Рішення

від 18.01.2011 по справі 38/247

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

38/247

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

18.01.11 р.                                                                                    Справа № 38/247                               

Господарський суд Донецької області у складі  судді Лейби М.О.

при секретарі судового засіданні Цакадзе М.А.

розглянув у відкритому судовому засіданні  в  м. Донецьку справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “КАСКАД”  м.Донецьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “КУБ-ПЛЮС” м.Донецьк

про стягнення суми заборгованості  у розмірі 16 117,50грн., пені  у розмірі 4 024,23грн., 3 % річних у розмірі 637,70грн. та інфляційних у розмірі 1902,34грн.

за участю

представників сторін:

від позивача: Богуш  В.О. –за дов.№24/11 від 24.11.2010р.

від відповідача: не з'явився

        Суть спору:

          Позивач, Товариства з обмеженою відповідальністю “КАСКАД”  м.Донецьк, звернувся до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “КУБ-ПЛЮС” м.Донецьк про стягнення суми заборгованості  у розмірі 16 117,50грн., пені  у розмірі 4 024,23грн., 3 % річних у розмірі 637,70грн. та інфляційних у розмірі 1 902,34грн., а всього 22 681,77грн

         В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір  купівлі-продажу №5/01-10 від 23.01.2009р.; видаткову накладну №РН-17/09/06 від 17.09.2009р.,  докази часткової оплати відповідачем поставленої продукції, акт звірки розрахунків, розрахунок ціни позову, правовстановлюючі документи тощо.

14.12.2010р. позивач надав суду супровідний лист №б/н від 14.12.2010р., в якому просить суд долучити до матеріалів справи додаткові документи. Лист та додані до нього документи судом розглянуті та залучені до матеріалів справи.

16.12.2010р. на адресу господарського суду надійшов лист із Головного управління статистики №14/4-20/6121 від 13.12.2010р., з якого вбачається, що станом на 13.12.2010р.  Товариство з обмеженою відповідальністю “КУБ-ПЛЮС” м.Донецьк значиться як юридична особа (ідентифікаційний код 34665826) та розташоване за адресою: 83052, м.Донецьк, Калінінський район, бул.Шахтобудівників,56/11. Лист судом розглянутий, прийнятий до уваги  та залучений до матеріалів справи.

         04.01.2011р. на адресу господарського суду надійшла Довідка із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з якої вбачається, що станом на 24.12.2010р. Товариство з обмеженою відповідальністю “КУБ-ПЛЮС” м.Донецьк  (ідентифікаційний код 34665826) значиться як юридична особа та розташоване за адресою: 83052, м.Донецьк, Калінінський район, бул.Шахтобудівників,56/11.  Довідка судом розглянута, прийнята до уваги  та залучена до матеріалів справи.

 Відповідач в судові засідання не з'явився, відзив на позовну заяву не представив, про час, дату і місце проведення судового засідання був належним чином повідомлений, що підтверджено відміткою канцелярії суду, але на адресу суду повернулись конверти, направлені на адресу відповідача: 83052, м.Донецьк, Калінінський район, бул.Шахтобудівників,56/11 з відміткою  “організація не значиться”.

Стаття 75  Господарського  процесуального  кодексу України передбачає, якщо відзив на позовну заяву і витребувані  господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а окремі ненадані відповідачем документи, а також неявка належним чином повідомлених представників відповідача у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 цього Кодексу істотним чином не впливають на таку кваліфікацію.

Розгляд справи відкладався, у зв'язку з неявкою відповідача та необхідністю представлення додаткових документів.

Перед початком розгляду справи по суті позивач був ознайомлений з правами та обов'язками відповідно із ст. 22 ГПК України.

У судовому засіданні  позивач надав  клопотання про відмову від фіксації судового процесу технічними засобами, яке судом прийняте до розгляду, уваги та задоволено.

