

грн., що нараховані позивачем за неналежне виконання господарських зобов'язань,

факт якого встановлений рішенням господарського суду Сумської області №

17/441-04 від 29.11.2004р. та за рішенням суду № 17/173-05 від 05.12.2005р, на

підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки є рішення господарського суду,

який в межах своєї компетенції вирішив спір між тими ж сторонами, про той же

предмет і з тих же підстав.

В задоволенні заяви відповідача № 035 від 26.07.2007р. про

припинення провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору

відмовлено. Оскільки ст. 530 ЦК України, на яку посилається відповідач, не

підлягає застосуванню у даному випадку.

Відповідач  з рішенням суду

першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу та доповнення до неї, в

яких вважає, що судом порушені норми матеріального та процесуального права,

невірно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, посилаючись, зокрема

на те, що у відповідача відсутні підстави для відшкодування збитків, оскільки

позивач в порушення норм цивільного законодавства (ст.. 530 ЦК України) не

направив відповідачу вимогу, встановивши строк для відшкодування збитків;  господарський суд не прийняв до уваги той

факт, що за судовими рішеннями господарського суду Сумської області від

27.02.07р. та Харківського апеляційного господарського суду від 02.07.2007р. по

справі № 17/223-05 з відповідача на користь позивача стягнута загальна сума

штрафних санкцій в розмірі 212 959,80 грн.; позивачем був пропущений строк

позовної давності; позивачем не надано доказів вжиття ним заходів по зменшенню

збитків та одержання запланованих доходів; позивачем не надано доказів того, що

він запланував придбати більшу кількість ПММ і він мав реальну можливість їх

придбати, а також, те, що позивач мав можливість в подальшому їх реалізувати і

отримати реальних доходів від реалізації ПММ. На цій підставі просить скасувати

оскаржуване рішення в частині стягнення з нього збитків в розмірі 341 280,87

грн., та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в

цій частині.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вважає її необґрунтованою,

оскільки стягнення збитків у вигляді не отриманого прибутку передбачено

Цивільним кодексом України, а місцевий господарський суд цілком обґрунтовано

задовольнив вимоги позивача про стягнення збитків відповідно до наданого

розрахунку. Позивач  зазначає, що під час

розгляду справи в суді протиправність поведінки відповідача підтверджена

відповідними рішеннями місцевого господарського суду, якими встановлений факт

порушення відповідачем грошового зобов'язання перед позивачем за договорами

поставки та купівлі-продажу, позивач не отримав своєчасно грошових коштів від

відповідача, внаслідок чого був позбавлений можливості придбати ПММ за ціною,

що існувала на момент, коли відповідач повинен був розрахуватись за придбані

товари і з цієї причини не отримав запланований доход, який би змог отримати,

якби зобов'язання було належним чином виконано. Просить залишити апеляційну

скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази

по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги

в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу

України, заслухавши пояснення уповноважених представників сторін, які

підтвердили свої позиції, викладені в апеляційній скарзі та у відзиві на неї,

колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без

задоволення, а рішення господарського суду Сумської області від 02.10.2007 року

- без змін, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи та вірно встановлено судом першої

інстанції,  між ТОВ “Конвалія” та

Дочірнім підприємством “Сумський облавтодор” ВАТ ДАК “Автомобільні дороги

України” в особі філії “ Шосткинський райавтодор”були укладені договори

поставки № 58 від 01.09.2003 р., №  № 69,

70 та 71 від 01.10.2003 р., № 75 від 03.11.2003 р., № 76 від 03.11.2003 р. № 80

від 01.12.2003 р., № 2 від 02.01.2004 р., № 4 від 26.01.2004 р. № 5 від 15.02.2004

