Рішення

від 25.01.2011 по справі 2/171-нм

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

2/171-НМ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

————————————————————————————————————————

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "25" січня 2011 р. Справа № 2/171-НМ

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді  

                         судді Маріщенко Л.О.

                         судді  

за участю представників сторін

від позивача Кулик Т.Б. (довіреність № 78 від 17.11.10), Колосовський В.К.( довіреність № 79 від 17.11.10)

від відповідача не з'явився

від третьої особи Оліївської сільської ради, Скок М.І. (посв. №1 від 07.12.2010р.)

від третьої особи БТІ, Черниш А.В. ( довіреність від 04.01.11).

від третьої особи Житомирської обласної державної адміністрації - не з'явився

Розглянув справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мівса" (м. Житомир)  

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кентавр" (м. Житомир)

за участю третіх осіб  на стороні  відповідача без самостійних вимог на предмет спору:

1) Оліївської сільської ради  ( с. Оліїівка Житомирського району)

2) Комунального підприємства "Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації" Житомирської обласної ради ( м. Житомир)

3) Житомирської обласної державної адміністрації ( м. Житомир)

про визнання права власності

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мівса" в серпні місяці 2009 року звернулося до господарського суду Житомирської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Кентавр" про визнання за ним права власності на майно, а саме:  цех по розпилюванню каменю площею 574,9 кв.м., який розташований в с. Світин Житомирського району з відповідним обладнанням (автомобіль МАЗ-500, автомобіль КРАЗ-643701, автонавантажувач, два верстати розпилювальні, верстат для окантовки, два водяних насоси, дві вагонетки, компресор, дві гідростанції, кран-балка, електротельфер, трансформатор, зварювальний апарат, шафа електрощитова) всього на суму 80400 грн. При цьому позивач посилався на те, що між сторонами 01.12.97 був укладений договір оренди майна з правом викупу, на підставі якого відповідач передав позивачу вказане майно, за яке позивач розрахувався, тому виходячи з умов договору набув право власності на це майно, однак відповідач не визнає за ним право власності.

Представники позивача у судових засіданнях позов підтримали відповідно до викладеного у позовній заяві та подали договір оренди майна з правом викупу, акт приймання - передачі спірного майна та акт звірки.

Представники відповідача у судових засіданнях позов не визнають, подали заяву, в якій просять суд відмовити позивачу у задоволенні позову у зв'язку з пропуском строку позовної давності, оскільки після закінчення договору оренди пройшло вже дев'ять років.

07.12.09 до суду надійшли пояснення ТОВ "Мівса", в яких товариство обґрунтовує поважність причин пропуску строку позовної давності.

09.12.09 до суду надійшли заперечення відповідача проти позовної заяви, в яких відповідач зазначає, що позивач пропустив строк позовної давності.

04.11.10р. відповідач надав суду заперечення проти позову, в яких також, зазначив, що позивач звернувся до суду після пропуску позовної давності.

Крім того, відповідач зазначає, що  позивач звернувся до суду з вимогою визнати право власності на підставі правочину, який був вчинений раніше ніж відповідач набув право власності на оспорюване нерухоме майно.

Також, відповідач зазначає, що якщо не визнано незаконним рішення  державного органу чи органу місцевого самоврядування, яким було передано у власність  ТОВ "Кентавр" нерухоме майно, то не можна визнати право власності на теж нерухоме майно за іншою особою. Такі дії будуть  вважатись  незаконними та такими, що порушують  Конституцію України і норми Цивільного кодексу України, оскільки в ст. 321 ЦК України зазначено: "право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений  у його здійсненні".

Враховуючи викладене, відповідач просить відмовити  в задоволенні позову.

Ухвалою суду від 04.11.10р.  до участі в справі було залучено в якості третіх осіб  на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору:

) Оліївську сільську раду  ( с. Оліїівка Житомирського району)

2) Комунальне підприємство "Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації" Житомирської обласної ради ( м. Житомир)

3) Житомирську обласну державну адміністрацію ( м. Житомир)

Представник третьої особи Оліїівської сільської ради, в судовому засіданні 09.1210р. зазначив, що  у зв'язку з спливом часу надати пояснення та документи, щодо суті спору не має можливості.

Представник третьої особи (БТН) в судове засідання надав для огляду інвентарну справу по спірному приміщенню.

В своїх усних поясненнях зазначив, що 20.03.07р. відповідачу був виданий реєстраційний напис на документі про право власності  на цех загальною площею 574,9 м.кв.  в с. Світин.

28.08.01р. відповідачу було видане свідоцтво про право власності на вказане майно.

Однак, представник третьої особи також, зазначив, що свідоцтво на право власності є продовженням виданого 20.03.07р. реєстраційного напису, тобто фактично відповідач був власником орендованого майна ще з 20.03.07р.

