Постанова

від 05.12.2007 по справі 11/3-11

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05.12.2007 р. № 11/3-11

За позовом Відкритого акціонерного товариства "Кредитпромбанк" до Національного банку України про про визнання постанови № 2 від 26.02.2007 нечинною Головуючий Суддя Винокуров К.С.

Судді : Кочан В.М.

Добрянська Я.І. Секретар Давиденко Д.В.

Представники сторін:

від позивача Шістка В.О. (довіреність № 384 від 16.06.2007 р.);

Кебкала В.Г. (довіреність № 547 від 20.08.2007 р.)

від відповідача Монько Н.М. (довіреність № 3136 від 27.07.2006 р.)

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 05.12.2007 р. о 14 год. 40 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 11.12.2007 р. о 17 год. 00 хв., про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.

Обставини справи:

Відкрите акціонерне товариство «Кредитпромбанк»(надалі ВАТ «Кредитпромбанк», позивач) звернулось до суду з позовною заявою про визнання нечинною постанови Національного банку України (надалі НБУ, відповідач) № 1 про притягнення до відповідальності за порушення валютного законодавства, прийнятої Управлінням НБУ в Запорізькій області 26.02.2007р..

Ухвалою суду від 23.10.2007р. справи за вимогами ВАТ «Кредитпромбанк»про визнання нечинними постанов № 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9 від 26.02.2007р. про притягнення до відповідальності за порушення валютного законодавства об'єднано для спільного розгляду в одне провадження. Спір між сторонами виник з приводу порушень виявлених під час проведеної планової комплексної перевірки Запорізької філії позивача, заявлені вимоги є однорідними по суті, обґрунтовані однаковими підставами їх виникнення. Право суду об'єднати для спільного розгляду і вирішення кілька адміністративних справ за однорідними позовними заявами одного і того ж позивача до того ж відповідача передбачено ст. 116 КАС України.

Позовні вимоги мотивовані відсутністю підстав для притягнення банку до відповідальності за порушення валютного законодавства. Помилковим позивач вважає встановлення під час перевірки порушень, які полягають у невиконанні покладених на уповноважені банки п. 2 ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993р. № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»функцій контролю за валютними операціями, що проводяться резидентами і нерезидентами через ці банки.

Операції зі здійснення Запорізькою філією ВАТ "Кредитпромбанк" поповнення карткового рахунку клієнта ОСОБА_5 на думку позивача не є порушенням п. 2 розділу III Правил здійснення переказів іноземної валюти за дорученням та на користь фізичних осіб, оскільки ці операції не можна вважати ані валютною операцією, ані переказом валютних коштів.

Поповнення особою свого карткового рахунку в іноземній валюті через довірених осіб не є валютною операцією в розумінні п. 2 ч. 1 ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.93 № 15-93, отже, й не потребує контролю уповноваженого банку.

Правила здійснення переказів іноземної валюти за дорученням та на користь фізичних осіб, затверджені постановою Правління НБУ № 486 від 14.10.2004р. не дають визначення терміну «переказ коштів»або посилання на визначення цього терміну в інших нормативно-правових актах та не регулюють здійснення операцій із застосуванням платіжних карток.

Згідно з п. 1.8 Інструкції "Про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах", затвердженої постановою Правління НБУ № 492 від 12.11.2003р., до поточних рахунків також належать карткові рахунки, що відкриваються для обліку операцій за платіжними картками відповідно до вимог Інструкції. Операції за цими рахунками здійснюються з урахуванням особливостей, визначених Інструкцією та відповідними нормативно-правовими актами Національного банку, що регулюють здійснення операцій із застосуванням платіжних карток.

Пунктом 7.12 Інструкції передбачено, що на поточні рахунки в іноземній валюті фізичних осіб-резидентів зараховується у тому числі готівкова валюта. Обмежень щодо внесення коштів іншими фізичними особами - резидентами та щодо суми внесення у нормативно-правових актах не встановлено.

Водночас з «Правилами здійснення переказів іноземної валюти за дорученням та на користь фізичних осіб»діє Інструкція "Про касові операції в банках України", затверджена постановою Правління НБУ № 337 від 14.08.2003р., яка регулює здійснення операцій з готівковою іноземною валютою.