р., договір поставки на 2004 рік від 23.03.2004 р. , договори купівлі-продажу №

74 від 31.10.2003 р., № 79 від 28.11.2003 р., № 84 від 19.12.2003 р. № 85 від

19.12.2003 р. № 87 від 22.12.2003 р., № 88 від 23.12.2003 р., № 90 від

26.12.2003 р., № 92 від 30.12.2003 р., № 29 від 31.03.2004 р. , № 41 від

26.05.2004 р., № 58 від 25.06.2004 р., № 59 від 25.06.2004 р., № 64 від

01.07.2004 р., № 67 від 15.07.2004 р., № 68 від 23.07.2004 р., № 69 від

30.07.2004р., № 73 від 03.08.2004 р., № 74 від 03.08.2004 р., № 75 від

03.08.2004 р.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися

належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів

цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до

звичаїв ділового обороту, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до

суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у

спосіб, що встановлений договором або законом. Самостійним способом захисту

цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи

відшкодування майнової шкоди (п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

Частинами першою та другою ст. 22 ЦК України передбачено, що

особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має

право на їх відшкодування. Збитками є витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі

знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить

зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) та доходи, які

особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було

порушено (упущена вигода).

Згідно ст. ст. 611, 623 ЦК України боржник, який порушив

зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Статтею 225 Господарського кодексу України визначено, що до складу

збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське

правопорушення, включаються, зокрема, неодержаний прибуток (втрачена вигода),

на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного

виконання зобов*язання другою стороною.

В даному випадку, позивачем у відповідності до ч. 1 ст. 225

Господарського кодексу України, заявлено до стягнення з відповідача збитки саме

у вигляді неодержаного прибутку, тобто вигода, на яку позивач мав право

розраховувати у разі належного виконання зобов*язання відповідачем.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування

збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то:

протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої

поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками;

вина правопорушника.

Протиправність поведінки відповідача підтверджується рішеннями

господарського суду Сумської області від 21.07.2004 р. по справі № 17/294-04,

від 23.09.2004 р. по справі № 17/346-04, від 29.11.2004 р. по справі №

17/441-04, від 05.12.2005 р. по справі № 17/173-05, якими встановлений факт

порушення відповідачем грошового зобов'язання перед позивачем за зазначеними

вище договорами поставки та купівлі-продажу. У відповідності з приписами ч. 2

ст. 35 ГПК України зазначені факти не повинні доводитися знову при вирішенні

інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно з частиною другою статті 623 ЦК розмір збитків, завданих

порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з

урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення

боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконано, а якщо

вимога не була задоволена добровільно - у день пред'явлення позову, якщо інше

не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про

відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день

ухвалення рішення.

Надані позивачем окремо по кожному судовому рішенню розрахунки

збитків (т. 1, а.с. 12-20) відображають номер накладної та дату отримання

товару відповідачем, суму заборгованості та кінцевий строк її сплаті відповідно

з умовами договорів, дату і суму фактично сплачених відповідачем коштів,

кількість ПММ (з посиланням на №№ та дати договорів і накладних), яка була

придбана позивачем після надходження грошових коштів від відповідача та

кількість ПММ, яке могло бути придбано позивачем у разі своєчасного проведення

відповідачем розрахунків.

Таким чином, за виконаним позивачем розрахунком сума збитків по

рішенню суду № 17/294-04 становить 191882 грн. 29 коп., по рішенню № 17/346-04

-175515 грн. 78 коп., по рішенню № 17/441-04 -136226 грн. 34 коп., по рішенню №

17/173-05 -88248 грн. 79 коп.

Збитки позивача полягають в тому, що на день отримання

відповідачем паливно-мастильних матеріалів на них була одна ціна, приміром, на

дизпаливо -1,48 грн./л., бензин А-76 -1,41 грн./л., бензин А-95 -1,89 грн./л.

(вказана у договорах поставки, купівлі-продажу та відповідних накладних), а

коли господарським судом Сумської області були винесені рішення про стягнення

їх вартості від 21.07.2004 р. по справі № 17/294-04 (виконання якого відповідач

здійснював з 28.10.2004 р. по 17.05.2005 р.), від 23.09.2004 р. по справі №

17/346-04 (виконання з 16.02.2005 р. по 29.09.2006 р.), від 29.11.2004 р. по

справі № 17/441-04 (виконане 17.05.2005 р.), від 05.12.2005 р. по справі №

17/173-05 (виконання якого відповідач здійснював з 29.09.2006 р. по 15.03.2007

р.) ціна паливно-мастильних матеріалів суттєво збільшилася, наприклад, на

дизпаливо -2,44 грн./л. у березні 2005 р. та 3,20 грн./л. у квітні 2007 р.,

бензин А-95 -2,47 грн./л. у грудні 2004 р. та 3,12 грн./л. у лютому 2007 р. (що

підтверджується договорами, за якими позивач придбавав ПММ у своїх

контрагентів), тому позивачем були понесені збитки, розраховані відповідно до

ч. 3 ст. 623 ЦК України та ч. 3 ст. 225 ГК України на день пред'явлення даного

позову.