Представник позивача позов підтримав та надав додаткові пояснення до позовної заяви.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, направив до суду клопотання про відкладення розгляду справи  у зв'язку з зайнятістю  представника та направив письмові додаткові пояснення щодо безпідставності вимог позивача.

Суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача щодо відкладення розгляду справи, так як зайнятість представника юридичної особи, не є поважною причиною.

Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами за відсутністю відповідача.

Від третьої особи ( Житомирської обласної державної адміністрації) надійшов до суду факс в якому просить здійснювати розгляд справи без її представника.

За клопотанням сторін спір розглянутий у більш тривалий строк ніж передбачено ст. 69 ГПК України.

Заслухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

01 грудня 1997 року  між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мівса" (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кентавр"( відповідач) був укладений договір оренди майна з правом викупу. (далі Договір)

Згідно п.1.1 Договору, орендодавець (відповідач) передає, а  орендар (позивач)  бере  у  тимчасове  володіння та  користування цех по обробці каменю, який знаходиться за адресою: с.Світин Житомирського району. Вартість  майна, що орендується, згідно з актом  оцінки майна становить 80400грн.

Пунктом 3.1 договору передбачено строк оренди - 12 місяців  з моменту  прийняття  майна згідно акту приймання-передачі.

04 січня 1998р. сторони підписали акт приймання-передачі, згідно якого позивач передав відповідачу наступне майно: цех по розпилюванню каменю, автомобіль МАЗ-500, автомобіль КРАЗ 643701, автопогрузчик, два верстати розпилювальні, верстат для окантовки, два водяних насоси, 2 вагонетки, компресор, дві гідростанції, кран-балку, електротельфер, трансформатор, зварювальний апарат, шафу електрощитову  - всього майна залишковою вартістю 80400грн.

Відповідно до пунктів 4.1, 4.2 Договору орендар зобов'язався  вносити  орендну плату  у розмірі  6700грн. на місяць не пізніше 5 числа кожного наступного місяця.

Сторонами в розділі 5 Договору також погоджено порядок викупу майна та встановлено, що орендоване майно переходить у власність орендаря за умов внесення орендодавцю орендної плати на суму вартості орендованого майна згідно з актом оцінки його вартості. Передача та оформлення права власності на майно, що орендується, здійснюється сторонами за актом протягом 20 днів з моменту повної сплати орендарем вартості майна.

Судом встановлено виконання позивачем умов Договору щодо повної сплати вартості орендованого майна. Тобто, позивач станом на 01.01.1999р. повністю сплатив вартість орендованого майна в сумі 80400,00 грн.

Також судом з'ясовано, що 2.08.2001 р., на підставі розпорядження голови Житомирської ОДА № 236 від 19.12.1995 р., виконкомом Оліївської сільської ради ТОВ "Кентавр" видано свідоцтво про право власності на цех, який розташований в селі Світин, будівля № 1 площею 574,9 кв.м.

З пояснень представника КП "Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації" Житомирської обласної ради, дане свідоцтво на право власності є продовженням  реєстраційного напису на документі про право власності виданого відповідачу ще 20.03.07р.

Крім того, з постанови ст. помічника прокурора Житомирського району Василенко Р.О. про відмову в порушенні кримінальної справи від 19.04.02р. відносно посадових осіб Житомирського обласного комунального підприємства по технічної інвентаризації,олевської сільської ради,Житомирського районного відділу земельних ресурсів , вбачається, що в  своїх поясненнях заступник начальника Житомирського обласного державного комунального підприємства по технічній інвентаризації Лукашевич І.А. пояснила, що вона на підставі розпорядження  Житомирської облдержадміністрації від 19.12.95р.  за № 236, згідно якого ТОВ "Кентавр" було надано дозвіл на підготовку матеріалів попереднього розміщення об'єктів під будівництво  виробничої бази і надання земельної ділянки в розмірі 0,6 га. із земель КСП "Оліївське", а також акту прийому-передачі від 03.06.96р., протоколу № 5 засідання засновників ПСК "Вимпель" від 03.06.96р., згідно якого техніка була передана на баланс ТОВ "Кентавр" зробила реєстраційний напис, який був підшитий до документів. Також, пояснила, що коли вона підписувала вищевказаний документ, то не звернула увагу на відсутність дати. Крім цього, пояснила, що реєстраційний напис було зроблено помилково і на даний час виписано свідоцтво про право власності на цех.

Тобто свідоцтво про право власності  від 28.08.01р. не є правовстановлюючим документом.