Відповідно до п. 3 розділу 1 Інструкції "Про касові операції в банках України" до касових операцій належить приймання готівки національної та іноземної валюти від клієнтів для зарахування на власні рахунки та рахунки інших юридичних і фізичних осіб або на відповідний рахунок банку.

Заява на переказ готівки належить до касових документів згідно з п.1 глави 1 розділу 3 Інструкції та оформлюється при прийманні готівки іноземної валюти від клієнтів - фізичних осіб для зарахування на поточні рахунки та переказу без відкриття рахунку відповідно до п. 2 глави 2 вищезгаданої Інструкції.

Таким чином, операції зарахування (поповнення) карткових рахунків через касу банку із застосуванням платіжних карток, не є переказом коштів в межах України, оскільки є суто касовою операцією з зарахування коштів на рахунок його власника в банку-емітенті. При проведенні операцій щодо поповнення карткового рахунку клієнта ОСОБА_5 не відбувалося руху грошових коштів через кореспондентські рахунки банків, а навпаки - кошти зараховувались на картковий рахунок в межах банку-емітента.

Відповідачем позову не визнано, заперечення викладені письмово та з доповненнями наявні у матеріалах справи. У запереченнях відповідач зазначив про безпідставність заявлених позивачем вимог з мотивів та посилань наведених у позовній заяві. Надані Банком під час перевірки документи свідчать про те, що платник та отримувач коштів є різними особами. Документів, які б підтверджували поповнення власного карткового рахунку фізичною особою Банком надано не було, у зв'язку з чим здійснена позивачем операція є операцією по внесенню готівки фізичною особою до каси банку з метою поповнення карткового рахунку іншої фізичної особи.

Така операція є переказом коштів, згідно визначення наведеного у п.1.24 ст.1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" від 5 квітня 2001 року, а саме, переказ коштів - це рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі.

Законом визначено загальний порядок проведення переказу коштів в межах України.

Відповідно до ст. 21 Закону України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" ініціювання переказу проводиться, зокрема, шляхом:

1) подання платником до будь-якого банку документа на переказ готівки і відповідної суми коштів у готівковій формі;

2) використання держателем спеціального платіжного засобу (платіжної картки) для оплати вартості товарів і послуг або для отримання коштів у готівковій формі.

Операції, за якими виявлені порушення, здійснені саме першим способом.

Згідно ст. 15 Закону України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" операції з платіжними картками здійснюються з урахуванням вимог, встановлених законами України та нормативно-правовими актами Національного банку України.

Норми Положення про порядок емісії платіжних карток і здійснення операцій з їх застосуванням, яке затверджене постановою Правління НБУ від 19 квітня 2005 року № 137 не можуть бути застосовані до операцій, що є предметом розгляду, оскільки положення розроблено згідно із Законом України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та встановлює загальні вимоги Національного банку до порядку здійснення банками емісії платіжних карток, визначає операції, що здійснюються з їх застосуванням, і порядок розрахунків за цими операціями, а також установлює загальні вимоги до внутрішньодержавних платіжних систем, що створюються та функціонують в Україні (п.1.2 розділу 1 Положення № 137).

Пункт 3.5 розділу 3 Положення № 137 визначає, що платіжні картки застосовуються як засіб для:

- безготівкової оплати за товари (послуги), у тому числі в системах електронної торгівлі (комерції);

- перерахування коштів із своїх картрахунків на інші власні рахунки та рахунки інших осіб;

- одержання готівки в касах банків, інших фінансових установ, торговців і через банкомати.

Інших операцій, що здійснюються із застосуванням платіжних карток це Положення не визначає.

Тому відповідно, Положення № 137 не відносить до операцій із застосуванням платіжних карток таку операцію як приймання готівки через каси банків для зарахування (поповнення) коштів на платіжну картку (картковий рахунок).

Положення № 137 регулює операції, які ініційовані із застосуванням платіжних карток та визначає порядок, обмеження здійснення операцій, ініційованих із застосуванням платіжних карток, проведення розрахунків із застосуванням цих платіжних карток тощо.

У випадку здійснення операцій, щодо яких виявлені порушення, ініціювання було здійснено шляхом подання документу на переказ готівки та відповідної суми коштів у готівковій формі до каси банку. Ініціювання переказу, як і самої операції, із застосуванням платіжної картки в розумінні Положення № 137 в даному випадку не відбувалося.