Відповідно до вимог ст. 81-1 ГПК України судом складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази по справі та вислухавши  уповноваженого представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

          23.01.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “КАСКАД” (за договором – продавець, далі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “КУБ-ПЛЮС” (за договором – покупець, далі - відповідач) було укладено договір купівлі-продажу №5/01-10 (далі по тексту - договір).

Відповідно до п.1.1. договору продавець  зобов'язався передати у узгоджені строки,  а покупець прийняти і оплатити на умовах, викладених у договорі, нафтопродукти (далі-товар), асортимент, кількість і ціна, яких зазначається у видаткових накладних, рахунках-фактурах.

Розділом 2 договору сторони визначили умови передачі товару.

Так, пунктом 2.1 договору встановлено, що відвантаження  товару здійснюється транспортом покупця на умовах EXW резервуари нафтобази зазначеної продавцем, або транспортом продавця на умовах СРТ місце зазначене покупцем. Перехід права власності на товар підтверджується випискою продавця накладної на відпуск товару.

Розділом 3 договору сторони визначили  порядок розрахунків.

Розрахунки по кожній партії поставлених нафтопродуктів здійснюється в гривнях, у безготівковому порядку, в строки і на умовах обумовленим у договорі (п.3.1). Кінцеві розрахунки сторін за договором здійснюється на підставі накладних, ТТН протягом 3-х календарних днів з дати їх отримання покупцем (п.3.3).

Розділом 4 договору визначена відповідальність сторін. У випадку несвоєчасної оплати (несплати)  покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ  за кожний день прострочки, діючої у період за який нараховується пеня від вартості несплаченого товару (п.4.2).

Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє безстроково (п.5.1 договору).

Договір з додатком підписаний сторонами та скріплений печатками підприємств у встановленому порядку.

На виконання умов договору купівлі-продажу №5/01-10 від 23.01.2009р. позивачем були поставлені відповідачу нафтопродукти (далі - товар) у кількості 4610 літрів, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією видаткової накладної №РН-17/09/6 від 17.09.2009р. на суму  31 117,50грн.

Факт отримання відповідачем товару по вищезазначеній накладній підтверджується підписом уповноваженого представника відповідача та відтиском печатки підприємства відповідача.

Відповідач за отриманий товар розрахувався частково.

Як вбачається з пояснень позивача, згідно акту звірки розрахунків станом на 16.11.2009р., підписаного уповноваженими представниками сторін, борг відповідача за відвантажене пальне у кількості 4610літрів складає 18 117,50грн.

29.09.2010р. та 10.11.2010р. відповідачем додатково було сплачено 2 000,00грн.

Таким чином, оскільки відповідач не в повному обсязі розрахувався з позивачем за поставлений товар, у нього виникла заборгованість у розмірі 16 117,50грн., яку позивач просить суд стягнути з відповідача.

Крім того, позивач наполягає на стягненні з відповідача пені згідно п.4.2 договору у розмірі 4 024,23грн.,  3% річних у розмірі 637,70грн. та інфляційних у розмірі 1 902,34грн.

Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається  як на підставу своїх вимог і заперечень.

        Позивач у підтвердження позовних вимог посилається на договір  купівлі-продажу  №5/01-10 від 23.01.2009р., видаткову накладну, докази часткової оплати відповідачем поставленої продукції, акт звірки розрахунків станом на 16.11.2009р., розрахунок ціни позову, правовстановлюючі документи тощо.

         Відповідач у судові засідання не з'явився, жодних пояснень суду не надав.

         Відповідно до ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки між сторонами по справі уклалися господарські правовідносини, то  судом застосовані положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, який регулює правовідношення у господарській сфері.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема,  з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать (абзац третій ч. 1 ст. 174 ГК України).

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору ( п. 1 ст. 193 ГК України).

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом в силу приписів  абзацу 2 п. 1 ст. 193 ГК України.

Частиною 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інши правочини.

