Ухвала

від 20.01.2011 по справі 20-11/207

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

20-11/207

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

УХВАЛА

20 січня 2011 року   справа № 20-11/207

За скаргою          Товариства з обмеженою відповідальністю “Севморсервіс-центр”

на дії                    Відділу державної виконавчої служби

Ленінського районного управління юстиції у м. Севастополі

(99011, м. Севастополь, вул. Кулакова, 37)

щодо винесення постанови від 01.11.2010 про відкриття виконавчого провадження

у справі № 20-11/207

за позовом          Федерального державного унітарного підприємства

                    “13 судноремонтний завод Чорноморського флоту”

Міністерства оборони Російської Федерації

(99004, м. Севастополь, Килен-балка)

до                     Товариства з обмеженою відповідальністю “Севморсервіс-центр”

                    (99008, м. Севастополь, вул. Шмідта, 3, кв. 24)

про стягнення 305897,49 грн.

Суддя Головко В.О.,

Представники учасників судового процесу:

стягувач (Федеральне державне унітарне підприємство “13 судноремонтний завод Чорноморського флоту” Міністерства оборони Російської Федерації) –Біла І.О. юрисконсульт, довіреність № 31/6 від 18.01.2011;

скаржник (боржник) (ТОВ „Севморсервис-центр”) –Гальчун О.В., представник, довіреність б/н від 14.12.2010;

орган виконання судових рішень (ВДВС Ленінського РУЮ у м. Севастополі) –       Єгошіна І.С., старший державний виконавець, довіреність № 163/2/4 від 18.01.2011, посвідчення СЛ № 163.

ВСТАНОВИВ:

18.05.2007 Федеральне державне унітарне підприємство „13 судноремонтний завод Чорноморського флоту” Міністерства оборони Російської Федерації звернулось до господарського суду м. Севастополя із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Севморсервіс-центр” про стягнення 305897,49 грн.

Рішенням від 01.08.2007 позов задоволений частково: з Товариства з обмеженою відповідальністю „Севморсервіс-центр” на користь Федерального державного унітарного підприємства „13 судноремонтний завод Чорноморського флоту” МО РФ стягнуто  248132,20 грн.

14.08.2007 на виконання судового рішення у справі № 20-11/207 виданий відповідний наказ.

22.11.2010 від Товариства з обмеженою відповідальністю „Севморсервіс-центр” надійшла скарга на дії Відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у м. Севастополі щодо винесення постанови від 01.11.2010 про відкриття виконавчого провадження щодо виконання наказу господарського суду м. Севастополя № 20-11/207.

Відповідно до частини другої статті 1212 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів розглядаються господарським судом. За результатами розгляду скарги виноситься ухвала.

Ухвалою від 25.11.2010 скарга товариства з обмеженою відповідальністю „Севморсервіс-центр” на дії Відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у м. Севастополі прийнята та призначена до розгляду у судовому засіданні на 14.12.2010.

У зв'язку з неявкою в судове засідання представника органу виконання судових рішень, невиконанням ним вимог суду щодо надання відзиву на скаргу та матеріалів виконавчого провадження, ухвалою від 14.12.2010 розгляд скарги був відкладений на 19.01.2011.

У судовому засіданні 19.01.2011 суд в порядку частини третьої статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголосив перерву до 20.01.2011.

Після перерви розгляд скарги був продовжений.

В засіданні суду 19.01.2011-20.01.2011 представник скаржника підтримала вимоги за скаргою.

Зокрема скаржник зазначає наступне.

По-перше, державним виконавцем були порушені вимоги частини першої статті 24 Закону України „Про виконавче провадження”, оскільки строк для пред'явлення виконавчого документа від 14.08.2007, на підставі якого було відкрито виконавче провадження, закінчився 15.08.2010, проте наказ був пред'явлений до виконання лише 26.10.2010, тобто за межами строку, встановленого для його пред'явлення.

По-друге, оскаржувана постанова ВДВС Ленінського РУЮ у м. Севастополі від 01.11.2010 про відкриття виконавчого провадження відносно Товариства з обмеженою відповідальністю „Севморсервіс-центр” містить в собі висновок про накладення арешту на майно, яке не належить ТОВ „Севморсервіс-центр”, а саме: плавучий док „Равелін”.

Відділ державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у м. Севастополі скаргу не визнав з мотивів, викладених у відзиві на скаргу /том 1, арк. с. 155/; наголосив, що всі дії щодо виконання наказу господарського суду м. Севастополя у справі № 20-11/207 здійснені ним у повній відповідності до вимог Закону України „Про виконавче провадження” на підставі даних, наданих стягувачем, а саме: рішення господарського суду м. Севастополя від 18.05.2010 та постанови Вищого господарського суду України від 12.10.2010 у справі № 5020-5/659-3/372.