Оскільки, позивачем не була здійснена операція із застосуванням платіжної картки, посилання Банку на Положення № 137, відповідач вважає необґрунтованим та безпідставним.

Під час розгляду справи суд не знайшов підстав для вжиття заходів до забезпечення позову шляхом зупинення дії постанов НБУ про притягнення до відповідальності за порушення валютного законодавства, які оскаржуються, виходячи з наступного.

Відповідно до частини третьої статті 117 КАС України подання адміністративного позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, але суд у порядку забезпечення адміністративного позову може відповідною ухвалою зупинити дію рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються.

Матеріали справи не містять належних доказів, також під час розгляду справи судом не встановлено обставин, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам позивача. Окрім того, позивачем не наведено доказів того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Жодних доказів звернення відповідача до суду з позовом про стягнення сум визначених оспорюваними постановами до суду не представлено.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, адміністративний суд, -

ВСТАНОВИВ:

Управлінням НБУ в Запорізькій області було проведено планову комплексну перевірку Запорізької філії ВАТ «Кредитпромбанк»з питань дотримання вимог валютного законодавства та нормативно-правових актів НБУ під час здійснення операцій з валютними цінностями за результатами якої складено акт від 14.02.2007р. (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи).

Згідно виявлених під час перевірки порушень 19.02.2007р. були складені протоколи № 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9 про порушення валютного законодавства. У протоколах зазначено про порушення Запорізькою філією позивача ст. 13 (п.2) Декрету Кабінету Міністрів України № 15-93 від 19.02.1993р. «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», яке виражене в нездійсненні ВАТ «Кредитпромбанк»в особі філії агента валютного контролю в частині запобігання проведенню через банк незаконних валютних операцій. Зокрема, у червні, липні, серпні, жовтні 2006р. в касу філії та касу відділення № 1 філії фізичними особами за заявами на переказ готівки вносилась готівкова іноземна валюта у сумах, що перевищують 1 000 доларів США або еквівалент в іншій іноземній валюті для здійснення переказів без відкриття рахунку з метою поповнення картрахунку ОСОБА_5.

На підставі складених протоколів про порушення, Управлінням НБУ у Запорізькій області прийняті постанови № 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7 якими ВАТ «Кредитпромбанк»притягнуто до відповідальності згідно зі ст. 16 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993р. № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», п. 2.5 розділу 2 Положення про валютний контроль, який затверджений Постановою Правління НБУ від 8 лютого 2000 року № 49.

Постановою № 1 від 26.02.2007р. за проведення операції згідно заяви на переказ готівки №4_5 від 22.06.2006р. не з поточного рахунку фізичної особи по здійсненню переказу іноземної валюти в межах України у сумі 6 750 доларів США, накладено штраф у розмірі 7 259, 38 грн. (розмір штрафу (п. 2.5 Положення про валютний контроль) - 25 % від суми (вартості) валютних операцій, здійснених резидентами та нерезидентами через ці установи з порушенням законодавства. Визначається з різниці між сумою проведеної валютної операції та сумою, що є нормативно визначеною, якщо згідно із законодавством дозволено проводити окремі валютні операції у встановлених сумах. Штраф сплачується у валюті України за офіційним курсом гривні до іноземних валют та банківських металів, установленим Національним банком на день складання відповідного протоколу порушення валютного законодавства, у разі використання в розрахунках іноземної валюти).

Постановою № 2 від 26.02.2007р. за проведення операції згідно заяви на переказ готівки №4_8 від 23.06.2006р. не з поточного рахунку фізичної особи по здійсненню переказу іноземної валюти в межах України у сумі 5 000 євро, накладено штраф у розмірі 6 679, 89 грн.

Постановою № 3 від 26.02.2007р. за проведення операції згідно заяви на переказ готівки №4_12 від 23.06.2006р. не з поточного рахунку фізичної особи по здійсненню переказу іноземної валюти в межах України у сумі 3 060 євро, накладено штраф у розмірі 3 598, 24 грн.

Постановою № 4 від 26.02.2007р. за проведення операції згідно заяви на переказ готівки №36_64 від 26.07.2006р. не з поточного рахунку фізичної особи по здійсненню переказу іноземної валюти в межах України у сумі 5 430 євро, накладено штраф у розмірі 7 399, 95 грн.

