Рішення

від 20.01.2011 по справі 20/307

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

20/307

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

20.01.11 р.                                                                                    Справа № 20/307                               

Суддя господарського суду Донецької області  Донець О.Є.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Укргеотехнологія”, м.Донецьк

до відповідача: Державного підприємства „Селидіввугілля”, м.Селидове

про стягнення 9357776,09 грн.

За участю представників:

від позивача: Добригін І.П. – дов.  

відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

           До господарського суду Донецької області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю „Укргеотехнологія”, м.Донецьк,  із позовом до Державного підприємства „Селидіввугілля”, м.Селидове, про стягнення 9357776,09 грн., з яких 6365463,39 грн. – сума збитків, що є грошовою компенсацією вартості переданого у позику майна, 2491076,15 грн. – сума неустойки, 440773,47 грн. – сума винагороди за позику майна, 15246,41 грн. – сума 3% річних, 45216,67 грн. – сума інфляції за договором майнової позики № 1-з від 14.07.08 р.

Крім того, у своєму позові позивач просив суд з метою забезпечення стягнення суми заборгованості з відповідача – Державного підприємства „Селидіввугілля”, звернути стягнення на предмет застави шляхом витребування від відповідача – Державного підприємства „Селидіввугілля” у власність Товариства з обмеженою відповідальністю „Укргеотехнологія” вугілля кам'яного марки „ГР 0-200” у кількості 29545 т із показниками, що відповідають Виробничим показникам якості вугілля ДП „Селидіввугілля”, затвердженим заступником Міністра вугільної промисловості України Грядущим Ю.Б. 01 квітня 2008 р., яке видобувається ДП „Селидіввугілля” на підставі Спеціального дозволу на користування надрами від 18.09.03 р. № 3158 та Акту про надання гірничого відводу від 18.06.04 р. № 925, право власності на яке буде набуте ДП „Селидіввугілля” після 31 грудня 2008 р. Місцезнаходження предмета застави – 85484, м.Новогродівка-2, Донецької області, вул.Шахтна, 1 (шахта „1/3 „Новогродівська”).

          В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на факт порушення відповідачем умов договору майнової позики № 1-з від 14.07.08 р., на приписи договору застави від 25.07.08 р., Господарського та Цивільного кодексів України, Закону України „Про заставу” та на надані суду документи, що наявні в матеріалах справи.

21 грудня 2010 року позивач звернувся до суду із заявою про уточнення позовних вимог, в яких просив суд стягнути з відповідача 6365463,39 грн. – суму грошової компенсації вартості переданого у позику майна, 2491076,15 грн. – суму неустойки, 440773,47 грн. – суму винагороди за позику майна, 15246,41 грн. – суму 3% річних, 45216,67 грн. – суму інфляції. Крім того, позивач просив суд з метою забезпечення стягнення суми заборгованості з відповідача – Державного підприємства „Селидіввугілля”, звернути стягнення на предмет застави шляхом витребування від відповідача – Державного підприємства „Селидіввугілля” у власність Товариства з обмеженою відповідальністю „Укргеотехнологія” вугілля кам'яного марки „ГР 0-200” у кількості 29545 т із показниками, що відповідають Виробничим показникам якості вугілля ДП „Селидіввугілля”, затвердженим заступником Міністра вугільної промисловості України Грядущим Ю.Б. 01 квітня 2008 р., яке видобувається ДП „Селидіввугілля” на підставі Спеціального дозволу на користування надрами від 18.09.03 р. № 3158 та Акту про надання гірничого відводу від 18.06.04 р. № 925, право власності на яке буде набуте ДП „Селидіввугілля” після 31 грудня 2008 р. Місцезнаходження предмета застави – 85484, м.Новогродівка-2, Донецької області, вул.Шахтна, 1 (шахта „1/3 „Новогродівська”).

Дану заяву судом прийнято до розгляду як таку, що подано позивачем до початку розгляду справи по суті відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач із позовними вимогами не погодився, про що надав суду письмові заперечення від 27.12.10 р., в яких вважає, що сума винагороди за позику майна становить 60719,19 грн. Крім того, відповідач вважає, що станом на 15.12.10 р. термін позовної давності сплинув для примусового стягнення у судовому порядку для неустойки в сумі 1338578,48 грн., яку нараховано позивачем за період з 01.01.09 р. по 15.12.2009 р. Також відповідач вважає, що підлягають коригуванню шляхом зменшення сума нарахованої неустойки за 2010 рік  та сума 3% річних, у зв'язку із чим відповідач просить суд зменшити суму позовних вимог, шляхом виключення з неї зайво нарахованих штрафних санкцій та фінансових санкцій та зайво нарахованої суми винагороди за користування майном.

