Рішення

від 25.01.2011 по справі 17/162-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

17/162-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

                    25.01.2011                                                                Справа №  17/162-10

Господарський суд Херсонської області у складі судді  Сулімовської М. Б. при секретарі Шикаловій В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу              

за позовом відкритого акціонерного товариства "Агропромислова фірма "Таврія", м. Нова Каховка Херсонської області

до відповідача - 1: приватної фірми "Таїс", м. Нова Каховка Херсонської області

до відповідача - 2: закритого акціонерного товариства "Український мобільний зв'язок", м. Київ  

про стягнення 88220 грн. 21 коп.

за участю представників сторін:

від позивача - Лобенко Н. І., дов. від 24.01.11р.

від відповідача 1 - не прибув.

від відповідача 2 - не прибув.

          Відкрите акціонерне товариство "Таврія" (позивач) звернулося до суду з позовом про стягнення з приватної фірми "Таїс" (відповідач) заборгованості за договорами про надання послуг стільникового радіотелефонного зв'язку №№1/2, 1/3, 1/4, 1/5, 1/6, 1/7, 1/8, 1/9, 1/10, 1/11, 1/12, 1/13, 1/14, 1/15, 1/16, 1/17, 1/18, 1/19, 1/20, 1/21, 1/22, 1/24, 1/25, 1/26, 1/27, 1/29 від 01.01.2003р. та №№1/30, 1/31, 1/32, 1/33, 1/34, 1/56, 1/57, 1/58, 1/59, 1/60 від 11.05.2006р. у сумі 88220 грн. 21 коп., що становить суму основного боргу. Позовні вимоги обґрунтовано з посиланням на приписи ст.ст. 20, 193, 224 ГК України та ст.ст. 525, 526 ЦК України.

          У прохальній частині позову позивачем, з посиланням на приписи статті 67 ГПК України, було заявлено про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом «накладення арешту на все майно», що належить відповідачу, а також шляхом накладення арешту «на всі розрахункові рахунки, відкриті в установах банків».

               Ухвалою господарського суду від 17.11.2010р. господарським судом відмовлено у задоволенні заяви позивача про вжиття заходів до забезпечення позову у зв'язку з необґрунтованістю та недоведеністю обставин, на які посилається позивач у даній заяві.

          У зв'язку з неявкою представників сторін в судові засідання, необхідністю витребування додаткових доказів, розгляд справи неодноразово відкладався, про що було винесено відповідні ухвали господарського суду від 02.12.2010р., 14.12.2010р. та 12.01.2011р.

          14.12.2010р. представник позивача, скориставшись правом, визначеним статтею 22 ГПК України, змінив підставу позову, просив стягнути з відповідача кошти в порядку статті 1212 ЦК України, про що подав суду відповідну письмову заяву.

          Ухвалою від 12.01.2011р. за клопотанням позивача строк розгляду справи за приписами статті 69 ГПК України було продовжено до 27.01. 2011р.

          Ухвалою від 14.12.2010р. до участі у справі в порядку статті 24 ГПК України було залучено відповідача-2 - закрите акціонерне товариство "Український мобільний зв'язок", та зобов'язано позивача направити на адресу залученого до участі у справі відповідача-2 копії позовної заяви та доданих до неї документів.

          В судовому засіданні 25.01.2011р. представник позивача підтримав позовні вимоги.

          Відповідач-1 явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, відзив та витребувані судом документи не надав. Як свідчать матеріали справи, ухвала про порушення провадження у справі від 16.11.2010р. (т.1 а.с.149-153), ухвали про відкладення розгляду справи від 02.12.2010р. (т.2 а.с.1-4), від 14.12.2010р. (т.2 а.с.9-12), направлені відповідачу за адресою, вказаною в позовній заяві, повернулись до суду з відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання».

          07 грудня 2010 року позивачем надано до суду довідку з Єдиного державного  реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, якою підтверджується правильність зазначеної позивачем у позові юридичної адреси відповідача-1.