На підтвердження правомірності власних дій органом виконання судових рішень надані для огляду в судовому засіданні матеріали виконавчого провадження за наказом господарського суду м. Севастополя № 20-11/207 від 14.08.2007, копії яких долучені до справи /том 1, арк. с. 128-154/.

Представник стягувача також надала письмові заперечення проти скарги /том 2,     арк. с. 5-6/, в яких зазначила, що строк пред'явлення наказу № 20-11/207 від 14.08.2007 для виконання не пропущений, а постанова Вищого господарського суду України від 12.10.2010 у справі № 5020-5/659-3/372 є чинною та такою, що цілком обґрунтовує дії органу державної виконавчої служби з приводу накладення арешту на майно ТОВ „Севморсервіс-центр”.

20.01.2011 від Федерального державного унітарного підприємства „13 судноремонтний завод ЧФ” МО РФ на адресу суду надійшла заява про зупинення провадження у справі з тих підстав, що 20.01.2011 підприємством до господарського суду м. Севастополя подано позовну заяву про застосування наслідків недійсності правочину – договору № КП-1 купівлі-продажу плавучого доку „Хмільник” (вх. № 669/11). На думку стягувача факти, що їх буде встановлено під час розгляду цієї справи, матимуть вирішальне значення для розгляду скарги на дії ВДВС Ленінського РУЮ в м. Севастополі, оскільки за наслідками розгляду цієї справи буде вирішено питання щодо власника плавучого доку „Хмільник” (нині –плавучий док „Равелин”).

Суд відмовив в задоволенні клопотання стягувача про зупинення провадження у справі, оскільки, по-перше, стаття 79 Господарського процесуального кодексу України, на яку посилається стягувач у клопотанні, регулює питання, пов'язані із зупиненням провадження у справі при розгляді господарських спорів у порядку позовного провадження. В даному випадку суд розглядає не позов, а скаргу на дії органу Державної виконавчої служби; власне провадження у справі № 20-11/207 закінчено винесенням рішення по суті позовних вимог.

По-друге, відповідно до вимог статті 79 Господарського процесуального кодексу України суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. Стягувачем не надано доказів порушення господарським судом м. Севастополя провадження у „пов'язаній” справі про застосування наслідків недійсності договору № КП-1 купівлі-продажу плавучого доку „Хмільник”, тобто всупереч вимогам статті 33 Господарського процесуального кодексу України дана обставина не підтверджена належними і допустимими доказами.

По-третє, суд взагалі не вбачає пов'язаності справи № 20-11/207, в межах якої розглядається дана скарга на дії ВДВС Ленінського районного управління юстиції в м. Севастополі, зі справою за позовом про застосування наслідків недійсного правочину, оскільки предметом доказування у цій справі є правомірність чи неправомірність дій державного виконавця під час винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 01.11.2010, а рішення про застосування наслідків недійсного правочину набере чинності не раніше, ніж через 10 днів із дня його ухвалення або складення повного рішення, тобто в майбутньому.

Також суд не погоджується із доводами стягувача стосовно того, що розгляд даної скарги відноситься до компетенції адміністративних судів, про що Федеральне державне унітарне підприємство „13 судноремонтний завод ЧФ” МО РФ надало відповідні доповнення до своїх заперечень проти скарги (вх. № 668/11). Так, стаття 1212 Господарського процесуального кодексу України чітко визначає, що скарги на дії чи бездіяльність органів ДВС щодо виконання рішень, ухвал постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором. Скарги на дії органів ДВС розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень.

Боржником у скарзі заявлено вимогу про визнання такими, що порушують права та законні інтереси ТОВ „Севморсервіс-центр”, саме дій відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції в м. Севастополі, що повністю узгоджується із наведеною процесуальною нормою. Що стосується другої вимоги (про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження), то ця вимога є похідною від первісної, а тому розглядається одночасно з первісною. До того ж у п. 7 Роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 28.03.2002 № 04-5/365 „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України” зазначається, що за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною або визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган Державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Заслухавши пояснення представників скаржника (боржника), стягувача та органу виконання судових рішень (суб'єкт оскарження), вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість доводів скарги, з огляду на таке.

Судом встановлено, що за заявою стягувача (вих. № 31-15/1518 від 26.10.2010) постановою старшого державного виконавця Єгошіної І.С. відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції в м. Севастополі від 01.11.2010 відкрито виконавче провадження щодо виконання наказу господарського суду міста Севастополя № 20-11/207 від 14.08.2007 про стягнення з ТОВ „Севморсервіс-центр” на користь Федерального державного унітарного підприємства „13 судноремонтний завод ЧФ” МО РФ 250 709,22 грн. (далі –постанова) /том 1, арк. с. 107/.