27 грудня 2010 року відповідач звернувся до суду із письмовим клопотанням про застосування спеціального терміну позовної давності для стягнення неустойки, в якій просить суд у відношенні неустойки в сумі 1338578,48 грн., нарахованої позивачем за період з 01.01.09 р. по 15.12.09 р. застосувати норми ст.258 Цивільного кодексу України.

Дану заяву судом прийнято.

У судовому засіданні оголошувалась перерва з 27.12.10 р. до 13.01.11 р.

13 січня 2011 року до господарського суду Донецької області надійшов зустрічний позов Державного підприємства „Селидіввугілля”, м.Селидове, до Товариства з обмеженою відповідальністю „Укргеотехнологія”, м.Донецьк.

У своєму зустрічному позові позивач просить суд визнати договір від 14.07.2008 р. № 1-з недійсним.

Ухвалою суду від 13.01.11 р. зустрічну позовну заяву про визнання договору від 14.07.2008 р. № 1-з недійсним повернуто Державному підприємству „Селидіввугілля”, м.Селидове.

За результатами судового засідання 13.01.11 р. ухвалою суду задоволено клопотання позивача про витребування від відповідача довідки про ціну реалізації вугілля кам'яного марки „ГР 0-200” із протоколами, що відповідають Виробничим показникам якості вугілля Державного підприємства „Селидіввугілля” у грудні 2010 року, розгляд справи відкладено до 20.01.11 р.

До судового засідання 20.01.11 р. відповідач свого представника не направив, вимоги суду про витребування додаткових доказів по справі не виконав, надав суду письмове клопотання, в якому просив суд судове засідання по справі № 20/307 перенести на іншу дату з причин хвороби представника відповідача. Дане клопотання залишено судом без задоволення.

Клопотанням від 20.01.11 р. позивач залучив до матеріалів справи копію прайс-листа про ціни на вугільну продукцію ДП „Селидіввугілля”.

           Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

14 липня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Укргеотехнологія” та Державним підприємством „Селидіввугілля” було укладено договір майнової позики № 1-з (далі-Договір).

15 липня 2008 року сторонами укладено додаткову угоду до Договору, якою деякі пункти Договору викладені в новій редакції.

Відповідно до п.1.1 Договору, позивач зобов'язався передати у власність відповідачу майно, перелік якого міститься у додатках до Договору для ведення виробничої діяльності відповідача на строк до 31 грудня 2008 р.

Строк позики по окремим видам майна може зазначатись у додатках до Договору.

Відповідач зобов'язався повернути позивачу майно в такій кількості, такого же роду  та в такій якості, як було передано позивачем у строк, встановлений Договором. У випадку неможливості повернення майна після спливу строку дії Договору, у такій же кількості, такого же роду та такої же якості, позивач має право вимагати грошової компенсації вартості переданого майна та сплатити неустойки у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від зазначеної суми за кожний день затримки. Неустойка нараховується з дня, коли майно повинно бути повернено, до дня фактичного повернення.

Згідно з актами приймання-передавання майна, які наявні в матеріалах справи, за Договором позивач передав у позику майно на загальну суму 6365463,39 грн.

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що відповідач зобов'язаний сплатити позивачу винагороду за позику майна.

Відповідно до п.3.2 Договору, розмір винагороди за Договором складає 0,25% у місяць від вартості переданого у позику майна.

Пунктами 3.3., 3.4 Договору передбачено, що розрахунок суми винагороди за кожний місяць здійснюється позивачем у письмовій формі та надається відповідачу до 5 числа місяця, наступного за розрахунковим. При розрахунку суми винагороди враховується вартість майна, переданого у позику станом на перше число розрахункового місяця, а також вартість майна, яке було передано та/або повернено на протязі розрахункового місяця.

 Сума винагороди сплачується відповідачем щомісячно до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача у банку.

