Рішення

від 10.01.2011 по справі 8/287

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/287

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.01.11                                                                                 Справа № 8/287

За позовом Дочірнього підприємства "Енергооблік" Товариства з обмеженою відповідальністю –Науково-виробничого підприємства "Гремпіс",  м. Вінниця,  

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліспрод", м. Лисичанськ Луганської області, -

про стягнення 4433 грн. 52 коп.

Суддя господарського суду Луганської області  Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача –представник не з'явився;

від відповідача –представник не з'явився, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в:

суть спору: позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар у розмірі 3930,00 грн., 3% річних у сумі 108,21 грн. та інфляційних нарахувань у сумі 395,31 грн., нарахованих ним з посиланням на несплату відповідачем вартості отриманого товару.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з  20.12.10 року до 10.01.11 року –у зв'язку з надходженням клопотання позивача про розгляд спору по суті за його відсутності (телеграма №61/1701 від 15.12.10 року) та  неявкою відповідача .

До судового засідання, призначеного на 10.01.11 року, сторони не з'явилися.

Позивач звернувся до суду з клопотання про розгляд спору по суті за його відсутності (телеграма №60/601 від 06.01.11 року).

Розглянувши клопотання, суд дійшов висновку, що воно не суперечить приписам ст. 22 ГПК України, а тому підлягає задоволенню.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов та на участь у судовому засіданні не скористався, хоча належним чином був поставлений до відома про дату, час та місце судового слухання, що підтверджується матеріалами справи (а.с.1;32;44), у т.ч. письмовим повідомленням оператора поштового зв'язку про вручення ухвали суду про порушення провадження у справі особисто відповідачу (а.с.32).

За таких обставин у суду відповідно до приписів ч.1 ст. 64 ГПК України є  достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідача про призначення справи до слухання.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги обставини справи та наявні у ній докази, керуючись ст.ст.4-3, ч.3 ст. 22, ст.ст.32-34,36,43 та 75 ГПК України, суд вважає за можливе вирішити спір по суті у цьому судовому засіданні за відсутності сторін, - на підставі наявних у справі доказів.

І.Дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

           З матеріалів справи вбачається, що правовідносини купівлі-продажу між сторонами спору на підставі усної домовленості виникли 12.11.09 року (а.с.21), але не оформлені шляхом укладення  відповідного договору.

          12.11.09 року позивач виставив відповідачеві рахунок-фактуру №СФ-001143 від 12.11.09 року на відпуск товару (обчислювач об'єму газу "Універсал-02" та інші найменування) в асортименті  на суму 10140,00 грн., з терміном оплати до 26.11.09 року (а.с.21).

17.11.09 року він відпустив на користь  відповідача  товар у асортименті на загальну суму 10140,00 грн., що підтверджується наданою до справи видатковою накладною №РН-0000907 від 17.11.09 року на вказану суму  (а.с.19).

Факт отримання товару в асортименті, зазначеного у накладній, підтверджується підписом уповноваженої особи відповідача та довіреністю №265 від 12.11.09 року на ім'я Март'янова В.М. (а.с.20).

Позивач стверджує, що відповідач неналежним чином поставився до обов'язку про сплату вартості отриманого товару, сплативши вартість отриманого товару частково –у сумі 6200,00 грн. (а.с.23-26), внаслідок чого станом на 01.11.10 року залишок боргу склав 3930,00 грн.

У зв'язку з неповною сплатою покупцем вартості отриманого товару позивач 24.06.10 року за вих. №2/02-179 спрямував на його адресу претензію на суму 4570,00 грн. (сума боргу станом на 01.06.10 року) та запропонував йому сплатити його "у встановлений термін" (а.с.22).

Як вбачається з наявних у справі доказів, отримавши претензію, покупець вжив заходів до часткового погашення боргу, сума якого станом на 01.11.10 року склала 3930,00 грн., факт його несплати відповідачем став підставою для звернення позивача з цим позовом до суду.  

Відповідач позов не спростував та не оспорив.

ІІ.Оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

          Однією з засад цивільного законодавства є свобода договору (п.3 ст. 3 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ)).

          Статтею 6 ЦКУ встановлено, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

            Згідно частинам 1-2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки  виникають  із  дій  осіб,  що передбачені актами цивільного законодавства,  а також із дій осіб, що  не  передбачені  цими  актами,  але  за  аналогією  породжують

цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків,

зокрема, є договори та інші правочини.

          Правочином є дія особи,  спрямована на набуття,  зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори)  (ч.ч. 1-2 ст. 202 ЦКУ).

          Відповідно до  ч.ч.1-5 ст. 203 Кодексу зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

          Статтею 204 ЦКУ визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Чинним ЦКУ встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

          А згідно частинам 1-2 ст. 206 ЦКУ усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів.

          Укладення усного договору за обставин, які мають місце по цій справі, не суперечить  правилу пункту 1 ст. 208 Цивільного кодексу, згідно якому у письмовій формі належить  вчиняти правочини між юридичними особами.

          Таким чином, з обставин справи та наявних у ній доказів вбачається, що сторони за цим спором НЕ порушили вищеперелічені вимоги чинного законодавства, уклавши усний договір, тобто у спосіб, ними обраний, встановили між собою правовідносини купівлі-продажу, які є предметом розгляду по цій справі.

          Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1 ст. 626 ЦКУ), - тобто, уклавши його в усній формі, сторони набули низку прав та  зобов'язань.

          Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника   виконання його обов'язку (частина 1 ст.509 ЦКУ).

          Закон –ст.525 ЦКУ – не передбачає права сторони на односторонню відмову від виконання зобов'язань, а згідно ст.526 ЦКУ зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

          Статтею 527 ЦКУ встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор –прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.

