Постанова

від 17.01.2008 по справі 2-263/07

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10002, м.Житомир, майдан Путятинський,

3/65  тел.(8-0412) 48-16-02

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "17" січня 2008 р.                                                         

Справа №  2-263/07

Житомирський

апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого   судді                                                  

суддів:                                                                       

при

секретарі                                                 

            ,

за

участю представників сторін:

від

позивача: ОСОБА_1,

від

відповідача: Якубовська Н.С. - директор,

Іванцова

Л.М., довіреність від 16.01.08р.,

                            Власенко В.Д.,

довіреність від 12.12.07р. (була присутня в

                            судовому засіданні

13.12.07р.)

розглянувши

апеляційну скаргу ОСОБА_1, м. Новоград-Волинський Житомирської області

на

рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області

від

"03" березня 2007 р. у справі № 2-263/07 

за

позовом ОСОБА_1, м. Новоград-Волинський Житомирської області

до

Товариства з обмеженою відповідальністю "Чобіток", м.

Новоград-Волинський Житомирської області

про

стягнення належної їй частини майна товариства у зв'язку з виходом з товариства

та відшкодування моральної шкоди,-

з

перервою в судовому засіданні з13.12.2007 року по 17.01.2008 року, відповідно

до ст.77 ГПК України,-

 ВСТАНОВИВ:

Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської

області від 03.03.2007 року у справі №2-263/07 позов ОСОБА_1 задоволено

частково: стягнуто з ТОВ "Чобіток" на користь ОСОБА_1 256 грн.

належної їй частини майна товариства "Чобіток". В задоволенні решти

позову відмовлено (а.с.95, т.1).

Не погоджуючись з прийнятим рішенням ОСОБА_1 звернулася до суду з

апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вищевказане рішення та прийняти

нове, яким позов задовольнити з підстав, викладених у скарзі (а.с.2-6, т.2).

Вважає, що суд першої інстанції не вжив всіх передбачених законом

заходів для всебічного повного і об'єктивного дослідження обставин і наявних у

справі доказів.

Посилається на те, що вартість частки майна в сумі 604 грн.

належної до виплати позивачу визначається шляхом розподілу статутного фонду

товариства станом на 01.12.2006 року, згідно фінансового звіту товариства

(13300 грн. на кількість членів товариства - 22), з чим погодився відповідач у

відзиві на позовну заяву від 11.01.2007 року.

Вказує, що у матеріалах справи є достатньо достовірних доказів про

завдану позивачу моральну шкоду, однак судом першої інстанції це не було взято

до уваги.

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю

"Чобіток"  у письмовому відзиві

на апеляційну скаргу та його представники в судовому засіданні заперечили проти

доводів викладених в апеляційній скарзі.

Посилається на те, що згідно фінансового звіту товариства станом

на 01.01.2007 рік статутний фонд становить 13,1 тис. грн., частина внесків

усіма членами товариства є рівною. Однак товариство є збитковим і прибутку не

утримує. Відповідно до фінансового звіту станом на 01.01.2007 рік основні

засоби товариства зменшилися до 5,1 тис. грн., кількість членів товариства

становить 22 чоловіки, сума частки одного члена товариства становить 236,00

грн. На зборах при виведенні ОСОБА_1 з членів товариства було прийнято рішення

виплатити належну їй частину майна товариства в розмірі 236 грн.

Зазначає, що ніхто прав громадянки ОСОБА_1 не порушував, рішення

приймалися згідно діючого законодавства, а тому товариством моральна шкода

позивачці не заподіяна.

Просить рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду залишити

без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи

апеляційної скарги, розглянувши матеріали справи, колегія суддів вважає, що

апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з такого.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Чобіток" згідно

установочного договору засновників від 25.07.1996р., серед яких числиться

ОСОБА_1, створено шляхом об'єднання майна засновників, яке вони придбали при

приватизації державного підприємства побутового обслуговування

"Ремвзуття", та їх підприємницької діяльності. Частка кожного із

засновників на час створення товариства дорівнювала 50000000 крб. Товариство

створено з метою виготовлення і ремонту взуття та реалізації виготовленої

продукції.

