Рішення

від 14.12.2010 по справі 5020-3/145-12/135-3/183

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

5020-3/145-12/135-3/183

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

14 грудня 2010 року справа № 5020-3/145-12/135-3/183

За позовом          Міністерства оборони Російської Федерації

(вул. Знаменка, 19, м. Москва, Росія, 119160)

                    в особі командира військової частини 99764-2

(вул. Луначарського, 35, м. Севастополь, 99050)

до          Товариства з обмеженою відповідальністю „Стиль Парнас”

(вул. Хрустальова, 149, кв. 49, м. Севастополь, 99040)

про стягнення 203 300,00 грн.,

Суддя Головко В.О.,

Представники сторін:

позивач (Міністерство оборони України в особі командира військової частини 99764-2) –Хміль О.Ю., головний юрисконсульт групи (по веденню судової роботи) юридичної служби, довіреність № 2137 від 06.10.2010;

відповідач (ТОВ „Стиль Парнас”) –явку уповноважених представників у судове засідання не забезпечив.

Обставини справи:

Міністерство оборони Російської Федерації в особі командира військової частини 99764-2 (далі –позивач) звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Стиль Парнас” (далі –відповідач) про стягнення 203300,00 грн., з яких: 199100,00 грн. –неустойка, 4200,00 грн. –збитки, пов'язані із невиконанням державного контракту № 105 від 05.07.2008 на виконання державного оборонного замовлення щодо поставок продовольства Міністерству оборони Російської Федерації.

Провадження у справі неодноразово зупинялось у зв'язку із подачею відповідачем чисельних апеляційних та касаційних скарг на ухвали місцевого суду, які не підлягають оскарженню. Дані обставини розцінені судом як зловживання ТОВ „Стиль Парнас” своїми процесуальними правами, що відображено в окремій ухвалі від 10.12.2010 /том ІІІ,             арк. с. 15-19/.

Останньою ухвалою від 22.11.2010 справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 14.12.2010.

Проте, у засідання суду 14.12.2010 відповідач явку свого уповноваженого представника не забезпечив, хоча про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення /том ІІІ, арк. с. 10/. Також, відповідач не виконав вимоги суду, викладені в ухвалах від 23.02.2009, 09.04.2009, 21.05.2009, 16.06.2009, 22.11.2010, щодо надання відзиву на позов.

Представник позивача надала додаткові пояснення по суті спору /том ІІІ,                 арк. с. 22-24/, виклала суду позовні вимоги, на їх задоволенні наполягала, просила суд розглянути справу у відсутність представника відповідача, зважаючи на досить тривалий час знаходження справи у провадженні суду, що порушує права позивача на розгляд справи упродовж розумного строку.

Суд визнав за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України: за наявними у справі матеріалами у відсутність представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд –

ВСТАНОВИВ:

05.07.2008 між Міністерством оборони Російської Федерації в особі командира військової частини 99764-2 Козаченком В.В. (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Стиль Парнас” (Постачальник) укладений державний контракт № 105 на виконання державного оборонного замовлення щодо поставок продовольства Міністерству оборони Російської Федерації (далі –Контракт) /том І, арк. с. 14-17/.

Згідно з пунктом 1.1 Контракту Постачальник зобов'язувався поставити та передати у власність Замовника продовольчі товари (продукцію), а саме: шоколад звичайний чорний без домішок та начинки (ДСТУ 3924-2000) з остаточним строком реалізації не менше 6 місяців та сир сичужний твердий „Російський” (ГОСТ 11041-88) з остаточним строком зберігання не менше 25 діб, які придбаваються виключно з метою організації харчування особового складу флоту, за ціною, в асортименті, кількості та у строки, зазначені у Специфікації (Додаток № 1), яка є невід'ємною частиною Контракту /том І, арк. с. 18/.

У пункті 1.2 Контракту Замовник зобов'язувався прийняти продукцію та своєчасно здійснити її оплату на умовах цього Контракту.

