Рішення

від 19.01.2011 по справі 11/3-11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

11/3-11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18.01.11р.

Справа № 11/3-11

За позовом  Дніпродзержинської міської ради, м.Дніпродзержинськ 

до  відкритого акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е.Дзержинського", м.Дніпродзержинськ 

про внесення змін до договору  оренди земельної ділянки

Суддя  Мельниченко І.Ф.

Представники:

  Від позивача:Шульга М.О.-представник, довіреність № 14-мр від 10.01.11р.

Від відповідача:Бєлоус Д.М.-представник, довіреність № 169 від 31.12.09р. 

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом, у якому просить внести зміни до п.3.1 договору оренди земельної ділянки від 30.08.2004 року № 01646, укладеного між Дніпродзержинською міською радою та відкритим акціонерним товариством  "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е.Дзержинського", виклавши його в наступній редакції: "п.3.1. Орендна плата за користування земельною ділянкою встановлюється на рівні трикратного розміру земельного податку, який встановлюється Законом України "Про плату за землю". Орендна плата вноситься "Орендарем" виключно у грошовій формі в розмірі 37 794,84 грн/рік, що становить 3149,57 грн./міс, і вноситься на рахунок місцевого бюджету".

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що умови спірного договору оренди в частині визначення розміру орендної плати перестали відповідати вимогам ст.21 Закону України "Про оренду землі" ( в  редакції, що діяла з 04.06.08 р.), оскільки відповідно до частин 4 та 5 зазначеного вище закону встановлено, що  річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що  встановлюється законом України "Про плату за землю"; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю". Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності не може перевищувати 12% від  їх  нормативної грошової оцінки. При цьому у разі визначення орендаря на конкурентних засадах може бути встановлений більший розмір орендної плати, ніж зазначений у цій частині.

Таким чином, на думку позивача, відповідач порушує майнові права орендодавця - Дніпродзержинської міської ради, вносячи плату за користування земельними ділянками у розмірах менших, ніж встановлено в зазначений вище статті Закону України "Про оренду землі".

Крім того, обґрунтовуючи свої вимоги позивач посилається на статтю 652 УК України, яка передбачає внесення змін до договору, в разі істотної зміни обставин, якими сторони керувались  при укладенні договору.

Відповідач надав письмовий відзив на позов, у якому проти його задоволення заперечує посилаючись на те, що  зміни до Закону України "Про оренду землі"  в частині змінення мінімального розміру орендної плати (з 1% на 3% від грошової оцінки землі) були внесені Законом № 309-VI від 03.06.2008р., що набрав чинності 04.06.2008р.

Оскільки Закон № 309-VI від 03.06.2008р. та Закон України "Про оренду землі" в свою чергу не містить приписів щодо обов'язковості зміни або перегляду узгодженої у відповідних договорах орендної плати і положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", щодо внесення змін до частини 4 та 5 статті 21 Закону України "Про оренду землі" та не мають посилань, уточнень, що норма закону щодо розміру орендної плати застосовується і до договорів оренди землі, які були укладені до внесення цих змін у закон, або договори оренди, які були укладені до внесення змін до Закону "Про оренду землі", мають бути приведені у відповідність до цих змін.

До того ж, стаття 58 Конституції України  прямо встановлює, що Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Отже, вимоги позивача, на думку відповідача, є безпідставними та такими, що суперечать Конституції України та чинному законодавству.

В судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення (ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд, -   

ВСТАНОВИВ:

25.08.2004р. сторони уклали договір оренди земельної ділянки, що зареєстрований 30.08.2004 року під номером 01646, згідно якого Орендодавець (позивач у даній справі) надає, а Орендар (відповідач) приймає у строкове платне володіння і користування земельну ділянку, площею 2,6209 га, що знаходиться за адресою: вул.Дальня,62, згідно з планом земельної ділянки що додається (п.1.1 договору).

Підставою для надання земельної ділянки в оренду є рішення виконкому Дніпродзержинської міської ради від 16.11.2001р № 505 (п.1.2. договору). Категорія земельної ділянки: землі промисловості (п.1.3.)

