Рішення

від 20.01.2011 по справі 17/162-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

  

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20.01.11

          Справа № 17/162-10.

за позовом: Конотопського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі:  

1)Державної екологічної інспекції в Сумській області, м. Суми

2) Вирівської сільської ради, с. Вирівка, Конотопський район, Сумська область

до відповідача: Державного професійно-технічного навчального закладу «Конотопський професійний аграрний ліцей», с. Заводське, Конотопський район, Сумська область

про стягнення: 88 843 грн. 89 коп.

     Суддя КОВАЛЕНКО О.В.

Представники:

Від позивачів:         1) Панченко О.М., довіреність №93/03 від 11.01.2011 р.;

                                       2) Клінушин М.Ф.

Від відповідача       ОСОБА_1

Прокурор:                Карпенко Д.В.

У засіданні брали участь: Секретар судового засідання Саленко Н.М.

СУТЬ СПОРУ: Прокурор просить суд стягнути з відповідача на користь другого позивача 88 843 грн. 89 коп. шкоди, заподіяної самовільним водокористуванням, а також стягнути з відповідача судові витрати по справі.

Відповідач письмового відзиву на позов не подав.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, прокурора, дослідивши докази по справі, суд встановив:

Державна екологічна інспекція є урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінприроди і йому підпорядковується. Державна екологічна інспекція в Сумській області здійснює державний контроль за додержанням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання, відтворення та охорони природних ресурсів, екологічну та в межах своєї компетенції радіаційну безпеку, поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами) та небезпечними хімічними речовинами.

Таким чином, Державна екологічна інспекція в Сумській області є органом, який виступає в спірних правовідносинах при самовільному використанні природних ресурсів, у тому числі водних ресурсів.

Відповідно до вимог ст. 38 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального та спеціального використання.

У порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.

Згідно ст. 49 Водного кодексу України спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу, виданого в установленому порядку за клопотанням водокористувача, в якому визначаються ліміти забору води та скидання забруднюючих речовин. Водокористувач може здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу (ст. 44 Водного кодексу України).

Згідно з вимогами ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об‘єктами права власності українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування.  

Статтею 142 Конституції України встановлено, що природні ресурси, які перебувають у власності територіальних громад, є складовою частиною матеріальної і фінансової основи місцевого самоврядування.

Згідно ч. 1 ст. 47 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» для фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища утворюються Державний, республіканський Автономної Республіки Крим та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища.

Зі змісту п. б) ч.2 цієї ж статті вбачається, що республіканський Автономної Республіки Крим та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища утворюються у складі республіканського бюджету Автономної Республіки Крим та відповідного місцевого бюджету за місцем заподіяння екологічної шкоди за рахунок частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством.

Крім того, повноваження місцевих рад у галузі охорони навколишнього природного середовища визначені статтями 15 та 19 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища».

Статтею 20 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища"  передбачено, що до компетенції спеціально уповноважених органів державного управління в галузі охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів і його органів на місцях належать зокрема подання позовів про відшкодування збитків і втрат, заподіяних в результаті  порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Таким чином, суд дійшов до висновку про те, що позивачі є уповноваженими державою органами на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах.

З матеріалів справи вбачається, що вироком Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 30.08.2010 р. по справі №1-418/2010 р. по звинуваченню ОСОБА_1 в скоєнні злочинів, передбачених ст.ст. 240 ч.2, 364 ч.1 КК України, який набрав чинності, встановлено, що ОСОБА_1 в період часу з 1 вересня 2009 р. по 31 травня 2010 р. перебував на посаді директора Державного професійно-технічного навчального закладу «Конотопський професійний аграрний ліцей». В цей час ДПТНЗ «Конотопський професійний аграрний ліцей» без спеціального дозволу самовільно видобував корисні копалини загальнодержавного значення, а саме підземні прісні води без дозволу на спец водокористування, в результаті чого за період з 01.09.2009 р. по 31.05.2010 р. відповідач видобув 3 042,84 м.куб. підземних вод з артсвердловини через водонапірну башту, що знаходиться на території ліквідованого заводу «Мотордеталь» в порушення ст. 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»,ст.ст. 44, 48, 49 Водного кодексу України, ст. 43 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища».

Частиною 3 ст. 35 ГПК України передбачено, що вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов‘язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.

Згідно статті 68 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища”, а також відповідно до роз‘яснень президії Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов‘язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища» від 27.06.2001 р. №02-5/744, підприємства, установи, організації зобов‘язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Розмір збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного водокористування з боку підприємства відповідача, розрахований  згідно з Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Мінприроди України від 20.07.2009 р. №389, та становить 88 843 грн. 89 коп.

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 9 Бюджетного кодексу України передбачено, що одним із різновидів неоподаткованих надходжень до бюджету - є надходження від штрафів та фінансових санкцій, відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок  господарської та іншої діяльності; джерелами формування спеціального фонду місцевих бюджетів у 2010 році є 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, що зараховується до місцевих бюджетів.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Таким чином, відповідач не подав суду доказів сплати боргу або обґрунтованих заперечень, тому вимоги прокурора і позивачів є правомірними та підлягають задоволенню в повному обсязі, а з відповідача необхідно стягнути 88 843 грн. 89 коп. шкоди, заподіяної самовільним водокористуванням.

Згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України державне мито в сумі 888 грн. 44 коп. та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача в доход державного бюджету.

Керуючись ст. ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Державного професійно-технічного навчального закладу «Конотопський професійний аграрний ліцей» (41630, Сумська область, Конотопський район, с. Заводське, вул. Заводська, код 02547333) на користь Вирівської сільської ради Конотопського району (41630, Сумська область, Конотопський район, с. Вирівка, вул. Будьонного, 36, код 23635072) 88 843 грн. 89 коп. заборгованості.

3.          Стягнути з Державного професійно-технічного навчального закладу «Конотопський професійний аграрний ліцей» (41630, Сумська область, Конотопський район, с. Заводське, вул. Заводська, код 02547333) в доход державного бюджету м. Суми (р/р 31112095700002 в УДК в Сумській області, МФО 837013, код ЗКПО 23636315, код 22090200, символ 095)  888 грн. 44 коп. державного мита.

4.          Стягнути з Державного професійно-технічного навчального закладу «Конотопський професійний аграрний ліцей» (41630, Сумська область, Конотопський район, с. Заводське, вул. Заводська, код 02547333) в доход державного бюджету м. Суми (р/р 31215259700002 в ГУДК в Сумській області, МФО 837013, код ЗКПО 23636315)  236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5.          Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                        О.В. КОВАЛЕНКО