Вантажоодержувачами продукції є військові організації, відвантажувальні реквізити яких повідомляються Постачальнику в Специфікації до Контракту (пункт 2.2 Контракту).

За приписами пункту 3.1 Контракту днем виконання Постачальником зобов'язань щодо поставки продукції вважається дата поставки на склад отримувача без урахування часу на проведення лабораторних досліджень, якщо ними в подальшому підтверджена відповідність поставленої продукції вимогам якості. Перевірка якості продукції здійснюється 1049 Центром ветеринарно-санітарної експертизи та лабораторної діагностики Чорноморського флоту.

У розділі 5 Контракту сторони встановили міри відповідальності за порушення умов Контракту.

Так, в разі невиконання Постачальником у встановлений строк умов Контракту щодо поставки продукції чи в разі дострокового розірвання Контракту в повному обсязі чи частково, постачальник сплачує замовнику неустойку в розмірі 50% від вартості непоставленої (недопоставленої) продукції. В разі несвоєчасного відвантаження (поставки) продукції відповідно до Контракту, Постачальник сплачує замовнику пеню в розмірі 0,1% від вартості невідвантаженої (недопоставленої) продукції за кожен день невідвантаження (недопоставки), що обчислюється з дня, наступного за днем строку відвантаження (поставки), вказаного в Специфікації. У випадку невідвантаження (непоставки (недопоставки)) продукції більше 5 днів від узгодженого строку продукція вважається непоставленою (пункт 5.1 Контракту).

При невиконанні Постачальником зобов'язань за Контрактом Замовник має право в односторонньому порядку розірвати його в повному обсязі чи частково (в частині поставки конкретного найменування продукції), письмово сповістивши про це Замовника. В разі розірвання цього Контракту через невиконання Постачальником зобов'язань Замовник має право стягнути з Постачальника суму понесених збитків, яка визначається як різниця між вартістю аналогічної партії продукції, що закуповується за новим Контрактом, і вартістю недопоставленої продукції за розірваним в повному обсязі чи частково Контрактом       (пункт 5.5 Контракту).

Відповідно до пункту 7.5 Контракту він діє до 24.09.2008, а в частині взаєморозрахунків –до повного їх завершення.

У Специфікації № 1 до Контракту сторони домовились про найменування, кількість, ціну, обсяги та строки поставки продукції /том І, арк. с. 18/.

Зокрема, Постачальник (відповідач) зобов'язувався поставити Замовнику (позивач) шоколад звичайний чорний без домішок та начинки (ДСТУ 3924-2000) з кінцевим строком реалізації не менше 6 місяців, кількістю 200,00 кг за ціною 31,00 грн. за 1 кг у строк з 01.08.2008 по 26.08.2008 та сир сичужний твердий „Російський” (ГОСТ 11041-88), жирністю 50+1,6%; масова частка вологи не більше 43%; масова частка солі від 1,5% до 1,8%, з кінцевим строком зберігання не менше 25 діб кількістю 14000,00 кг за ціною 28,00 грн. за     1 кг у строк з 07.07.2008 по 24.09.2008 партіями по 1100 –1200 кг (перша партія з 07.07.2008 по 11.07.2008) /том І, арк. с. 18/.

Відповідно до Специфікації № 1 вантажоодержувачем продукції є 2054 військовий склад (адреса: м. Севастополь, вул. Портова, 15).

Судом встановлено, що Контракт та Специфікація № 1 до нього підписані сторонами та скріплені їх печатками.

Через невиконання відповідачем свого обов'язку щодо поставки продукції листом № 80/2-724 від 17.07.2008 позивач повідомив відповідача про розірвання Контракту в частині поставки сиру кількістю 14000,00 кг /том І, арк. с. 19/.

У зв'язку з непоставкою відповідачем відповідної продукції, було затверджено заявку наступного учасника котирувань (Протокол № 32-08 від 27.06.2008 /том І, арк. с. 22-24/) –фізичної особи-підприємця Мотрій Ірини Степанівни.