Ст.509 ЦК України передбачено, що у силу зобов'язання одна особа (боржник) зобов'язана здійснити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, наприклад: передати майно, виконати роботи, оплатити кошти та інше або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) ( ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Пунктом 3.3 договору встановлено, що кінцеві розрахунки сторін за договором здійснюється на підставі накладних, ТТН протягом 3-х календарних днів з дати їх отримання покупцем.

Відповідач зобов'язання щодо оплати отриманого товару в строки обумовлені п.3.3 договору в повному обсязі не виконав, чим порушив умови договору.

Таким  чином, суд  приходить  до висновку, що вимоги позивача щодо стягнення заборгованості в сумі 16 117,50грн. є доказаними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.ст.216–218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.  

Згідно п.п.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до приписів ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Договором купівлі-продажу №5/01-10 від 23.01.2009р., (п.4.2) передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати (несплати) покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ  за кожний день прострочки, діючої у період за який нараховується пеня від вартості несплаченого товару.

 Позивач з посиланням на п.4.2 Договору просить стягнути з відповідача пеню за період з 18.09.2009р. по 23.11.2010р. включно, в розмірі 4024,23грн., застосовуючи подвійну облікову ставку НБУ діючу у період нарахування.  

Суд перевіривши розрахунок пені наданий позивачем дійшов висновку, що період нарахування пені не відповідає умовам договору та приписам ч.6 ст.232 Господарського кодексу України.

Здійснивши розрахунок пені відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства суд приходить до висновку, що розмір пені складає 1 851,96грн. у зв'язку з чим, позовні вимоги в цій частині суд задовольняє частково.

         Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищезазначеної норми права, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних за період з 18.09.2009р. по 23.11.2010р. включно, у розмірі 637,70грн. та інфляційних нарахувань  за період з 18.09.2009р. по 23.11.2010р. включно, у розмірі 1902,34грн.

Здійснивши перевірку розрахунку 3% річних та інфляційних, суд приходить до висновку, що позивачем не вірно визначений період нарахування річних та інфляційних.

Здійснивши перерахунок 3% річних, суд дійшов висновку, що розмір 3% річних складає 633,24грн. Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення 3% річних підлягають задоволенню частково в сумі 633,24грн.  

Перевіривши розрахунок щодо нарахованих позивачем інфляційних, суд дійшов висновку, що розмір інфляційних складає 1902,34грн. Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення інфляційних підлягають задоволенню в сумі 1902,34грн.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача та відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Враховуючи викладене та керуючись 174, 193, 216, 218, 230, 232 Господарського кодексу України,  ст.ст. 11, 509, 526, 530, 549, 625, 627, 655 Цивільного кодексу України, Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, ст.ст. 22, 33, 43, 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України,  господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “КАСКАД”  м.Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю “КУБ-ПЛЮС” м.Донецьк про стягнення суми заборгованості  у розмірі 16 117,50грн., пені  у розмірі 4024,23грн. та 3 % річних у розмірі 637,70грн. та інфляційних у розмірі 1902,34грн, задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “КУБ-ПЛЮС” м.Донецьк (83052, м.Донецьк, вул.Шахтобудівників,56/11,ЄДРПОУ 34665826) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “КАСКАД” м.Донецьк (юридична адреса: 83052, м.Донецьк, б.Шевченко,111/2, фактична адреса: 83017, м.Донецьк, вул.Белінського,18, ЄДРПОУ 30585543) суму  заборгованості у розмірі 16 117,50грн., пеню у розмірі 1 851,96грн., 3% річних у розмірі 633,24грн., інфляційні у розмірі 1 902,34, державне мито у розмірі 205,05грн., витрати на інформаційно-технічне  забезпечення судового процесу у розмірі  213,35грн.

          В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

 Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

 Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 18.01.2011р. оголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст  рішення складено та підписано 21.01.2011р.

Суддя                                                               Лейба М.О.