Грошова оцінка на момент укладання цього договору становить 1.259.828,27 грн. (п.1.4. договору).

За умовами договору (п.3.2.), орендна плата сплачується за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно п.3.1. договору, орендна плата вноситься "Орендарем" включно у грошовій формі в розмірі: 15117,94 грн/рік, що становить 1259,83 грн/міс, і вноситься на рахунок місцевого бюджету.

Звертаючись з даним позовом позивач просить внести зміни у вищевказаний пункт.

Вимоги позивача не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не  мають зворотної дії в часі, за винятком коли вони пом'якшують  або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до ст. 1 Закону України " Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 13 цього ж закону передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов"язаний  за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов"язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Таким чином, правовідносини щодо оренди землі полягають у оплатному користуванні земельною ділянкою на умовах, передбачених договором.Такі правовідносини, а отже і зобов"язання щодо оплатної передачі та зобов"язання щодо користування і сплати орендної плати виникають між орендодавцем і орендарем одночасно в момент укладання договору оренди.

У даному випадку, остаточні правовідносини оренди виникли між позивачем та відповідачем у 2004 році, тому на них неможливо поширити дію Закону України від 03.06.08р. № 309-УІ з огляду на наведені приписи Конституції України.

Відтак, положення Закону України від 03.06.08р. № 309-УІ щодо внесення змін до частин четвертої та п"ятої статті 21 Закону України "Про оренду землі" могли б і повинні були б застосовуватися до орендних відносин, які виникали після набрання ним чинності, тобто до договорів (і відповідно, розмірів орендної плати), які укладалися після набрання чинності зазначеним законом.

Щодо договорів, укладених до внесення у законодавство відповідних змін, то така зміна можлива лише на умовах та з підстав, передбаченипх договором, або якщо законом прямо встановлена відповідна умова, при настанні якої орендна плата підлягає перегляду.

У спірних правовідносинах, укладений між позивачем і відповідачем договір оренди земельної ділянки містить пункт 3.3, який передбачає, що розмір орендної плати щорічно переглядається у випадках і з моменту: зміни умов господарювання, передбачених договором; у тому числі внаслідок інфляційних процесів; збільшення розміру ставки земельного податку; інших випадках, передбачених законодавчими актами України і визначається в окремій угоді.

Отже, умови спірного договору визначають підстави для перегляду розміру земельного податку, а не розміру орендної плати і аж ніяк не зміну граничного розміру мінімальної ставки орендної плати, як було запроваджено Законом України від 03.06.08р № 309-УІ.

До того ж слід зазначити про те, що на момент розгляду спору, згідно Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України", частини четверту та п'яту у статті 21 Закону України "Про оренду землі", на які посилається позивач, як на підставу своїх позовних вимог, - виключено.

Не заслуговують на увагу посилання позивача і на статтю 652  Цивільного кодексу України, виходячи з наступного.

Зазначеною вище нормою встановлено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

В ч.2 ст. 652  Цивільного кодексу України визначено, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

До того ж, в частині 4 статті 652 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Тобто, за наявності істотної зміни обставин, зміна договору за рішенням суду допускається лише як виняток. Для цього, крім наявності всіх чотирьох умов, передбачених в цій статті необхідна наявність ще однієї з двох умов: розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін (чи однієї з них) шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для використання договору на умовах, змінених судом.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору встановлюються на підставі доказів. При цьому, в силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів, які б свідчили про існування у позивача виняткового випадку, та наявності перелічених в статті 652 Цивільного кодексу України умов, позивачем надано не було..

З огляду на викладене, у суду відсутні підстави для задоволення вимог позивача.

Керуючись ст.58 Конституції України, ст.ст. 652 Цивільного кодексу України, ст.1, 13 Закону України " Про оренду землі", ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -  

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити.  

Суддя

 І.Ф. Мельниченко

 Повне рішення складено  27.01.11р