23.07.2008 між Міністерством оборони Російської Федерації в особі командира військової частини 99764-2 Козаченком В.В. (Замовник) та фізичною особою-підприємцем Мотрій Іриною Степанівною (Постачальник) укладений державний контракт № 126 на поставку сиру сичужного твердого „Російський” кількістю 14000,00 кг за ціною 28,30 грн. за 1 кг на суму 396200,00 грн. /том І, арк. с. 25-28/, відповідно до Специфікації № 1 /том І,     арк. с. 29/.

Поставка продукції від Постачальника (ФОП Мотрій І.С.) підтверджується видатковими накладними № 2-00000009 від 18.07.2008 на суму 133010,00 грн., № 2-00000015 від 06.08.2008 на суму 133010,00 грн., № 2-00000019 від 03.09.2008 на суму 65090,00 грн., № 2-00000020 від 13.09.2008 на суму 65090,00 грн. /том І, арк. с. 38-41/, на загальну суму 396200,00 грн.

Згідно з виставленими рахунками-фактурами № 2-00000008 від 18.07.2008 на суму 133010,00 грн., № 2-00000014 від 06.08.2008 на суму 133010,00 грн., № 2-00000017 від 03.09.2008 на суму 65090,00 грн., № 2-00000018 від 13.09.2008 на суму 65090,00 грн. /том І, арк. с. 34-37/ позивач сплатив фізичній особі-підприємцеві Мотрій І.С. 396200,00 грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями: № 404 від 31.07.2008 на суму 133010,00 грн., № 434 від 14.08.2008 на суму 133010,00 грн., № 507 від 19.09.2008 на суму 65090,00 грн., № 516 від 22.09.2008 на суму 65090,00 грн. /том І, арк. с. 30-33/.

Таким чином, позивач сплатив іншій особі за отриману продукцію 396200,00 грн., тобто різниця у цині на сир сичужний твердий „Російський” між ціною, запропонованою відповідачем, і ціною, за якою сир фактично поставлений ФОП Мотрій І.С., склала 0,30 грн. за 1 кг (28,30 грн. –28,00 грн.), або 4200,00 грн. за 14 тонн (14000,00 кг*0,30 грн.).

13.10.2008 позивач надіслав на адресу відповідача претензію № 46 /том І, арк. с. 20/ з вимогою сплатити неустойку за невиконання зобов'язання, на підставі пункту 5.1 Контракту, на суму 199100,00 грн., з яких:

200,00 кг*31,00 грн. за 1 кг*50% =     3100,00 грн.

14000,00 кг*28,00 грн. за 1 кг*50% = 196000,00 грн.

Разом: 199100,00 грн.

Претензія отримана уповноваженим представником відповідача 29.10.2008, що підтверджується відповідними відмітками на повідомленні про вручення поштового відправлення /том І, арк. с. 21/.

Проте, Постачальник (ТОВ „Стиль Парнас”) зазначену суму неустойки не сплатив, що спричинило звернення Замовника до господарського суду м. Севастополя із даним позовом.

Крім того, у позові Міністерство оборони Російської Федерації вимагає стягнути з відповідача, на підставі пункту 5.5 Контракту, збитки у розмірі 4200,00 грн. (14000,00 кг* 0,30 грн. (різниця у цині на сир різних постачальників) = 4200,00 грн.).

Загалом, позивач вимагає стягнути з відповідача неустойку у розмірі 199100,00 грн. та збитки у сумі 4200,00 грн., а разом 203300,00 грн. (199100,00+4200,00).

Оцінюючи наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Правовідносини сторін виникли з приводу виконання господарського договору (контракту), який за своєю суттю є договором поставки, заснованому на державному замовленні, тому застосуванню до спірних правовідносин підлягають відповідні загальні та спеціальні норми Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 ГК України).