Отже, оскільки позивач не отримав грошових коштів за

вищезазначеними договорами поставки і купівлі-продажу з вини відповідача, який

не виконав свого зобов'язання щодо своєчасного проведення розрахунків, не зміг

придбати ПММ за ціною, що існувала на момент, коли відповідач повинен був

розрахуватися за придбані товари, позивач не отримав запланований ним доход, що

свідчить про наявність прямого причинного зв'язку між фактом неодержання цього

доходу та невиконанням контрагентом зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини

доводить особа, яка порушила зобов'язання, тобто відповідач. Особа є невинуватою,

якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного

виконання зобов'язання.

Проте, під час судового розгляду відповідачем не наведено жодних

обґрунтувань, що свідчили б про вжиття всіх залежних від нього заходів щодо

належного виконання зобов'язання та про відсутність у відповідача вини у

порушенні грошових зобов'язань за договорами.

Натомість, матеріали справи свідчать про порушення відповідачем

своїх зобов'язань за вказаними договорами поставки та купівлі-продажу щодо

розрахунків за отриманий товар, рішення господарського суду щодо стягнення

заборгованості в добровільному порядку відповідачем виконані не були.

Відповідно до ч. 4 ст. 623 ЦК України при визначенні неодержаних

доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх

одержання.

Частиною 3 ст. 226 ГК України передбачено, що сторона

господарського зобов'язання позбавлена права на відшкодування збитків у разі,

якщо вона була своєчасно попереджена другою стороною про можливе невиконання

нею зобов'язання і могла запобігти виникненню збитків своїми діями, але не

зробила цього. В даному випадку, позивач ніяким чином не міг запобігти своїми

діями виникненню збитків, оскільки підвищення ціни на паливно-мастильні

матеріали не залежало від його волі, і це підвищення неможливо попередити

будь-якими діями.

Крім того, за висновками господарського суду, в даному випадку,

заходом запобігання виникнення збитків, який вживався позивачем, в розумінні

вимог зазначених норм Цивільного кодексу України, було звернення його до суду з

позовами про стягнення заборгованості та винесення судом рішень, якими вимоги

позивача були задоволені.

Таким чином, суд першої інстанції вважає, що позивачем доведений

як сам факт порушення відповідачем зобов'язання, наявність причинного зв'язку,

збитки, що у зв'язку  з цим були йому

завдані, а також розмір цих збитків, а тому на підставі викладеного, місцевий

господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині

стягнення з відповідача з збитків в розмірі 341280,87 грн., як таких, що

підтверджені матеріалами справи та матеріально обґрунтовані.

Відповідно до ч. 1 ст. 232 ГК 

України збитки відшкодовуються в частині, не покритій штрафними

санкціями, якими є штраф, пеня, неустойка (ч.1 ст. 230 ГК України). Штрафні

санкції у вигляді пені в сумі 26117,20 грн. були стягнуті за рішенням

господарського суду Сумської області № 17/294-04 від 21.07.2004 р., що є

предметом розгляду у даній справі, а тому у стягненні цієї суми збитків судом

першої інстанції відмовлено.

Відповідачем також подано до суду заяву № 040 від 13.08.2007 р.