              Враховуючи викладене суд констатує, що відповідач-1 був належним чином  інформований судом про дату, час та місце проведення судового засідання, оскільки відповідно до положень ст. 93 ЦК України та Закону України від 15.05.2003р. №755-ІУ (зі змінами) “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

              Положеннями ст.ст. 16,17 Закону України від 15.05.2003р. №755-ІУ (зі змінами) “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” встановлено, що Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру. Відомості про юридичну особу або фізичну особу-підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

          Враховуючи зазначене суд вважає, що неприбуття в судове засідання є обраним відповідачем-1 захистом від заявлених вимог.

          Відповідач-2, належним чином повідомлений про місце, дату та час розгляду справи, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, відзив та витребувані судом документи не надав. Як свідчить поштове повідомлення №01329551, ухвала про відкладення розгляду справи від 12.01.2011р. отримана уповноваженою особою відповідача-2 19.01.2011р.

          Враховуючи ті обставини, що відповідачі 1, 2 у судове засідання явку уповноважених представників не забезпечили, витребуваних судом документів не надали і судом вживалося всіх передбачених процесуальним законом заходів щодо їх належного інформування про дату, час та місце проведення судового засідання по справі - розгляд справи здійснюється відповідно до положень ст. 75 ГПК України за наявними матеріалами за відсутності представників відповідачів-1, 2.

          Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд -

в с т а н о в и в:

          01 січня 2003 року між відкритим акціонерним товариством "Таврія" (позивач, клієнт за договором) та приватною фірмою "Таїс" (відповідач-1, підприємство за договором) було укладено договори про надання послуг мобільного зв'язку №№1/2, 1/3, 1/4, 1/5, 1/6, 1/7, 1/8, 1/9, 1/10, 1/11, 1/12, 1/13, 1/14, 1/15, 1/16, 1/17, 1/18, 1/19, 1/20, 1/21, 1/22, 1/24, 1/25, 1/26, 1/27, 1/29 з додатковими угодами, а 11.05.2006р. між сторонами також було укладено аналогічні договори  №№1/30, 1/31, 1/32, 1/33, 1/34, 1/56, 1/57, 1/58, 1/59, 1/60 з додатковими угодами (т.1 а.с.10-51); за умовами яких відповідач-1 зобов'язався надавати клієнтові телефонні номери для стільникового радіотелефонного зв'язку UMC в межах України, а позивач, в свою чергу, зобов'язався сплачувати підприємству за розмови вказану в рахунках суму, а також вносити суми авансу для поповнення рахунків номерів, вказаних у договорах.

          Відповідно до умов укладених між сторонами договорів та додаткових угод до них, надання послуг починається з моменту внесення клієнтом повної суми початкового завдатку (авансу) в розмірі одна тисяча гривен за кожним з договорів.

          В розділі 6 договорів сторони дійшли згоди щодо порядку розрахунків. Так за умовами даного розділу клієнт на протязі 3 діб після отримання рахунку вносить на розрахунковий рахунок підприємств плату за використані послуги протягом минулого місяця. Додаткові послуги UMC оплачуються окремо. Кількість послуг, наданих клієнту у розрахунковому періоді, визначається у відповідності до показників належних UMC технічних засобів виміру тривалості розмов клієнта на підставі білінгових даних UMC (звіт про баланс рахунку UMC по належному клієнту телефонному номеру).

          Виконуючи свої зобов'язання за договором позивач протягом липня-жовтня 2009 року перерахував на розрахунковий рахунок відповідача-1 кошти в сумі 126500,00 грн., що підтверджено копіями платіжних доручень: №0000264021 від 20.07.2009р. на суму 40000,00 грн., №0000301020 від 19.08.2009р. на суму 31500,00 грн., №0000357052 від 18.09.2009р. на суму 30000,00 грн., №0000400014 від 23.10.2009р. на суму 10000,00 грн., №0000401034 від 26.10.2009р. на суму 15000,00 грн., належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи (т.1 а.с. 58-60).

          Згідно виставлених відповідачем-1 рахунків №1/078 від 31.07.2009р. на суму 31500,00 грн., №1/08 від 31.08.2009р. на суму 26345,26 грн., №1/09 від 30.09.2009р. на суму 23915,04 грн., №1/10 від 31.10.2009р. на суму 21760,39 грн. (т.1 а.с.54-57), фактично клієнту було надано послуг на суму 103521,18 грн.