Як стверджує позивач, відповідач, станом на 01.01.09 р. повинен був сплатити, але не сплатив позивачу винагороду за передане майно у розмірі 74759,29 грн., а саме – за періоди: липень 2008 р. – 5549,11 грн., серпень 2008 р. – 6944,90 грн., вересень 2008 р. – 14524,30 грн., жовтень 2008 р. – 15913,66 грн., листопад 2008 р. – 15913,66 грн., грудень 2008 р. – 15913,66 грн., у зв'язку із чим заборгованість відповідач перед позивачем складає 6440222,68 грн. (6365463,39 грн. + 74759,29 грн.), про що відповідач надав суду акт звірки розрахунків, підписаний сторонами без зауважень та заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогою повернути майно або сплатити грошову компенсацію його вартості, а також сплатити заборгованість по винагороді, які відповідач залишив без розгляду.

Докази добровільного задоволення відповідачем даної вимоги в матеріалах справи відсутні.

25 липня 2008 року між позивачем та відповідачем було укладено договір застави без номеру (далі-Договір застави).

Відповідно до п.1.1 Договору застави, в порядку та на умовах, визначених Договором, Заставодержатель має право у разі порушення Заставодавцем своїх обов'язків з Договором майнової позики одержати задоволення за рахунок передбаченого в п.3 Договору застави майна, яке передається в заставу за Договором, переважно перед іншими кредиторами Заставодавця.

Згідно із п.п.3.1, 3.2 Договору застави, предметом застави є вугілля кам'яне марки „ГР 0-200” у кількості 29545 тон із показниками, що відповідають Виробничим показникам якості вугілля ДП „Селидіввугілля”, затвердженим заступником Міністра вугільної промисловості України Грядущім Ю.Б. 01 квітня 2008 р., яке видобувається Заставодавцем на підставі Спеціального дозволу на користування надрами від 18 вересня 2003 року № 3158 та Акту про надання гірничого відводу від 18 червня 2004 року № 925, право власності на яке буде набуте Заставодавцем після укладання Договору (вугілля майбутнього видобутку). Місцезнаходження предмета застави: 85484, м.Новогродівка-2, Донецької області, вул.Шахтна, 1 (шахта „1/3 Новогродівська”).

Пунктом 5.1 Договору застави передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання Заставодавцем Основного договору (Договору майнової позики) чи умов Договору застави, а також інших передбачених Основним договором та законодавством випадках Заставодержатель вправі задовольнити свої вимоги за Основним договором шляхом звернення стягнення на предмет застави.

Відповідно до п.5.4 Договору застави, звернення стягнення на предметом застави здійснюється шляхом передачі Заставодержателю права власності на предмет застави в кількості, яка буде визначатись шляхом поділу фактичної заборгованості, що виникла на підставі Основного договору на дату звернення стягнення, на ціну реалізації переданого в заставу за договором вугілля за місяць, що передує місяцю, в якому здійснюється звернення стягнення.

Згідно із п.5.5 Договору застави, після виникнення у позивача права звернення на предмет застави усе видобуте відповідачем вугілля, що є предметом застави, переходить у власність позивача до моменту остаточного погашення заборгованості за Основним договором (Договором майнової позики).

Посилаючись на вищевикладене, позивач звернувся до суду із позовними вимогами, уточнив їх та просить суд стягнути з відповідача 6365463,39 грн. – суму грошової компенсації вартості переданого у позику майна, 2491076,15 грн. – суму неустойки, 440773,47 грн. – суму винагороди за позику майна, 15246,41 грн. – суму 3% річних, 45216,67 грн. – суму інфляції. Крім того, позивач просив суд з метою забезпечення стягнення суми заборгованості з відповідача – Державного підприємства „Селидіввугілля”, звернути стягнення на предмет застави шляхом витребування від відповідача – Державного підприємства „Селидіввугілля” у власність Товариства з обмеженою відповідальністю „Укргеотехнологія” вугілля кам'яного марки „ГР 0-200” у кількості 29545 т із показниками, що відповідають Виробничим показникам якості вугілля ДП „Селидіввугілля”, затвердженим заступником Міністра вугільної промисловості України Грядущим Ю.Б. 01 квітня 2008 р., яке видобувається ДП „Селидіввугілля” на підставі Спеціального дозволу на користування надрами від 18.09.03 р. № 3158 та Акту про надання гірничого відводу від 18.06.04 р. № 925, право власності на яке буде набуте ДП „Селидіввугілля” після 31 грудня 2008 р. Місцезнаходження предмета застави – 85484, м.Новогродівка-2, Донецької області, вул.Шахтна, 1 (шахта „1/3 „Новогродівська”).