Згідно з пунктом 2 зазначеної постанови боржнику встановлений 7-денний строк для добровільного виконання рішення –до 08.11.2010.

Водночас, даною постановою накладений арешт на плавучий док „Равелін” (проект 1240, 1979 року, м. Миколаїв, порт реєстрації м. Севастополь), що належить боржнику    ТОВ „Севморсервіс-центр” (м. Севастополь, вул. Шмідта, 3, кв. 24), у межах стягуваної суми; та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржникові лише в межах суми боргу. Арешт накладено з моменту надходження постанови (п.п. 4, 5 постанови).

Копія постанови надіслана боржнику простою кореспонденцією 12.11.2010, про що свідчить поштовий штемпель на конверті /том 1, арк. с. 108/.

Суд відхиляє доводи скаржника (боржника) щодо того, що наказ № 20-11/207 від 14.08.2007 був пред'явлений до виконання із пропуском встановленого строку.

Як убачається з матеріалів справи, спірний наказ раніше вже пред'являвся до виконання, проте постановою ВДВС Ленінського РУЮ у м. Севастополі від 30.06.2009 був повернутий стягувачу у зв'язку з відсутністю коштів на рахунках боржника в установах банку, відсутністю майна боржника, а також відсутністю самого боржника за юридичною адресою. Цією ж постановою був встановлений строк для повторного пред'явлення наказу № 20-11/207 від 14.08.2007 до виконання –до 29.06.2012 /том 1, арк. с. 147/.

Відповідно до статті 22 Закону України „Про виконавче провадження” строк пред'явлення виконавчого документа до виконання переривається, зокрема, пред'явленням виконавчого документа до виконання. Після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю повного або часткового виконання рішення суду строк пред'явлення виконавчого документа до виконання після перерви встановлюється з дня повернення виконавчого документа стягувачу.

Згідно з відміткою державного виконавця на виконавчому документі –наказі господарського суду м. Севастополя № 20-11/207 від 14.08.2007 наказ повернуто стягувачу 30.06.2009 /том 1, арк. с. 132/.

Таким чином, строк пред'явлення наказу № 20-11/207 від 14.08.2007 до виконання не пропущений, а отже дії державного виконавця щодо прийняття виконавчого документа до виконання та відкриття виконавчого провадження є правомірними.

Другою підставою, за якою скаржник (боржник) просить скасувати постанову ВДВС Ленінського РУЮ у м. Севастополі від 01.11.2010, є накладення арешту на майно, яке не належить ТОВ „Севморсервіс-центр”, а саме: плавучий док „Равелін”.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Постановою Вищого господарського суду України від 12.10.2010 підтверджено певні обставини, що їх встановлено місцевим та апеляційним господарськими судами у справі № 5020-5/659-3/372, зокрема, щодо укладення між Товариством з обмеженою відповідальністю „Севморсервіс-центр” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Полізон-плюс” договору № КП-1 від 20.04.2007 купівлі-продажу плавучого доку „Хмільник” (проект 1240, рік побудови 1979) /том 1, арк. с. 139-141/.

16.09.2008 Севастопольським морським торговельним портом зареєстровано право власності ТОВ „Полізон-плюс” на плавучий док „Равелин” (раніше –плавучий док „Хмільник”), про що у Державному судновому реєстрі вчинено відповідний запис під № 312 та видано свідоцтво PV № 02930 про право власності на судно /том 1, арк. с. 109/. Тотожність плавучого доку „Хмільник” та плавучого доку „Равелин” встановлена рішенням господарського суду м. Севастополя від 18.05.2010 у справі № 5020-5/659-3/372 /том 1,     арк. с. 133-138/ та не спростовується сторонами виконавчого провадження та органом виконання судових рішень.

Посилання стягувача та органу виконання судових рішень на постанову Вищого господарського суду України від 12.10.2010 про визнання недійсним договору № КП-1 від 20.04.2007 купівлі-продажу плавучого доку „Хмільник” (плавучий док „Равелин”) як на підставу вважати власником цього доку боржника –ТОВ „Севморсервіс-центр” –є необґрунтованими, з огляду на таке.

Дійсно, постановою Вищого господарського суду України від 12.10.2010 договір № КП-1 від 20.04.2007 купівлі-продажу плавучого доку „Хмільник” (плавучий док „Равелин”) визнано недійсним.

Статтею 216 Цивільного кодексу України унормовано, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, –відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Зі змісту наведеної норми убачається, що наслідки недійсності нікчемного правочину можуть бути застосовані судом як за власною ініціативою, та і на вимогу заінтересованої особи, причому сама реституція може бути як двосторонньою, так і односторонньою.