          З врахуванням здійснених позивачем за умовами договорів авансових платежів станом на 31.10.2009р. на рахунку ВАТ "Таврія" обліковувався аванс в сумі 88220 грн. 21 коп., що підтверджується довідкою про стан рахунків за період з 01.10.2009р. по 31.102009р., наданим ПП "Таїс" позивачеві (т.1 а.с.84).

          За умовами укладених між сторонами договорів дія договору припиняється за заявою клієнта та якщо клієнт має неоплачені рахунки і не погасив наявну заборгованість.

Згідно додаткових угод до договорів, основний договір може бути припинено достроково лише за взаємною згодою сторін. Одностороннє дострокове припинення основного договору до закінчення терміну його дії допускається лише за рішенням суду, у випадку невиконання однією з сторін договору прийнятих на себе договірних зобов'язань - шляхом письмового попередження такої сторони за 5 днів до припинення. Якщо жодна із сторін не повідомить другу сторону про свій намір припинити дію основного договору за два тижні до закінчення терміну його дії, він вважається продовженим на невизначений термін. В іншому випадку основний договір припиняється у зв'язку із закінченням терміну його дії. Остаточні розрахунки між сторонами здійснюються після закінчення останнього розрахункового періоду, на який припадає дата припинення дії основного договору.

          Як слідує з позовної заяви та підтверджено представником позивача в судовому засіданні з січня 2010 року відповідач-1 припинив надання послуг позивачеві,  при цьому остаточний розрахунок в частині повернення авансового платежу в сумі 88220 грн. 21 коп. між сторонами проведено не було.

          З метою врегулювання спору в досудовому порядку та вирішення питання щодо повернення надмірно сплачених коштів, позивачем 06.04.2010р. за вихідним №727 та 02.06.2010р. за вихідним №1187 на адресу приватної фірми «Таїс»направлено вимоги про повернення коштів в сумі 88220,21 грн. Однак, зазначені вимоги залишені без задоволення, оскільки листи повернулись на адресу позивача за закінченням терміну зберігання.

          В судовому засіданні 14.12.2010р. представником позивача було надано до матеріалів справи копію угоди про заміну сторони у зобов'язанні, з якої вбачається, що 09 листопада 2009 року між позивачем, відповідачем та закритим акціонерним товариством «Український мобільний зв'язок»було укладено угоду про заміну сторони у зобов'язанні, за якою всі права та зобов'язання ПП «Таїс»перейшли до ЗАТ  «УМЗ». У зв'язку з чим, з метою повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин справи, що мають значення для правильного вирішення даного спору по суті, господарський суд ухвалою від 14.12.2010р. в порядку статті 24 ГПК України, залучив до участі у справі в якості відповідача-2 Закрите акціонерне товариство «УМЗ»та зобов'язав останнього надати суду документально обґрунтовані пояснення по суті спору а також письмове пояснення, підтверджене належними доказами –чи було проведено відповідачем-1 скерування надмірно сплаченого позивачем авансу на розрахунковий рахунок ЗАТ «УМЗ»в рахунок майбутньої заборгованості позивача.

          Однак жодних пояснень з наведених питань, в тому числі і заперечень по суті спору відповідачем-2 суду не надано, як і не надано позивачем доказів того, що переплачена ним на розрахунковий рахунок ПП «Таїс»сума авансового внеску в розмірі 88220 грн. 21 коп. була зарахована на розрахунковий рахунок ЗАТ «УМЗ».

Відповідно до розділу V ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь у судовому процесі.

Господарський суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Питання про належність доказів вирішується судом. Належними визнаються докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування. Письмовими доказами, в розумінні статті 36 ГПК України, є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору і повинні містити відомості, що мають значення для справи та виконані у формі, який дає змогу встановити достовірність документу.

Статтями 42, 43 ГПК України встановлено, що господарський  судовий процес здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. При цьому принцип  змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень; вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог  і заперечень. При цьому, згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Крім того, згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.     

