Постанова

від 21.12.2010 по справі 5020-3/163

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

5020-3/163

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

 16  грудня 2010 року      Справа № 5020-3/163

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Заплава Л.М.,

суддів                                                                      Антонової І.В.,

                                                                                          Прокопанич Г.К.,

за участю представників сторін:

представник позивача, Ісаєва Надія Олександрівна, довіреність №  ДВ-33   від 16.08.10,  державне підприємство "Севастопольський  морський торговельний порт";

представник відповідача, Приймак Анатолій Ігорович, довіреність №  б/н   від 14.10.10,  приватне підприємство "Красотель Девелопмент";

представник відповідача, Вігріянов Андрій Олександрович, довіреність №  б/н   від 14.10.10,  приватне підприємство "Красотель Девелопмент";

представник позивача, Жих Тетяна Юріївна, довіреність №  ДВ-42   від 11.10.10,  державне підприємство "Севастопольський  морський торговельний порт";

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Севастопольський  морський  торговельний  порт"  на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Головко В.О.) від 18.11.2010 у справі № 5020-3/163

за  позовом           Державного підприємства "Севастопольський  морський торговельний  порт" (майд. Нахімова, 5,Севастополь,99011)

до приватного підприємства "Красотель Девелопмент" (вул. Курганна, 24,Севастополь,99029)

про визнання договору та додаткових угод до нього недійсними

                                                            ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство „Севастопольський морський торговельний порт"  звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до приватного підприємства „Красотель Девелопмент" про визнання недійсним договору про спільну часткову участь в будівництві № 710/237а від 05.10.2007 з додатковими угодами до нього № 1 від 09.07.2010, № 2 від 14.07.2010, мотивуючи тим, що спірний договір укладений без погодження  з Міністерством транспорту та зв'язку України як органом, уповноваженим управляти  державним  майном.

          Рішенням господарського суду міста Севастополя  від 18.11.2010 по справі № 5020-3/163 (суддя Головко В.О.)  у позові Державному підприємству "Севастопольський  морський торговельний  порт" відмовлено.

           Не погодившись з постановленим судовим актом, Державне  підприємство "Севастопольський  морський  торговельний  порт" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить рішення господарського суду першої інстанції скасувати, позов задовольнити.

          Доводи  апеляційної скарги мотивовані порушенням  судом при прийнятті рішення норм матеріального права,  а також висновки викладені у рішенні суду не відповідають  встановленим  обставинам справи.  

          На підставі статті 101 Господарського процесуального кодексу України, повторно розглянувши  справу, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти  їх встановлення, проаналізувавши застосування судом норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи  апеляційної  скарги судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає  задоволенню  виходячи  з наступного.

05.10.2007 між Державним підприємством „Севастопольський морський торговельний порт" (сторона-1) та приватним підприємством „Красотель Девелопмент" (сторона-2) був укладений договір про спільну часткову участь у будівництві № 710/23 7а.

Згідно з пунктом 1.1 договору предметом договору є часткова участь у розробці проектно-кошторисної документації, будівництві, реконструкції та введенні в експлуатацію капітальних будов морського вокзалу „Центральний", з подальшою реєстрацією в КП „Бюро технічної інвентаризації і державної реєстрації об'єктів нерухомого майна" Севастопольської міської ради відповідно до часток, визначених в пункті 2.4 цього Договору.

Пунктом 1.2. вищезазначеного договору  передбачено, що метою договору є створення сучасного комплексу морвокзалу міста Севастополя, який відповідає всім сучасним вимогам щодо процедури переміщення пасажирів і вантажів через державний кордон.

Комплекс  морвокзалу  передбачає будівництво нового терміналу, який включає приміщення для розміщення офісів адміністрації   та   служб   порту,   а   також   зали   очікування,    відпочинку   та обслуговування   пасажирів   із   влаштуванням   зон   прикордонного   та   митного контролю; реконструкцію    старої    будівлі    морвокзалу    з    метою    створення    готельно-торгівельно-розважального центру.

Згідно  пункту 1.3.  об'єкт буде побудований на земельній ділянці площею 16667 м, що знаходиться у користуванні ДП „Севастопольський морський торговельний порт" на підставі державного акту на право постійного  користування  землею серії І-КМ № 005163.

Відповідно до пункту 2.3 договору Державне підприємство „Севастопольський морський торговельний порт" для досягнення поставленої мети надає приватному підприємству „Красотель Девелопмент" для реконструкції будівлю морського вокзалу загальною площею 1417,7 м2, розташовану за адресою: м. Севастополь, пл. Нахімова, 5.

09.07.2010  між сторонами  було укладено додаткову угоду № 1 до договору №710/237а від 05.10.2007 про спільну часткову участь в будівництві.

14.07.2010 - між сторонами  було укладено додаткову угоду № 2 до договору №710/237а від 05.10.2007 про спільну часткову участь в будівництві.

Пунктом 4 Додаткових угод №1 від 09.07.2010 та №2 від 14.07.2010  передбачено, що корегування розподілу часток за фактично побудованими площами об'єкта здійснюється після завершення будівництва.

Згідно з частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до абзацу третього пункту 1 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України №02-5/111 від 12.03.1999 „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними", вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угоди вимогам закону; дотримання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

В якості підстави для визнання недійсним спірного договору позивач вказує те, що даний договір в порушення статей 1, 3, 6 Закону України „Про управління об'єктами державної власності" не погоджений із органом управління державним майном - Міністерством транспорту та зв'язку України.