Таким документом в даному випадку є саме витребувано судом  розпорядження голови Житомирської ОДА № 236 від 19.12.1995 р." Про  вилучення і надання земельних ділянок", згідно додатка №2 до  якого ТОВ "Кентавр" було надано дозвіл на підготовку матеріалів попереднього погодження місць розташування об'єктів під будівництво  виробничої бази  на земельній ділянці  в розмірі 0,6 га, вибір якої буде проводитися із земель  колективного сільськогосподарського підприємства "Оліївське" Житомирського району.

Таким чином, на день укладання договору оренди з правом викупу з позивачем, відповідач був власником орендованого майна.

Так як, спірні відносини між сторонами виникли, ще у 1997р., то положення ЦК України до них не застосовуються, оскільки відповідно до  п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

У відповідності до ст. 1 Основ законодавства Союзу РСР і союзних республік про оренду оренда являє собою засноване на договорі строкове платне володіння і користування землею, іншими природними ресурсами, підприємствами ( об'єднаннями) та іншими майновими комплексами, а також іншим майном, необхідним орендареві для самостійного провадження господарської чи іншої діяльності. Основним документом, який регламентує відносини орендодавця з орендарем, згідно ст. 7 даного Закону, є договір оренди.

Статтею 256 ЦК УРСР визначено, що за договором майнового найму наймодавець зобов'язується надати наймачеві майно у тимчасове користування за плату.

В той же час, згідно із ст.10 Основ законодавства Союзу РСР і союзних республік про оренду, орендар може повністю або частково викупити орендоване майно.

Умови, порядок і строки викупу визначаються договором оренди.

Викуп здійснюється шляхом внесення орендарем орендодавцеві всієї належної йому орендної плати з вартістю зданого на повний амортизаційний строк майна, а також шляхом відшкодування йому орендних платежів із залишкової вартості майна, оренду якого згідно з договором припинено до завершення амортизаційного строку. Джерелами викупу можуть бути будь-які кошти, які є у орендного підприємства відповідно до законодавства.

При цьому необхідно враховувати норми ст. 225 ЦК УРСР, якою визначено, що право продажу майна, крім випадків примусового продажу, належить власникові.

Судом встановлено, що на день підписання договору оренди між сторонами, відповідач являвся власником спірного майна.

Крім того, судом встановлено виконання позивачем умов Договору щодо повної сплати вартості орендованого майна.

Посилання відповідача на те, що між сторонами не складався акт передачі майна, який передбачений Договором, а відтак у позивача не виникло право власності, спростовується тим, що положенням п.п. 5.2. Договору встановлено, що дані дії є необхідними для оформлення права власності , а не підставами виникнення такого права власності у позивача.

П.п.5.2 договору оренди передбачено, що передача та оформлення права власності на майно, що орендується, здійснюється сторонами за актом протягом 20 днів з моменту повної сплати орендарем вартості майна. Дана умова сторонами не виконана, акт не складався, але це впливає на умову та підставу для переходу до позивача права власності на спірне майно згідно п.п. 5.1 Договору, оскільки на момент укладання Договору та виконання  договірних відносин між сторонами  оформлення права власності на об'єкти  нерухомого  майна проводилось відповідно до положень Правил державної реєстрації  об'єктів нерухомого майна, що знаходяться у              власності юридичних та фізичних осіб,затв. наказом Держжитлокомунгоспу України від 13.12.1995  № 56, а після втрати ними чинності  згідно Інструкції    про    порядок       державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб,затв.  наказам  Держбудом України від 09.06.1998  № 121.

Враховуючи викладене, суд вважає позов обґрунтованим, заявленим відповідно до чинного законодавства та таким, що підлягає задоволенню.

Судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

 2.Визнати  за Товариством з обмеженою відповідальністю "Мівса" ( 10002, м. Житомир, вул. Шевченка, 12-А, кв. 4) права власності на майно, а саме:  цех по розпилюванню каменю площею 574,9 кв.м., який розташований в с. Світин Житомирського району з відповідним обладнанням (автомобіль МАЗ-500, автомобіль КРАЗ-643701, автонавантажувач, два верстати розпилювальні, верстат для окантовки, два водяних насоси, дві вагонетки, компресор, дві гідростанції, кран-балка, електротельфер, трансформатор, зварювальний апарат, шафа електрощитова).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кентавр" ( 10000 м. Житомир, вул. Котовського, 33-а, кв. 42, код 13545965) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мівса" ( 10002, м. Житомир, вул. Шевченка, 12-А, кв. 4, код 13574352) -  1116  грн. судових витрат.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його прийняття. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Маріщенко Л.О.

                                                                                              дата підписання 01.02.11 р.

Віддрукувати:  

1 - в справу

2, 3 - сторонам ( рек. з повід.)

4-6 - третім особам ( рек. з повід.)