про припинення провадження у справі.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК 

України суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського

суду, який в межах своєї компетенції вирішив спір між тими ж сторонами, про той

же предмет і з тих же підстав. Рішенням господарського суду Сумської області

від 01.06.2006 р. по справі № 5/610-05 з ДП “Сумський облавтодор” ВАТ ДАК

“Автомобільні дороги України” на користь ТОВ “Конвалія” були стягнуті збитки в

сумі 260138,25 грн., що виникли внаслідок несвоєчасного виконання рішень

господарського суду Сумської області від 29.11.2004 р. по справі № 17/441-04 та

від 05.12.2005 р. по справі № 17/173-05. Постановою Харківського апеляційного

господарського суду від 07.08.2006 р. рішення господарського суду Сумської

області від 01.06.2006 р. було скасовано, у позові ТОВ “Конвалія” відмовлено.

З огляду на викладене, судом першої інстанції, в частині стягнення

збитків в сумі 136226,34 грн., що нараховані позивачем за неналежне виконання

господарських зобов'язань, факт якого встановлений рішенням господарського суду

Сумської області № 17/441-04 від 29.11.2004 р., та в частині стягнення збитків

в сумі 88248,79 грн. за рішенням суду № 17/173-05 від 05.12.2005 р., а всього у

загальній сумі 224475,13 грн. провадження у справі припинено на підставі п. 2

ст. 80 ГПК  України.

З даними висновками господарського суду повністю погоджується

колегія суддів апеляційної інстанції, оскільки згідно ст. 43 Господарського

процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм

внутрішнім переконанням,  що ґрунтується

на всебічному,  повному  і 

об'єктивному  розгляді в судовому

процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до чинного законодавства рішення суду є законним

тоді,  коли суд, виконавши всі вимоги

процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у

відповідності з нормами матеріального права, 

що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх  відсутності  - 

на  підставі  закону, 

що регулює  подібні  відносини, 

або  виходячи  із 

загальних засад і змісту законодавства України.

Оскаржене рішення суду першої інстанції повністю відповідає

зазначеним вище вимогам, оскільки суд при його прийнятті взяв до уваги

обставини, суттєві для розгляду цього спору, а висновки, викладені в ньому,

узгоджуються з приписами норм чинного законодавства, які в даному випадку

регулюють спірні правовідносини,  що

призвело до прийняття правомірного рішення.

Відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що норми  цивільного законодавства не містять обов'язку

боржника негайного відшкодування збитків, спричинених кредитору, тобто не

встановлений строк у який боржник зобов'язаний відшкодувати спричинені

кредитору збитки, а тому  вважає, що у

відповідності до вимог цивільного законодавства позивач зобов'язаний направити

відповідачу вимогу, встановивши строк для відшкодування збитків.

Колегія суддів вважає такі ствердження необґрунтованими та

безпідставними, оскільки ст. 530 ЦК України, 

на яку відповідач посилається у заяві, не підлягає застосуванню у даному

випадку. Статтею 530 ЦК урегульовано питання щодо строку (терміну) виконання

зобов'язання, а збитки є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів

судом, передбачені ст. 16 ЦК  України, та

їх застосування не передбачає попереднього звернення до іншої сторони з

вимогою, а відсутність такої вимоги не пов'язується законом із неможливістю

стягнення збитків.

Відповідач в апеляційній скарзі вважає, що місцевий господарський

суд не прийняв до уваги той факт, що за рішеннями господарського суду Сумської

області  від 02.02.2007р. та постановою

Харківського апеляційного господарського суду від 02.07.2007р. по справі №

17/223-05 з відповідача на користь позивача стягнута пеня у розмірі 43 280,67

грн., штраф в сумі 169 579.13 грн., загальна сума - 212 959,80 грн.

Викладені відповідачем заперечення не можуть бути прийняті до

уваги, виходячи з того, що розрахунок збитків, наданий          позивачем у даній справі обраховує

збитки за неналежне виконання договорів поставки та купівлі-продажу, що були

предметом розгляду у справі № 17/223-05, зроблений на 18.05.2007р., тоді як

постанова Харківського апеляційного господарського суду, якою, зокрема було

стягнуто з відповідача 169679,13 грн. 

штрафних санкцій, була прийнята 

02.07.2007р.,  а тому сума збитків

з підстав, зазначених відповідачем у заяві, не може бути зменшена.

Відповідач апеляційній скарзі посилається на те, що позивачем

пропущений строк позовної давності.