Постановою № 5 від 26.02.2007р. за проведення операції згідно заяви на переказ готівки №36_60 від 26.07.2006р. не з поточного рахунку фізичної особи по здійсненню переказу іноземної валюти в межах України у сумі 6 000 євро, накладено штраф у розмірі 8 309, 27 грн.

Постановою № 6 від 26.02.2007р. за проведення операції згідно заяви на переказ готівки №4_6 від 16.08.2006р. не з поточного рахунку фізичної особи по здійсненню переказу іноземної валюти в межах України у сумі 5 000 доларів США, накладено штраф у розмірі 5 050 грн.

Постановою № 7 від 26.02.2007р. за проведення операції згідно заяви на переказ готівки №7_3 від 28.08.2006р. не з поточного рахунку фізичної особи по здійсненню переказу іноземної валюти в межах України у сумі 6 135 євро, накладено штраф у розмірі 8 660, 95 грн.

Постановою № 8 від 26.02.2007р. за проведення операції згідно заяви на переказ готівки №7_17 від 02.10.2006р. не з поточного рахунку фізичної особи по здійсненню переказу іноземної валюти в межах України у сумі 6 250 євро, накладено штраф у розмірі 8 727, 03 грн.

Постановою № 9 від 26.02.2007р. за проведення операції згідно заяви на переказ готівки №27_43 від 23.10.2006р. не з поточного рахунку фізичної особи по здійсненню переказу іноземної валюти в межах України у сумі 4 886 євро, накладено штраф у розмірі 6 521, 00 грн.

За результатами оскарження в апеляційному порядку рішенням Апеляційної комісії НБУ № 14/2007 від 09.07.2007р. у задоволенні апеляційного звернення ВАТ «Кредитпромбанк»відмовлено.

Позовні вимоги про визнання нечинними вказаних постанов задоволенню не підлягають виходячи з наступного.

Як встановлено під час перевірки та не заперечується позивачем, Запорізькою філією ВАТ «Кредитпромбанк»згідно заяв на переказ готівки проведені операції по перерахуванню коштів в іноземній валюті на карткові рахунки клієнта банку -ОСОБА_5 Переказ коштів фізичними особами здійснювався через касу філії та касу відділення № 1 філії банку без відкриття поточних рахунків такими фізичними особами.

Нормативним актом яким врегульовано порядок здійснення уповноваженими банками переказів іноземної валюти за дорученням фізичних осіб (резидентів і нерезидентів) за межі України та в межах України є Правила здійснення переказів іноземної валюти за дорученням та на користь фізичних осіб, затверджені постановою Правління Національного банку України від 14 жовтня 2004 р. № 486.

Відповідно до ч. 2 Розділу 3 зазначених Правил без відкриття поточних рахунків фізичним особам (резидентам і нерезидентам) дозволяється переказувати в межах України іноземну валюту:

а) у сумі, що не перевищує 1000 доларів США , або еквівалент цієї суми в іншій іноземній валюті в один операційний день:

- фізичним особам - резидентам на користь інших фізичних осіб - резидентів та нерезидентів з метою надання допомоги без підтвердних документів про родинні стосунки фізичних осіб…

Твердження позивача, що застосування встановленого обмеження можливе саме в разі доведення факту перерахування коштів «з метою надання допомоги»є безпідставним, оскільки в даному випадку така мета перерахування коштів надає можливість здійснити переказ без підтвердних документів про родинні стосунки фізичних осіб та жодним чином не є умовою перерахування коштів в сумі, що не перевищує 1 000 доларів США.

Правила здійснення переказів іноземної валюти за дорученням та на користь фізичних осіб, розроблені відповідно до вимог статей 5, 11, 13 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.93 № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", а також статей 7 та 44 Закону України "Про Національний банк України" про що зазначено у вступній частині правил.

Відповідно здійснивши операції з переказу іноземної валюти у сумі, що перевищує 1 000 доларів США за дорученням фізичних осіб не з поточних рахунків позивачем не виконані функції агента валютного контролю, покладені на банки п. 2 ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993р. № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», які передбачають здійснення уповноваженими банками контролю за валютними операціями, що проводяться резидентами та нерезидентами через ці банки.

Позивач в свою чергу в ході розгляду справи заявляв, що філією здійснювались операції поповнення фізичною особою-клієнтом банку карткового рахунку через довірених осіб та відповідно вказані операції не можна вважати валютними або ж переказом коштів, а тому останні не потребують контролю з боку уповноваженого банку, їх проведення не є порушенням п. 2 розділу III Правил здійснення переказів іноземної валюти за дорученням та на користь фізичних осіб.