Згідно Статуту ТОВ "Чобіток" учасники товариства мають

право отримувати частину прибутку від діяльності товариства пропорційно їх

вкладу в Статутний фонд (п.2.2), вищим органом товариства є збори засновників (п.10.1),

при звільненні члена товариства підприємство зобов'язане виплатити вартість

внесеного ним ваучера в розмірі 50000000 крб. на протязі одного року рівними

частинами або ж отримувати дивіденди (п.15.5) (а.с.50-56).

Відповідно до статті 50 Закону України "Про господарські

товариства" товариством з обмеженою відповідальністю визнається

товариство, що має статутний (складений) капітал, розділений на частки, розмір

яких визначається установчими документами. 

Учасники товариства несуть відповідальність в межах їх вкладів.

Згідно ст.51 вищевказаного Закону установчі документи товариства з

обмеженою  відповідальністю, крім

відомостей, зазначених у статті 4 цього Закону, повинні містити відомості про

розмір часток кожного з учасників, розмір, склад та порядок внесення  ними 

вкладів,  розмір  і 

порядок формування резервного фонду, порядок передання (переходу) часток

у статутному (складеному) капіталі. Зміни вартості майна, внесеного як вклад,

та додаткові внески учасників не впливають на розмір їх частки у статутному

(складеному) капіталі, вказаної в установчих документах товариства, якщо інше

не передбачено установчими документами.

12.02.2004 року ОСОБА_1 звернулася до товариства з нотаріально

посвідченою заявою про виведення її зі складу учасників (засновників)

Товариства з обмеженою відповідальністю "Чобіток" та виплату їй

грошової компенсації вартості частини майна товариства пропорційно до частки в

статутному фонді ТОВ "Чобіток".

Проте її заява про виведення з членів товариства була задоволена

лише 01.02.2007 року (рішення загальних зборів учасників (засновників) ТОВ

"Чобіток" від 01.02.2007р.).

Вартість частини майна ОСОБА_1, пропорційний її частці у

статутному фонді (капіталі) товариства на день подачі заяви про вихід з

товариства складає           625,34 грн., що підтверджується розрахунком

відповідача та даними головної книги за 2004 рік та фінансовим звітом за 2004

рік.

Статтею 10 Закону України "Про господарські товариства"

передбачано право учасника у встановленому порядку в будь-який час вийти з

товариства, незалежно від згоди інших учасників чи самого товариства.

Аналогічна норма передбачена п.3 ч.1 ст.116 ЦК України.

Відповідно до ст.148 Цивільного кодексу України учасник товариства

з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, повідомивши

товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший

строк не встановлений статутом (п.1). Учасник, який виходить із ТОВ, має право

одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі

товариства. Порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна

частці учасника статутного фонду, а також порядок і строки її виплати

встановлюються статутом і законом (п.2).

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те,

що на вихід учасника з товариства не вимагається згода інших учасників чи

прийняття відповідного рішення зборами учасників товариства, а днем виходу

учасника з товариства є день подачі ним заяви про вихід з товариства у

встановленому порядку. Днем подачі такої заяви слід розглядати день передачі її

учасником будь-якому виконавчому органу товариства  або уповноваженому на це учаснику чи

працівнику товариства, а не тільки зборам товариствам, підставою скликання яких

була заява позивача про вихід з товариства.

Тому позовні вимоги ОСОБА_1 в частині зобов'язання ТОВ

"Чобіток" вивести її з товариства є безпідставними.

За змістом ст. 54 Закону України "Про господарські

товариства" при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю

йому виплачується вартість частини майна 

товариства, пропорційна його частці у статутному (складеному)

капіталі.  Виплата провадиться  після затвердження звіту за рік, в якому він

вийшов з товариства,  і  в 

строк  до  12 

місяців  з дня виходу. На вимогу

учасника  та  за 

згодою  товариства  вклад може бути повернуто повністю або

частково в натуральній формі. Учаснику, 

який  вибув, виплачується належна

йому частка прибутку, одержаного товариством в даному  році до моменту його виходу. Майно, передане

учасником товариству тільки в користування, повертається в натуральній формі

без винагороди.

Право брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати

його частину (дивіденди) є основним майновим правом учасників (акціонерів)

господарського товариства. Порядок нарахування та виплати дивідендів

регламентується ст.10 Закону  України

"Про господарські товариства".

Якщо загальні збори прийняли рішення не розподіляти прибуток

товариства, господарський суд не може підміняти вищий орган управління

товариства і втручатися у господарську діяльність товариства. Законодавством не

передбачено можливість виплати акціонеру (учаснику) дивідендів на підставі

рішення суду.