Резолютивна частина постанови Вищого господарського суду України від 12.10.2010 не містить приписів щодо застосування реституції. Отже, власником плавучого доку „Равелин” залишається ТОВ „Полізон-плюс”.

Таким чином, при винесенні постанови від 01.11.2010 про відкриття виконавчого провадження щодо виконання наказу господарського суду м. Севастополя № 20-11/207 старшим державним виконавцем ВДВС Ленінського РУЮ в м. Севастополі допущено порушення вимог Закону України „Про виконавче провадження”, а саме його частини шостої статті 24.

Так, відповідно до зазначеної норми, за заявою стягувача, з метою забезпечення виконання рішення про майнові стягнення, державний виконавець постановою про відкриття виконавчого провадження вправі накласти арешт на майно боржника (крім коштів) та оголосити заборону на його відчуження. Одночасно з винесенням такої постанови державний виконавець може провести опис і арешт майна боржника в порядку, визначеному цим Законом.

Зважаючи на викладені обставини, майно, на яке старший державний виконавець наклав арешт (плавучий док „Равелин”), не є майном боржника, а належить іншій особі –ТОВ „Полізон-плюс”. До того ж накладення арешту на майно боржника при відкритті виконавчого провадження є правом державного виконавця, а не його обов'язком.

Суд зазначає, що навіть після отримання відповіді від Севастопольського морського торговельного порту про належність плавучого доку „Равелин” іншому власникові, державний виконавець не вжив жодних заходів щодо усунення допущеного порушення прав власника.

Враховуючи зазначене, накладення арешту на плавучий док „Равелин” є неправомірним, а отже оскаржувана постанова старшого державного виконавця        Єгошіної І.С. відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції в м. Севастополі від 01.11.2010 про відкриття виконавчого провадження щодо виконання наказу господарського суду міста Севастополя № 20-11/207 від 14.08.2007 у відповідній частині (пункт 4 Постанови) є недійсною.

Проте, вимоги скарги суд задовольняє частково, виходячи з наступного.

У прохальній частині скарги скаржник (боржник) просить визнати дії ВДВС Ленінського РУЮ у м. Севастополі такими, що порушують права та законні інтереси ТОВ „Севморсервіс-центр”. Оскільки боржник оскаржує дії ДВС з приводу накладення арешту на майно, що не належить ТОВ „Севморсервіс-центр”, права та законні інтереси останнього не можуть бути порушені. Тому скарга в частині визнання такими, що порушують права та законні інтереси скаржника, дій ВДВС Ленінського РУЮ в м. Севастополі є необґрунтованою.

Що стосується другого пункту прохальної частини скарги –про скасування постанови старшого державного виконавця ВДВС Ленінського РУЮ у м. Севастополі Єгошіної І.С. від 01.11.2010 (реєстраційний номер ВП № 22264360), то суд задовольняє скаргу в цій частині частково, оскільки сама постанова від 01.11.2010 є постановою про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу господарського суду м. Севастополя № 20-11/207 від 14.08.2007 про стягнення з ТОВ „Севморсервіс-центр” на користь Федерального унітарного підприємства „13 судноремонтний завод ЧФ” МО РФ 250 709,22 грн., яка винесена старшим державним виконавцем згідно зі статтями 21, 24 Закону України „Про виконавче провадження”.

Підсумовуючи викладене, спірна постанова підлягає скасуванню лише в частині накладення арешту на плавучий док „Равелин” з моменту надходження постанови (пункт 4 та речення друге пункту 5 резолютивної частини постанови від 01.11.2010).

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 86, 1212 Господарського процесуального кодексу України, суд –

УХВАЛИВ:

1.          Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Севморсервіс-центр” на дії відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у м. Севастополі задовольнити частково.

2.          Визнати недійсною та скасувати постанову старшого державного виконавця Єгошіної І.С. Відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у місті Севастополі щодо винесення постанови від 01.11.2010 про відкриття виконавчого провадження в частині накладення арешту на плавучий док „Равелін” (проект 1240, 1979 року, м. Миколаїв, порт-реєстрації м. Севастополь), що належить боржнику –Товариству з обмеженою відповідальністю „Севморсервіс-центр” (м. Севастополь, вул. Шмідта, 3, кв. 24) у межах суми звернення стягнення 250 709,22 грн. (пункт 4 постанови), а також в частині накладення арешту з моменту надходження постанови (речення друге пункту 5 постанови).

3.          У визнанні дій Відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у місті Севастополі такими, що порушують права та законні інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю „Севморсервіс-центр” –скаргу відхилити.

Суддя                                                                 підпис                                                В.О. Головко