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Частиною першою статті 712 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з умовами Контракту та Специфікації № 1 відповідач зобов'язувався поставити позивачеві товар –шоколад звичайний чорний без домішок та начинки (ДСТУ 3924-2000) з 01.08.2008 по 26.08.2008 з кінцевим строком реалізації не менше 6 місяців та сир сичужний твердий „Російський” (ГОСТ 11041-88) у строк з 07.07.2008 по 24.09.2008 партіями по 1100 –1200 кг (перша партія з 07.07.2008 по 11.07.2008) з кінцевим строком зберігання не менше  25 діб.

Доказів поставки відповідачем зазначеного товару у встановлені строки матеріали справи не містять, тобто продукція (шоколад звичайний чорний та сир сичужний твердий) не поставлена.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України та статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України унормовано, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як вбачається з фактичних обставин справи, відповідач не виконав свого обов'язку щодо поставки позивачеві продукції (шоколаду звичайного чорного та сиру сичужного твердого) у встановлені Контрактом та Специфікацією № 1 строки.

Згідно з частиною другою статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Із наведеною нормою узгоджується стаття 611 Цивільного кодексу України, відповідно до якої у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, статті 230 Господарського кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник (учасник господарських відносин) повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У пункті 5.1 Контракту сторони домовились, що в разі в разі невиконання Постачальником у встановлений строк умов Контракту щодо поставки продукції чи в разі дострокового розірвання Контракту в повному обсязі чи частково, постачальник сплачує замовнику неустойку в розмірі 50% від вартості непоставленої (недопоставленої) продукції. В разі несвоєчасного відвантаження (поставки) продукції відповідно до Контракту, Постачальник сплачує замовнику пеню в розмірі 0,1% від вартості невідвантаженої (недопоставленої) продукції за кожен день невідвантаження (недопоставки), що обчислюється з дня, наступного за днем строку відвантаження (поставки), вказаного в Специфікації. У випадку невідвантаження (непоставки (недопоставки)) продукції більше 5 днів від узгодженого строку продукція вважається непоставленою.

Позивач просить стягнути з відповідача неустойку в розмірі 50% від вартості не поставленої у строк (з 07.07.2008 по 11.07.2008 і з 01.08.2008 по 26.08.2008) продукції (шоколаду чорного без домішок та начинки та сиру сичужного твердого „Російський”) кількістю 200 кг та 14000 кг відповідно –в розмірі 199100,00 грн.

Виходячи з визначення видів неустойки, наведених в статті 549 Цивільного кодексу України, статті 230 Господарського кодексу України, заявлена позивачем до стягнення з відповідача неустойка в розмірі 199100,00 грн. за своєю правовою природою є штрафом.

Як встановлено судом, станом на 17.07.2008 договірні зобов'язання з боку постачальника (ТОВ „Стиль Парнас”) в частині поставки першої партії сиру сичужного твердого „Російський” кількістю 1200 кг не були виконані, що спричинило розірвання Контракту в односторонньому порядку з боку Замовника (позивача) на підставі пунктів 5.1, 5.5 Контракту та стягнення неустойки (штрафу). При цьому прострочення поставки першої партії сиру станом на день складення листа –відмови від договору /том І, арк. с. 19/ становило більше 5 днів від погодженого строку.

Крім того, станом на день прийняття рішення у справі продукція (шоколад звичайний чорний та сир сичужний твердий) так і не поставлена.

Перевіривши розрахунок суми неустойки (штрафу), наданий позивачем, суд зазначає, що він є вірним, а позовні вимоги в цій частині –законними і обґрунтованими, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню неустойка (штраф) в розмірі   199100,00 грн.

Вимога позивача про стягнення з відповідача збитків в сумі 4200,00 грн. також підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

За загальним правилом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (ч. 1 ст. 22, п. 4 ч. 1 ст. 611,   ч. 1 ст. 623 ЦК України).