          Як сказано у частині 1 ст. 530 ЦКУ, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

          Згідно  наявним доказам, сторони встановлювали терміни сплати відповідачем вартості отриманого товару по кожній з накладних (відповідно –25.11.08 року та 27.11.08 року), але відповідач не вжив заходів до належного виконання цієї домовленості.

          Правовідносини, які існують між сторонами за цим спором, належать до купівлі-продажу.

          Тобто відповідач, отримавши від позивача товар на вищезгадану суму, повинен був у семиденний строк з дня отримання письмової вимоги позивача оплатити його вартість, однак в частині спірного залишку боргу не зробив цього.

          Згідно ст.655 ЦКУ за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає  або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

          Позивач по справі належним чином виконав вимоги ст.ст. 662 та 663 ЦКУ, - тобто передав відповідачу вказану у видаткових документах  кількість товару.

           Відповідач припустився порушення вимог чинного цивільного законодавства.

           Так, статтею 691 ЦКУ встановлено, що покупець  зобов'язаний  оплатити  товар  за   ціною, встановленою  у  договорі  купівлі-продажу,  або,  якщо  вона  не встановлена  у  договорі  і не може бути визначена виходячи з його умов,  - за ціною,  що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії,  які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Якщо ціну встановлено залежно від ваги товару, вона визначається за вагою нетто, якщо інше  не  встановлено  договором купівлі-продажу. Якщо договором купівлі-продажу встановлено, що ціна товару підлягає зміні залежно від показників,  що зумовлюють ціну  товару (собівартість,  затрати тощо),  але при цьому не визначено способу її перегляду, ціна визначається виходячи із  співвідношення  цих показників  на  момент  укладення  договору  і на момент передання товару. Якщо продавець прострочив виконання обов'язку щодо передання товару, ціна визначається виходячи із  співвідношення  цих показників на  момент  укладення  договору  і  на  день  передання товару, встановлений у договорі, а якщо такий день не встановлений договором,  - на день,  визначений відповідно до статті 530  цього Кодексу.  

           Положення цієї частини про  визначення   ціни   товару застосовуються,  якщо  інше не встановлено актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання.

           Отримавши від позивача товар, відповідач повинен був дотримуватися вимог вищецитованої статті.

           Такий його обов'язок передбачено частинами 1 та 2 ст. 692 ЦКУ, якими встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами  цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, - а також договором. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

            З огляду на те, що відповідач не вчинив таких дій, позивач цілком правомірно скористався правилом частини 3 ст. 692 ЦКУ, в якій сказано, що у разі прострочення  оплати  товару  продавець  має  право вимагати  оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

          Отже, з боку відповідача має місце неналежне виконання умов укладеного між сторонами договору (порушення зобов'язання).

          Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням  умов,   визначених  змістом  зобов'язання  (неналежне виконання) (ст. 610 ЦКУ).

          Згідно п.п.3 та 4 статті 611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають  правові  наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

              Частинами 1 та 2 статті 612 ЦКУ визначено, що боржник  вважається  таким,  що  прострочив,  якщо  він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його  у  строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання  зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

          З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів  наявність вини відповідача у невиконанні свого обов'язку щодо сплати вартості отриманого товару, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦКУ).

          Боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредиторові спричинені збитки.

          Розмір збитків, спричинених порушенням зобов'язання, доказується кредитором (частини 1 та 2 ст.623 ЦКУ).

          Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає   стягненню  у  повному  розмірі,  незалежно  від відшкодування збитків. Договором може  бути  встановлено  обов'язок  відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою. Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків (ст. 624 ЦКУ).

          В силу ст. 625 Цивільного кодексу боржник  не   звільняється   від   відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення,  а також три проценти річних  від  простроченої  суми,  якщо  інший  розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Таким чином, вимоги позивача узгоджуються з чинним законодавством та підтверджені належними та допустимими доказами.

          За таких обставин позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Суд, керуючись ст.ст.44,47-1 та 49 ГПК України,  покладає  судові витрати на відповідача як на сторону, яка порушила досягнуті домовленості та вимоги чинного законодавства.

          На підставі викладеного, ст.ст. 11, 525, 526, 530, 560, 610-612, 614, 623, 655, 691 та 692 Цивільного кодексу України, ст.232 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 4-3,22,32-34,43,44,47-1, ч. 2 ст. 49, ст.ст.75,78, п.1-1 ч.1 ст.80, ст.ст.82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу  України,  суд

в и р і ш и в :

          1.Позов задовольнити  у повному обсязі.    

          2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліспрод", ідентифікаційний код 30482032, яке знаходиться за адресою: місто  Лисичанськ, вул. Макаренка, 208 Луганської області, - на користь Дочірнього підприємства "Енергооблік" Товариства з обмеженою відповідальністю –Науково-виробничого підприємства "Гремпіс", ідентифікаційний код 30453237, яке знаходиться за адресою: місто Вінниця, вул. Стеценка, 5,  -  основний борг у сумі 3930 (три тисячі дев'ятсот тридцять) грн. 00 коп., 3% річних у сумі 108 (сто вісім) грн. 21 коп., інфляційні нарахування у сумі 395 (триста дев'яносто п'ять) грн. 31 коп., а також витрати по сплаті  державного мита у сумі 102 (сто дві) грн. 00 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.

          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні 10.01.11 року оголошено тільки вступну та резолютивну частини рішення.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

          Рішення складено у повному обсязі та підписано –  12 січня 2011 року.

Суддя                                                                                          А.П.Середа