Відповідно до статті 1 Закону України „Про управління об'єктами державної власності" управління об'єктами державної власності - це здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Як вбачається зі Статуту ДП „Севастопольський морський торговельний порт", порт є державним унітарним транспортним підприємством - морським портом і діє як державне комерційне підприємство, що засноване на державній власності та входить до сфери управління Міністерства транспорту та зв'язку України.

Таким чином, майно ДП „Севастопольський морський торговельний порт" є об'єктом управління державної власності.

          Згідно пункту 4.4 статуту ДП „Севастопольський морський торговельний порт", позивач має право відчужувати, надавати під заставу, в оренду, управління, спільну діяльність закріплене за ним майно відповідно до вимог законодавства та за погодженням із Уповноваженим органом управління, яким є Міністерство транспорту та зв'язку України.

          При укладанні спірного договору сторони визначили його як „договір про спільну часткову участь у будівництві".

Відповідно до статті 1130 Цивільного кодексу України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.

Частиною другою статті 1131 Цивільного кодексу України передбачено, що умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

          Згідно з підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" спільна діяльність без створення юридичної особи провадиться на підставі договору про спільну діяльність, що передбачає об'єднання коштів або майна учасників для досягнення спільної господарської мети.

          Виходячи з наведеного, договором про спільну діяльність може бути визнаний правочин, який має такі ознаки:

    - об'єднання коштів або майна учасників для досягнення спільної господарської мети;

       - визначення учасника, уповноваженого згідно з договором на ведення спільних справ (в тому числі ведення бухгалтерської звітності);

          -реєстрація в органах податкової служби, якщо це передбачено договором.

Зі змісту договору вбачається, що він не передбачає  ані об'єднання внесків його сторін, ані статусу будівлі морвокзалу як внеску позивачем в спільну діяльність. Так само оспорюваним Договором не визначено, що є внеском відповідача у спільну діяльність.

Згідно зі статтею 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.

Аналіз змісту оспорюваного договору  у взаємозв'язку  зі статтями  875, 1130,1131 Цивільного кодексу України дозволяє дійти висновку про  те, що  договір №710/237а від 05.10.2007 за своєю правовою природою не є договором про спільну діяльність, а є змішаним договором, що передбачено статтею 628 Цивільного кодексу України з елементами договору будівельного підряду. Також  оспорюваний договір не є договором застави  і не містить елементів договору оренди як і інших договорів, спрямованих на відчуження будівлі морського вокзалу загальною площею 1417,7 м2, розташованої на земельній ділянці площею 16667 м2 за адресою: м. Севастополь, пл. Нахімова, 5, або самої земельної   ділянки,   оскільки   передача   будівельного   майданчику   (фронту   робіт)   для проведення підрядних робіт не породжує припинення майнових прав замовника будівництва щодо цих об'єктів.

          Додаткові угоди №1 від 09.07.2010 та №2 від 14.07.2010 не змінюють правової природи основного Договору № 710/237а від 05.10.2007 і також не спрямовані на відчуження вищезазначених об'єктів (будівлі та земельної ділянки).

          Наведені обставини спростовують доводи позивача щодо необхідності отримання погодження органу управління ДП „Севастопольський морський торговельний порт" - Міністерства транспорту та зв'язку України, оскільки ані Статутом позивача, ані Законом України „Про управління об'єктами державної власності" не встановлений обов'язок щодо отримання погодження органу управління державним майном на укладання позивачем договору будівельного підряду.

          Крім того, за змістом статті 1 Господарського процесуального кодексу України умовою виникнення права на звернення до господарського суду є наявність факту порушення прав і охоронюваних законом інтересів суб'єктів господарювання.

          Державне підприємство „Севастопольський морський торговельний порт"  не надало суду доказів порушення відповідачем прав чи охоронюваних законом інтересів позивача.

          Відповідачем у справі заявлено про застосування наслідків спливу строку позовної давності, що є додатковою підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові в частині визнання недійсним основного договору №710/23 7а від 05.10.2007 про спільну часткову участь в будівництві.

          Відповідно до частин третьої, четвертої статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Оспорюваний договір укладений сторонами 05.10.2007, отже перебіг строку позовної давності починається з 06.10.2007 та закінчується 06.10.2010.

Позовна заява ДП „Севастопольський морський торговельний порт" про визнання договору недійсним подана до господарського суду міста Севастополя 18.10.2010, тобто подана після спливу загального трирічного строку позовної давності.

За таких обставин  господарський          суд першої інстанції  правомірно відмовив у позові Державному підприємству „Севастопольський морський торговельний порт".

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що рішення господарського суду міста Севастополя відповідає чинному законодавству  та  встановленим  обставинам  справи, тому підстав для його скасування не  має.  

       Керуючись статтею 101, пунктом  1 частини першої статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд         

                                                         ПОСТАНОВИВ:          

1.Апеляційну скаргу  Державного підприємства „Севастопольський морський торговельний порт"  залишити  без  задоволення.

2.Рішення господарського суду міста Севастополя від 18.11.2010  у справі № 5020-3/163  залишити  без  змін.

Головуючий суддя                                                  Л.М. Заплава

Судді                                                                                І.В. Антонова

                                                                                Г.К. Прокопанич