Згідно зі ст. 256 ЦК України строк позовної давності - це строк, у

межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного

права або інтересу. У визначений законом строк позивач звернувся до суду, довів

обгрунтованність позовних вимог, підтвердив їх належними доказами, в зв'язку з

чим на його користь були постановлені рішення про стягнення заборгованості,

пені, інфляційних збитків, 3% річних. Рішення господарського суду набрали

законної сили, на їх виконання були видані відповідні накази, пред'явлені

позивачем до примусового виконання. Частиною 1 ст. 264 ЦК України передбачено,

що вчиненням особою дій щодо визнання боргу (зокрема, часткове погашення боргу,

прохання про надання відстрочки) перебіг строку позовної давності

переривається, і після переривання перебіг строку позовної давності починається

заново. Враховуючи, що відповідачем протягом 2005-2007 р.р. (наприклад,

28.10.2004 р.,30.11.2004 р., 16.02.2005 р. тощо) перераховувалися кошти на

рахунок позивача, в кожному випадку відбувалося переривання строку позовної

давності, в зв'язку з чим суд приходить до висновку, що позивачем не пропущений

строк позовної давності.

Відповідач в апеляційній скарзі стверджує, що позивачем не надано

доказів вжиття ним заходів по зменшенню збитків та одержання за планових

доходів.

Колегія суддів вважає такі ствердження безпідставними, оскільки в

даному випадку, заходом запобігання виникнення збитків, який вживався

позивачем,  було саме звернення його до

суду з позовами про стягнення заборгованості та винесення судом рішень, якими

вимоги позивача були задоволені.

Проте,  відповідач, в

порушення вимог ст. 614 ЦК України, ні в місцевому господарському суді, ні в

суді апеляційної інстанції не наведено жодних обґрунтувань, що свідчили б про

вжиття всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання,

натомість,  матеріали справи свідчать про

порушення відповідачем своїх зобов'язань за договорами поставки та

купівлі-продажу щодо розрахунків за отриманий товар, які були предметом розгляду

в господарському суді Сумської області, рішення господарського суду щодо

стягнення заборгованості за вказаними договорами в добровільному порядку

відповідачем виконані не були, позивач не отримав грошових коштів за договорами

поставки і купівлі-продажу з вини відповідача та не зміг придбати ПММ за ціною,

що існувала на момент, коли відповідач повинен був розрахуватися за придбані

товари, позивач не отримав запланований ним доход, який би змог отримати, якби

зобов'язання було належним чином виконане.

Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів вважає, що

господарський суд Харківської області дав правильну юридичну оцінку обставинам

справи щодо стягнення з відповідача на користь позивача 341 280,87 грн.

збитків, оскільки позивачем доведений факт порушення відповідачем зобов'язання,

наявність причинного зв'язку, збитків, які у зв'язку з цим були завдані

позивачу, а також розмір цих збитків, у зв'язку з чим підстави для скасування

рішення суду першої інстанції в частині стягнення збитків в розмірі 341 280,87

грн. відсутні.

Колегія суддів вважає правомірними висновки суду першої інстанції

щодо припинення провадження в частині стягнення з відповідача 224 475,13 грн. у

відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України з тих підстав, що вже є рішення

господарського суду, який в межах своєї компетенції вирішив спір між тимми ж

сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Рішення в цій частині сторонами не оскаржується.

Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів апеляційного

господарського суду вважає, що апеляційна скарга відповідача позбавлена

фактичного та правового обґрунтування на її підтвердження, рішення

господарського суду Сумської області від 02.10.2007 року по справі № 2/321-07

прийняте без порушень норм процесуального та матеріального права, а доводи з

яких подана апеляційна скарга про скасування рішення, не можуть бути підставою

для його зміни чи скасування.

На підставі викладеного та керуючись ст. 611, 623 Цивільного

кодексу України,          ст. 225

Господарського кодексу України,  ст. ст.

32-34, 43, 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. ст. 105, 110 Господарського

процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного

господарського суду, -

постановила:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 02.10.2007р. по

справі                  № 2/321-07

залишити без змін.  

         Головуючий суддя                                                                   

Демченко В.О. 

                                 Судді                                                                   

Такмаков Ю.В. 

Барбашова С.В.