29 жовтня 2008 року реєстратором Донецької філії ДП „Інформаційний центр” Міністерства юстиції України зареєстровано дане обтяження.

Відповідач проти задоволення позову заперечив, про що надав суду письмові заперечення на позов.

Згідно із ст.4-2) Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до ст.4-3) зазначеного кодексу, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.  

Згідно із ст.43 зазначеного кодексу, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

          Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

          Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно із ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші  учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних  вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву,  що  зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Свої позовні вимоги позивач підтверджує наявними в матеріалах справи документами, а саме – договором майнової позики № 1-з від 14.07.08 р. із Додатковими угодами, актами приймання передавання майна, видатковими накладним, договором застави від 25.07.08 р., Витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 29.10.08 р., вимогами, актом звірки взаємних розрахунків, підписаним сторонами без зауважень та заперечень.

Згідно із ст.216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

  Відповідно до ст.217 зазначеного кодексу, господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

  У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

  Згідно із ст.218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

  В силу ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

зміна умов зобов'язання;

сплата неустойки;

відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст.549 зазначеного кодексу, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

  Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ст.257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

В силу ст.258 зазначеного кодексу до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується спеціальна позовна давність в один рік.

Статтею 267 Цивільного кодексу, зокрема, передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Відповідачем заявлено про застосування судом позовної давності до вимог про стягнення з відповідача на користь позивача пені.

Матеріали справи свідчать про те, що при зверненні позивача до суду із даним позовом ним було пропущено строк спеціальної позовної давності щодо вимог про стягнення пені. Доказів поважності пропущення цього строку та клопотань про його поновлення суду не надано.

За даних обставин клопотання відповідача про застосування позовної давності підлягає задоволенню. Виходячи з фактичних обставин справи та змісту наданих суду документів, розмір пені, визначений судом з урахуванням суми простроченого грошового зобов'язання 6365463,39 грн., із застосуванням подвійної облікової ставки НБУ за період з 01.12.09 р. до 01.12.10 р., складає 1177523,54 грн.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від  простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 6365463,39 грн. – суми компенсації вартості переданого у позику майна, 1177523,54 грн. – суми неустойки, 440773,47 грн. – суми винагороди, 15246,41 грн. – суми 3% річних, 45216,67 грн. – суми інфляції, а всього – 8044223,48 грн., є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.20 Закону України „Про заставу”, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави. Звернення стягнення на заставлене майно державного підприємства (підприємства, не менше п'ятдесяти відсотків акцій (часток, паїв) якого є у державній власності) здійснюється за рішенням суду.

Згідно із ст.19 зазначеного закону, за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Статтею 24 Закону України „Про заставу” передбачено, що у випадках, коли суми, вирученої від продажу предмета застави, недостатньо для повного задоволення вимог заставодержателя, він має право, якщо інше не передбачено законом чи договором, одержати суму, якої не вистачає для повного задоволення вимоги, з іншого майна боржника в порядку черговості, передбаченої законодавством України.

Пунктом 5.1 Договору застави передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання Заставодавцем Основного договору чи умов Договору застави, а також інших передбачених Основним договором та законодавством випадках Заставодержатель вправі задовольнити свої вимоги за Основним договором шляхом звернення стягнення на предмет застави.

Відповідно до п.5.4 Договору застави, звернення стягнення на предметом застави здійснюється шляхом передачі Заставодержателю права власності на предмет застави в кількості, яка буде визначатись шляхом поділу фактичної заборгованості, що виникла на підставі Основного договору на дату звернення стягнення, на ціну реалізації переданого в заставу за договором вугілля за місяць, що передує місяцю, в якому здійснюється звернення стягнення.

Згідно із п.5.5 Договору застави, після виникнення у позивача права звернення на предмет застави усе видобуте відповідачем вугілля, що є предметом застави, переходить у власність позивача до моменту остаточного погашення заборгованості за Основним договором.

Відповідач не виконав вимоги суду про надання довідки про ціну реалізації вугілля кам'яного марки „ГР 0-200” із показниками, що відповідають Виробничим показникам якості вугілля Державного підприємства „Селидіввугілля”  у грудні 2010 року.