Дослідивши матеріали справи та умови укладеного між сторонами договору про заміну сторони в зобов'язанні суд констатує, що позивачем не доведено належними засобами доказування, у розумінні статті 34 ГПК України, існування перед ним будь-яких зобов'язань відповідача-2 в частині повернення коштів, перерахованих позивачем на розрахунковий рахунок відповідача-1 в якості авансових платежів  в сумі 88220 грн. 21 коп. За таких обставин суд зазначає, що закрите акціонерне товариство "Український мобільний зв'язок" є неналежним відповідачем по справі, у зв'язку з чим вимоги щодо стягнення з відповідача-2 коштів в сумі  88220 грн. 21 коп. задоволенню не підлягають.                     

          Що стосується отриманих відповідачем-1 коштів в сумі 88220 грн. 21 коп. в рахунок авансових платежів за договорами про надання мобільного зв'язку суд зазначає наступне.

          Оскільки відповідачем-2 не було надано послуг з мобільного зв'язку на суму авансу перерахованого на його рахунок позивачем, на рахунку відповідача безпідставно перебувають грошові кошти позивача у розмірі 88220 грн. 21 коп.

          За приписами  ст.1212 Цивільного кодексу України особа яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.  Такий же обов'язок виникає, коли підстава на якій придбано майно, згодом відпала. Боржником є та особа, котра без достатніх підстав придбала чуже майно.

          Також ч. 2 цієї статті вказує, що Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

          Доказів перерахування коштів в добровільному порядку або будь-яких заперечень стосовно позовних вимог  суду не надано.

          За таких обставин суд дійшов висновку, що вимоги позивача  щодо стягнення з відповідача -1 коштів в сумі 88220 грн. 21 коп.  є обґрунтованими, відповідають закону і наданим доказам, підтверджені у судовому засіданні і підлягають задоволенню у повному обсязі.

          Відповідно до розділу VI Господарського процесуального кодексу України судовими витратами є пов'язані з розглядом справи в господарському суді витрати, які складаються, у тому числі, з державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

              За правилами статті 49 ГПК України з відповідача  на користь позивача підлягають стягненню   882 грн. 20 коп. державного мита та  236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Одночасно суд зазначає, що позивачем при зверненні до суду було надмірно оплачено 11 грн. 18 коп. державного мита (платіжне доручення № 0000329012  від 26.10.2010р. ), у зв'язку з чим надмірно сплачені 11 грн. 18 коп. державного мита підлягають поверненню з Державного бюджету на користь позивача.

          В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено про дату виготовлення його повного тексу.

          На підставі наведених вище норм матеріального права, керуючись статтями 44-49, 75,  82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу  України, суд -

В И Р І Ш И В:

          1. Позовні вимоги відкритого акціонерного товариства "Таврія" (код ЄДРПОУ 00413475) в частині стягнення з приватної фірми "Таїс" (код ЄДРПОУ 19222826) 88220 грн. 21 коп. боргу задовольнити в повному обсязі.

          2. Стягнути з приватної фірми "Таїс" (Херсонська область, м. Нова Каховка, вул. Гідробудівників, буд. 79/1, код ЄДРПОУ 19222826, р/рах. 26002137366 в ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" у м. Київі, МФО 380805) на користь відкритого акціонерного товариства "Таврія" (Херсонська область, м. Нова Каховка, проспект Дніпровський, буд. 299, код ЄДРПОУ 00413475, р/рах. 2600001691614 в ПАТ "Укрексімбанк", МФО 352639) 88220 грн. 21 коп. основного боргу,  882 грн. 20 коп. витрат по оплаті державного мита та  236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

          3. У задоволенні позову відкритого акціонерного товариства "Таврія" (код ЄДРПОУ 00413475) відносно закритого акціонерного товариства "Український мобільний зв'язок" (код ЄДРПОУ 14333937) відмовити.

          4. Повернути відкритому акціонерного товариству "Таврія" (Херсонська область, м. Нова Каховка, проспект Дніпровський, буд. 299, код ЄДРПОУ 00413475, р/рах. 2600001691614 в ПАТ "Укрексімбанк", МФО 352639) з Державного бюджету  надмірно сплачені на підставі платіжного доручення № 0000329012  від 26.10.2010р.  11 грн. 18 коп. державного мита, про що, після набрання рішенням законної сили, видати довідку.

                            Суддя                                                                   М. Б. Сулімовська

Повний текст рішення складено

та підписано 31 січня 2011року.