Збитками є:

1)          втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням її речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2)          доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (ч. ч. 2, 3 ст. 22 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Тобто, на позивачеві лежить тягар доказування: факту заподіяння йому збитків; причинно-наслідкового зв'язку між неправомірними діями відповідача та завданими збитками, та розміру зазнаних збитків.

Підставою для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, є наявність цивільного правопорушення із наступним складом: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Аналогічні положення щодо відшкодування збитків містяться і в Господарському кодексі України.

Так, згідно зі статтею 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Підставою для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, є наявність правопорушення у сфері господарювання (ст. 218 ГК України) із наступним складом: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Правопорушенням є протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на будь-яку форму права і за яку чинним законодавством передбачено відповідальність.

Визначення особи як правопорушника нероздільно пов'язано з необхідністю доведення наявності причинно-наслідкового зв'язку між винною дією особи та настанням негативних наслідків.

Вина є умовою відповідальності за правопорушення, тобто винною дією є невиконання, неналежне виконання або відмова від виконання зобов'язання.

Судом встановлено, що відповідач не виконав умови Контракту щодо поставки відповідної продукції для організації харчування особового складу флоту.

Отже, відповідач є таким, що порушив умови Контракту в частині поставки відповідної продукції (шоколаду чорного без домішок та начинки та сиру сичужного твердого „Російський”).

Таким чином, у поведінці відповідача –ТОВ „Стиль Парнас” –наявні всі ознаки правопорушення, а саме:

-          протиправна бездіяльність, виражена у невиконанні відповідачем зобов'язань за Контрактом № 105 від 05.07.2008 в частині поставки відповідної продукції у визначених Контрактом та Специфікацією № 1 обсягах, у строки і за цінами;

-          вина відповідача, тобто невжиття заходів, спрямованих на належне виконання умов Контракту;

-          причинно-наслідковий зв'язок між протиправною бездіяльністю та шкідливим результатом –збитками, тобто понесення позивачем додаткових витрат на закупівлю аналогічної продукції за більш високою ціною;

-          шкідливий результат протиправної бездіяльності, тобто спричинення позивачеві реальних збитків в сумі 4200,00 грн.

Відповідно до статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Крім того, за правилами цивільного права не тільки відсутність вини, але і протиправності діяння, доводиться правопорушником.

З огляду на недоведеність відповідачем відсутності його вини та протиправності діяння, можна зробити висновок, що має місце: протиправна поведінка відповідача (бездіяльність), що виразилась у порушенні зобов'язання за Контрактом, якого припустився боржник; шкідливий результат такої поведінки – реальні збитки, тобто здійснені позивачем додаткові витрати, яких би не було в разі належного виконання відповідачем своїх зобов'язань за Контрактом, та причинно-наслідковий зв'язок між першим та другим –додаткові витрати, понесені позивачем.

Слід зазначити, що крім законодавчого закріплення права позивача на відшкодування збитків, таке право надано Міністерству оборони Російської Федерації також пунктом 5.5 Контракту, згідно з яким, в разі розірвання Контракту через невиконання Постачальником зобов'язань, Замовник має право стягнути з Постачальника суму понесених збитків, яка визначається як різниця між вартістю аналогічної партії продукції, що закуповується за новим Контрактом, і вартістю недопоставленої продукції за розірваним в повному обсязі чи частково Контрактом (пункт 5.5 Контракту).

Перевіривши розрахунок суми збитків, наданий позивачем, суд зазначає, що він є вірним, тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню збитки у сумі    4200,00 грн.

Підсумовуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 203300,00 грн. (199100,00+4200,00=203300,00) є обґрунтованими та такими, що підтверджені належними та допустимими доказами, які містяться в матеріалах справи, а тому підлягають до задоволення в повному обсязі.

Судові витрати позивача (державне мито в розмірі 2033,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118,0 грн.) за правилами частини другої статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Водночас, згідно з пунктом 5 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право стягувати в доход Державного бюджету України з винної сторони штраф у розмірі до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на сторону.