Клопотанням від 20.01.11 р. позивач залучив до матеріалів справи копію прайс-листа про ціни на вугільну продукцію ДП „Селидіввугілля”, з якого вбачається, що за даними відповідача вартість 1 т вугілля марки ГР 0-200 складає 564,24 грн.

Даний документ містить реквізит затвердження в.о. генерального директора ДП „Селидіввугілля”, підписи його посадових осіб. Відповідач не спростував інформації, що міститься у цьому документі, інших даних стосовно ціни вугілля ГР 0-200 суду не надав, у зв'язку із чим суд приймає зазначений документ у якості письмового доказу по справі в розумінні ст.36 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, вимога щодо звернення стягнення на предмет застави шляхом витребування від відповідача – Державного підприємства „Селидіввугілля” у власність Товариства з обмеженою відповідальністю „Укргеотехнологія” вугілля кам'яного марки „ГР 0-200” у кількості 29545 тон підлягає частковому задоволенню, оскільки, як свідчать матеріали справи, від відповідача у власність позивача підлягає витребуванню 14256,74 тон вугілля марки ГР 0-200 (8044223,40 грн. : 564,24 грн.).

Судові витрати по справі слід покласти на позивача та відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Заперечення відповідача проти позову обставин, на які посилається позивач, в цілому не спростовують, на правову обґрунтованість позовних вимог не впливають, внаслідок чого судом до уваги не приймаються.

Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи від 20.01.11 р. судом залишено без задоволення у зв'язку із відсутністю необхідності та поважних причин відкладення справи та достатністю матеріалів справи для вирішення спору по суті.

  На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.4-2, 4-3, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.193, 216, 217, 218 Господарського кодексу України, ст.ст.509, 525, 526, 530, 541, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст.19, 20, 24 Закону України „Про заставу”, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Укргеотехнологія”, м.Донецьк, до Державного підприємства „Селидіввугілля”, м.Селидове, - задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства „Селидіввугілля” (85400, Донецька область, м.Селидове, вул.К.Маркса, 41; п/р 26003301490817 в філії від. „ПІБ” м.Селидове, МФО 334312, ЄДРПОУ 33426253, ІПН 334262505210) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Укргеотехнологія” (83059, м.Донецьк, пр.Ілліча, 111; п/р 2600819808084421 в Іллічівськом від. Донбаської філії ПАТ „Кредит промбанк”, МФО 335593, ЄДРПОУ 35580398, ІПН 355803905642) 6365463,39 грн. – суму компенсації вартості переданого у позику майна, 1177523,54 грн. – суму неустойки, 440773,47 грн. – суму винагороди, 15246,41 грн. – суму 3% річних, 45216,67 грн. – суму інфляції, 21920,56 грн. – суму держмита, 202,87 грн. – суму витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Звернути стягнення на предмет застави шляхом витребування від відповідача – Державного підприємства „Селидіввугілля” (85400, Донецька область, м.Селидове, вул.К.Маркса, 41; п/р 26003301490817 в філії від. „ПІБ” м.Селидове, МФО 334312, ЄДРПОУ 33426253, ІПН 334262505210) у власність Товариства з обмеженою відповідальністю „Укргеотехнологія” (83059, м.Донецьк, пр.Ілліча, 111; п/р 2600819808084421 в Іллічівськом від. Донбаської філії ПАТ „Кредит промбанк”, МФО 335593, ЄДРПОУ 35580398, ІПН 355803905642) вугілля кам'яного марки „ГР 0-200” у кількості 14256,74 тон із показниками, що відповідають Виробничим показникам якості вугілля ДП „Селидіввугілля”, затвердженим заступником Міністра вугільної промисловості України Грядущим Ю.Б. 01 квітня 2008 р., яке видобувається ДП „Селидіввугілля” на підставі Спеціального дозволу на користування надрами від 18.09.03 р. № 3158 та Акту про надання гірничого відводу від 18.06.04 р. № 925, право власності на яке буде набуте ДП „Селидіввугілля” після 31 грудня 2008 р. Місцезнаходження предмета застави – 85484, м.Новогродівка-2, Донецької області, вул.Шахтна, 1 (шахта „1/3 „Новогродівська”).

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Видати накази у встановленому порядку.

                                       Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 20.01.2011 р.

                                                                                        Повне рішення складено 25.01.2011 р.

Суддя                                                               Донець О.Є.