Суд вправі прийняти рішення лише щодо виплати акціонеру (учаснику)

дивідендів відповідно до рішення загальних зборів акціонерів (учасників)

товариства

З матеріалів справи вбачається, що загальні збори учасників ТОВ

"Чобіток" рішення щодо виплати частки прибутку (дивідендів) учасникам

товариства (в тому числі ОСОБА_1) в 1996-2004 роках не приймали. Крім того,

відповідно до п."б" ч.1 ст.10 Закону України "Про господарські

товариства" право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно

частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок

строку виплати дивідендів.

Також слід зазначити, що ОСОБА_1 з позовними вимогами про виплату

належної частки прибутку, одержаного товариством у році, до моменту її виходу з

товариства  до суду першої інстанції не

зверталася.

Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 щодо виплати її частки прибутку

(дивідендів) задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст.23 Цивільного кодексу України особа має право на

відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає:

1) у  фізичному  болю 

та  стражданнях,  яких 

фізична  особа зазнала у зв'язку з

каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з

протиправною поведінкою щодо неї самої, 

членів її сім'ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із

знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової

репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми,  іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається

судом  залежно від характеру

правопорушення,  глибини фізичних та

душевних страждань, погіршення 

здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації,

ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для

відшкодування, а також з урахуванням інших обставин,  які мають істотне значення. При   визначенні розміру відшкодування

враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка

підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не

встановлено договором або законом.

Згідно статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або

юридичній особі неправомірними рішеннями, 

діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою,  яка її завдала,  за наявності 

її  вини,  крім 

випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна  шкода  відшкодовується незалежно від вини органу

державної влади,  органу влади Автономної

Республіки Крим, органу місцевого 

самоврядування,  фізичної  або юридичної особи,  яка її завдала:

1) якщо шкоди завдано каліцтвом, 

іншим ушкодженням  здоров'я або

смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;

2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного

засудження,     незаконного притягнення

до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного

заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного

накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;

3) в інших випадках, встановлених законом.

Позивач не обгрунтував свої вимоги стосовно відшкодування

моральної шкоди та не надав жодних доказів в обгрунтування цих вимог.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право

звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права

та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов'язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування 

збитків  та  інші  

способи   відшкодування майнової

шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу

державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого

самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що

встановлений договором або законом.

Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в

разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.

Однак вимоги ОСОБА_1 про доручення Контрольно-ревізійному

управлінню м. Новоград-Волинському провести у відповідача документальну

перевірку є безпідставні, оскільки такий спосіб захисту цивільного права або

інтересу особи не передбачений ст.16 ЦК України.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів, вважає, що апеляційна

скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а рішення Новоград-Волинського

міськрайнного суду Житомирської області зміні щодо розміру стягнення на користь

ОСОБА_1 вартості належної частини майна ТОВ "Чобіток" та щодо розподілу

судових витрат.

  Керуючись

ст.ст.101,103-105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський

апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1, м. Новоград-Волинський Житомирської

області задовольнити частково.

2. Рішення  Новоград-Волинського

міськрайонного суду Житомирської області від 03 березня 2007 року у справі

№2-263/07 змінити, виклавши резолютивну частину в такій редакції:

"Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю

"Чобіток" (Житомирська область, м. Новоград-Волинський, вул. Карла

Маркса, 24, код 13556638) на користь ОСОБА_1 (Житомирська область, м.

Новоград-Волинський, АДРЕСА_1) 625 грн. 34 коп. вартості частини майна

Товариства з обмеженою  відповідальністю

"Чобіток".

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю

"Чобіток" (Житомирська область, м. Новоград-Волинський, вул. Карла

Маркса, 24, код 13556638) на користь ОСОБА_1 (Житомирська область, м.

Новоград-Волинський, АДРЕСА_1) 31 грн. 60 коп. в рахунок відшкодування витрат

по сплаті державного мита при подачі позовної заяви, 13 грн. за подачу

апеляційної скарги,  04 грн. 65 коп. за

інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Справу №2-263/07 

повернути до  Новоград-Волинського

міськрайонного суду Житомирської області.

 Головуючий - суддя:                                                              

 судді:

Віддрук.

4 прим.

1

- до справи

2,3

- сторони

4

- в наряд