Суд визнав за необхідне стягнути з відповідача в доход Державного бюджету України штраф в розмірі 850,00 грн., зважаючи на наступне.

Як зазначено судом в окремій ухвалі від 10.12.2010 /том І, арк. с. 15-19/, суд декілька разів зобов'язував відповідача надати відзив на позов з відповідним обґрунтуванням (ухвали від 23.02.2009 /том І, арк. с. 1-2/, від 09.04.2009 /том І, арк. с. 55-56/, від 21.05.2009 /том І, арк. с. 81-83/, від 16.06.2009 /том І, арк. с. 96/, від 22.11.2010 /том ІІІ, арк. с. 6-7/.

Крім того, ухвалами від 12.01.2010 /том ІІ, арк. с. 70-71/ та від 22.11.2010 /том ІІІ,   арк. с. 6-7/ суд зобов'язував відповідача надати належні докази, що підтверджують поважність причин нез'явлення в судове засідання 12.01.2010.

Проте, відповідач так і не виконав вимоги суду, викладені в зазначених ухвалах, що позбавило суд можливості розглянути справу з урахуванням всіх фактичних обставин справи, у зв'язку з чим справу розглянуто за наявними в ній матеріалами у відсутність представника відповідача.

Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Сторони зобов'язані виконувати вказівки суду щодо вчинення процесуальних дій, необхідних для вирішення спору.

Натомість, відповідач не лише не вживав заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, а навпаки: навмисно затягував вирішення спору протягом розумного строку, чим порушив відповідне право позивача.

Виходячи з наведеного, з урахуванням неправомірної поведінки відповідача суд дійшов висновку про необхідність накладення на ТОВ „Стиль Парнас” штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на відповідача.

Пунктом 22.5 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” унормовано, що якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум, то для цілей їх застосування використовується сума у розмірі 17 грн.

Таким чином, з відповідача (ТОВ „Стиль Парнас”) підлягає стягненню в доход Державного бюджету України штраф в розмірі 850,00 грн. (50*17,00=850,00).

Керуючись статтями 49, 75, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Стиль Парнас”            (вул. Хрустальова, 149, кв. 49, м. Севастополь, 99055; ідентифікаційний код 23013063; п/р 26002102772200 в АКІБ „Укрсиббанк”, м. Харків, МФО 351005, або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Міністерства оборони Російської Федерації          (вул. Знаменка, буд. 19, м. Москва, Російська Федерація, 119160, ідентифікаційний код 7704252261; отримувач –Фінансово-економічне управління Чорноморського флоту Російської Федерації, п/р 260006402000830 в Севастопольській філії ПАТ ВТБ Банк, м. Севастополь, МФО 384997, ОКПО 07928610) 203300,00 грн. (двісті три тисячі триста грн. 00 коп.), в тому числі: неустойку в розмірі 199100,00 грн. (сто дев'яносто дев'ять тисяч сто грн. 00 коп.) та збитки у розмірі 4200,00 грн. (чотири тисячі двісті грн. 00 коп.), а також державне мито в розмірі 2033,00 грн. (дві тисячі тридцять три грн. 00 коп.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118,00 грн. (сто вісімнадцять грн. 00 коп.).

                    Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Стиль Парнас”            (вул. Хрустальова, 149, кв. 49, м. Севастополь, 99055; ідентифікаційний код 23013063; п/р 26002102772200 в АКІБ „Укрсиббанк”, м. Харків, МФО 351005, або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) в доход Державного бюджету України (Державний бюджет Ленінського району м. Севастополя, п/р 31110106700007 в ГУ ДКУ в м. Севастополі, код ЄДРПОУ 24035598, код платежу 21081100) штраф в розмірі 850,00 грн. (вісімсот п'ятдесят грн. 00 коп.)

                    Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                  підпис                                                 В.О. Головко

Рішення оформлено

згідно з вимогами

статті 84 ГПК України

та підписано 20.12.2010.