Відповідно до встановлених в ході розгляду справи обставин, по суті проведених філією позивача операцій щодо здійснення яких виник спір, між клієнтом банку -ОСОБА_5, на рахунок якого перераховувались кошти в сумах, що перевищують 1 000 доларів США та фізичними особами, які були платниками коштів згідно заявок №№ 4_5 від 22.06.2006р., № 4_8 від 23.06.2006р., № 4_12 від 23.06.2006р., № 36_64 від 26.07.2006р., № 36_60 від 26.07.2006р., № 4_6 від 16.08.2006р., № 7_3 від 28.08.2006р., № 7_17 від 02.10.2006р., № 27_43 від 23.10.2006р. склались договірні відносини позики. Викликаний в якості свідка ОСОБА_5 в ході розгляду справи повідомив, що особи, які здійснювали поповнення його картрахунків в сумах, що зазначені у заявах на переказ коштів, повертали грошові кошти, раніше отримані ними у користування.

Згідно статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до п. 2 ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.93 № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" валютними операціями зокрема є операції, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності , за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України, а в силу положень ч. 3 п. 1 ст. 1 згаданого Декрету іноземна валюта - іноземні грошові знаки у вигляді банкнотів є валютними цінностями.

За таких обставин, проведення операцій з переказування іноземної валюти фізичними особами за заявами про переказ коштів на користь ОСОБА_5 в розумінні положень Декрету є валютними операціями, що здійснюються під контролем уповноважених банків.

Уповноважені банки, фінансові установи та національний оператор поштового зв'язку, які отримали від Національного банку України генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, здійснюють контроль за валютними операціями, що проводяться резидентами і нерезидентами через ці установи (п. 2 ст. 13 Декрету).

Спеціальним нормативно-правовим актом НБУ який регламентує порядок здійснення уповноваженими банками переказів іноземної валюти за дорученням фізичних осіб (резидентів і нерезидентів) за межі та в межах України є Правила здійснення переказів іноземної валюти за дорученням та на користь фізичних осіб, затверджені постановою Правління Національного банку України від 14 жовтня 2004 р. № 486.

Твердження позивача щодо здійснення банком операцій з поповнення картрахунку клієнта банку через уповноважених осіб матеріалами справи не підтверджено та відповідно спростовано свідченнями самого клієнта банку.

Окрім того, згідно ст. 237 Цивільного кодексу України представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства. Представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреність - це письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами (ст. 244 ЦК України).

Належних доказів, які підтверджують повноваження фізичних осіб, якими здійснювались перекази грошових коштів в іноземній валюті на користь ОСОБА_5, діяти від імені ОСОБА_5, здійснювати поповнення його картрахунків тощо матеріали справи не містять. Викладене у листі від 20.03.2007р., що отриманий у відповідь на адресу ВАТ «Кредитпромбанк» від ОСОБА_5 не відповідає дійсності, оскільки є спростованим в ході судового розгляду справи.

При прийманні коштів від фізичних осіб за завами на переказ готівки в іноземній валюті за операціями, з приводу яких виник спір, банк мав виходити з того, що платник та отримувач коштів є різними фізичними особами, документів які б підтверджували поповнення власного карткового рахунку ОСОБА_5 (через довірених осіб тощо) не представлялось. Тобто, відбувалось внесення готівки в іноземній валюті фізичною особою до каси банку з метою поповнення карткового рахунку іншої фізичної особи.

Окрім того, в ході розгляду справи постало питання щодо належності як доказу заяви на переказ готівки № 27_43 від 23.10.2006р., яка у засвідченій копії надана до матеріалів справи позивачем. Оскільки факт здійснення операції з переказу коштів на підставі зазначеної заяви згідно протоколу № 9 від 19.02.2007р. є підтвердженням виявленого під час перевірки порушення валютного законодавства та надана позивачем до матеріалів справи заява № 27_43 від 23.10.2006р. містить інші вихідні дані, зокрема в частині зазначення платником ОСОБА_5 у порівнянні із заявою, що була представлена банком під час перевірки, де платником зазначений ОСОБА_7, судом з цього приводу відзначено наступне.

Докази наявні у матеріалах справи в сукупності свідчать про доведеність з боку відповідача факту порушення про яке зазначено у протоколі № 9 від 19.02.2007р., оскільки заява № 27_43 від 23.10.2006р., що надавалась на запит перевіряючих містить відомості про платника, яким є ОСОБА_7, наведені дані відображені в акті перевірки від 14.02.2007р. та відповідно при написанні заперечень щодо перевірки (вих. 392/06-ф.б000643-001 від 20.02.2007р. -копія в матеріалах справи) жодних зауважень не наводилось. Під час розгляду справи встановлено, що особи, які здійснювали переказ коштів на картрахунки ОСОБА_5 не мали належних повноважень діяти в інтересах останнього, довіреність на вчинення таких дій ОСОБА_5 не надавалась. Таким чином при прийнятті коштів від ОСОБА_7 з призначенням платежу «поповнення ПК Visa Elektron ОСОБА_5»у банку не було підстав зазначати платником ОСОБА_5 з даними «банк отримувача через ОСОБА_7».

Відповідно до п. 1.2 Положення про валютний контроль, що затверджене постановою Правління НБУ від 8 лютого 2000р. № 49 функції агента валютного контролю - обов'язки уповноваженого банку, іншої фінансової установи та національного оператора поштового зв'язку, які отримали від Національного банку генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, щодо здійснення контролю за валютними операціями, що проводяться резидентами і нерезидентами через ці установи. Цей контроль полягає в запобіганні уповноваженими банками, іншими фінансовими установами та національним оператором поштового зв'язку проведенню резидентами і нерезидентами через ці установи незаконних валютних операцій та/або своєчасному інформуванні уповноваженими банками, іншими фінансовими установами та національним оператором поштового зв'язку у випадках та в порядку, установлених законодавством, у тому числі нормативно-правовими актами Національного банку, відповідних державних органів про порушення резидентами і нерезидентами законодавства, пов'язаного з проведенням ними валютних операцій.

Відсутність в уповноважених банках, інших фінансових установах та в національного оператора поштового зв'язку документів, що підтверджують правомірність проведення ними валютних операцій своїх клієнтів, за умови, що з дати здійснення цих операцій минуло не більше п'яти років, кваліфікується як нездійснення цими установами функцій агента валютного контролю.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про відповідність чинному законодавству висновків викладених в акті перевірки філії ВАТ «Кредитпромбанк», протоколах про порушення валютного законодавства № 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9 щодо невиконання банком у наведених випадках функцій агента валютного контролю в розумінні положень (п. 2 ст. 13) Декрету Кабінету міністрів України від 19.02.93 № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю". Перекази іноземної валюти, що перевищують суму, визначену у п. 2 розділу 3 Правил здійснення переказів іноземної валюти за дорученням та на користь фізичних осіб, мають здійснюватись з поточних рахунків фізичних осіб в іноземній валюті.

Посилання позивача на відсутність обмежень щодо переказів в іноземній валюті у інструкції "Про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах", затвердженої постановою Правління НБУ № 492 від 12.11.03р., Інструкції "Про касові операції в банках України", затвердженої постановою Правління НБУ № 337 від 14.08.03р, Положенні "Про порядок емісії платіжних карток і здійснення операцій з їх застосуванням", затвердженим постановою Правління НБУ № 137 від 19.04.05р. судом не приймаються, оскільки спеціальним нормативним актом яким встановлено порядок здійснення уповноваженими банками переказів іноземної валюти за дорученням фізичних осіб (резидентів і нерезидентів) є Правила здійснення переказів іноземної валюти за дорученням та на користь фізичних осіб, затверджені постановою Правління Національного банку України від 14 жовтня 2004 р. № 486.

Належними в даному випадку суд визнає заперечення відповідача, в яких викладено обґрунтування щодо неможливості застосування норм наведених позивачем нормативних актів до спірних відносин, оскільки вказані акти не мають спеціального характеру для регулювання сфери валютних переказів.

Зважаючи на все викладене в суду відсутні підстави для визнання нечинними оспорюваних постанов № 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9 від 26.02.2007р., у зв'язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 71, 86, 94, ст.ст. 105, 158-163 КАС України, адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В позові відмовити повністю.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги.

Головуючий суддя К.С. Винокуров

Судді Я.І. Добрянська

В.М. Кочан